НА ВСТУПНИХ іспитах на конкурсній основі до української гімназії Сімферополя атмосфера вузівської сесії. Хвилювання у дитячих та батьківських очах і душах про одне: приймуть чи ні? У щільній черзі завжди затісного старого дитсадка (нинішнього помешкання гімназії в переддень новосілля) розмови про прагнення потрапити саме сюди: "на кримський острівець державної мови". Серед кандидатів у гімназисти багато представників різних національностей, є й з російським громадянством батьків. Обдарованих дітей (від першокласників й старших) та їх рідних приваблюють перспективи наступного навчання рідною мовою у вузах України, ґрунтовна інноваційна гімназійна підготовка з точних і гуманітарних дисциплін, де дають знання кількох мов; гуртки й факультативи на будь-який смак, оволодіння комп'ютером й азами інформатики, і, звісно ж, високий фаховий рівень педагогів, здатних виховати високоосвічених, чесних й порядних громадян та ще - комфортність сучасних корпусів нового приміщення гімназії. Нині співбесіда з дітьми, відібраними за результатами тестування і диктанту. На фоні заспокійливої музики приязні, усміхнені психолог, завуч, педагоги різних дисциплін на чолі з директором української гімназії Наталією Руденко проводять співбесіди. Мета - "поспілкуватися, відчути рівень розвитку, мислення, пам'яті, душу, нахили і здібності дитини, яка має так розказати про себе, щоб ми її побачили". Потоком кандидатів наставники задоволені: "можуть робити якісний вибір, адже перед ними держава поставила відповідальне завдання - плекати майбутнє України, відбирати здібних, обдарованих дітей незалежно від місця проживання". Зараз задовольняють запити лише Сімферополя, бо всіх бажаючих отримати освіту державною мовою прийняти не в змозі. Чимало дітей розповідають про свої нахили, устремління, перемоги в олімпіадах і конкурсах, показують дипломи, грамоти й відзнаки. Їх завдання "розповісти про себе екіпажу космічного корабля інопланетян, які про Крим й Україну ще не знають нічого". Тут атмосфера розкутості: можна й заспівати, й станцювати, й прочитати улюбленого або й власного вірша, показати всі свої здібності... П'ятикласник Ярослав Павлов прагне перейти сюди з СШ № 40, бо "хоче розмовляти українською не лише в сім'ї", мріє стати художником... Четвертокласниця Катя Серьогіна з 41-ї школи прагне в українську гімназію, "щоб досконало знати рідну мову і добре оволодіти різними знаннями"... Валентина Миколаївна Хребтова - одночасно бабуся й мама дев'ятирічної Іринки (котра закінчила від першого по третій класи екстерном і ще успішно оволодіває грою на фортепіано в третій муз-школі), вважає, що обдарування дівчинки гідно огранять саме тут, "на території українського слова й культури, де гарне ставлення до дітей"... Михайло Степанюк днями переїхав з Дніпропетровська, де чотири роки вчився в українській гімназії, тож бажає продовжити "гризти граніт науки тільки тут, бо це єдина українська гімназія, що для мене дуже важливо". Мріє стати програмістом-комп'ютерником і шахістом... Віра Фесенко переводиться на конкурсній основі з дев`ятої лінгвістичної гімназії, де була відмінницею й лідером в класі. Хоча сюди добиратися буде далекувато, та бажає підвищити свій рівень знань з української, англійської, французької й німецької мов, вдосконалити музичні й поетичні здібності "в рідному мовному середовищі". Бо знає: "тут чудова дисципліна, на висоті морально-психологічний рівень, реальна перспектива вступу до престижних вузів, справжнє патріотичне виховання й українська аура".
У В╤ДНОСИНАХ З ПОЛЬЩЕЮ НЕ ВАРТО НАТИСКАТИ НА ╤СТОРИЧН╤ “МОЗОЛ╤”, ЩО НАТЕРЛИСЯ ЗА 400 РОК╤В
╤СТОР╤Я ОДН╤╢╥ РОДИНИ НА ТЛ╤ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАЦ╤ОНАЛЬНОГО РУХУ
МОЖЕ ТАК СТАТИСЬ, ЩО КРИМ ПОВЕРТАТИМЕТЬСЯ ДИПЛОМАТИЧНИМ ШЛЯХОМ
БИТВА ЗА УКРА╥НУ
