Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3304)
З потоку життя (6538)
Душі криниця (3539)
Українці мої... (1473)
Резонанс (1510)
Урок української (992)
"Білі плями" історії (1684)
Крим - наш дім (532)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПАМ’ЯТ╤ В╤РИ РО╥К
9 жовтня у С╕мферопол╕, в Кримськ╕й ун╕версальн╕й науков╕й б╕бл╕отец╕ ╕м. ╤. Я. Франка, в╕дбувся...


«ФРАНКО» ╤З АМЕРИКИ
В Музе╖ укра╖нсько╖ д╕аспори в Ки╓в╕ продовжу╓ експонуватися виставка «Нью-Йорк –...


ОЛЕГ ОЛЬЖИЧ: РОМАНТИК ТА ╤ДЕАЛ╤СТ
╤м’я Олега Ольжича (1907-1944) – в╕домого пол╕тичного д╕яча, державника, нац╕онал╕ста...


ЗНАКОВИЙ ПОЕТ РОЗСТР╤ЛЯНО╥ ЕПОХИ
7 вересня минуло 110 рок╕в в╕д дня народження знакового укра╖нського поета Михайла Пронченка.


З ЮВ╤ЛЕ╢М!
Цього тижня наша кримська землячка, поетеса, член Нац╕онально╖ сп╕лки письменник╕в Укра╖ни...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #26 за 28.06.2019 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#26 за 28.06.2019
«В╤Н БУВ СПРАВЖН╤М ПАТР╤ОТОМ...»

Минув м╕сяць, як внасл╕док важко╖ недуги 23 травня 2019 року п╕шов з життя видатний укра╖нський актив╕ст, справжн╕й патр╕от Батьк╕вщини Владислав Хмеловський - кримський л╕дер багатьох сусп╕льно-пол╕тичних ╕ громадських орган╕зац╕й, якими в╕н керував за життя, сп╕вкоординатор руху Евромайдан Крим. У Ки╓в╕ з глибоким сумом проводжали в останню путь вимушеного кримського переселенця його найближч╕ р╕дн╕, щир╕ друз╕ ╕ в╕ддан╕ однодумц╕.
Проукра╖нськ╕ сили Криму зазнали серйозно╖ втрати, адже не стало людини, яку на п╕востров╕ знали й поважали вс╕ представники укра╖нського пол╕тикуму ╕ культурного бомонду автоном╕╖, як яскравого пол╕тика ╕ нац╕онал-демократа, як борця за права кримсько╖ громади укра╖нц╕в та нос╕я ╕де╖ налагодження конструктивного д╕алогу м╕ж ус╕ма нац╕ональностями АР Крим.
Владислав Григорович Хмеловський був одним з небагатьох пол╕тичних ╕ сусп╕льних д╕яч╕в, який не просто мав певну “каб╕нетну” посаду та до не╖ коло повноважень - в╕н д╕яв у нац╕ональних ╕нтересах Укра╖ни, стояв на чол╕ сусп╕льного спротиву укра╖нц╕в рос╕йському шов╕н╕зму, що роками отруював кримчан. ╤ д╕яв р╕шуче… За що його в╕дверто не любили т╕, хто спов╕дував протилежн╕ ╕де╖ сепаратизму та “возз'╓днання” з РФ.
За фактом, кримськ╕ патр╕оти Укра╖ни, права яких лоб╕ював Владислав Григорович Хмеловський з 2006 року ╕ до к╕нця життя на посад╕ голови ГО “Укра╖нська громада Криму”, залишилися без сво╓╖ ╓дино╖ м╕цно╖ фортец╕. Багато хто з них п╕сля анекс╕╖ разом з Хмеловським назавжди покинули п╕востр╕в, щоб знайти прихисток на материку, рятуючись в╕д рос╕йсько╖ експанс╕╖ та пол╕тичних репрес╕й. Вже у столиц╕ Владислав Григорович зм╕г навколо себе згуртувати де-юре переселенц╕в, а насправд╕ – б╕женц╕в в╕д агресора. Люди йшли до нього ╕з ус╕ма сво╖ми проблемами нерезидент╕в вс╕ роки – насамперед, ясна р╕ч, житловими. Хмеловський н╕коли н╕кому не в╕дмовляв, вс╕м намагався допомогти. Тому в╕н назавжди залишиться у серцях вс╕х, хто його знав, як людина ╕нтел╕гентна, високоморальна й приязна, чудовий фах╕вець ╕ природжений пол╕тик. Сп╕лкуючись з ним, важко було уявити, що цей дипломатичний, гострого розуму чолов╕к, на вигляд столичний житель, насправд╕ - виходець ╕з звичайного укра╖нського села. 
Народився Владислав Хмеловський 30 кв╕тня 1958 року у сел╕ Сн╕жки Буринського району Сумсько╖ област╕. Його сусп╕льно-пол╕тичне зростання та самоствердження пов’язан╕ з кримською землею, зокрема, з С╕мферополем, де Владислав мешкав з 1986 року ╕ до анекс╕╖ п╕вострова рос╕янами. Як не дивно, але за спец╕альн╕стю Хмеловський не пол╕тик. В╕н зак╕нчив Ки╖вський пол╕техн╕чний ╕нститут, отримав фах ╕нженера-електромехан╕ка ╕ у тому ж, 1986 роц╕, розпочав свою трудову д╕яльн╕сть у Криму на посад╕ ╕нженера-конструктора С╕мферопольського електротехн╕чного заводу, де в╕н пропрацював чотири роки. А пот╕м швидко п╕шов угору по сходах профес╕йно╖ пол╕тично╖ кар'╓ри, адже з юност╕ ц╕кавився ╕стор╕╓ю сво╓╖ кра╖ни, добре розум╕вся у внутр╕шн╕й та м╕жнародн╕й пол╕тиц╕.
Завдяки знанням, наполеглив╕й прац╕ та досв╕ду, поступово Владислав Хмеловський став в╕домим громадським ╕ пол╕тичним д╕ячем прогресивних укра╖нських погляд╕в. Його однодумець ╕ друг, пров╕дний громадський актив╕ст укра╖нських патр╕отичних сил Криму Анатол╕й Сайчук згаду╓ першу зустр╕ч з Хмеловським, яка в╕дбулася на початку 1990-го року. У Владислав╕ Хмеловському в╕н спочатку побачив переконаного демократа, який тод╕ ще розмовляв з кримчанами рос╕йською мовою, але позиц╕я у нього була ч╕ткою - укра╖нською: “У С╕мферопольському палац╕ профсп╕лок тривала зустр╕ч представник╕в та прихильник╕в громадських орган╕зац╕й “Демократичний Крим”, на як╕й головував Владислав. Час перед розвалом СРСР був просякнутий духом в╕дродження нац╕╖, над╕╓ю на здобуття незалежност╕, було неабияке п╕днесення у вс╕х, але разом з тим в╕н був напруженим ╕ тривожним. Люди навколо були нестриманими у почуттях, часом вибухали небезпечною р╕зкою риторикою, яка легко приводила до збурення, сутичок, побутово╖ колотнеч╕. Однак виступ Влада вражав феноменальним споко╓м ╕ лог╕кою. Одна з присутн╕х у зал╕ рос╕йська патр╕отка з укра╖нським пр╕звищем П╕ддубна, що згодом очолила орган╕зац╕ю матер╕в-захисниць сво╖х син╕в в арм╕╖, буквально напала на нього – затрусила гн╕вно газетою “Льв╕вський замок” перед Хмеловським та емоц╕йно звинуватила орган╕затор╕в збор╕в у “проамериканськ╕й фашистськ╕й позиц╕╖”. Аякже! Цю “бандер╕вську газету” розповсюджували навмисне з ╕нформац╕╓ю про устр╕й американсько╖ бойово╖ гвинт╕вки - мовляв, як посм╕ли таке пропагувати! Повну маячню несла. Хмеловський звернувся до П╕ддубно╖ ╕з притаманною йому толерантн╕стю та з вагомим аргументом: “Зараз в СРСР перебудова ╕ демократ╕я, як╕ подарували ЗМ╤ ╕ вс╕м громадянам свободу слова, ╕ критикувати ╖╖ прояви н╕хто не ма╓ права. Завдяки ц╕й свобод╕ ми так само вислуха╓мо – з ц╕кав╕стю! – ╕ вашу точку зору, нехай далеко не вс╕ з нас ╖╖ под╕ляють…”. На той момент 90-х сп╕лкуватися з такою г╕дн╕стю з опонентом та пол╕тичним ворогом вм╕ли одиниц╕…”.
Анатол╕й ╤ванович Сайчук був пост╕йним учасником та сп╕ворган╕затором багатьох акц╕й протесту проукра╖нських сил на теренах Криму, разом з Владиславом Хмеловським та ╕ншими головами пол╕тичних парт╕й в╕н пройшов пл╕ч-о-пл╕ч буремн╕ п'ятнадцять рок╕в боротьби з р╕зними кримськими пророс╕йськими шов╕н╕стичними формац╕ями. Вдруге патр╕оти зустр╕лися два роки потому, коли Укра╖на була вже визнана повноц╕нним гравцем на м╕жнародн╕й пол╕тичн╕й арен╕, 1992 р╕к – р╕к незалежност╕ держави, але ╖╖ незалежн╕сть потребувала оборони, це розум╕ли геть ус╕ патр╕отичн╕ орган╕зац╕╖! Крим не був виключенням – на його теренах була створена перша група укра╖нських нац╕онал╕ст╕в, як╕ побоювались, що саме Крим може стати найпершою гарячою точкою конфл╕кту з Рос╕╓ю. ╤з спогад╕в Анатол╕я Сайчука: “Ми, у склад╕ 24 чолов╕к у район╕ ГРЕСу (м. С╕мферополь) самотужки вир╕шили проводити бойов╕ навчання. З Ки╓ва при╖жджали кер╕вники "Укра╖нсько╖ Нац╕онально╖ Асамбле╖" ╕ проводили з нами заняття. За кримськими нац╕онал╕стами Юр╕й Шухевич закр╕пив оф╕цера, майора Голуба, з бойовим досв╕дом, командиром в╕йськово╖ частини, яка вже отримала в╕йськовий досв╕д в Афган╕стан╕. А командиром Кримсько╖ УНА призначили с╕мферопольця Андр╕я Хот╓╓ва. Владислав Хмеловський безпосередньо участ╕ не брав у наших заняттях, бо саме в той час об’╓днував патр╕отичн╕ сили в орган╕зац╕ю набагато б╕льш чисельну. Однак в╕н прийшов до нашого оф╕су ком╕тету громадських орган╕зац╕й “Крим з Укра╖ною” вдвох з командиром УНСО Хот╓╓вим, ╕ ми з ╤горем Банахом, головою ком╕тету, ретельно обговорили тактичн╕ та стратег╕чн╕ плани сум╕сних д╕й кримських нац╕онал-демократ╕в ╕ укра╖нських нац╕онал╕ст╕в. Ми розум╕ли вс╕, що настав час згуртування укра╖нських патр╕от╕в, тому укра╖нськ╕ нац╕онал╕сти охоче об'╓днувалися з активом нац╕онал-демократ╕в. Краще за вс╕х це вм╕в робити Владислав Хмеловський: в╕н ум╕ло ╓днав людей з р╕зними ╕деолог╕чними поглядами, ╕ н╕хто б╕льше наст╕льки не пасував до ц╕╓╖ рол╕ з пол╕тичних л╕дер╕в кримських патр╕отичних осередк╕в. На жаль, п╕сля прямих погроз знищити мою доньку з боку московських спецслужб (був напад), я мусив негайно покинути Крим ╕ згорнути нашу д╕яльн╕сть до 1997 року. А п╕сля повернення до С╕мферополя ╕з Зах╕дно╖ Укра╖ни того року, коли я працював в “Укра╖нськ╕й Народно-Патр╕отичн╕й Рад╕ Криму”, Владислав Хмеловський вже очолював сп╕лку п╕дпри╓мц╕в”.
Так, Хмеловський очолював р╕зн╕ кримськ╕ сп╕лки та орган╕зац╕╖, серед тих формац╕й були звичайн╕ громадськ╕, наприклад, мова йде про “Сп╕лку промисловц╕в, п╕дпри╓мц╕в ╕ аграр╕╖в Криму” (1996-97 рр.), а ще були “Сп╕лка п╕дпри╓мц╕в м. С╕мферополя” (2006-12 рр.) ╕ приватна ф╕рма “Аннет”, де Владислав Григорович був директором у 90-т╕ роки. Пол╕тикою, як в╕домо, родину не прогоду╓ш, тому доводилося займатися п╕дпри╓мницькою д╕яльн╕стю. Паралельно Хмеловський працював головним ╕нженером у Всеукра╖нському ╕нформац╕йно-культурному центр╕ у м. С╕мферопол╕ (2002-03 рр.).
Як згаду╓ пан Анатол╕й, 2004 р╕к прин╕с зм╕ни, як╕ неможливо було не пом╕тити заздалег╕дь: “Дихання Помаранчево╖ революц╕╖ ми в╕дчули задовго до ╖╖ початку ╕ п╕дготували нов╕ кадри у раз╕ зм╕ни влади… Для цього увесь 2003 р╕к ми обговорювали з Владиславом та вдосконалювали план створення тако╖ структури самоврядування, яким десять рок╕в назад був “Укра╖нський Громадський Конгрес Криму”. В╕н в╕др╕знявся надзвичайною ефективн╕стю виконавчо╖ дисципл╕ни. Тод╕ ми вир╕шили вс╕ сили згуртувати разом в одну потужну м╕ць, щоб протид╕яти робот╕ спецслужб Москви на п╕востров╕, створити шов╕н╕стам непри╓мну ситуац╕ю, чинити спротив ╖хн╕м п╕дступним та нахабним, загарбницьким д╕ям. Мен╕ дов╕рили орган╕зувати м╕сце наших нових збор╕в для л╕дер╕в патр╕отичних осередк╕в автоном╕╖, ╕ техн╕чно забезпечити цей зах╕д вс╕м необх╕дним. А Владислав Григорович взявся за найскладн╕ше, за дипломат╕ю – в╕н мав запросити ╕ добитися стов╕дсотково╖ присутност╕ вс╕х. Збори усп╕шно в╕дбулися у Мар’╖но, на берез╕ С╕мферопольського водосховища. Були присутн╕ вс╕ дванадцять найавторитетн╕ших укра╖нц╕в Криму, що були л╕дерами проукра╖нських сусп╕льно-пол╕тичних осередк╕в, ╕ вс╕ одностайно погодилися утворити одну структуру ╕з одним кер╕вним центром, головою якого одностайно обрали Владислава Хмеловського. Мене ж обрали головним орган╕затором майбутнього секретар╕ату, бо я мав до цього досв╕д громадсько╖ прац╕ на ц╕й посад╕ в УГКК ╕ УРП (Лук’яненка). Однак н╕чого з того не вийшло… бо я потрапив у ДТП… У той м╕сяць, як не дивно, мене аж чотири рази спробували збивати машини (я ╖здив на ровер╕)… нарешт╕, це ╖м вдалося. Не сл╕д також забувати, що Ки╖в увесь цей час майже не п╕дтримував нас. Принаймн╕, мою громадську д╕яльн╕сть та д╕яльн╕сть на посад╕ заступника голови УРП зокрема. Менше з тим, кримськ╕ укра╖нц╕ на всеукра╖нськ╕ пол╕тичн╕ заходи сво╖х людей надавали завжди. А коли рос╕яни почали заз╕хати на наш╕ внутр╕шн╕ води Азовського моря ╕ Керченсько╖ протоки – нахабно будували на наш╕й територ╕╖ дамбу в╕д Таманського п╕вострова до острова Тузла, тод╕ ми з Владиславом Хмеловським вир╕шили, що ма╓мо дати г╕дну в╕дпов╕дь. ╤ орган╕зували п╕кетування рос╕йського консульства у С╕мферопол╕ та по╖здки наших актив╕ст╕в у район Тузли… А вже п╕д час обрання Президентом В╕ктора Ющенка в Криму д╕яла кримська орган╕зац╕я "За Укра╖ну! За Ющенка!", ╖╖ теж очолював Владислав Григорович… Тод╕ за помаранчевий бантик можна було нарватися на б╕йку у Криму буквально за пару хвилин, я вже не кажу – за спробу демонструвати силу ╕, тим паче, давати комусь в╕дс╕ч. Вже багато рок╕в потому, на другому Майдан╕ Революц╕╖ Г╕дност╕, я був у склад╕ 8-╖ ("афгансько╖") сотн╕, яка в╕дпов╕дала за безпеку центру та сцени Майдану. Зателефонував мен╕ Владислав Хмеловський, ╕ ми домовились зустр╕тися на Майдан╕ Незалежност╕ та обговорити, як створити Кримський ╢ромайдан... Домовились, що я в╕дпрошуюсь у сотника, Олега М╕хнюка, ╕ при╖ду у С╕мферополь на установчу конференц╕ю. До мене п╕дходили з т╕╓ю ж пропозиц╕╓ю ╕нш╕ два майбутн╕х сп╕вголови штабу спротиву Кримського ╢вромайдану, Щекун ╕ Ковальський. Конференц╕я проходила у с╕мферопольському оф╕с╕ парт╕╖ УНП (Костенка)».
П╕сля вимушеного ви╖зду з окупованого С╕мферополя Владислав Григорович включився у п╕дготовку ╕ проведення у 2014 роц╕ Першого З’╖зду вимушених переселенц╕в з Криму. Одним з найвагом╕ших досягнень роботи останнього стало утворення Координац╕йно╖ ради громадських орган╕зац╕й переселенц╕в з Криму, яка стала праобразом кримського парламенту в екзил╕ для некримськотатарсько╖ частини внутр╕шньо перем╕щених ос╕б. В рамках ц╕╓╖ структури обговорювалися проблеми Криму ╕ кримчан, давалися оц╕нки д╕ям окупант╕в ╕ укра╖нських орган╕в влади, розроблялися пропозиц╕╖ для влади, м╕жнародних орган╕зац╕й щодо вир╕шення кримських проблем, проводилися публ╕чн╕ акц╕╖. В. Хмеловський брав активну участь у робот╕ Координац╕йно╖ ради громадських орган╕зац╕й переселенц╕в з Криму ╕ певний час був ╖╖ сп╕вкоординатором. Але, як ╕ завжди, укра╖нським можновладцям вона не була потр╕бна ╕ поступово д╕яльн╕сть ╖╖ припинилась…
Геть ус╕ заходи на п╕востров╕, де йшлося про популяризац╕ю пол╕тичного вектору кра╖ни на ╢вропу, зм╕цнення державност╕ незалежно╖ Укра╖ни, сприяння ╖╖ всеб╕чного розвитку, зг╕дно демократичних принцип╕в правового сусп╕льства, проходили за участ╕ орган╕зац╕й, якими керував Владислав Григорович. Наприклад, у Криму в╕н, як голова "Всекримського об’╓днання виборц╕в за громадянський мир ╕ м╕жнац╕ональну злагоду", добивався в╕дставки президента Леон╕да Кучми: “Злагоджена та ╓дина позиц╕я опозиц╕йно╖ четв╕рки призведе до достроково╖ в╕дставки президента ╕ дострокових президентських вибор╕в. ╤ Крим ма╓ зробити св╕й внесок у цю важливу всенародну справу. Ми ма╓мо об’╓днати демократичн╕ орган╕зац╕╖ та парт╕╖ Криму ╕ п╕дтримати т╕ акц╕╖, що в╕дбуваються в кра╖н╕”, - наполягав в╕н на одн╕й з прес-конференц╕й. ╤, ясна р╕ч, акц╕╖ протесту громадян за суверенну, в╕льну, незалежну Укра╖ну без Кучми були п╕дтриман╕. "Я би хот╕в бачити громадянську нац╕ю з основним укра╖нським кодом ╕ з╕ збереженням нац╕онально╖ ╕дентичност╕ вс╕х народ╕в", - намагався примирити м╕ж собою Хмеловський, як л╕дер орган╕зац╕╖ "Укра╖нська громада Криму", учасник╕в дискус╕╖ у листопад╕ 2013 року на "круглому стол╕", що в╕дбувався у Криму ╕ був присвячений питанню само╕дентиф╕кац╕╖ кримчан. Всього лише за три тижн╕ до силового розгону спецп╕дрозд╕лом «Беркут» студент╕в у н╕ч з 29 на 30 листопада на Майдан╕ Незалежност╕...
В. Хмеловський завжди щиро прагнув миру для кримчан, в╕н шукав шляхи ненасильницького порозум╕ння м╕ж людьми, намагався знайти демократичне вир╕шення нац╕ональних конфл╕кт╕в, як╕ роздмухували на п╕востров╕ пророс╕йськ╕ сили.
У 2014 роц╕ Владислав Хмеловський став сп╕взасновником БО “М╕жнародний благод╕йний фонд “Укра╖нський Д╕м”. П╕сля рос╕йсько╖ окупац╕╖ АР Крим Владислав Григорович Хмеловський ви╖хав з п╕вострова до столиц╕, де оселився у санатор╕╖ “Джерело” м. Ки╓ва в Пущ╕-Водиц╕ та орендував маленьку к╕мнатку на правах переселенц╕в, яких КМДА розселяла в оздоровчих центрах “Ки╖впастрансу” тощо. До 2018 року в╕н продовжував п╕клуватися про людей, залишився толерантним до них ╕ в╕дданим ╕деалам укра╖нсько╖ нац╕╖. Вс╕, хто знав Владислава Хмеловського, поважали його за розум, енерг╕йн╕сть, неперевершене почуття гумору ╕ неймов╕рний оптим╕зм. Останн╕ роки життя Владислав Григорович Хмеловський продовжував очолювати "Укра╖нську громаду "Криму", а також в╕н ув╕йшов до складу Громадсько╖ ради при виконавчому орган╕ Ки╖всько╖ м╕сько╖ ради (КМДА) ╕ був на ╖╖ чол╕, поки дозволяла хвороба... Попри важкий ф╕зичний стан в╕н ще навесн╕ 2019 року в╕дв╕дував обговорення анал╕тично╖ допов╕д╕ про стан укра╖нсько╖ громади Криму.
На похорон╕ син Артем накрив батька укра╖нським державним прапором, як героя кра╖ни. Бо в╕н ╕ ╓ ним, Людиною, що, власне, стояла на чол╕ сусп╕льно-пол╕тичного та демократичного руху патр╕от╕в Укра╖ни в Криму. Н╕хто не м╕г стримати сл╕з, плакали ╕ чолов╕ки, ╕ ж╕нки.
У ц╕ скорботн╕ дн╕ висловлю╓мо щире та глибоке сп╕вчуття близьким пок╕йного, кохан╕й дружин╕ Людмил╕ ╢вген╕вн╕ Хмеловськ╕й, доньц╕ Ганн╕ ╕ сину Артему Хмеловським. Св╕тла пам’ять про ╖хнього батька назавжди збережеться в наших серцях. Слава Укра╖н╕!
Анатол╕й Сайчук, Олена Сайчук
м. Ки╖в
***
На ФБ-стор╕нц╕ «Кримсько╖ св╕тлиц╕» див╕ться доб╕рку фото з редакц╕йного арх╕ву з В. Г. Хмеловським:
https://www.facebook.com/krymskasvitlytsia

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #26 за 28.06.2019 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=21280

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков