Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3708)
З потоку життя (6918)
Душі криниця (3714)
Українці мої... (1513)
Резонанс (1616)
Урок української (997)
"Білі плями" історії (1757)
Крим - наш дім (534)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (71)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
СОБОРН╤СТЬ ПОЧИНА╢ТЬСЯ ╤З КОЖНОГО З НАС
З╕рвав прихильн╕ оплески, к╕лька поважних у журнал╕стиц╕ персон п╕д╕йшли пот╕м, дали в╕зит╕вки,...


В╤Д ПОРОШЕНКА ВИМАГАЮТЬ ПОЗБАВИТИ В╤ТАЛ╤Я КОЗЛОВСЬКОГО ЗВАННЯ «ЗАСЛУЖЕНИЙ АРТИСТ УКРА╥НИ»
Льв╕вська облрада прийняла звернення до Президента щодо позбавлення сп╕вака В╕тал╕я Козловського...


Н╤ХТО НЕ ЗАБУТИЙ?
“Н╕хто не забутий. Н╕що не забуто”. Це - улюблен╕ слова рос╕йських передач, та ще...


ГЕРО╥ УКРА╥НИ: ДОСТОЙНИКИ, НОМЕНКЛАТУРНИКИ ТА НЕГ╤ДНИКИ
А разом ╕з тим Героями Укра╖ни стало чимало номенклатурних д╕яч╕в, грошовитих б╕знесмен╕в,...


УКРА╥НА НЕ Б╤ДНА, А ОБКРАДЕНА ДЕРЖАВА
Коловорот конвертац╕╖ влади у ф╕нансов╕ ресурси ма╓ бути зупинений




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #26 за 25.06.2004 > Тема "Ми єсть народ?"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#26 за 25.06.2004
ІНТЕРФАШИЗМ - МИРОЛИКЕ ЗЛО УКРАЇНИ
Павло СУЩЕНКО, вчитель.

Думки з приводу

- Вони хочуть розіпнути український народ, як Христа. Невже забули про Судний день, коли кожному воздасться за його гріхи?
- Нашизм в Украине не пройдёт!
- Так-так, завдяки вам тут може пройти лише фашизм. Він уже пройшов...
(З народних балачок).

Якби запитали людей, що вони вважають найбільшим рукотворним злом сучасності, то, звичайно ж, переважна їх більшість назвали б фашизм. Проте не всі з них могли б чітко й вичерпно охарактеризувати його сутність. І вже зовсім мало знайшлося б таких, хто усвідомлює, що перемога 1945-го - то лише поразка Гітлера, а фашизм (особливо в замаскованих формах) продовжує свою чорну справу й нині. Власне, в тому, що пересічний громадянин правильно визначає найбільше зло планети і в той же час так розпливчасто усвідомлює його сутність, нічого дивного немає. Що вимагати від пострадянського обивателя, коли навіть наукові інституції дають туманні пояснення. Наприклад, словник іншомовних слів визначає фашизм як "...відкриту терористичну диктатуру найбільш реакційних, найбільш шовіністичних, найбільш імперіалістичних елементів фінансового капіталу". Правда ж, дуже вичерпно і дохідливо? Якщо ж відкинути чужомовне і незрозуміле словесне лушпиння, то суть фашизму можна означити як витіснення з життєвого простору однієї нації іншою. Немає значення, як саме воно здійснюється: одномоментно чи протягом тривалого часу; фізичним винищенням (розстрілами, війнами), створенням умов, непридатних для існування (голодоморами, депортаціями), а чи обмеженням можливостей для самореалізації (етнічними бар'єрами в тій чи іншій сфері діяльності, як, наприклад, сумнозвісний валуєвський указ про українську мову). Головне, що всі ці заходи гальмують розвиток іншої нації, ослаблюють її можливості в боротьбі за існування і рано чи пізно призводять до повного зникнення з лиця землі.

