"Кримська Свiтлиця" > #26 за 25.06.2004 > Тема "Резонанс"
#26 за 25.06.2004
Чи впізнав би себе Шевченко в Будапешті?
Прес-центр УВКР.
1 червня в Будапешті за підтримки Посольства України в Угорщині відкрили пам'ятник Тарасові Шевченку. Відкриття присвятили візитові до Угорщини Голови Верховної Ради України Володимира Литвина та, здається, нікого з високих посадовців не цікавить те, що пам'ятник, м'яко кажучи, геть не схожий на оригінал. Тут радше можна говорити про сплюндрування образу поета, а не вшанування його. Тому українська громада Угорщини виступила з протестом проти блюзнірства (htpp://www/ukrajinci.hu) і закликає підтримати цей протест "усіх українців, кому дорога пам'ять Кобзаря". Історія виникнення "скульптури Тараса Шевченка", як повідомляє громада українців Угорщини, така: "Декілька років тому ми випадково прочитали в одній із центральних угорських газет, що в Будапешті планується встановлення пам'ятника Шевченку. Першою реакцією було почуття радості, що в Угорщині матимемо пам'ятник Кобзарю. Звернувшись до Посольства України, дізналися, що встановлення пам'ятника ініційовано фантомним товариством української інтелігенції на чолі з Омеляном Русином, колишнім завідувачем відділу агітації та пропаганди Ужгородського обкому партії. Сумнозвісна "діяльність" цієї людини була нам відома раніше, тому ми почали вимагати, щоб нам показали, де буде стояти і який вигляд матиме ця скульптура. З'ясувалося, що встановлення планується в одному із віддалених від центру місць, та ще й під бункером, що залишився з часів Другої світової війни. Побачивши місце, ми одразу ж заявили свій протест у Посольство України в Угорщині. Тодішній Посол України в Угорщині доктор Орест Климпуш рішуче припинив знущання над пам'яттю Кобзаря. Була домовленість між нашим Державним Самоврядуванням Українців Угорщини та Посольством України про те, що Посольство буде сприяти в пошуках гідного місця для пам'ятника нашому Кобзареві. Для того, щоб запобігти подальшій дискредитації пам'яті Шевченка, на Змішаній угорсько-українській міжурядовій комісії з прав питань національних меншин було прийнято Резолюцію. Встановлення будь-яких пам'ятників, що мають відношення до українців, має бути узгоджено з Державним Самоврядуванням Українців Угорщини. Тож ніколи не могли й подумати, що справа з пам'ятником Шевченку зайде так далеко. Зовсім недавно ми дізналися від Посла України в Угорщині пана Юрія Мушки, що мерія Будапешта за підтримки Посольства встановлює пам'ятник 1 червня, а нас - запрошують на відкриття. На прохання показати макет ми отримали відповідь, що він уже в ливарні. 25 травня ми отримали дозвіл побачити готову скульптуру в майстерні автора - угорського скульптора Іштвана Марошіча. Разом із керівництвом Самоврядування та активістами прийшов туди й аташе з питань культури пан Микола Держалюк. Наша реакція була одностайною. Коли ми висловили свою негативну думку Послу п. Юрію Мушці, він відповів, що "при повному глузді й здоровій пам'яті заявляє, що "це - Шевченко, і пам'ятник буде встановлено, хочемо ми того чи ні". На питання, що ж скажуть українці в Україні, коли побачать відкриття, відповів, що "люди зараз зайняті пошуками хліба насущного. Головне те, що пам'ятник є, а який - не має значення". І нарешті, на наше запитання до голови комісії з питань культури мерії Будапешта, скільки коштує пам'ятник, почули, що то не наша справа. У прес-службі МЗС на запитання "Слова Просвіти" про ситуацію з пам'ятником відповіли, що нічого про це не знають. "Може, знає наш речник, але його зараз немає", - "втішила" незнайома співрозмовниця. Вона ж відмовилася з'єднати по телефону з кимось із відповідальних працівників МЗС, які були б у курсі справ українців за кордоном - в Угорщині. Тим часом у прес-службі Верховної Ради повідомили, що в Будапешті "все відбувається за планом. Володимир Литвин поклав квіти до пам'ятника".
("Слово Просвіти", 9 червня 2004 р.).
А у нас?
У номері за 16 січня цього року "Кримська світлиця" реплікою "На городі - "бузина", в центрі міста - теж вона?" привертала увагу української громади півострова та властей до пам'ятника Кобзарю в сімферопольському кінотеатрі ім. Шевченка. Дуже вже наш класик-поет видавався схожим на зовсім іншого класика - світового пролетаріату. Кажуть, погруддя після того трохи підрихтували, облагородили, що тепер й поспішив зафіксувати фотокореспондент "КС" Ю. Жаглін. Але чи став після цього Тарас Григорович більше схожим на самого себе - вирішувати вам, шановні читачі. Запрошуємо вас при нагоді відвідати кінотеатр ім. Шевченка і поділитися з редакцією своїми враженнями, які ми радо опублікуємо, щоб автор цього монумента наступного разу вже не сумнівався, з якого боку слід підступатися до Тараса...
"Кримська Свiтлиця" > #26 за 25.06.2004 > Тема "Резонанс"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=2130
|