Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3165)
З потоку життя (6380)
Душі криниця (3499)
Українці мої... (1463)
Резонанс (1498)
Урок української (988)
"Білі плями" історії (1670)
Крим - наш дім (532)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
40 РОК╤В ПОТОМУ ЕКСПЕРТИЗА ДОВЕЛА, ЩО ╤ВАСЮК НЕ М╤Г ВЧИНИТИ САМОГУБСТВО
Сл╕дчий експеримент провели в схожих до загибел╕ ╤васюка умовах, на прохання прокуратури...


ОПРИЛЮДНИЛИ ДОКУМЕНТИ КДБ ПРО ПОВЕРНЕННЯ КРИМСЬКИХ ТАТАР З ДЕПОРТАЦ╤╥
99 документ╕в КДБ про майже п╕встол╕тню ╕стор╕ю повернення кримських татар ╕з заслання виклали у...


З ╤СТОР╤╥ УКРА╥НСЬКОГО КОЗАЦТВА НА ЛУГАНЩИН╤
Нещодавно в Харков╕ вийшло друком сьоме, доповнене видання зб╕рки ╕сторичних нарис╕в...


ХТО ╤ КОЛИ НАСПРАВД╤ ЗАСНУВАВ МАР╤УПОЛЬ, ХЕРСОН ТА ОДЕСУ
Як справжня ╕стор╕я П╕вдня Укра╖ни в╕др╕зня╓ться в╕д “╕мперського м╕фу” та рос╕йсько╖...


ДО РОКОВИН ДЕПОРТАЦ╤╥ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАРОДУ
ПЕРЕКЛАДИ УКРА╥НСЬКО╥ ПИСЬМЕННИЦ╤ З КРИМУ ГАЛИНИ ЛИТОВЧЕНКО




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #21 за 24.05.2019 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#21 за 24.05.2019
«КОЛИ ПРИЙШЛИ Ц╤ П╤ДЛ╤ РАДЯНСЬК╤...»

Депортац╕я кримських татар очима очевидця

Моя мама, яка народилася п╕д Балаклавою, ╕ я впевнена, саме туди полет╕ла ╖╖ душа б╕льше 30-ти рок╕в тому, н╕коли не розпов╕дала мен╕ про депортац╕ю 18 травня.
В╕д р╕дних я знаю, що цього дня ╖╖ у якийсь спос╕б розлучили з мо╓ю бабусею, ╕ вона шукала ╖╖, б╕гаючи вагонами. Шок ╕ страх, приниження ╕ б╕ль на все життя закарбувалися в пам'ят╕ 8-р╕чно╖ д╕вчинки. ╤ звичайно, мама мала право не розпов╕дати про пережите ╕ не д╕литися спогадами про под╕╖, причину яких при доброму розум╕ пояснити неможливо. Але доля, на яку наклала в╕дбиток профес╕я, дала мен╕ можлив╕сть вислухати ╕ д╕знатися сотн╕ ╕нших ╕стор╕й про депортац╕ю, подробиц╕ с╕мейних трагед╕й ╕ страшних випробувань, як╕ випали на покол╕ння мо╖х батьк╕в.
Один з мо╖х геро╖в розпов╕дав, що в╕н народився у по╖зд╕ тод╕, коли той в╕з його у вигнання з Криму, ╕ пелюшками для нього стали об╕рван╕ подоли суконь ж╕нок, як╕ ╖хали у вагон╕.
╤нша геро╖ня розпов╕дала, що п╕сля того, як кримських татар висадили на станц╕╖ одного узбецького селища, йшов сильний дощ, ╕ люди заночували в якомусь т╕сному ╕ задушливому прим╕щенн╕ прямо на станц╕╖. М╕сцевий хлопець, спостер╕гаючи за прибулими, запропонував двом ╖╖ плем╕нницям оселитися в розташованому поруч з╕ станц╕╓ю будиночку, ╕ д╕вчатка вмовляли т╕тку п╕ти разом з ними, але вона не могла, бо доглядала за хворою сус╕дкою. Вранц╕ будиночок, де оселилися сестри, обвалився, дах завалився п╕д вагою дощу ╕ ж╕нка б╕льше н╕коли не побачила сво╖х красунь-плем╕нниць.
Ще одна геро╖ня розпов╕дала, що голод маленьких д╕тей змусив ╖╖ мат╕р прямо на ринку зняти ╕ обм╕няти на в╕дро мамалиги сво╓ ╓дине оксамитове плаття.
Це - повсякденн╕, абсолютно не геро╖чн╕ еп╕зоди життя, як╕ в кожн╕й с╕м'╖ збер╕гають ╕ передають з покол╕ння в покол╕ння.
Напередодн╕ 75-╖ р╕чниц╕ депортац╕╖ я почула ще одну ╕стор╕ю кримськотатарсько╖ с╕м'╖ в╕д 84-р╕чно╖ Хал╕де Джепарово╖, яка змушена була залишити Крим ╕ пере╖хати до сина у Ки╖в.
КОЛИ ДЕРЕВА В КРИМУ БУЛИ ВЕЛИКИМИ
Вона народилася п╕д Алуштою у мальовничому г╕рському сел╕ Дем╕рдж╕. П╕сля депортац╕╖ село перейменували на Лучисте. Одноповерхова частина ╖хнього будинку впиралася в скелю, а з ╕ншого боку будинок був двоповерховим ╕ виходив у просторий дв╕р. У саду росли висок╕ дерева. «Так╕ висок╕, що мен╕ здавалося, що вони сво╖ми верх╕вками пробивають небо. Особливо мене радували л╕щина ╕ тутов╕ дерева (шовковиця). Я лазила по ним ╕ завжди мр╕яла д╕статися до самого верху. Це було дивно, тому що знизу ц╕ дерева здавалися недоступними», - розпов╕да╓ Хал╕де-ханум (1).
У л╕шини був широкий ╕ товстий стовбур ╕ г╕лочки на н╕й були, як драбинки для ╖╖ маленьких н╕г. Якщо д╕ти приставали до дорослих, коли т╕ вир╕шували як╕сь проблеми, батько завжди казав: «╤д╕ть грати до л╕щини». Часто д╕ти, а у Хал╕де були ще брат ╕з сестрою, сид╕ли за книжками.«Книжок у нас вдома було багато. Пам'ятаю одну з них «Роб╕нзон Крузо» кримськотатарською мовою арабською в'яззю.
У гост╕ ходили часто, родич╕в було багато. У мами було п'ятеро брат╕в, ус╕ вони були осв╕ченими, зак╕нчили ун╕верситет у Казан╕, - згаду╓ ж╕нка. Один з маминих брат╕в Тейфук-емдже (2) жив у Никит╕ – по╖здки до нього Хал╕де запам'яталися катанням з г╕рок. А д╕д Хал╕де – Аджитем╕р-картбаба (3) – був важливою людиною у м╕сцевому суд╕, йому вдавалося вир╕шувати будь-як╕ сп╕рн╕ ситуац╕╖ в с╕м'ях.
Але найулюблен╕шою розвагою д╕тей були гойдалки. «У нас були неймов╕рн╕ гойдалки, довжина ремен╕в була 15 метр╕в, ╕ вони були зроблен╕ з╕ справжньо╖ сиром'ятно╖ шк╕ри. Ми б╕гли на них з самого ранку, ╕ н╕хто з д╕тей жодного разу з них не впав. Батько говорив, що якщо будеш правильно триматися, не впадеш. Я дуже сильно розгойдувалася. Взагал╕ я була завод╕╓м. Бувало, б╕жу дор╕жкою - ╕ раптом перед╕ мною якась перешкода - я ╖╖ не обходила, а обов'язково перестрибувала ╕ б╕гла дал╕», - згаду╓ Хал╕де-ханум.
За ╖╖ словами, батько у них був дуже строгий ╕ намагався захищати д╕тей в╕д негаразд╕в, але завжди вчив: якщо щось сталося, потр╕бно не плакати, а встати ╕ йти дал╕. «Казав, не б╕жи за вс╕ма, йди сво╓ю дорогою. Ми з ним полювати ходили в л╕с. Молодший був ще малим, ╕ в╕н мене брав на зайц╕в. А у нас в горах ╕ косул╕, ╕ олен╕ водилися. См╕ливост╕ вчив – я в нього така "в╕д╕рви та викинь", мишей ловила руками. Одного разу мен╕ дали мишеня, воно маленьке, як м╕зинчик, батько каже, в╕зьми в руки, не б╕йся, щоб воно теж заспоко╖лося ╕ не боялося. Я взяла його ╕ сховала в свою колготину, воно почало б╕гати в╕д кол╕на вниз ╕ вгору. Пот╕м я в╕днесла його до нашого пса Джерр╕, але вони не знайшли сп╕льно╖ мови, мишеня втекло», - д╕литься спогадами моя геро╖ня.
Ще д╕ти любили гуляти по Дем╕рдж╕, «ходити через три дороги, до школи». За прогулянки без дозволу ╕нод╕ д╕ставалося в╕д батьк╕в, але батькова мати Зор╕-картана (4) не дозволяла карати д╕тей. Хал╕де-апте (5) ч╕тко пам'ята╓ ╕ сьогодн╕ цей шлях «через три дороги». Пам'ята╓, як на долон╕, село з висоти польоту на гойдалках, бачить св╕й будинок на роз╕, а в╕д нього дор╕жку, якою ╕де, але не з братом Н╕язом, а з народженим в Узбекистан╕ сином Ескендером. ╤нод╕ ╖й зда╓ться, що все ╖╖ життя пройшло там, в Дем╕рдж╕.
СТРАШНЕ ВИТТЯ СОБАК ╤ МУКАННЯ КОР╤В
Але жили вони в Дем╕рдж╕ не завжди. З приходом в╕йни батьки – мама Хат╕дже ╕ батько Осман - пере╖хали в степову частину Криму в село Буюк-Онлар (зараз Жовтневе Красногвард╕йського району). А в Дем╕рдж╕ залишилися бабуся Зор╕ з с╕м'╓ю другого сина Еннана-емдже. Батько був агрономом ╕ роботи для нього у степовому Криму було багато.
Був якийсь пер╕од, коли с╕м'я опинилася в С╕мферопол╕. «Ми жили в Кривому провулку, мама працювала на швейн╕й фабриц╕, вс╕ були зайнят╕ ╕ я загубилася. Мен╕ було рок╕в п'ять, ми мали з╕ старшою сестрою купити хл╕ба у магазин╕ на вулиц╕ Кантарн╕й, але я кудись поб╕гла ╕ зникла з очей. Якась ж╕нка, що працювала в цьому магазин╕, побачивши, що я одна, забрала мене до себе додому. Я була у легкому пальт╕, с╕ла на п╕дв╕коння, дивилася у в╕кно ╕ раптом побачила Абдулла-емдже. В╕н теж побачив мене ╕ ус╕ зрад╕ли, що я знайшлася, бо вже сутен╕ло ╕ мене шукали вс╕╓ю родиною. Пот╕м ми повернулися назад в Буюк-Онлар, мама завела корову, життя продовжувалося», - згаду╓ Хал╕де.
У Дем╕рдж╕ с╕м'я вже н╕коли не повернеться, з Буюк-Онлара ус╕х ╖х депортували в Узбекистан.
«Спочатку на нашу голову н╕мц╕ звалилися, а пот╕м - червоноарм╕йц╕. Коли ц╕ п╕дл╕ радянськ╕ прийшли ╕ почали скр╕зь колупатися, мен╕ хот╕лося ╖м дати стусана п╕д зад. Як до нас ставилися? Нелюдяно. Як до см╕ття, до непотребу. Що т╕льки не творили ц╕ червоноарм╕йц╕. Не дай бог н╕кому опинитися в ╖хн╕й влади ╕ в ╖хн╕х руках!», - каже Хал╕де-ханум. Якось у розмов╕ вона пор╕вняла депортац╕ю з ковшем екскаватора, який не просто заштовхував людей у вагони, а ще й утрамбовував ╖х, як щось неживе.
За ╖╖ словами, 18 травня в сам╕й атмосфер╕ Криму стояв такий жах, що це в╕дчували нав╕ть тварини, а корова, яку батьки в╕дправили на пасовище, цього дня повернулася додому ╕ плакала. «У нас була така гарна кор╕вка, червона, а на лоб╕ з╕рочка, ми ╖╖ звали Тамарочка. Вона н╕би в╕дчувала, що в╕дбува╓ться б╕да. Повернулася з пасовища додому ╕ стала плакати, не мукала, а плакала, як людина. З ╖╖ очей лилися сльози. Вона поклала голову на пор╕г будинку ╕ не п╕дн╕мала ╖╖", - згаду╓ Хал╕де.
╥╖ слова п╕дтверджуються у багатьох спогададах кримських татар. Вже у вантаж╕вках "Студебекерах" дорогою на станц╕ю вони чули з╕ спорожн╕лих с╕л моторошн╕ звуки гавкоту собак ╕ мукання кор╕в. Лише к╕шки цього дня мовчки п╕шли з с╕л в довколишн╕ л╕си та степи, про що розпов╕да╓ться у пов╕ст╕ кримськотатарського вченого ╕ письменника Айдин Шем'╖-заде «Блакитн╕ мустанги».
ПРО ЖИТТЯ В ДЕПОРТАЦ╤╥, ЛИСТ╤ ВОРОШИЛОВУ ╤ ДЕКАНА, ЯКИЙ УМОВИВ СТАТИ ПЕД╤АТРОМ
К╕нець к╕нцем по╖зд, у якому ╖хала родина Джепарових, прибув в Узбекистан, на станц╕ю Вановськ у Ферганськ╕й област╕ Алтиарикського району. Людям в╕дкрили вагони ╕ вони нарешт╕ змогли вийти на св╕же пов╕тря. Прийшли червоноарм╕йц╕ ╕ почали вс╕х перераховувати, деяких одразу кудись повели... "Ми найперше, п╕сля майже м╕сяця дороги у брудних вагонах, п╕шли митися ╕ прати св╕й одяг. Нас забрала до себе узбечка Пулат-хола (6). Маленька, добра, дуже хороша ж╕нка, у не╖ був син-геркулес Мамадали-ака (7). Вони дуже допомогли ╕ багато доброго зробили нам.
У двор╕ ╖хнього будинку була тимчасова споруда з хорошою к╕мнатою, спочатку ми оселилися там. Пот╕м пере╖хали до друкарн╕, мама там же стала працювати прибиральницею ╕ ще шила сукн╕ на замовлення. Ус╕ ╖╖ дуже любили», - розпов╕ла Хал╕де.
Швейна машинка, яку вдалося захопити з дому, врятувала с╕м'ю в╕д голоду. ╤ ще одна обставина допомогла ╖м: профес╕я батька – агроном стала дуже затребуваною в Алтиариц╕, тому за батька "боролися" дек╕лька колгосп╕в.
На новому м╕сц╕ Хал╕де познайомилася з Л╕лею Зайцман - донькою депортованого у 1941 роц╕ н╕мця Петра Зайцмана, який теж був агрономом. Л╕ля першою п╕д╕йшла до не╖ ╕ сказала: "В школу п╕демо разом". Так Хал╕де п╕шла в╕дразу в другий клас, хоча в Криму п╕д час н╕мецько╖ окупац╕╖ в школу не ходила. Почалося навчання, а Хал╕де, як ╕ ран╕ше, була «з╕рви-голова».
Одного разу всьому класу робили щеплення в╕д тифу, Хал╕де не сподобалася ця ╕дея ╕ вона втекла. Пот╕м ╓дина з 14-ти учн╕в в клас╕ перехвор╕ла на цю важку хворобу. А одного разу п╕сля зм╕ни вона влет╕ла в клас ╕ з розб╕гу стрибнула на п╕чку. П╕ч, а в╕рн╕ше одна ╖╖ ст╕нка, розвалилася, вогонь погас ╕ запалити його н╕хто не м╕г. Цього дня б╕льше н╕хто не вчився, весь клас в╕дпустили додому.
«Не можу сказати, що до мене якось погано ставилися, добре ставилися, по-доброму, хоча я була "не подарунок"... Але я вчилася добре. Школу зак╕нчила з золотою медаллю», - сказала Хал╕де.
За тод╕шн╕ми правилами, медал╕ст без ╕спит╕в м╕г вступити до будь-якого вишу. Хал╕де зак╕нчила 10-й клас у 1953 роц╕. Тод╕ ще д╕яв комендантський режим для спецпоселенц╕в. Кримськ╕ татари повинн╕ були в╕дзначатися у в╕йськов╕й комендатур╕ ╕ залишати м╕сце поселення було заборонено п╕д загрозою крим╕нального покарання. «А оск╕льки я вир╕шила вчитися у Ташкентському мед╕нститут╕, я написала лист на ╕м'я Ворошилова (колишн╕й в╕йськовий нарком, у 1953 роц╕ голова Презид╕╖ ВР СРСР - авт.). Мовляв, я – Хал╕де Джепарова, зак╕нчила школу з медаллю ╕ хочу по╖хати на навчання в Ташкент, у зв'язку з чим прошу дозволу на ви╖зд з Алтиарикського району. В╕дпов╕дь з Москви прийшла прямо в школу, у зв'язку з чим там почався великий переполох. Завуч викликала мене у св╕й каб╕нет ╕ сказала, що я можу ви╖хати на навчання в Ташкент», - розпов╕ла ж╕нка.
У Ташкент╕ вона постала перед приймальною ком╕с╕╓ю медичного ╕нституту. «Людей 17-18 сид╕ли в ком╕с╕╖ ╕ уважно вивчали мене, пот╕м запитали, на який факультет я хочу вступити. Я сказала – на х╕рург╕ю. Але тут встав декан л╕кувального факультету ╕ сказав, мовляв, ви така маленька, тенд╕тна, нав╕що вам в х╕рург╕ю, ╕д╕ть краще до нас, у пед╕атр╕ю. ╤ вам буде весело, ╕ д╕тям добре. ╤ я була змушена подати заяву на л╕кувальну справу з ухилом в пед╕атр╕ю", - згаду╓ моя геро╖ня.
У 1959 роц╕ Хал╕де Джепарова зак╕нчила мед╕нститут ╕ майже 30 рок╕в пропрацювала в Ангренському протитуберкульозному диспансер╕, спочатку - зав╕дуючою дитячим в╕дд╕ленням, а пот╕м - завдиспансером. Пац╕╓нти в╕дгукуються про Хал╕де Осман╕вну, як про л╕каря-профес╕онала ╕ фт╕з╕атра, який врятував в╕д смерт╕ дуже багатьох хворих у шахтарському м╕ст╕ Ангрен╕.
П╕сля зам╕жжя вона стала Хал╕де Буджуровою ╕ народила трьох д╕тей - сина Ескендера ╕ дочок Гульнару ╕ Хат╕дже. У 1989 роц╕, вийшовши на пенс╕ю за вислугою рок╕в, разом з родиною при╖хала в Крим. Купили в С╕мферопол╕ будинок ╕, звичайно, прийшли до свого будинку в Дем╕рдж╕. На жаль, д╕стався в╕н якимось алкогол╕кам, тому гарний будинок, в якому народилася Хал╕де, через недбал╕сть нових господар╕в одного разу згор╕в дотла.
2014-й р╕к перевернув ╖╖ життя - д╕ти змушен╕ були ви╖хати з Криму, оск╕льки не було можливост╕ жити спок╕йно ╕ нормально заробляти. Син Ескендер у 2014 роц╕ з нуля почав нову справу у Ки╓в╕, орган╕зувавши роботу чебуречно╖ на Житньому ринку. П╕зн╕ше на Печерську, на Кловському узвоз╕, в╕н в╕дкрив ресторан кримськотатарсько╖ кухн╕ "Софра", а з 1 липня на Велик╕й Васильк╕вськ╕й запрацю╓ ще один пункт продажу "швидко╖ ╖ж╕", а точн╕ше, чебурек╕в, як╕ так полюбилися киянам.
Два з половиною роки тому наша геро╖ня пере╖хала до сина. Тему ностальг╕╖ по Криму вона н╕ з ким не обговорю╓ ╕ не вважа╓, що треба схилятися перед труднощами. Зда╓ться, що з такою ж легк╕стю, як у далекому дитинств╕, ця св╕тла ж╕нка перестрибу╓ через ус╕ перешкоди, як╕ трапляются на ╖╖ шляху, а якщо раптом перешкоди виявляються сильн╕ше за не╖, вона просто вста╓ ╕ йде дал╕.

Зера Аширова
Фото Юл╕╖ Овсянниково╖
------------------
Словник
1) ханум - пан╕ (з кримськотатарсько╖)
2) емдже - дядько (з кримськотатарсько╖)
3) картбаба — д╕дусь (з кримськотатарсько╖)
4) картана — бабуся (з кримськотатарсько╖)
5) апте - т╕тка (з кримськотатарсько╖)
6) хола - т╕тка (з узбецько╖)
7) ака - брат (з узбецько╖)
(Укр╕нформ)

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #21 за 24.05.2019 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=21168

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков