Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3165)
З потоку життя (6380)
Душі криниця (3499)
Українці мої... (1463)
Резонанс (1498)
Урок української (988)
"Білі плями" історії (1670)
Крим - наш дім (532)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
40 РОК╤В ПОТОМУ ЕКСПЕРТИЗА ДОВЕЛА, ЩО ╤ВАСЮК НЕ М╤Г ВЧИНИТИ САМОГУБСТВО
Сл╕дчий експеримент провели в схожих до загибел╕ ╤васюка умовах, на прохання прокуратури...


ОПРИЛЮДНИЛИ ДОКУМЕНТИ КДБ ПРО ПОВЕРНЕННЯ КРИМСЬКИХ ТАТАР З ДЕПОРТАЦ╤╥
99 документ╕в КДБ про майже п╕встол╕тню ╕стор╕ю повернення кримських татар ╕з заслання виклали у...


«КОЛИ ПРИЙШЛИ Ц╤ П╤ДЛ╤ РАДЯНСЬК╤...»
Депортац╕я кримських татар очима очевидця


З ╤СТОР╤╥ УКРА╥НСЬКОГО КОЗАЦТВА НА ЛУГАНЩИН╤
Нещодавно в Харков╕ вийшло друком сьоме, доповнене видання зб╕рки ╕сторичних нарис╕в...


ХТО ╤ КОЛИ НАСПРАВД╤ ЗАСНУВАВ МАР╤УПОЛЬ, ХЕРСОН ТА ОДЕСУ
Як справжня ╕стор╕я П╕вдня Укра╖ни в╕др╕зня╓ться в╕д “╕мперського м╕фу” та рос╕йсько╖...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #20 за 17.05.2019 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#20 за 17.05.2019
КОЛИ ГОСПОДЬ СУДИТИМЕ ЗА ╤ЛОВАЙСЬК

Нещодавно харк╕вське видавництво «Фол╕о» випустило в св╕т книгу Романа З╕ненка «╤ловайський щоденник» (переклад з рос╕йсько╖ Т.В.Рассадк╕но╖).  Це – одна з перших книжок про в╕йну на Сход╕ Укра╖ни, написана учасником под╕й, колишн╕м морським п╕хотинцем, добровольцем батальйону «Дн╕про-1». Автор був серед тих, хто опинився в пекл╕ ╤ловайська в серпн╕ 2014-го ╕ не лише вижив, а й допом╕г вибратися з «котла» сво╖м товаришам, зокрема й тяжкопораненим.
Роман З╕ненко згаду╓ навчання в батальйон╕ «Дн╕про-1»: «Нас тод╕ було сорок чолов╕к. Одна людина зап╕знилася  ╕ була в╕дразу в╕драхована. Пот╕м – щоденн╕ по╖здки на пол╕гон МВС та заняття п╕д кер╕вництвом досв╕дчених ╕нструктор╕в. Пролили багато поту, вистр╕ляли багато патрон╕в, зате отримали чимало нових знань ╕ навичок. Вчилися стр╕ляти з р╕зних позиц╕й, у рус╕, на р╕зних дистанц╕ях, на ходу перезаряджати зброю, правильно переходити дороги й пересуватися по захоплен╕й противником територ╕╖. ╤нструктори з Груз╕╖ д╕лилися сво╖м бойовим досв╕дом. Щодня, з ранку до вечора, з нами займалися досв╕дчен╕ ╕нструктори ╕ проводилася ╕деолог╕чна робота».
А ось методи ведення в╕йни зрадниками Батьк╕вщини: «Вся та група б╕йц╕в була знищена. Бойовики завантажили трупи в авт╕вки. Окр╕м цих трьох автомоб╕л╕в, ш╕стнадцять т╕л б╕йц╕в були завантажен╕ в КамАЗ, що стояв метр╕в за дв╕ст╕ в╕д них б╕ля дороги. Бойовики через якихось м╕сцевих жител╕в передали в╕йськовим, щоб т╕ при╖хали та забрали сво╖х «двохсотих». Гарантували, що стр╕ляти н╕хто не буде. Для вивезення загиблих в╕дправили БТР з групою б╕йц╕в – у склад╕ близько 15 ос╕б. Прибувши на м╕сце, б╕йц╕ стали оглядати КамАЗ та м╕сцев╕сть на предмет наявност╕ м╕н та розтяжок. ╤ тут по них раптово в╕дкрили вогонь. М╕сцев╕сть була дуже вдало вибрана для зас╕дки. Вузька дорога, по обидва боки яко╖ густа «зеленка», що над╕йно маскувала бойовик╕в, як╕ прича╖лися у зас╕дц╕, простр╕лювалася з ус╕х бок╕в. КамАЗ, схоже, теж був зам╕нований та вибухнув. Група п╕д прикриттям БТРа в╕дступила. При цьому в груп╕ також були втрати».
А от на так╕й техн╕ц╕ укра╖нськ╕ добровольц╕ захищали Батьк╕вщину: «На яких т╕льки купах металобрухту доводилося воювати нашим  танк╕стам, механ╕кам БМП та вод╕ям ╕ншо╖ техн╕ки! Вс╕ ц╕ ╕ржав╕ й застар╕л╕ корита давно в╕дслужили визначений ╖м терм╕н, пост╕йно перегр╕валися на марш╕, часто в них щось заклинювало й виходило з ладу у найнедоречн╕ший момент».
Роман З╕ненко пише про стосунки з м╕сцевим населенням: «Б╕льш╕сть будинк╕в були порожн╕ми. З початком активних бойових д╕й, люди, як╕ були на боц╕ сепаратист╕в, а таких в ╤ловайську було чимало, сп╕шно покинули м╕сто. В багатьох покинутих будинках  знаходили друковану продукц╕ю та атрибутику ДНР. Так╕ будинки вважалися ворожими, ╕  будь-яке майно, що в них знаходилося, вважалося трофе╓м, чи то автомоб╕ль, чи газовий балон, чи кан╕стри з паливом або наб╕р ╕нструмент╕в. Дуже часто в покинутих будинках лишалися на прив’яз╕ домашн╕ тварини, як╕ вже к╕лька дн╕в н╕чого не ╖ли. Таких собак в╕дв’язували та в╕дпускали на волю. По шляху руху також затримувалися цив╕льн╕ особи й проводилася перев╕рка ╖х документ╕в та огляд особистих речей. П╕д час зачисток у м╕сцевого населення вилучалися моб╕льн╕ телефони для перев╕рки на предмет п╕дозр╕лих смс-пов╕домлень та фотограф╕й. Згодом б╕льш╕сть телефон╕в були повернут╕ власникам. М╕сцеве населення було налаштоване насторожено. Зазвичай, агрес╕ю та протести виявляли т╕ жител╕, родич╕ яких воювали на боц╕ терорист╕в й змушен╕ були покинути сво╖ дом╕вки через розпочату зачистку м╕ста в╕д незаконних збройних формувань силами добробат╕в та оточення м╕ста частинами ЗСУ. Повернення м╕ста п╕д контроль укра╖нських силовик╕в означало, що т╕, хто брав участь у збройному опор╕, виявлялися злочинцями й не могли безкарно повернутися до сво╖х родин. Оск╕льки жител╕ пов’язували початок бойових д╕й в м╕ст╕ з появою укра╖нських силовик╕в, то вони були абсолютно впевнен╕ в тому, що обстр╕ли зд╕йснювала виключно укра╖нська артилер╕я. Здавалося б, наше сус╕дство мало ╖х заспоко╖ти, оск╕льки обстр╕ли з укра╖нського боку повинн╕ були припинитися, та деяк╕ м╕сцев╕ жител╕ все ж залишалися невдоволеними, ╕ роботу артилер╕╖ по наших позиц╕ях помилково вважали справою рук укра╖нських в╕йськових».
Але було й ╕нше ставлення: «Один старий сам покликав наших б╕йц╕в ╕ показав ящик, який напередодн╕ ввечер╕ до нього на подв╕р’я занесли к╕лька бородатих чолов╕к╕в й сказали, що скоро повернуться та заберуть його. У ящику виявилися заряди до РПГ-7 ново╖ модиф╕кац╕╖, яких не було на озбро╓нн╕ укра╖нських в╕йськових».
З╕ненко дал╕ розпов╕да╓: «З водою було наст╕льки скрутно, що не можна нав╕ть приготувати тар╕лку супу, не кажучи вже про те, щоб помитися чи випрати реч╕. У нас з собою були деяк╕ запаси води та продовольства у вигляд╕ сухпайк╕в, ╕ ми д╕лилися цими запасами з м╕сцевим населенням, яке знайшло прихисток у п╕двал╕ дитячого садка. Особисто мен╕ було щиро шкода цих людей. Особливо д╕тей. Б╕йц╕ часто пригощали д╕точок солодощами, як╕ траплялися у сухпайках. Люди дякували, та якось нещиро. В╕дчувалося, що  роблять це з╕ страху. Вони були розгублен╕ й боялися в╕дкрито висловлювати будь-яку громадянську позиц╕ю:сепаратистськ╕ настро╖ викликали п╕дозри й були приводом для затримання укра╖нськими силовиками, а п╕дтримка д╕й укра╖нських в╕йськових загрожувала тим, що можна було постраждати в╕д бойовик╕в у раз╕ ╖х повернення».
Точилися бо╖: «П╕сля кожно╖ невдало╖ спроби штурму бойовики в╕дступали ╕ починався м╕нометний обстр╕л позиц╕╖. Пер╕оди штурм╕в та обстр╕л╕в так часто повторювалися, що ми вже наперед могли передбачити подальш╕ ╖хн╕ д╕╖. Так… «сепари» припинили стр╕ляти? Отже, зараз п╕дуть м╕номети та АГС. Ми заздалег╕дь перем╕щалися в будинок або льох у двор╕, ховаючись в╕д чергового м╕нометного обстр╕лу. П╕сля обстр╕лу знову виходили на позиц╕╖ й в╕дбивали нову атаку».
Ось б╕й з рос╕йськими окупантами: «По рад╕озв’язку прозвучали численн╕ в╕дгуки про те, що прямо на прихован╕ позиц╕╖ ЗСУ руха╓ться нев╕дома колона бронетехн╕ки без прапор╕в, з ворожими розп╕знавальними знаками (б╕лими колами з бок╕в). Вс╕ в╕дразу ж взяли зброю, зайняли сво╖ бойов╕ розрахунки та приготувалися в╕дбивати атаку, бо не сумн╕валися, що це противник. Колона нахабно ╖хала на нас так, н╕би нав╕ть не п╕дозрювала про позиц╕╖ укра╖нсько╖ арм╕╖ на ц╕й д╕лянц╕. П╕сля того як з «Рап╕ри» б╕йц╕ ЗСУ знищили перший МТЛБ, зав’язався  б╕й. Колону противника розстр╕лювали з ус╕╓╖ збро╖, що була в наявност╕: ручних гранатомет╕в, стр╕лецько╖ збро╖, протитанкових гармат ╕ т.д. За час ведення бою були знищен╕ три бойов╕ машини МТЛБ. В╕д детонац╕╖ бо╓комплекту у них зривало башти, а т╕, хто сид╕в всередин╕ та на брон╕, митт╓во вирушили на той св╕т. ╥хн╕й танк, який на той час був ще на ходу, намагався зробити маневр, але невдовз╕ в╕н був також виведений з ладу. Б╕й зак╕нчився лише п╕д веч╕р. Спалена техн╕ка рос╕йсько╖ арм╕╖ ще довго гор╕ла. У тому, що це саме рос╕яни, вже н╕хто не сумн╕вався. Не можуть колишн╕ шахтар╕, охоронц╕, автомийники та зеки, нав╕ть якщо вони ран╕ше служили в арм╕╖, проявляти таку вза╓мод╕ю й маневри п╕д час обстр╕лу. Для цього потр╕бн╕ м╕сяц╕, може й роки, проведен╕ в навчаннях. Не кажучи вже про те, зв╕дки в них взялася модерн╕зована рос╕йська техн╕ка».
На м╕сц╕ розгромлено╖ колони було з╕брано багато речових доказ╕в рос╕йсько╖ агрес╕╖: «Поруч з╕ знищеною техн╕кою лежали в╕д╕рван╕ к╕нц╕вки та фрагменти т╕л у дрант╕ рос╕йсько╖ форми та спорядження нового зразка. У вбитих були сучасн╕ арм╕йськ╕ рос╕йськ╕ засоби зв’язку та зброя: автомати АКМ-74М виробництва п╕сля 1995 року, ручн╕ кулемети ПКП «Печен╓г» виробництва 2000-х рр., а також снайперськ╕ гвинт╕вки СВД-С та безшумн╕ гвинт╕вки ВСС «гвинтор╕з». Тако╖ сучасно╖ рос╕йсько╖ збро╖ в укра╖нськ╕й арм╕╖ н╕коли не було й бути не могло, оск╕льки все наше озбро╓ння на той час було старого радянського виробництва до 1991 року. Дуже багато одиниць т╕╓╖ збро╖ були оснащен╕ кол╕маторними приц╕лами ПКА, ПК-01. На гвинт╕вках та автоматах стояли сучасн╕ вар╕анти приц╕л╕в ПСО».
Але рос╕йських в╕йськових було надто багато. Було домовлено, що укра╖нськ╕ в╕йськов╕ вийдуть так званим зеленим коридором. Але х╕ба можна в╕рити рос╕янам?  Укра╖нських в╕йськовик╕в розстр╕лювали, добивали поранених. Роман З╕ненко пише: «Розпов╕дали про те, як вулицями Новоазовська  волокли прив’язаними до автомоб╕л╕в полонених Ф╕зрука та Машину. Про Сп╕лберга доходили св╕дчення б╕йц╕в, як╕ повернулися з полону, про те, як рос╕йська БМП давила й розстр╕лювала наших б╕йц╕в, як╕ намагалися сховатися в заростях соняшнику. Набагато п╕зн╕ше б╕йц╕, як╕ повернулися з полону, розпов╕дали, як рос╕йський оф╕цер не дозволив б╕йцям, як╕ здалися в полон, допомогти Кол╕ п╕днятися на броню БМП для евакуац╕╖ до медик╕в. Колю пере╖хала навп╕л гусенична машина, але в╕н був ще живий. Командир рос╕йсько╖ БМП добив Миколу постр╕лом у голову. Рос╕йськ╕ десантники вихвалялися перед полоненими б╕йцями одного з добровольчих батальйон╕в тим, що ╖м вдалося л╕кв╕дувати снайпера «Дн╕пра-1». Бунчиков В╕тал╕й, що сховався в кущах, бачив омських десантник╕в, як╕ хизувалися тим, що точно бачили сво╓ потрапляння з 30-мм автоматично╖ гармати БМП в голову одного з б╕йц╕в, як╕ проривалися на брон╕ МТЛБ через Новокатерин╕вку».
А ось думки во╖на Романа З╕ненка п╕сля прориву з оточення: «Деяк╕ «експерти» радили залишити передову та йти на Ки╖в проти «хунти». Р╕вень диванно╖ ватност╕ й сепаратизму на м╕ських форумах, у соц╕альних мережах та на м╕ських ринках зашкалював. Дивлячись на людей, як╕ не розум╕ють та не бажають сприйняти факт агрес╕╖ проти Укра╖ни, а також тих, хто п╕дтриму╓ «русский мир», я був ц╕лком переконаний, що перед╕ мною ворог. ╤ цей ворог небезпечн╕ший та п╕дступн╕ший за того, який без розп╕знавальних знак╕в перетнув наш кордон. З тим ворогом все зрозум╕ло. Йому дали наказ ╕ в╕н його викону╓ в ╕нтересах пол╕тики сво╓╖ держави. Ватний та латентний сепаратизм п╕дл╕ший тим, що, в безпосередн╕й зон╕ бойових д╕й «мирний» приб╕чник «русского мира»  зда╓ противнику позиц╕╖ та к╕льк╕сть укра╖нських в╕йськових. На ньому кров наших б╕йц╕в та патр╕от╕в Укра╖ни. Саме ц╕ люди пов╕домляли бойовикам та агресорам про сво╖х сус╕д╕в, що надавали допомогу б╕йцям, як╕ виходили з оточення, й переховували ╖х в╕д розправи. У мирному та безтурботному м╕ст╕ , що не зазнало бомбардувань та згарищ, ц╕ люди – просто баз╕ки й здаються сумирними обивателями з «╕ншою точкою зору», але варто в╕йн╕ перем╕ститися в це м╕сто, ╕ вони ж стануть зрадниками, донощиками та пособниками тих, на чи╖х руках кров наших побратим╕в, ╕ хто хоче знищити нашу кра╖ну».
Роман З╕ненко розм╕ркову╓: «Багатьох гризе питання: хто винен ╕ хто в╕дпов╕сть за цю жахливу катастрофу, яку називають ╤ловайською трагед╕╓ю? Щось мен╕ п╕дказу╓, що справжн╕х винуватц╕в не назвуть та не притягнуть до в╕дпов╕дальност╕. Над╕╖ на справедливу кару винним у мене нема╓, але ╓ моя в╕ра. ╤ моя тверда в╕ра малю╓ в мо╖й св╕домост╕ картину майбутнього. Настане день та година, коли ми вс╕ станемо перед Страшним судом Творця, якого не уникнути н╕кому. ╤ в╕дкри╓ться все та╓мне й приховане в╕дв╕ку. ╤ кожен бачитиме справи, думки й прихован╕ в душ╕ кожного з нас помисли. ╤ багатьом буде нестерпно боляче й страшно. Мен╕ теж. У сво╓му житт╕ я робив багато вчинк╕в, якими не пишаюсь ╕ за як╕ мен╕ соромно, але коли Господь судитиме за ╤ловайськ, я буду дивитися у в╕ч╕ вс╕м вам,╕ мен╕ н╕чого буде соромитися. Страшно буде тим, хто зараз дума╓, що не понесе в╕дпов╕дальност╕ за все горе, яке сп╕ткало сотн╕ наших б╕йц╕в та член╕в ╖хн╕х родин. Бо т╕,кого не торкнулося правосуддя земне, в╕дпов╕датимуть перед правосуддям Небесним. ╤ кожному воздасться по справах його».

Анатол╕й Зборовський
м. ╤рп╕нь

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #20 за 17.05.2019 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=21146

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков