Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4444)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4116)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2110)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1028)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (308)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (202)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПУТ╤Н ЗАГНАВ СЕБЕ У ПАСТКУ:
Дан╕лов попередив про наближення катастрофи в Рос╕╖…


УКРА╥НА ПРОТИ РАШИЗМУ
Рашизм – це як╕сно нова форма тотал╕тарно╖ ╕деолог╕╖ ╕ практики…


СТАЛЕВ╤ ДУХОМ
Фотовиставка Костянтина Сови «Сталев╕ духом» - це вираження шани б╕йцям ╕ розпов╕дь...


«ФАРС НА БОЛОТАХ»: п╕сля 17 березня пут╕н ма╓ стати «так званим президентом»
Як╕ ще зм╕сти та смисли можна знайти в беззм╕стовних рос╕йських «виборах»...


ПОСЛАННЯ ПУТ╤НА ПАРЛАМЕНТУ ТА ПОХОРОН НАВАЛЬНОГО
Як вони характеризують стан кремл╕вського режиму…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #19 за 10.05.2019 > Тема "Резонанс"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#19 за 10.05.2019
СТРАТЕГ╤Я АГОН╤ЗУЮЧО╥ ╤МПЕР╤╥. ЧИ МА╢МО СВОЮ НА ПРОТИВАГУ ╥Й?

Недооц╕нювати супротивника немудро. Недооц╕нювати ворога смертельно небезпечно. Здавалося б, ставити п╕д сумн╕в ц╕ акс╕оми нема╓ сенсу. Але ж знову й знову чу╓мо в╕д ре╓стрових «експерт╕в» заяви про н╕кчемн╕сть Пут╕на як стратега, про його можливост╕ не б╕льше як тактика, хай ╕ гарного. Слухаючи так╕ сентенц╕╖, часом хочеться спитати: це в╕д великого розуму, чи то такий соб╕ спос╕б заколисування здорового глузду?
Якщо розглядати сьогодення як математичну крапку на шкал╕ мат╕нки ╤стор╕╖, де риска розпаду Московсько╖ ╕мпер╕╖, почавшись з 1905 року, може розтягнутися х╕ба ще на як╕сь п╕вста рок╕в, то вс╕ потуги ВВП в╕дновити ╕мпер╕ю мають вс╕ ознаки приреченост╕. Тим не менш, пояснити анекс╕ю Криму, встановлення фактичного контролю над частиною Донбасу одн╕╓ю лише усп╕шною тактикою навряд чи вдасться. Я бачу тут стратег╕ю. Стратег╕ю довгострокову, виважену, прораховану. Стратег╕я та, власне, ╕ не пут╕нська – ╕мперська. Вона ровесниця само╖ Москов╕╖. Суть ╖╖ в п╕дгр╕банн╕ п╕д себе довколишн╕х земель. За минуле стор╕ччя, скаж╕мо, вона працювала здеб╕льшого в напрямку тих, кому свого часу вдалося вирватися з ╖╖ ч╕пких к╕гт╕в. Так було, коли за лен╕нського урядування у лоно ╕мпер╕╖ повернули ряд середньоаз╕йських кра╖н, кра╖н Кавказу та Закавказзя. Так було з╕ стал╕нськими спробами повернути Ф╕нлянд╕ю та Польщу. Так було з п╕сляво╓нним закр╕паченням визволено╖ в╕д нацизму Сх╕дно╖ Европи. Так було з придушенням волелюбно╖ Чечн╕, з «прирученням» Абхаз╕╖ та П╕вденно╖ Осет╕╖. Те ж саме сталося з Кримом.
Стратег╕я ця може пробуксовувати в деяких тактичних моментах, як те сталося, скаж╕мо, з планом «новорос╕я», але здеб╕льшого вона все ж спрацьову╓. Треба бути геть сл╕пим, аби сприймати ╖╖ за хаотичн╕, розр╕знен╕ тактичн╕ порухи.
Про причини нев╕дчепно╖ сконцентрованост╕ Москов╕╖ на Укра╖н╕ я згадував не раз у сво╖х статтях. Тут ╓дино зазначу, що одна лише «позичена» у нас Петром Романовим назва кра╖ни, одна лише вкладувана в╕дтод╕ у м╕зки не одного десятка покол╕нь – ╕ не самих лише московит╕в! – м╕фолог╕зована ╕стор╕я ╖╖ походження в╕д Рус╕, да╓ п╕дстави кожному господарю Кремля розглядати Укра╖ну як свою законну власн╕сть. Зв╕дси заяви про «╓динонарод╕сть», «мишебратн╕сть», про «неприродн╕сть» укра╖нсько╖ мови, про «несправжн╕сть» держави Укра╖на. Зв╕дси ╕мена ки╖вських княз╕в на бортах корабл╕в ВМФ Москов╕╖. Так само н╕якою не обмовкою було позаминулор╕чне згадування Влад╕м╕ром Пут╕ним про «русскую Анну», про «наш╕сть» ╖╖ батька Ярослава. Так само не обмовкою були слова про внесок в розгром фашизму «древнерусских столиц Киева и Новгорода» перед цьогор╕чним парадом на Красн╕й площ╕.
Комусь таке може видатися см╕шним, бо ж ан╕ стародавн╕й Ки╖в, н╕ древн╕й Новгород з╕ сво╓╖ сиво╖ давнини н╕як не могли воювати г╕тлер╕вськ╕ орди. З ними мали справу Ки╖в ╕ Новгород час╕в есересер╕╖. Так само ╕ ки╖вська княжна, що додала струм╕нь слов’янсько╖ кров╕ Бурбонам та Валуа, попри те, що була, поза всяким сумн╕вом, руською, до тепер╕шньо╖ Москов╕╖ н╕якого стосунку, зв╕сно ж, не ма╓. Але прив’язка до поцуплено╖ свого часу назви нашо╖ давньо╖ держави спрацьову╓. Спрацьову╓, адже лине з вуст президента кра╖ни, яка, на в╕дм╕ну в╕д нашо╖, ма╓ недвозначну л╕нгв╕стичну кореляц╕ю з давньою Руссю, тим б╕льше, що англ╕йщиною, скаж╕мо, пишеться зовс╕м не Rossiа, але Russia. Спрацьову╓, бо ж далеко не вс╕ в св╕т╕ знають ╕стор╕ю достатньо глибоко, аби пом╕тити цю, здавалося б, невинну облуду, це ледь завуальоване посягання.
Все те збива╓ з пантелику не одних лише далеких в╕д нашо╖ ╕стор╕╖ ╕ноземц╕в. Всередин╕ власно╖ кра╖ни ма╓мо чимало людц╕в, як╕ свято в╕рять в ╓динокровн╕сть з╕ «старшим» братом, в╕рять його м╕фам, п╕дпадаючи чи то пасивно п╕д його пропагандистськ╕ штампи, а чи й активно п╕д╕груючи його посяганням. Зв╕дси ╖х зневага до власно╖ кра╖ни, бойкотування державно╖ мови, бездумне ставлення до небагатьох ╕нструмент╕в народовладдя, унасл╕док чого у влад╕ раз-по-раз опиняються як не нездари та н╕кчеми, то в╕дверт╕ шахра╖ та злод╕╖. Чи й треба казати, що саме з цього бидлуватого контингенту форму╓ться безсмертна п’ята колона, яка вже майже три десятил╕ття тяжкими веригами висить на ногах Укра╖ни, тягне ╖╖ назад, у ╕мперське ст╕йло?
Але поверн╕мося до стратег╕╖. Сконцентруймося лише на найнов╕ш╕й ╕стор╕╖, на неповних двадцяти восьми роках нашо╖ Незалежност╕. Сфокусуймо наш погляд, бодай, на одн╕м лише Крим╕. Нерозум╕ння його багатоаспектно╖ специф╕ки, а в╕дтак ╕ в╕дсутн╕сть довгостроково╖ державницько╖ пол╕тики з боку укра╖нсько╖ держави, дозволили Кремлев╕ в╕д самого початку розхитувати цей кам╕нь у ╖╖ будов╕.
Вже перша кравчук╕вська слабина, коли п╕д тиском Москви почали д╕лити Чорноморський флот, що базувався на суверенн╕й територ╕╖ Укра╖ни – флот, який за Б╕ловезькою угодою мав повн╕стю (принаймн╕, та його частина, що базувалася в межах Укра╖ни) перейти у ╖╖ власн╕сть - дала Кремлев╕ розум╕ння, що тут готов╕ поступатися. Як насл╕док то╖ безхребетност╕, ми отримали у сво╓му дом╕ чужинського жандарма в особ╕ в╕йськово-морсько╖ бази ЧФ РФ, сл╕дом за нею м╓шковщину, перетворення Криму на московоор╕╓нтовану територ╕альну автоном╕ю в ун╕тарн╕й держав╕.
За час╕в кучм╕вського Великого дерибану повзучий наступ не припинявся н╕ на день, адже йому якщо й не сприяло, то аж н╕як не заважало благодушне ставлення Ки╖ва до лужковського патронату над Севастополем, до створення там ф╕л╕й московських виш╕в, до перманентних вояж╕в на п╕востр╕в московських пол╕тик╕в, до плекання марг╕нальних промосковських парт╕йок, до ф╕нансування Москов╕╓ю далеко не одних лише культурних проект╕в. Результатом була Тузл╕вська криза.
На жаль, попри те, що тод╕шня агрес╕я була призупинена, належних висновк╕в зроблено не було. Анем╕чна пол╕тика бджололюбивого президента, який буквально в╕ддав Крим на в╕дкуп донецькому клану, а сл╕дом за тим безпрецедентне лакейство дв╕ч╕ несудимого, дозволили Кремлю значно зм╕цнити сво╖ позиц╕╖ на п╕востров╕, зацементувати ╖х Харк╕вською угодою, забезпечивши можлив╕сть його в╕дторгнення за першо╖-л╕пшо╖ сприятливо╖ нагоди. Саме це й було реал╕зовано в 2014 роц╕ за потурання постмайданних нездар. То чи це не стратег╕я?
Справжня небезпека ц╕╓╖ стратег╕╖ в тому, що ╖╖ к╕нцевою метою ╓ аж н╕як не Крим чи якась там «новорос╕я» - нав╕ть не Укра╖на, хоча все вказу╓ на те, що нин╕ саме вона на черз╕. Мета геть амб╕тн╕ша, ╕ схоже на те, що т╕, хто ╖╖ замислили, готов╕ добиватися ╖╖ реал╕зац╕╖ за всяку ц╕ну. Нав╕ть якщо т╕╓ю ц╕ною буде жах глобально╖ в╕йни.
Найсумн╕ше у всьому цьому те, що св╕т вчергове легковажить ц╕лком очевидними ознаками насування б╕ди. Засунувши голову в п╕сок, сконцентрувавшись лише на сво╖х сьогоденних ╕нтересах, Европа, схоже, вол╕╓ не пом╕чати ан╕ зазомбованого на кшталт Н╕меччини к╕нця тридцятих рок╕в населення Москов╕╖, н╕ в╕дверто реваншистсько╖ риторики Кремля, н╕ загрозливих зм╕н ╖╖ внутр╕шнього законодавства, н╕ порушення м╕жнародних угод, н╕ втручання у внутр╕шн╕ справи суверенних держав, не доклада╓ належних зусиль для зупинення розпочато╖ проти Укра╖ни г╕бридно╖, проте ц╕лком реально╖ в╕йни. Не реагу╓ належно ╕ Америка, не зад╕ю╓ вповн╕ сво╖ можливост╕ нав╕ть ООН. Схоже на те, що наука Друго╖ св╕тово╖ не п╕шла людству на користь…
Тут, власне, я хот╕в звернути увагу на один добре в╕дпрацьований тактичний х╕д, неодноразово використовуваний Кремлем в межах вищезгадано╖ стратег╕╖, який зводиться до штучно╖ «╕нф╕льтрац╕╖» ╕мпер╕╖ на територ╕╖ суверенних держав, взяття п╕д контроль, а то й в╕дторгнення ╖х частин, в перспектив╕ - й ус╕╓╖ територ╕╖.
Мова йде про роздавання паспорт╕в Москов╕╖ громадянам сус╕дн╕х держав. Роздавали ╖х свого часу у Придн╕стров’╖, Абхаз╕╖, П╕вденн╕й Осет╕╖. Без серйозних заперечень з боку оф╕ц╕йного Ки╖ва Генконсульство Москов╕╖ (Одеська, 3-а) роками займалося тим в Симферопол╕. Доходило до курйоз╕в. Якось, в 2004-му, в час╕ вибор╕в президента Укра╖ни, подорожуючи з переносною скринькою гел╕коптером з одн╕╓╖ бурово╖ платформи на ╕ншу, натрапили на чолов╕ка, який намагався голосувати за таким от московським паспортом.
У по╓днанн╕ з законами, що декларують захист прав ╕ законних ╕нтерес╕в сп╕вв╕тчизник╕в за межами Москов╕╖, надають ╖╖ президентов╕ право застосовувати всю потугу держави, в тому числ╕ й в╕йськову, для такого «захисту», Москов╕я отримала ╕нструмент тиску, в╕д д╕╖ якого не застрахована будь-яка держава, де з’явля╓ться певна к╕льк╕сть ос╕б з червоними орлиноголовими паспортами.
Чи ╓ нещодавн╓ р╕шення про спрощене ощасливлення двоголовоорловими паспортами мешканц╕в ОРДЛО ╕нструментом саме цього призначення, - питання риторичне. ╤нша р╕ч, чи достатньо зробив нин╕шн╕й укра╖нський уряд для того, щоб цей ╕нструмент не спрацював? Як на мене, заяви пана Гройсмана про невизнання тих паспорт╕в аж н╕як не досить.

Валентин БУТ

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #19 за 10.05.2019 > Тема "Резонанс"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=21134

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков