Версiя для друку Обговорити в форумi

Дослівно
...Очевидно, маємо справу з добре розробленою програмою російських спецслужб, які впроваджують у структури влади своїх людей... Бо як же інакше пояснити, чому ці люди, очолюючи важливі сегменти економіки держави, чинять всупереч національній справі? Таж навіть комуністи цього не робили... Або вони вважають, що ми вже абсолютно паралізовані й неспроможні на спротив, або ми таки не здатні до зміни системи влади - тільки одним можна пояснити цю розперезаність.
...Знищена українська економіка, знищений український національний ресурс - село, воно в депресивному, колапсовому стані. Народжуваності майже нема, смертність неймовірна. Бібліотеки закриті, будинки культури і сільські клуби зруйновані...
І так само в економічній сфері. Скільки знищено малих містечок, якими жила Україна! Там були свої підприємства, своя інфраструктура. Богуслав, Переяслав, будь-яке місто - що там нині? Перепродують один одному сякий-такий товар і ледве перебиваються від урожаю до врожаю. Це погибель нації, а ми не говоримо про це! І тут є тільки єдиний спосіб рятуватися. Не зміною законодавчих актів, які президент підпише чи не підпише, - лише тотальною зміною влади. Тотальною! Якщо ми цього не зробимо, ми не маємо перспективи, ми приречені, як індіан-ці в Північній Америці, як ірокези, в яких відібрали землю.
І в нас відбирають найголовніше - землю, яка боронилася віками, культивувалася, оброблялася...
Межі цієї держави існують для того, щоб дозволяти одним красти, а іншим - ні. Митниці існують для того, щоб одним вивозити і завозити, а іншим ні - для того, щоб контролювати. Тут немає перспективи, якщо ми не змінимо владу вже в цьому році. Бо бракує вже людських ресурсів. Якщо міграційні тенденції будуть тривати, то в нас залишаться одні інваліди й люди депресивні, неспроможні до будь-яких серйозних змін.
...Те, що відбувається не тільки з українською письменницькою організацією, але й з національною кіностудією, національним театром - воно в цій же схемі денаціоналізації України. Параліч. Можна звітувати про те, що в нас усе процвітає, все прекрасно, кількість концертів у палаці "Україна" збільшується - але придивіться, хто там гастролює? Або який репертуар наших театрів і де наші нові драматурги й режисери? Все законсервовано на систему виживання або поступового "сповзання" - для того, аби вивільняти наші сцени для російських театрів.
І письменництво тут так само цілеспрямовано винищується як постійно опозиційна сила, з лона якої й виникли всі національні політичні організації, які змінили були ситуацію, але не взяли владу. Чому - це зовсім інша тема.
 - Ви намалювали таку песимістичну, але, на жаль, досить реалістичну картину життя. Чи є поміж цим усім щось таке, що може бодай трохи обнадіяти нашого читача?
- Я тільки закликаю до мобілізації. Щоб люди не думали, що їм дадуть кілограм гречки, заплатять двадцять гривень, щоб вони вибрали волкових і фельдманів, і ті будуть їм робити щастя. Хай думають, що вони робили, що вони роблять, на чому вони залишаються. Потрібна велика серйозна політична боротьба - всюди, на всіх місцях. Бо ніколи не було б піраміди, якби вона тільки нагорі трималася. Якщо крадуть нагорі, дозволяється й унизу красти - тому й зруйнували все... Все робиться для того, щоб "або будь таким, як ми хочемо, і животій, або залишай цю землю". Це великі схеми, які реалізовувалися свого часу, наприклад, у Північній Америці, коли в місцевого населення, в аборигенів забирали землю і витісняли їх на периферію, а потім загнали в резервацію. То хай українці думають...
(З інтерв'ю газеті "Народне слово", № 12, 2004 р.).

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #25 за 18.06.2004 > Тема "З перших уст"