Версiя для друку Обговорити в форумi

Проповідь

В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри!
Природа людського буття є такою, що кожна людина, перемагаючи в собі зло, цією власною перемогою завдає поразки всесвітньому злу такої значимої, що її наслідки благотворно віддзеркалюються на долях всього світу. Всесвітнє зло, що є переможене в окремій особі, безконечно перевищує власне зло однієї людини.
Навіть один святий має неоціненне, вагоме значення для всього світу. Самим фактом свого існування, хоч, можливо, й невідомого людям, але відомого Богу, святі приносять на землю та людству велике Боже благословення. Святий Варсонофій свідчить, що у свій час молитва трьох мужів утримувала світ від катастрофи. Заради невідомих світу святих змінюється течія всесвітніх подій. Кожен святий має всесвітнє значення, оскільки він своїм життям виходить за межі земної історії у світ вічності.
Святі - сіль землі. Вони - сенс буття. Заради них зберігається і сама земля. Коли земля перестане народжувати святих, тоді зникне сила, що утримує світ від катастрофи.
Просячи і молячи Господа, Авраам запитав, чи помилує Він Содом і Гоморру заради десяти праведників. Господь відповів: "Не знищу й ради десятьох!" (Бут, 18, 32).
Святий старець Афонський Силуан говорить: "Ось, думаю, що Господь зберігає світ через цих святих людей, бо вони приємні Богу, і Бог завжди слухає Своїх смиренних рабів, і всім нам завжди буває добре за їх молитвами... Світ стоїть молитвою, а коли молитва послабне, тоді світ загине... Ти можеш зауважити, що тепер немає таких ченців, які молилися б за весь світ; а я тобі скажу, що коли не буде на землі молільників, то світ скінчиться, підуть великі біди; і вони є вже тепер".
Більшість людей не розуміє зв'язку між релігійним життям, внутрішньою духовною боротьбою зі злом кожної окремої людини і вічним Божественним буттям. Люди сприймають релігійне духовне життя як особисте психологічне переживання, котре зникає, як тільки воно зникає в душі подвижника. Насправді духовне життя святих має вічне і неперехідне значення, що відбивається на внутрішньому стані всього світу.
Старець Силуан сприймав молитву за світ як вічне життя, як Божественну дію в душі людини, як дар благодаті Святого Духа.
І доти, доки світ сприймає цей дар, світ буде існувати. А як тільки на землі не стане серед багатьох людей хоча б окремих носіїв цієї благодаті, земна історія скінчиться. І ніяка людська наука і культура не здатні зупинити цієї загибелі.
Перебуваючи в борні зі злом, що має фізичні прояви (вбивства, насильства, війни тощо), люди удаються до фізичної сили. В певному розумінні це потрібно застосовувати. На шлях фізичної боротьби зі злом стають навіть християни. В католицькій церкві в часи середньовіччя фізична боротьба зі злом отримала навіть догматичне виправдання, котре не переглянуте й дотепер. Колись це втілювалося у формі "священної інквізиції", тепер віднайдені й інші форми. Але за своєю духовною сутністю фізична боротьба зі злом залишається нею ж самою.
У православній церкві - і стародавній, і новій - також відомо багато випадків фізичної боротьби зі злом, але це стосувалося окремих ієрархів і церковних груп. Сама ж церква не освячувала та не догматизувала цих засобів. Вона завжди наслідувала приклад розіп'ятого Христа, Який взяв на Себе гріхи світу.
В часи гонінь у колишньому Радянському Союзі Церква вела боротьбу зі злом без застосування фізичного насильства і перемогла. Зло перемагається тільки добром. Боротьба силовими засобами призводить лише до заміни одного насильства іншим.
В Євангелії переконливо наводиться приклад, коли самаряни не захотіли приймати Христа, то апостоли Яків та Іоанн запропонували звести вогонь з неба, щоб знищити їх, але Господь заборонив це, сказавши: "Не знаєте, якого ви духу; бо Син Людський прийшов не губити душі людські, а спасати" (Лк. 9, 52 - 56).
Дорогі браття й сестри! Церква навчає нас молитися про мир у всьому світі. Сама лише молитва у поєднанні з любов'ю може спасти світ. Ми молимося і за нашу Україну, і за всю Повноту Української Церкви. І Господь почує нашу молитву, якщо вона виходить зі смиренного серця. Він дасть нам бачити Українську Церкву єдиною, адміністративно і канонічно незалежною від Московського патріархату. Ми в це віримо і всі надії покладаємо на Бога. А Він не відкине нікого, хто звертається по Його допомогу.
Амінь!

ПРО СВЯТИХ ЛЮДЕЙ

На іконах ми зображуємо також і святих людей, чи угодників Божих. Так ми їх називаємо тому, що вони, живучи на землі, догодили Богу своїм праведним життям. А тепер, перебуваючи на небі з Богом, вони моляться за нас Богу, допомагаючи нам, усім, хто живе на землі.
Святі мають різні назви: пророки, апостоли, мученики, святителі, преподобні, безсрібники, блаженні і праведні.
Пророками ми називаємо тих святих Божих, які за натхненням Святого Духа передбачали майбутнє, і переважно про Спасителя; вони жили до пришестя Спасителя на землю.
Апостоли - це найближчі учні Ісуса Христа, яких Він під час Свого земного життя посилав на проповідь; а після зішестя на них Святого Духа вони проповідували по всіх країнах християнську віру. Їх спочатку було дванадцять, а потім - ще сімдесят.
Двоє з апостолів, Петро і Павло, називаються первоверховними, оскільки вони більше за інших потрудились у проповіді Христової віри.
Чотири апостоли: Матфей, Марк, Лука та Іоан Богослов, що написали Євангелія, називаються євангелістами.
Святі, які подібно до апостолів поширювали віру Христову в різних місцях, називаються рівноапостольними, як, наприклад: Марія Магдалина, першомучениця Фекла (Текля), благовірні царі Константин і Єлена, благовірний князь київський Володимир, св. Ніна, просвітителька Грузії та ін.
Мученики - ті християни, які за віру в Ісуса Христа прийняли жорстокі муки і навіть смерть. Якщо ж після зазнаних ними тортур вони помирали мирно, то їх ми називаємо сповідниками.
Перші, хто постраждав за Христову віру, були архідиякон Стефан і св. Фекла (Текля), і тому вони називаються першомучениками.
Ті, хто помер за святу віру після особливо важких (великих) страждань, яких зазнавали не всі мученики, називаються великомучениками, як, наприклад, св. великомученик Георгій (Юрій), святі великомучениці Варвара і Катерина та інші.
Сповідники, яким мучителі писали на обличчі лайливі слова, називаються начертанними.
Святителі - єпископи чи архієреї, що догодили Богу своїм праведним життям, як, наприклад, св. Миколай чудотворець, св. Алексій (митрополит Московський) та ін.
Святителі, що зазнали мук за Христа, називаються священномучениками.
Святителі Василій Великий, Григорій Богослов та Іоан Золотоустий називаються вселенськими учителями, тобто учителями християнської Церкви.
Преподобні - праведні люди, які йшли від світського життя і догодили Богу, не вступаючи у шлюб, перебуваючи в пості і молитві, живучи в пустелях та монастирях, наприклад, Сергій Радонезький, Серафим Саровський, преподобна Анастасія та інші.
Преподобні, які перетерпіли муки заради Христа, називаються преподобномучениками.
Безсрібники служили ближнім безкорисливо, тобто без ніякої плати зціляли хвороби як тілесні, так і душевні, як, наприклад, Косьма і Даміан, великомученик і цілитель Пантелеймон та інші.
Праведники провадили праведне, угодне Богу життя, живучи подібно до нас у світі, будучи сімейними людьми, наприклад, св. праведні Іоаким і Анна та ін.
Перші праведники на землі, родоначальники (патріархи) людського роду, називаються праотцями, як, наприклад, Адам, Ной, Авраам та ін.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #26 за 25.06.2004 > Тема "Душі криниця"