Сьогодні вже рідко і то лиш фрагментарно проявляє себе фашизм у відкритій, агресивній формі, заявляючи, що та чи інша нація другосортна і повинна бути знищена, щоб вивільнити життєвий простір іншій. Хоча, трапляється, що проскакують сатанинські фрази на зразок "зачистки территории", "мочить в сортирах инородцев", "хороший хохол - мёртвый хохол"... Основною ж формою, від якої найбільше постраждав і продовжує страждати український народ, є так званий мироликий фашизм.
Жахливі слова "зачистка", "другосортний", "вивільнення життєвого простору" він замінює більш толерантними: "злиття націй", "молодші брати", "розбудова світлого майбутнього". Однак за цими красивими словами ховається все та ж людиноненависницька, загарбницька ідеологія.
Як же відрізнити мироликий фашизм від справжніх намірів братерського добросусідства? Очевидно, за конкретними практичними кроками. Проте таке пізнання, на жаль, часто буває занадто запізнілим. За цей час фашизм може накоїти багато лиха. А чи не можна заздалегідь розпізнати приховане зло? Думаю, можна. Бо перш ніж запроваджувати шкідливі для нації заходи, її потрібно відповідно підготувати, зробити нездатною до опору. Ніяка нація так просто не стане на шлях самознищення. Її можна змусити до цього лише силою. Або ж ззовні (агресивний фашизм), або ж зсередини (мироликий), фашизувавши владу, тобто перетворивши її з національної в антинаціональну. А для цього фашизму ще треба безперешкодно перетнути кордони і отримати хоча б якісь повноваження. Зрозуміло, що чесним шляхом це здійснити неможливо. Тому мета досягається обманом. Спокушаючи націю утопічними благами, які чекають на неї в разі відмови від власної державності і об'єднання в єдину інтернаціональну державу, фашизм присипляє її пильність. Всі заслуховуються нечуваними принадами майбутнього щастя і не задумуються, що, відкриваючи кордони, нація втрачає здатність самостійно визначати свою подальшу долю. А фашизм, опинившись в чужому домі та ще й на рівних правах, починає зміщати з владних структур патріотів і замінює їх космополітами, здатними продати не те що націю, а й самого Бога. Позбавлена патріотичної влади нація стає безпорадною, як теля на мотузці. Куди її тягнуть, туди вона і йде.
Всі ми добре знаємо, що в одній кімнаті навіть двом сім'ям не завжди комфортно. А фашизм пропонує з'єднати в одну державу кілька народів, різних за вірою, звичаями, способом життя. Як же прокрустове ложе "єдінообразія" зможе однаково ощасливити таких несхожих суб'єктів? Та й чи про щастя тих людей турбуються обіцяльники, адже таку "дружбу" пропонують лише націям, значно меншим за чисельністю. До Китаю у них чомусь любові не виникає. Воно й зрозуміло: коли більша нація об'єднується з меншою в одну державу, вона стає в ній "старшим братом". І вже на правах "старшинства" визначає, якою мовою користуватися "меншим", на яких магаданах їм жити, в що одягатись, на кого молитися, які цінності сповідувати, за кого помирати. А це вже біда! Не може бути щасливим народ, не вільний у своїх діях. І не любов породжуватиме в його серці таке об'єднання, а протест і ненависть, бажання звільнитися від нього. Тому вимога розбудови інтернаціональної держави як передумови великої дружби і небаченого розквіту народів є обманом (хто хоче дружити - пропонує дружбу, а хто лукавить - вимагає самозречення) і в той же час може слугувати характерною ознакою мироликого фашизму, за цією ознакою його ще називають інтерфашизмом.
Свого часу український народ не розгледів справжньої суті цього зла, піддався спокусливим обіцянкам і з 1917-го по 1990 рік самовіддано розбудовував державу, "где так вольно дышит человек".
Що ж в результаті? Народ став попихачем у власному домі. Саме з цієї причини зло так безперешкодно винищило українську еліту, людей довело до канібалізму. Українці почали боятися бути українцями (тобто жити). Масово зрікаючись національності, батьків, мови, вони бездомними істотами розбрелись по безкраїх просторах інтердержави, шукаючи порятунку від незримого зла. Холод колим і магаданів, колючі дроти гулагів стали для багатьох "рідною" домівкою лише за те, що вони народились  українцями. В одному лише 1933-му було заморено голодом майже 10 млн. наших єдинокровних братів і сестер. Народ перестав бути народом, перетворившись в сукупність безликих зомбі. Ось такими насправді виявились солодкі обіцянки мироликого фашизму. Ще б трохи такого "щастя", і український народ назавжди зник з лиця землі.
Не дивно, що він спробував вирватись на волю. Інстинкт самозбереження підштовхнув його до цього. Народ, нарешті, усвідомив, де знаходиться зло. Але, на жаль, так і не збагнув до кінця, що воно собою являє.
А от зло добре знає, хто його жертва і як її не випустити зі своїх пазурів. Вже 13 років ми виборсуємось, і все безуспішно. Бо, прикриваючись демократичною демагогією, зло зберегло на державних посадах України своїх апологетів - "заслуженных руководителей". Вони й справді були заслужені, тільки перед ким? Загальновідомо, що на керівну посаду в Союзі могла претендувати істота, що сповідувала антинаціональну ідеологію: "не було, нема і бути не може незалежної України". І не тільки сповідувала, а й доводила свою вірність їй практичними ділами. Тож виникла парадоксальна ситуація - в незалежній Україні залишилась залежна, не українська влада. Це завдяки їй ми живемо сьогодні гірше, ніж за часів "меншобратства". Смикаючи за довгий ланцюжок колишніх "заслуг" своїх ставлеників, зло зумисне розвалює і грабує Україну, намагаючись переконати нас в нездатності бути господарем у власному домі. Це воно окупувало наш інформаційний простір і замулює свідомість, не дає можливості сформувати національну еліту, суттєво ослабило і продовжує  далі руйнувати наші Збройні сили. Дійшло до того, що чисельність міліції перевищує чисельність Збройних сил. Неначе найбільшою загрозою для України є не чужоземні загарбники, а власний народ. У людей відібрали їхні заощадження. Тим, хто розпинав Україну, надають найвищі персональні пенсії, а патріотів, які проливали кров за незалежність, навіть не визнають воюючою стороною.
За знищення якогось гельмінта, занесеного до Червоної книги, в нормальній державі може загрожувати покарання, а в нас навіть суду не було над злочинцями, які замордували мільйони українців.
Зло настільки знахабніло в своїй безкарності, що вже відкрито заявляє: "нашизм (тобто наше, українське) в Украине не пройдёт". Та це ми й самі бачимо. Чужі слова, чужі думки, чужа ідеологія. Навіть чужі солдати швендяють вулицями наших міст, вказуючи, як нам жити. А де ж українцям можна бути самими собою? І взагалі, про яку самореалізацію може йти мова там, де навіть зарплата менша від прожиткового мінімуму? Вже сьогодні понад сім мільйонів наших співгромадян покинули "вільну" державу і жебракують по закордонах. А "народні" депутати пріють від натуги, намагаючись ще й законодавчо закріпити державність за чужою мовою.
Без хліба вмирає тіло народу, без мови - його душа. Нас же позбавляють і того, й іншого. Тут би кричати треба на весь світ, будити народ, а так зване "українське" телебачення замість цього поливає брудом патріота В. Ющенка, "злочин" якого в тому, що зумів вивести економіку України з кризи та
ще й повернув народу 7-місячну заборгованість по зарплаті.
Зло добре розуміє: у В. Ющенка нема грішків-"ланцюгів", смикаючи за які, можна було б змусити його зрадити народ, і на відміну від поливальників (які до того ж ще й цвіркають не про те, що необхідно українському народу) він не продається. Тож не дозволить злу перетворити український народ в жебраків. А так не хочеться випускати України зі своїх пазурів. Та ще й тоді, коли кінцева мета так близько, бо вже віддано в спільне користування Азовське море, створено єдиний економічний простір (де нам дозволяють мати 20% прав),  а в мріях вже бачаться й спільні збройні сили. Ще трохи і можна буде ощасливити "менших братів" можливістю мостити власними трупами дорогу до Індійського океану. Бо злу дуже не терпиться помити там свої чоботи. От воно і сичить, намагаючись через своїх холуїв дезорієнтувати народ, заманити його в пастку.
Тільки не для того український народ голосував за незалежність, терпів стільки бід, знущань і принижень, щоб знову дати одурити себе і на потіху ворогам підписати собі смертний вирок.
Фашизм не пройде! Але мусимо бути пильними. Особливо сьогодні...

с. Олександрівка Красногвардійського району в Криму.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #26 за 25.06.2004 > Тема "Ми єсть народ?"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=2127

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков