Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4442)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4115)
Українці мої... (1657)
Резонанс (2107)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1842)
Крим - наш дім (1022)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (305)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (201)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
К╤ЛЬК╤СТЬ СКАРГ НА ДОТРИМАННЯ ЗАКОНУ ПРО МОВУ ЗРОСТА╢
Значний стрибок у ставленн╕ до мови стався власне п╕сля повномасштабного вторгнення Рос╕╖…


НА ХЕРСОНЩИН╤ В╤ДКРИВСЯ ПЕРШИЙ ФЕСТИВАЛЬ «Р╤ДНА МОВА - ШЛЯХ ДО ПЕРЕМОГИ»
Укра╖нська мова об’╓дну╓ укра╖нц╕в у боротьб╕ та в нац╕ональн╕й ╕дентичност╕…


УКРА╥НЦ╤ ВИЗНАЧИЛИСЬ, ЧИ ТРЕБА РОС╤ЙСЬКА У ШКОЛАХ
42% укра╖нц╕в п╕дтримують збереження вивчення рос╕йсько╖ мови в певному обсяз╕.


МОВА П╤Д ЧАС В╤ЙНИ СТАЛА ЗБРО╢Ю
В Укра╖н╕ в╕дзначають День писемност╕ та мови.


МОВИ Р╤ДНО╥ ОБОРОНЦ╤
Сьогодн╕шня доб╕рка поез╕й – це твори кримських укра╖нських педагог╕в-поет╕в…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #29 за 19.07.2019 > Тема "Урок української"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#29 за 19.07.2019
ЗДОЛАТИ РОС╤Ю

Нещодавно ки╖вське видавництво «Холодний Яр» випустило в св╕т другу книгу сер╕╖ «Укра╖нська думка» - зб╕рку публ╕цистики Романа Коваля «Здолати Рос╕ю». Книга м╕стить статт╕ Романа Коваля, написан╕ з к╕нця 1980-х рок╕в по 1996 р╕к. Також подано публ╕кац╕╖ ╕нших сучасних укра╖нських нац╕онал╕ст╕в. В статтях в╕ддзеркалена боротьба укра╖нц╕в за незалежн╕сть Батьк╕вщини з часу проголошення генеральним секретарем ЦК КПРС Михайлом Горбачовим пол╕тики гласност╕ ╕ в перш╕ роки розбудови держави Укра╖на.
 Роман Коваль зверта╓ увагу на в╕дм╕нностях м╕ж поглядами укра╖нських демократичних орган╕зац╕й, що керувалися ╕ очолювалися письменниками, як╕ незадовго перед тим славили Комун╕стичну парт╕ю, та й колишн╕ми дисидентами, яких випустили на волю в час горбачовсько╖ перебудови, ╕ укра╖нськими нац╕онал╕стами, серед яких було багато молод╕. Якщо перш╕ обережно рухалися в╕д пропаганди укра╖нсько╖ мови ╕ демократизац╕╖ сусп╕льства, то друг╕ заявили, що Укра╖на повинна бути незалежною державою ╕ що головний ворог Укра╖ни – Рос╕я. Тод╕ багатьом здавалося, що такий радикал╕зм викличе репрес╕╖, якими буде припинена демократизац╕я СРСР. Але час показав, що рац╕ю мають саме нац╕онал╕сти. Вони керувалися досв╕дом ╕стор╕╖ вза╓мин укра╖нського ╕ рос╕йського народ╕в. До боротьби за визволення Укра╖ни з-п╕д гн╕ту Рос╕╖ закликав ще Микола М╕хновський. Степан Бандера писав: «Наша генеральна л╕н╕я визвольно╖ пол╕тики базу╓ться на тому фактичному стан╕, що боротьба за державну незалежн╕сть Укра╖ни – це боротьба проти Рос╕╖. ╤ не т╕льки проти большевизму, але проти всякого загарбницького рос╕йського ╕мпер╕ал╕зму, який ╓ притаманний рос╕йському народов╕ впродовж ╕стор╕╖ ╕ тепер. Якщо завтра на зм╕ну большевизмов╕ прийде ╕нша форма рос╕йського ╕мпер╕ал╕зму, то в╕н так само насамперед виступить вс╕ма сво╖ми силами проти самост╕йност╕ Укра╖ни на ╖╖ поневолення. Рос╕йський народ, як ╕ ран╕ше, буде нести той ╕мпер╕ал╕зм, робитиме все, аби втримати Укра╖ну в поневоленн╕. На це виразно вказу╓ стан пол╕тично╖ думки ╕ настанова рос╕йсько╖ маси, вс╕х рос╕йських пол╕тичних середовищ – як комун╕стичних, так ╕ антибольшевицьких. У вс╕х них живе крайня ворож╕сть супроти ╕де╖ державно╖ окрем╕шност╕, суверенност╕ Укра╖ни».
 Якщо укра╖нськ╕ демократи сп╕льно з рос╕йськими звинувачували в ус╕х б╕дах кра╖ни КПРС, то Роман Коваль в «Народн╕й газет╕» в жовтн╕ 1991 року стверджував: «Комун╕сти почали диктувати народам свою злочинну волю 1917 року. Горбачов ╕ уся його команда з’явилися лише к╕лька рок╕в тому, а експанс╕он╕стська пол╕тика Рос╕╖ трива╓ стол╕ттями, впродовж яких Москва веде неск╕нченн╕ завойовницьк╕ в╕йни». Того ж року Р. Коваль пророче наголошував: «Спод╕вання укра╖нських демократ╕в-╓вропейц╕в, що Рос╕я демократизу╓ться на ╓вропейський кшталт, марн╕. Укра╖нц╕ мусять усв╕домити, що рос╕яни приречен╕ на тотал╕тарний устр╕й. Рос╕я або залишиться деспотичною, ╕мпер╕ал╕стичною, або згине як ╕мпер╕я п╕д ударами поневолених народ╕в ╕ повернеться до розм╕р╕в Московського княз╕вства».
 Володимир Яворський у статт╕ «Чи можемо ми любити Рос╕ю?» нагадував про минуле: «Укра╖на була насильно загарбана Рос╕╓ю, а не, як дума╓ багато рос╕ян, добров╕льно в╕ддалася в московську неволю. Гетьман Богдан Хмельницький уклав з рос╕йським царем в╕йськовий союз Укра╖ни як незалежно╖ держави п╕д протекторатом Рос╕╖, але Москва невдовз╕ поламала угоду ╕ взялася безцеремонно закабалювати нашу В╕тчизну, перетворюючи ╖╖ в безправну колон╕ю. Внасл╕док цього вибухнули кривав╕ укра╖нсько-рос╕йськ╕ в╕йни. Гетьмани ╤ван Виговський, Петро Дорошенко намагалися вибороти Укра╖н╕ свободу, а п╕зн╕ше ╕ гетьман ╤ван Мазепа зробив в╕дчайдушну спробу зв╕льнитися в╕д царського ярма, п╕шовши на сп╕лку з╕ шведським королем Карлом Х╤╤, але вс╕ вони зазнали невдач╕. Укра╖нц╕, однак, не припиняли боротьби за свою незалежн╕сть. У 1918 роц╕ виникла Укра╖нська Народна Республ╕ка, яку збройно знову задушила б╕льшовицька Рос╕я. За створення Самост╕йно╖ Укра╖ни у сорокових роках воювала Укра╖нська повстанська арм╕я. Ми впродовж в╕к╕в ╕ до сьогодн╕ не переставали твердо заявляти про сво╓ бажання жити в незалежн╕й держав╕, ╕ т╕льки насильство з боку сус╕д╕в, насамперед Рос╕╖, перешкоджало зд╕йсненню ц╕╓╖ мети. ╤ в╕дпов╕дальн╕сть за все це лежить, без сумн╕ву, на рос╕янах. Зрозум╕ло, що рос╕йський народ ╓ просто знаряддям, його обдурили ╕ використовують шов╕н╕стично настро╓н╕ правител╕. Але це зовс╕м не зн╕ма╓ з рос╕ян в╕дпов╕дальност╕ за вс╕ ц╕ страшн╕ кривди, як╕ вони завдали укра╖нцям. Кожний рос╕янин гордий за велик╕ здобутки в науц╕, культур╕ чи за во╓нн╕ звитяги сво╖х одноплеменц╕в, хоч не ма╓ до них н╕якого стосунку. Так само кожен рос╕янин мав би в╕дчувати вину ╕ ганьбу за злочини сво╖х далеких чи близьких у час╕ земляк╕в».
 Дал╕ Володимир Яворський пише, що рос╕яни повинн╕ визнати кривди, як╕ Рос╕я запод╕яла Укра╖н╕, осудити ╖х ╕ покаятись. Це й стане грунтом для налагодження р╕вноправних укра╖нсько-рос╕йських стосунк╕в.
 Роман Коваль звернув увагу, що Москва намага╓ться зберегти панування рос╕йсько╖ нац╕╖, використовуючи псевдо-демократичн╕ гасла: «Намагаючись загасити визвольн╕ змагання, великодержавний Кремль нав╕ть оголосив себе захисником окремо╖ людини, а в першу чергу – людини рос╕йськомовно╖, правам яких н╕бито загрожу╓ нац╕онал╕зм поневолених нац╕й. Не дивно, що комун╕стична преса почала енерг╕йно протиставляти нац╕ональним ц╕нностям нерос╕йських народ╕в права окремо взято╖ людини, надто то╖, яка кинула напризволяще занедбану дом╕вку – батьк╕вщину ╕ в пошуках легшого життя майнула туди, де ╖╖ зовс╕м не чекали. Ос╕даючи на етнограф╕чних землях ╕нших народ╕в, ц╕ «радянськ╕» люди сутт╓во зм╕нюють демограф╕чну ситуац╕ю, зменшуючи частку кор╕нно╖ нац╕╖, чим страшенно утруднюють ╖╖ змаг до виживання й панування «у сво╖й сторонц╕». Згадаймо лише приклади кримськотатарського та казахського народ╕в, як╕ стали меншиною на сво╖й батьк╕вщин╕. Ледь не в такому ж становищ╕ опинився й латиський народ, частка якого в Латв╕╖ становить близько 51%. ╤ ось тод╕, коли кор╕нна нац╕я перебува╓ на гран╕ зникнення або кроку╓ до нього, права прим╕тивно╖ радянсько╖ людини, яка керу╓ться у сво╓му житт╕ переважно ф╕з╕олог╕чними мотивац╕ями, набувають пр╕оритетного значення. Б╕льше того, ця людина готова нин╕, у час п╕днесення нац╕онально-визвольних змагань, «боронити» осво╓н╕ нею земл╕, як╕ щиро вважа╓ сво╓ю «социалистической родиной». Ц╕ люди не здатн╕ збагнути, що це не ╖хня земля, нав╕ть якщо вони живуть тут тривалий час. ╤нша справа, коли вони сп╕льно з автохтонним народом здобувають незалежн╕сть краю. У цьому раз╕ вони стають законними сп╕вгосподарями в новостворен╕й держав╕. ╤ н╕хто не мав би права дор╕кнути ╖м, що вони чужинц╕. Коли ж ц╕ люди силою нав’язують кор╕нному населенню св╕й спос╕б економ╕чного та пол╕тичного буття, то вони стають ворогами, окупантами».
 У 1992 роц╕ Роман Коваль роз’яснював: «Чужинц╕ повинн╕ або визнати укра╖нськ╕ закони, оволод╕ти державною мовою ╕ стати громадянами Укра╖ни, з ус╕ма правами та обов’язками, або не погодитися з ними ╕ ви╖хати з Укра╖ни«.
 Наприк╕нц╕ 1980-х – початку 1990-х велася пропаганда, що ╕з проголошенням Незалежност╕ Укра╖ни в╕дразу настане р╕зке пол╕пшення матер╕ального добробуту. Нац╕онал╕сти бачили, що цього не станеться. Анатол╕й Щербатюк ╕ Роман Коваль у 1990 роц╕ зазначали: «З розвалом ╕мпер╕╖ ми не вступимо в такий соб╕ благодатний рай, де нас чекають ╕з розкритими об╕ймами вдячн╕ партнери. Якщо сьогодн╕ нац╕онал╕зм ще ╓ засобом досягнення державно╖ незалежност╕, то вже завтра в╕н стане способом боротьби за власн╕ ╕нтереси нац╕ональних держав, як╕ постануть на ру╖нах рос╕йсько╖ ╕мпер╕╖».
 Григор╕й Гребенюк у передмов╕ до книги Романа Коваля «З ким ╕ проти кого» в╕дзначав: «Одним ╕з перших Роман Коваль усв╕домив, що однобокий розвиток Визвольних змагань у напрямку подолання економ╕чно╖ убогост╕ Укра╖ни може стати для не╖ фатальним. Укра╖на не т╕льки не досягне економ╕чного благополуччя, а й деграду╓ нац╕онально до тако╖ м╕ри, що побудова справд╕ укра╖нсько╖ в╕льно╖ ╕ соборно╖ держави перетвориться на утоп╕ю. Роман Коваль стверджу╓, що нац╕ональний чинник в епоху становлення власно╖ держави ╓ вир╕шальним, абсолютно вир╕шальним. Саме в╕н мусить стати найважлив╕шою спонукою до д╕й у цю пору».
 Але влада в незалежн╕й Укра╖н╕ залишилася в руках компарт╕йно-комсомольського активу ╕з залученням крим╕налу. Для таких людей все укра╖нське було чуже.
 Роман Коваль ще в 1992 роц╕ застер╕гав: «Рос╕я перша нападе на нас». Так ╕ сталося. Чи можна було цього уникнути? Роман Коваль у 1993 роц╕ закликав: «Завданням ел╕ти ╓ приготувати народ до неминучих випробувань. Укра╖нцев╕ необх╕дно показати, що боротьба нац╕й неминуча, що незалежно в╕д того, хоче в╕н чи н╕, конфронтац╕я в╕йськова буде ╕ краще до т╕╓╖ критично╖ мит╕ п╕д╕йти вишколеним, озбро╓ним, позбавленим ╕люз╕й щодо нам╕р╕в противника та жалю до нього».
 Голова проводу Сп╕лки укра╖нсько╖ молод╕ «Сумщина» В╕ктор Рог писав: «Якщо не хочемо Батурина, Крут чи Базара, повинн╕ бути готовими до нового Конотопа».
 Ще одна цитата з твор╕в Романа Коваля: «Лише на шляхах м╕л╕таризму, плекання культу укра╖нського войовника можна розраховувати на перемогу».
 На сильну нац╕онал╕стичну Укра╖ну Рос╕я не наважилася б напасти.
 Але б╕да в тому, що культ укра╖нського героя, культ борц╕в за Незалежн╕сть нашо╖ Батьк╕вщини на Наддн╕прянськ╕й Укра╖н╕ плекав Роман Коваль майже самотужки, не т╕льки не маючи державно╖ п╕дтримки, але ще й наражаючись на протид╕ю державних структур, де порядкували п’ятиколонники. ╤, незважаючи на так╕ умови, зробив ╕ робить надзвичайно багато.
 Укра╖нська держава, попри плач╕ Кравчука, могла б зберегти ядерну зброю. ╤нженер-ф╕зик Серг╕й Грица╓нко на шпальтах газети «Незборима нац╕я», яку вида╓ той же невтомний Роман Коваль, пов╕домляв: «Ядерн╕ коди (а питання нин╕ стосу╓ться двох момент╕в – коду й техн╕чного обслуговування збро╖) насправд╕ робили не в Рос╕╖, а в Укра╖н╕, ╕ саме в Харков╕! Якби д╕аспора хоча б десяту частину сво╓╖ доларово╖ допомоги витратила на п╕дтримку в Харков╕ заводу «115» (як кажуть у народ╕) – ми вже сьогодн╕ тримали б п╕д приц╕лом Москву».
 В╕ктор Рог так оц╕ню╓ книгу Романа Коваля: «Здолати Рос╕ю» - не лише енциклопед╕я повчальних ╕сторичних документ╕в ╕ св╕дчень. Це ор╕╓нтир для нац╕онал╕стично╖ молод╕».
 Додамо, що не т╕льки для молод╕. «Здолати Рос╕ю» особливо актуальна в наш час, особливо цього року, з огляду на президентськ╕ та парламентськ╕ вибори ╕ вибори до м╕сцевих рад.
 Анатол╕й Зборовський

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #29 за 19.07.2019 > Тема "Урок української"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=21342

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков