Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3269)
З потоку життя (6506)
Душі криниця (3527)
Українці мої... (1470)
Резонанс (1508)
Урок української (992)
"Білі плями" історії (1677)
Крим - наш дім (532)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
РОЗЧАРУВАННЯ. ЩО З НИМ РОБИТИ?
Перебування тут, на самому кра╓чку мого укра╖нного Криму, не да╓ можливост╕ активно╖ участ╕ в...


НЕ ВТРАТИТИ ШАНС!
ел╕та ма╓ об’╓днатися, очистити себе в╕д полови пустомель ╕ лжепатр╕от╕в та зайняти сво╓...


П’ЯТЬ ФАЗ ╤ ОДНА
Взагал╕ само╕дентиф╕кац╕я – процес непростий ╕... болючий. Це – виб╕р на довгий час...


ВИБ╤Р БЕЗ ВИБОРУ
Натом╕сть, п’ята колона йде на вибори досить згуртованою, впевнено набираючи немалу...


СТРАТЕГ╤Я, або що мала б сказати в╕дпов╕дальна укра╖нська влада укра╖нським громадянам на окупованих(анексованих) землях.
Воно, може, для стомлено╖ б╕льшост╕ ╕ не важлив╕ наш╕ тривоги, але в чому тод╕ був сенс...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #32 за 09.08.2019 > Тема "Резонанс"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#32 за 09.08.2019
УРОКИ КРИМУ

Часом виника╓ враження, що про Крим в Укра╖н╕ потроху забувають. Не лише перес╕чн╕ громадяни. Нав╕ть пол╕тики. ╤ хай би лише т╕, хто, в╕дтанцьовуючи ╕нтереси Кремля, вже сьогодн╕ готов╕ визнати його належн╕сть до «ново╖ гаван╕». Але ж, н╕ – кримську тему замовчують ╕ наш╕ «патр╕оти». Можливо, нав╕ть старанн╕ше за перших. З р╕зних причин. Найголовн╕ша ж та, що для декого Крим ╓ небезпечним нагадуванням про вчинений ними злочин державно╖ зради. Ми не зна╓мо напевно, було те проявом слабодухост╕, некомпетентност╕, а чи холодного розрахунку. Ми говоримо про факти. Майже вс╕ вони надто промовист╕, аби ╖х можна було з╕гнорувати, або замовчати надовго. Невведення всупереч вимогам Конституц╕╖ Укра╖ни ╕ закону Укра╖ни «Про оборону Укра╖ни» во╓нного стану в час╕ вторгнення на суверенну територ╕ю Укра╖ни «зелених чолов╕чк╕в», невчинення в╕йськового спротиву загарбникам, заборона в╕йську застосовувати зброю («стояти ╕ не провокувати») стали шоком не лише для в╕йська, яке в результат╕ то╖ злочинно╖ безд╕яльност╕ було майже тотально деморал╕зоване, але й для ╕нших силових орган╕в, для чиновництва, кинутого напризволяще, а з урахуванням рег╕онально-кримських реал╕й та ╕нтенсивного впливу пропаганди кра╖ни-загарбниц╕, фактично п╕дштовхнутого в ╖╖ об╕йми.
- Але то минуле, - скаже м╕й читач. - Ну, трапилось таке – хто без гр╕ха?
Справд╕, - повинну голову ╕ меч не с╕че. Але ж, зам╕сть визнання того гр╕ха, зам╕сть спроб виправити, його й дал╕ множили. Так, за в╕дступленням Криму Москов╕╖ моя влада вбрьохалася у в╕дверту колаборац╕ю з новогаваньською владою - визнавши анексований п╕востр╕в в╕льною економ╕чною зоною, взялася за постачання на його територ╕ю продовольчих та промислових товар╕в, в порив╕ холуйсько╖ запопадливост╕ бралася п╕дписувати угоди з новоявленим «суб’╓ктом федерац╕╖» на постачання електроенерг╕╖, до сьогодн╕ марить про в╕дновлення постачання води. При тому, в ╕нформац╕йному пол╕ намагалися перекласти сво╖ гр╕хи на когось ╕ншого: на п╕дступного ворога (наче в╕н м╕г бути якимось ╕ншим), на «зрадливе» кримське в╕йсько, на пап╓р╓дн╕коф, як╕ те в╕йсько розвалили, на «ватних» кримчан, як╕ не стали ст╕ною на шляху зелених марс╕ян, на кримц╕в, як╕ не п╕шли вс╕м кагалом в партизанськ╕ загони, на безв╕дпов╕дальний Зах╕д, який наст╕йно радив н╕якого спротиву не вчиняти ╕ тому под╕бне. На загал же, кримську тему за найменшо╖ можливост╕ згортали. В цьому сенс╕ операц╕ю по викор╕ненню з Криму через два роки п╕сля анекс╕╖ ╓дино╖ укра╖нськомовно╖ державницько╖ газети Кримсько╖ Св╕тлиц╕, брутальну, поперед московських спецслужб, л╕кв╕дац╕ю ╖╖ редакц╕╖, вперте ╕гнорування того, що зв╕льнена редакц╕я до сьогодн╕ продовжу╓ публ╕кувати газету в Мереж╕, навряд чи можна розглядати як прикру випадков╕сть. А чого варта в╕дсутн╕сть нав╕ть згадки про Крим в М╕нських угодах? Чого варте вод╕ння кози з закр╕пленням в Конституц╕╖ Укра╖ни статусу Криму як нац╕онально-територ╕ально╖ автоном╕╖ кримц╕в? Схоже на те, що лише завдяки надзусиль двох кримц╕в в минулому склад╕ парламенту тема Криму не з╕йшла нан╕вець, навпаки – отримала широкий м╕жнародний розголос.
Властив╕сть забувати ╓ благословенним даром, адже дозволя╓ нам, в╕дринувши негатив, концентруватися на досягненн╕ усп╕ху. А проте, зловживання тим даром ╓ вкрай небезпечним. ╤гноруючи уроки життя, не винесячи з них важливих висновк╕в, приречен╕ безк╕нечно наступати на т╕ сам╕ грабл╕, випробовувати долю, ходячи по краю пр╕рви з заплющеними очима. Саме тому не ма╓мо права забувати урок╕в Криму. Ма╓мо пам’ятати, що полум’я, яке жевр╕╓ сьогодн╕ на Донеччин╕, н╕який не внутр╕шньогромадянський конфл╕кт м╕ж малоросами та правос╓ками, а п╕дла в╕йна, нав’язана нам Кремлем. ╤ розпочато ту в╕йну н╕де ╕нде, як тут, в Криму. Саме тому кримськ╕ «помилки» нашо╖ влади п╕длягають висв╕тленню та детальному анал╕зу. Задля унеможливлення ╖х повторення.
В цьому сенс╕, нещодавн╓ ╕нтерв’ю колеги Анжел╕ки Руденко (Крим.Реал╕╖ https://www.youtube.com/watch?v=2nU8FLRTJ_Y) з колишн╕м головою Ради м╕н╕стр╕в АР Крим паном Анатол╕╓м Могильовим мало б зац╕кавити не лише тих, кому болить Крим, але кожного, кому не байдужа доля Укра╖ни. В╕дразу хот╕в би зазначити, що пан Могильов не м╕й герой. Власне, серед тод╕шньо╖ укра╖нсько╖ влади - як кримсько╖, так ╕ ки╖всько╖, за виключенням буквально к╕лькох ╕мен (згада╓мо тут лише п.п. Джем╕л╓ва, Сенченка, Чубарова, Гриценка), ╖х просто не було. Було чимало бундючних дурн╕в та простуватих кнопкодав╕в, як╕ геть не ор╕╓нтувалися в ситуац╕╖, що стр╕мко розгорталася, були страхопуди, були зловт╕шн╕, були в╕дверт╕ зрадники, але жодного героя. Героями в ц╕й ганебн╕й ╕стор╕╖ з загарбанням-здачею Криму були, х╕ба що, перес╕чн╕ кримчани, як╕ гол╕руч, на в╕дчай душ╕, не думаючи про власну безпеку, намагалися спинити на╖жаченого, озбро╓ного до зуб╕в ╕ вельми агресивно налаштованого монстра, та т╕ вояки та оф╕цери кримського угрупування, як╕, нав╕ть кинут╕ сво╖м командуванням на мил╕сть загарбника, не зрадили присяз╕, трималися до останньо╖ можливост╕ в оч╕куванн╕ адекватних д╕й Ки╖ва. ╤мена в╕це-адм╕рала Серг╕я Гайдука, полковника Юр╕я Головашенка, кап╕тана другого рангу Юр╕я Федаша стали символом хороброст╕, г╕дност╕ та в╕йськово╖ чест╕.
А проте ж, н╕хто з вищеназваних не м╕г реально вплинути на тод╕шню ситуац╕ю, адже т╕ з укра╖нського боку, хто м╕г (╕ мусив!) зупинити ворога, скоординувавши ╖х д╕╖, займалися в т╕ дн╕ «розкладуванням затверджено╖ паном Ф╕рташем «шахматки».
Тим часом, збадьорений в╕дсутн╕стю скоординованого опору, супротивник не спинявся. Мости було спалено п╕сля того, як стало зрозум╕ло, що далеко не вс╕ депутати кримського парламенту готов╕ голосувати за в╕дд╕лення в╕д Укра╖ни (про що неодноразово згадували, скаж╕мо, п.п. Запорожець та Г╕рк╕н), а особливо ж п╕сля протистояння п╕д його ст╕нами 26 лютого. Захоплений московськими п╕дрозд╕лами ССО в н╕ч з 26 на 27 лютого, кримський парламент перестав ╕снувати в якост╕ органу укра╖нсько╖ влади.
Як би те дивно не звучало для перес╕чного читача, але й голова виконавчо╖ влади на п╕востров╕ пан Могильов з якогось незворотнього моменту (скор╕ш за все п╕сля його в╕дмови долучитися до московського сценар╕ю з одного боку ╕ ╕гноруванням його звернення до ново╖ ки╖всько╖ влади з ╕ншого, а з ранку 27 лютого вже напевно), не мав н╕якого впливу на тод╕шн╕ кримськ╕ под╕╖. В ход╕ ╕нтерв'ю в╕н к╕лька раз╕в посилався на те, проте, ╕нтерв'юерка чи то не зрозум╕ла, а чи не сприйняла його аргументац╕╖. Причина того – в р╕зних п╕дходах до розум╕ння тод╕шньо╖ ситуац╕╖. Пан╕ Анжел╕ка вочевидь сприймала ╖╖ з позиц╕й емоц╕й, пан екс-прем'╓р - з позиц╕й права. Пол╕тика не в╕льна в╕д емоц╕й. Особливо наша, укра╖нська. А от влада, посадовець, виконуючи сво╖ функц╕╖, права на емоц╕╖ не ма╓. Ма╓ натом╕сть керуватися ч╕тко прописаними законами, д╕яти в межах сво╖х повноважень, незалежно в╕д сво╖х особистих уподобань. З ц╕╓╖ позиц╕╖ звинуватити пана Могильова у зрад╕ навряд чи можливо. Адже, попри сво╓ явне несприйняття «ки╖всько╖ хунти», в╕н, тим не менш, зум╕в переступити через сво╖ "рег╕ональн╕" емоц╕╖, зробив бодай м╕н╕мально необх╕дн╕ кроки належн╕ йому, як посадовцю, аби спробувати зупинити незворотн╓ розгортання под╕й. Не зум╕ла нова ки╖вська влада. Чому? То велика загадка, розгадати яку зможе лише неупереджене сл╕дство, яке рано чи п╕зно буде розпочате.
Ще раз: пан Могильов жодним чином не може претендувати на роль героя кримського спротиву. На в╕дм╕ну в╕д пана Кун╕цина - прем’╓ра Криму час╕в Тузлинського протистояння 2003 року, в╕н не створював жодних штаб╕в опору, не скористався сво╖м авторитетом ╕ вельми немалим досв╕дом для недопущення загарбання дов╕рено╖ йому територ╕╖. Але не забуваймо, що й ситуац╕я 2014 року була непор╕внянно складн╕ша за ситуац╕ю 2003 року. Так, в 2003 роц╕ н╕кому й на думку не спало б поставити п╕д сумн╕в лег╕тимн╕сть президентсько╖ влади в Укра╖н╕, а п╕дрозд╕ли ЧФ Москов╕╖ тихо сид╕ли в межах сво╓╖ бази, зам╕сть розгулювали з╕ збро╓ю в руках парламентськими коридорами. А ще, на в╕дм╕ну в╕д Леон╕да Даниловича, який, перервавши св╕й закордонний в╕зит, миттю примчав до Криму з ╕ншого боку планети, пан Турчинов безвилазно сид╕в у Ки╖в╕, зважившись з╕брати ц╕лком ╕мпотентне зас╕дання РНБО лише 28 лютого, через в╕с╕м дн╕в п╕сля початку вторгнення, через п╕втори доби п╕сля того, як укра╖нсько╖ влади в Криму де-факто не стало. Таким чином, св╕дчення тепер вже ╕ пана Могильова неспростовно доводять, що анекс╕я п╕вострова та заохочена такою поступлив╕стю в╕йна на Донбас╕ стали можливими саме унасл╕док злочинного нехтування приписами Конституц╕╖ Укра╖ни, закону Укра╖ни "Про оборону Укра╖ни" з боку тод╕шнього виконувача обов'язк╕в верховного головнокомандувача та низки новопризначених посадовц╕в. Роб╕мо висновки, панове. Не вивчивши кримських урок╕в, не виправивши помилок, приречен╕ на нов╕ невдач╕. Не покаравши високопосадових злочинц╕в, дозволя╓мо ╖х наступникам т╕шити себе думкою, що ╕ ╖м таке минеться.

Валентин БУТ

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #32 за 09.08.2019 > Тема "Резонанс"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=21420

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков