Версiя для друку Обговорити в форумi

Історія російського журналіста, якому поліцейські підкинули наркотики, змушує замислитися над неминучими майбутніми подіями

У середу в Москві проходив марш на підтримку журналіста онлайнового ресурсу "Медуза" Івана Голунова, затриманого кілька днів тому після того, як у нього нібито знайшли наркотики. Треба сказати, що оскільки акція не була узгоджена з владою, саме видання «Медуза» закликало активістів утриматися від участі, тим більше, що влада дала «задній хід», справу проти Голунова закрили і дехто в Росії розцінив це ледве не як перемогу «демократії над режимом». Іван Голунов теж закликав не ризикувати. Проте кілька тисяч людей все одно на протест вийшли. Ну, а далі  - все пішло за звичним сценарієм. На середину дня поліція та Росгвардія затримали близько 400 осіб, повідомляє "ОВД-Инфо". Затримували, зокрема, за футболки «Я/Мы Голунов». В автозаки кидали тих, хто прийшов з плакатами, і тих, хто намагається знімати те, що відбувається - в тому числі і журналістів з посвідченнями. Серед затриманих політолог Катерина Шульман, засновник Фонду боротьби з корупцією Олексій Навальний, працівники Reuters, «Дождя», Der Spiegel, Le Temps. Так от «перемога демократії»… Путінський режим відповів просто: «Вы хоть нас и победили, но… Упал-отжался! Лежать-бояться!».
Шість днів, які минули з початку скандалу, дали чимало інформації про стан справ у тамтешній владі та суспільстві. Спроба усунути журналіста-розслідувача Івана Голунова шляхом поліцейської провокації обернулася проти влади, дала громадянам можливість відчути силу солідарності, а також побачити ясно злочини, про які всі знали і саме тому вони вважалися «звичайними».
Нагадаємо, що сталося, для тих, хто пропустив
Спершу «нічого особливого» - 6 червня московські поліцейські підкинули наркотики замовленій жертві, потім ще півдня пройшли «як зазвичай»: били, не давали зв'язатися з близькими і адвокатом, відмовляли в обов’язкових у таких випадках експертизах. Але потім «щось пішло не так»: з’ясувалося, що фотографії буцімто з місця злочину, дарма, що розміщені на сайті аж самого МВС (!) – а все одно фейкові, а аналізи затриманого – чисті від наркоти, а сам затриманий – журналіст видання «Медуза» Іван Голунов - відмовляється приймати їжу в СІЗО, щоб не підсипали наркотиків «для експертизи».
Два дні біля будівлі ГУВС Москви тривали пікети на підтримку журналіста, в них взяли участь сотні москвичів. Акції пройшли також в Санкт-Петербурзі та інших містах. Інтернет ряснів заявами відомих людей. Петиція журналістів швидко набрала 2500 підписів. За згадками в інтернеті Голунов випередив навіть Путіна… І вже ввечері 8 червня сталося небачене: одна голова дракона відмовила іншій, простіше кажучи, московський суд відмовив московській же поліції і відправив спецкора «Медузи» не в СІЗО, а під домашній арешт – хай з найсуворішими умовами, але ж вирвався з щелеп.
Ще за два дні міністр МВС Росії повідомив, що з журналіста зняті обвинувачення: «За результатами проведення біологічних, криміналістичних, дактилоскопічних і генетичних експертиз прийнято рішення про припинення кримінального переслідування громадянина Івана Голунова у зв'язку з недоведеністю його участі у скоєнні злочину».
Натомість відсторонили поліцейських, які його «пакували», та обіцяно усунути з посад двох поліцейських генералів – думайте самі: чи то за злочин проти журналіста, чи то за те що не змогли його «закрити».
Як журналіст за дві доби став популярніший за Путіна…
36-річний Іван Голунов – відомий журналіст-розслідувач, автор більше 20 резонансних розслідувань за останні шість років, героями яких були «чорні ріелтори», розкрадачі бюджетів, земельні та банківські афери, чорний бізнес РПЦ та високих чиновників. У вересні 2014 року було оприлюднене розслідування «Що робить у Росії українських олігарх Курченко», а в червні 2015-го «На чиї гроші живе Донбас».
У день затримання 6 червня він встиг передати до редакції нове розслідування про похоронний бізнес, кришований впливовим силовиком, ймовірно з ФСБ. У виданні досі не розкривають деталі, щоб не зашкодити розслідуванню, але відомо, що погрози у зв’язку з цим матеріалом Іванові надходять вже більше року.
При цьому образ переможного борця зі злом – супермена, берсерка від журналістики – нічого не має спільного з реальним Іваном, людиною слабкого здоров’я, скоріше сором’язливою, ніж публічною, і за відгуками усіх, хто прагнув розповісти про нього в ці дні, дивовижної доброти і чуйності. Його журналістська зброя – ретельність. Як розповіла генеральний директор «Медузи» Галина Тимченко, за жодним з розслідувань – жодних позовів, бо все оприлюднене вивірено фахово і досконало.
Ті двоє, які крутили Іванові руки на вулиці, напевне знали, що він журналіст, і їх це не бентежило («…и не таких ломали»). Але не знали, що журналіст з доброю репутацією. Настільки доброю, що ніхто не повірив у маячню про наркобізнес. Для десятків або сотень людей, які його знали, першою думкою було: «Якщо Івана взяли, то це край». За емоційним змістом – беззахисність перед поліцейщиною, якій довзолено все, і тихий рішучий гнів - це щось схоже на побиття студентів в листопаді 2013 року в Києві. На марш в підтримку Голунова 12 червня готові були вийти 30-40 тисяч осіб попри те, що акція була неузгоджена і загрожувала зіткненнями з поліцією на вулицях.
Російська влада, до якої з доповіддю ходила сама омбудсвумен Москалькова, мусила щось зробити на випередження, щоб не повторити шлях Януковича.
У Росії зараз сперечаються, що це було: поступка, яка свідчить про послаблення Путіна, чи влада «спустили пару» саме вчасно - адже прізвище Golunov легко читається латинкою і за день-два могло з’явитися на шпальтах світових видань і зафіксуватися в ряду, що маркує путінські злочини: Sentsov, Boeing, Novichok, YUKOS, Vagner, Roldugin, Nemtsov та вже забагато інших.
А герой розслідування - генерал ФСБ, тіньовий власник похоронного бізнесу, який намагався в такий спосіб прибрати журналіста, може себе привітати: тепер текст Івана Голунова, людини популярнішої за Путіна, точно читатимуть так, як він у страшному сні не міг би уявити.
… і як тепер Путіну годувати поліцейських
Принагідно з’ясувалися цікаві і важливі речі. Стаття «два-два-вісім» Кримінального кодексу РФ, за якою мали «закривати» Голунова – горезвісна антинаркотична, або «народна». За нею можна вкинути за ґрати будь-кого, швидко і на великий термін. За статистикою, щороку за статтею 228 сідають до в’язниць 100-120 тисяч росіян. І політолог Катерина Шульманпідказала як порахувати, скільком з них наркотики було підкинуто: аномально велика кількість росіян «з дивовижною точністю» носять із собою саме ту дозу, після якої передбачена тяжка – від 10 до 15 років – відповідальність («Совпадение? – Не думаю»). Виходить кілька десятків тисяч щороку – і це тільки ті, які не змогли відкупитися…
Це не просто непропорційно жорстка стаття. Це справжнє золоте дно, потрійна годівниця: по-перше, відкуп від призначених у жертву, по-друге, можливість знищити будь-кого - і відтак всевладдя, і по-третє (можливо, найголовніше), імітуючи статистику боротьби з наркотиками, поліція може не чіпати справжніх наркоділків і їх мережі - на цих доходах і тримається російська поліцейщина, тому вона готова на будь-яку брудну роботу «для начальства». Тож зараз, коли «два-два-вісім» потрапила в центр публічної уваги, коли росіяни бачать, що кожного з них можна оголосити наркоділком будь-якої миті, і нічого не допоможе - її вимагають змінити.
Але ж як тоді «годувати» поліцію? Це як зламати ніжку стільцеві, на якому сидить «казковий цар».
Чи готові плани "на потім"?
Який це має стосунок до держави Україна? Хочемо чи ні, але дві тисячі кілометрів спільного кордону роблять важливими все, що може спричинити зміни «за порєбріком». Спроба усунути журналіста-розслідувача Івана Голунова ще раз показує як негативна селекція в РФ виховує замовників і виконавців особливо ідіотичних злочинів, здатних потягти навіть крах власного режиму… Це мов «генеральна репетиція» того, що колись станеться: може, за кілька років, а, може, вже сьогодні надвечір…
Чи є у української державної влади алгоритм невідкладних дій на випадок втрати керованості, дестабілізації в сусідній країні? Як це буває, вже відомо за розпадом СРСР: на десятиріччя просякнута криміналом і насильством боротьба за переділ влади і власності.
Іванові Голунову бажаємо відновитися після пережитого і мати можливість продовжити свою важливу для людей роботу. А ще краще (чому не помріяти) «залишитися без роботи», коли його персонажі всі сядуть у колонії на місця, звільнені від десятків тисяч незаконно ув’язнених.
Серед яких, зокрема, і наш колега Роман Сущенко, і Володимир Балух з так само «підкиненим злочином», спійманий на провокацію Павло Гриб, викрадений з території України Олександр Шумков, заґратовані через російський ручний суд Олег Сенцов, Олександр Кольченко, Олексій Чирній, Микола Карп’юк, Станіслав Клих, Андрій Коломієць, Сергій Литвинов, Микола Шиптур, Дмитро Штибліков, Олексій Бессарабов, Володимир Дудка, Артур та Євген Панови, Володимир Вигівський, 24 українських моряки та десятки учасників кримськотатарського національного та правозахисного руху.
Олександр Волинський
(Укрінформ)

The Atlantic: РЕПРЕСИВНА МАШИНА РОСІЇ ВИРИВАЄТЬСЯ З-ПІД КОНТРОЛЮ ПУТІНА

Впродовж кількох днів після арешту журналіста Івана Голунова десятки репортерів і публічних осіб почали буквально вишиковуватися в чергу на проведення особливої російської форми непокори – «одноосібного протесту». Демонстранти в Росії повинні отримувати дозвіл від влади на акції, націленої проти неї ж. Тому щоб уникнути заборони, люди виходять на вулиці самостійно з плакатом в руках. Тим часом, неподалік збирається юрба готових замінити демонстранта, щоб він відпочив.
Як пише The Atlantic, законодавство Росії забороняє стояти двом окремим учасникам одиночних протестів на відстані 50 метрів один від одного. Тож біля головного управління поліції Москви з’явилися три «одиночних пікети», які проводилися одночасно, з метою привернути увагу до арешту журналіста. Влада згодом визнає його помилковим під тиском уваги російських ЗМІ, а також світової спільноти. Протримавши Голунова у в’язниці кілька днів, поліція Росії зняла з нього обвинувачення. А міністр внутрішніх справ РФ оголосив, що звільнить двох офіцерів за цей арешт. Однак, окрім ілюстрації лазівок у російському законодавстві щодо протестів і приниження деяких чиновників, епізод з Голуновим викриває ще одну проблему: Володимир Путін не контролює події в Росії й діяльність його силового апарату. Хоч російський автократ дійсно має надзвичайну владу в країні, останній епізод викриває дисонанс між тим, як його бачать за кордоном, і межами його можливостей в реальності.
Голунов працював репортером на сайті Meduza. Незадовго до арешту він писав про корупційні справи заступника мера Москви Петра Бірюкова, а також про причетність офіцера розвідки Росії у сумнівному похоронному бізнесі. Журналіста звинуватили у торгівлі наркотиками, хоча він стверджував, що йому підкинули речовини. Його арешт затьмарив Економічний форум в Санкт-Петербурзі, який мав особливе значення для Путіна. Адже його учасником цього року став лідер Китаю Си Цзиньпін. «Весь прес-центр форуму говорив лише про Голунова. Ніхто не міг зосередитися на Путіні й Си Цзиньпіні», - сказала заступник головного редактора «Эхо Москвы» Ольга Бичкова. Згідно з даними компанії Brand Analytics, в останній день форуму в Санкт-Петербурзі ім’я журналіста згадали в соціальних мережах 34 тисячі разів. І це більше, ніж навіть ім’я самого Путіна. Коротше кажучи, епізод відвернув всю увагу суспільства від зустрічі з китайським лідером, на широке обговорення якої російський автократ розраховував. Навряд чи це те, чого прагнув уряд від початку. «Не Кремль хотів кинути Голунова за ґрати», - сказала виданню директор Human Rights Watch у Москві Тетяна Локшина. Арешт журналіста і його швидке виправдання стало останнім прикладом того, що у влади Путіна існують межі. Аналітики й критики кажуть, що існує певний рівень свободи дій для урядовців і чиновників зі служб безпеки, які переконані, що можуть діяти за мовчазною згодою Кремля. Читайте також Bloomberg: Навіть власний уряд не вірить обіцянкам Путіна про покращення в Росії Приміром, на початку цього року прем’єр-міністр Дмитро Медведєв з усіх сил намагався в Сочі переконати бізнесменів і економістів у тому, що Росія – стабільна для інвестицій країна. А наступного дня спецслужбі арештували американського інвестора Майкла Калві. «Серед московських еліт ходить популярний жарт про те, що Путін – лише аватар російських спецслужб. Він живе у бульбашці, його годує система і він більше не може її контролювати», - сказав російський опозиційний політик Дмитро Гудков. Найкращим доказом правдивості цього жарту видання називає отруєння колишнього російського шпигуна Сергія Скрипаля і його доньки на території Великої Британії. Жертви змогли вижити. А винними у нападі виявилися два агенти російської розвідки. Москва, звісно ж, заперечувала свою причетність. Але через міжнародне обурення низка столиць Заходу видворили російських дипломатів, які були шпигунами. «Операції на кшталт цієї або арешту Голунова можуть відбуватися не з благословення російських лідерів, а в сірій, напівкримінальній зоні, яку Путін не може контролювали», - сказав виданню прокремлівський політолог Юрій Крупнов.
www.unian.ua

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #24 за 14.06.2019 > Тема "З потоку життя"