Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3165)
З потоку життя (6380)
Душі криниця (3499)
Українці мої... (1463)
Резонанс (1498)
Урок української (988)
"Білі плями" історії (1670)
Крим - наш дім (532)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
М╤Ж СТРАХ╤В ╤ НАД╤Й
Нараз╕ мова не про минул╕ образи. Мова про те, чи зробить нова влада належн╕ висновки, а чи й...


ПОЛ╤Т╤НФОРМАЦ╤Я ЗАМ╤СТЬ ПРОПОВ╤Д╤?
Наша кримська землячка – давня шанувальниця, читачка й авторка «Кримсько╖...


╢ДН╤СТЬ, ЯК ЗАПОРУКА МАЙБУТНЬОГО. ПОГЛЯД З КРИМУ.
Це непростий ╕ нелегкий шлях. В╕н вимага╓ зусиль в╕д кожного, хто дор╕с в сво╓му розвитку до...


ДИВН╤ ╤Н╤Ц╤АТИВИ КУЧМИ: ЩО ЦЕ БУЛО?
У в╕дпов╕дь не стр╕ляти, блокаду ОРДЛО скасувати... А, може, взагал╕ забудемо про агрес╕ю й знову...


ПЕРЕЯСЛАВСЬКА ТРАГЕД╤Я – СТРАШНИЙ «╤СПИТ» ДЛЯ ПРАВООХОРОННО╥ СИСТЕМИ
“Усв╕домлюю вину. М╕ру. Ступ╕нь. Глибину”, або Дещо про в╕дпов╕дальн╕сть за смерть...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #15 за 12.04.2019 > Тема "Резонанс"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#15 за 12.04.2019
КРИМ. ЧАС НАД╤Й ЧИ...ДИВА?

Повернувшись вчергове додому, цього разу п╕сля б╕льш н╕ж року розлуки, не м╕г нат╕шитися любими серцю кримськими кра╓видами, де обшир готового до весняного сплеску степу змага╓ться з безм╕ром морсько╖ блакит╕, а та непом╕тно перет╕ка╓ у прозору блакить небесно╖ бан╕. А тут ще й весна, де ╕ ласкавий дотик до щоки пром╕нц╕в непекучого ще сонця, ╕ св╕жий подих моря, до якого впл╕та╓ться н╕жний запах абрикосового, аличевого кв╕ту, де вранц╕ кр╕зь прочинене в╕кно тебе будить м’який шурх╕т наб╕гаючих на п╕сок хвиль! Додавши до тих в╕дчутт╕в адресован╕ тоб╕ щир╕ усм╕шки на вулицях, неп╕дробну рад╕сть в╕д зустр╕ч╕ з давн╕ми знайомими, мав би ц╕лковиту ╕дил╕ю – таку соб╕ емоц╕йну бочку меду, якби…
Якби триколори на держустановах та гурк╕т СУшок над головою не нагадували про сумн╕ реал╕╖, якби забути, що добиратися додому останн╕ми роками доводиться через прикордонний перех╕д, якби невизначен╕сть завтрашнього дня не давила на плеч╕ неп╕дйомною брилою…
Насправд╕, ложок дьогтю в ц╕й бочц╕ меду – ой, як немало! ╥х г╕ркий присмак в╕дчува╓ш ╕нод╕ в зовс╕м неспод╕ваних ситуац╕ях. То сус╕дка поскаржилася, що не може нав╕дати мат╕р, яка живе поряд, на Херсонщин╕, бо ж службовц╕в змусили здати укра╖нськ╕ паспорти, то товариш принаг╕дно згадав, що виправив соб╕ посв╕дчення ветерана прац╕ федерального р╕вня. Маючи серйозне захворювання, в╕н розраховував на чимал╕ п╕льги та, як виявилось, для мешканц╕в Криму вони не д╕ють.
Хтось скаже: в як╕й, мовляв, бочц╕ меду нема╓ сво╓╖ ложки дьогтю? Люди живуть, не розб╕гаються з п╕вострова, значить, не все так погано. Справд╕, живуть. Розб╕глося, щоправда, таки чимало, особливо за Перекоп, але б╕льш╕сть таки трима╓ться. Б╕льше того, по мосту наб╕гло вже ст╕льки, що в деяких м╕стах стало зав╕зно. Але – то ╕нша тема. А ми тут про кримчан.
Дехто з них ще й дос╕ деклару╓ ц╕лковиту вдоволен╕сть перебуванням в нов╕й «гаван╕». Як аргументи, тут незм╕нно висувають б╕льший розм╕р пенс╕йного забезпечення, вищ╕ зарплати службовц╕в, страхову медицину. Але все те говориться вже без запалу, без азарту, без нав╕женого блиску в очах. Якщо ж зазирнути в т╕ оч╕ глибше, то десь на денц╕ можна пом╕тити с╕рий поп╕лець з╕тл╕лих марень. Бо ж вс╕ от╕ поз╕рно вищ╕ пенс╕╖ та зарплати, як виявилося, легко пожираються ще вищими ц╕нами на товари широкого вжитку, на продукти в першу чергу. Що ж до сол╕дно╖ московського штибу медицини, куди всяким улянамсупрун зась, то в нов╕й гаван╕ вона вповн╕ виявила сво╖ неперес╕чн╕ «чесноти». Довжелезн╕ в два-три тижн╕ черги на прийом до фах╕вц╕в, власне, як ╕ брак самих фах╕вц╕в – то лише перше, що впада╓ в оч╕. Та й як не з╕тл╕ти тим маренням, коли сказано ж: «Д╓н╓г нет, но ви д╓рж╕т╓сь»…
Власне, ця верства кримських «патр╕от╕в» виявилася найменш ст╕йкою. Будучи жорстоко обдуреними в сво╖х найсокровенн╕ших спод╕ваннях на об╕цяний звище туристичний рай, на безк╕нечн╕ потоки в╕дпочивальник╕в ╕ розчулених прочан з неозорих простор╕в Москов╕╖, багато з них, наплювавши на св╕й гоноровий патр╕отизм, подалися освоювати от╕ сам╕ неозор╕ простори нового отечества. А когось занесло ╕ ще дал╕ – боронити ╕нтереси Великого брата на розшарпаних конфл╕ктами берегах Середземного моря, а чи й в екзотичн╕й Заокеан╕╖.
Кажуть, скрутн╕ часи – найкращий тест на патр╕отизм. На в╕дм╕ну вищезгаданим мильнобульбашковим патр╕отам, в Криму н╕коли не бракувало й таких, для кого в╕н не просто територ╕я. Ц╕ не вимахували триколорами, не пускали густу слину на щедр╕ об╕цянки влад╕м╕рвольфов╕чей та влад╕м╕рвлад╕м╕ричей, добре знаючи ╖хню справжню ц╕ну. Навпаки – чинили по сов╕ст╕, намагаючись запоб╕гти зрад╕ ╕ беззаконню. ╤ не ╖х вина, що н╕кчемн╕ временщики, яких на хвил╕ Майдану винесло на Печерськ╕ пагорби, кинули ╖х напризволяще. За те платять високу ц╕ну. Але нав╕ть попри репрес╕╖ – попри безк╕нечн╕ обшуки, арешти, несправедлив╕ суди, як от той, що в╕дбувся цього тижня над Едемом Бек╕ровим, попри п╕дступн╕ викрадення ╕ вбивства, ц╕ й на думц╕ не мають забиратися з╕ сво╓╖ земл╕.
Власне, не лише вони. Хай ╕ з приземлен╕ших причин, але б╕льш╕сть кримського люду м╕цно трима╓ться м╕сця. Це край, де вони народилися й виросли, де похован╕ ╖х батьки, край, в якому вони так чи ╕накше в╕дбулися, край, який любили, яким пишалися, з яким пов’язували свою долю, сво╓ майбутн╓. Не збиваючись на патетику, скажемо, що мало хто зважиться кинути свою, яка там вже ╓, квартиру, за п╕вжиття сяк-так налагоджений побут ╕ подаватися св╕т за оч╕ на материк, не маючи там ан╕ р╕дн╕, н╕ знайомих.
Проте, безперечно, ╓ й так╕. Налякан╕ перебудовуванням перлини Чорного моря на потворний г╕брид стартового майданчика ракет куди-б╕льш-н╕ж-середньо╖-дальност╕ з застряглим на м╕лин╕ ав╕аносцем, вони хот╕ли б вибратися з нього, доки не п╕зно. Але ж, схоже на те, що моя держава заклопотана ╖хн╕ми долями б╕льше на словах. Власне, мова ж не ст╕льки про те, що держава мала б сприяти переселенню вс╕х бажаючих, не виставляючи, бодай, дурисв╕тських обмежень при перетин╕ адм╕нмеж╕, як про те, щоб вона вс╕╓ю сво╓ю д╕яльн╕стю вселяла у св╕дом╕сть кожного мешканця окупованого п╕вострова, незалежно в╕д того, до яко╖ з вищеперел╕чених верств в╕н належить, тверду впевнен╕сть у тому, що вона не забува╓ про них, сво╖х громадян, а ще – робила б все можливе, аби т╕ з них, як╕ в силу р╕зних причин опиняються на материку, почувалися б там якщо не комфортно, то, бодай, захищеними, в усякому раз╕, не дискрим╕нованими. На сьогодн╕ ╖х захист з боку держави здеб╕льшого символ╕чний. Не сказати, що його нема╓ зовс╕м. Саме держава надавала вимушеним переселенцям з Криму в 2014 роц╕ безкоштовний дах над головою, та й сьогодн╕ вид╕ля╓ хай ╕ невеличку, а все ж пом╕чну коп╕йку на оплату найманого житла. ╤нша р╕ч, що за ту др╕бну коп╕йку нещасних б╕женц╕в перетворено на людей другого сорту. Мало того, що моя держава обмежила в правах вс╕х кримчан, визнавши ╖х нерезидентами у власн╕й кра╖н╕, переселенц╕в вона принизила ще б╕льше, зобов’язавши ╖х не п╕зн╕ше н╕ж в десятиденний терм╕н пов╕домляти про зм╕ну свого м╕сцеперебування на материку, п╕ддавши ╖х принизлив╕й процедур╕ пер╕одично╖ ╕дентиф╕кац╕╖, заборонивши перебувати за кордоном, в тому числ╕ на окупованих територ╕ях, б╕льше ш╕стдесяти дн╕в, створивши для в╕дсл╕дковування «порушник╕в» спец╕альн╕ ком╕с╕╖ ╕з залученням Державно╖ прикордонно╖ служби, СБУ, прокуратури, МВС, ДФС, Держаудитслужби ╕ нав╕ть ДАТ «Ощадбанк». ╤ то н╕який не жарт. В 2016-2017 рр. автора цих рядк╕в було на п╕вроку позбавлено пенс╕╖ – його ╓диного житт╓забезпечення – лише за те, що не знаючи про дурисв╕тську гройсман╕вську постанову №365, залишався вдома, в Криму, вс╕ в╕дведен╕ йому окупантами на побачення з с╕м’╓ю чергов╕ дев’яносто дн╕в. Ще п╕дл╕шим в т╕й ситуац╕╖ було блокування банк╕всько╖ картки, коли опинившись без засоб╕в до ╕снування, мав проблеми нав╕ть з отриманням переказано╖ позики. А яким же приниженням було пояснювати лондонцю, який придбав мою книжку «Павло Михнович Бут, лицар зраджено╖ вол╕», чому в╕н, попри п╕вроку спроб, так ╕ не зм╕г перерахувати кошти за не╖ на м╕й банк╕вський рахунок, чому мав винаходити для того обх╕дний шлях - через третю особу! Чи не через так╕ от викрутаси наших привладних самодур╕в ╕ноземн╕ банки уникають сп╕впрац╕ з укра╖нськими банками, принижу╓ться престиж держави на загал?
Аби не п╕длягати т╕й в╕дверт╕й дискрим╕нац╕╖, я ще два роки тому напол╕г на вилученн╕ мо╖х персональних даних з бази даних ВПО. З великою неохотою чиновники мо╓ бажання задовольнили, п╕дтвердивши те в╕дпов╕дним документом. А проте ж, комусь таке «самоуправство» страшенно не сподобалося. Комусь, схоже, дуже хот╕лося, аби раз начеплений ярлик б╕женця перетворився на дов╕чне тавро. Так, Пенс╕йний фонд Укра╖ни, звар╕ювавши, вочевидь, остаточно, попри паперову пенс╕йну справу, витребувану з Криму ще в 2015 роц╕, попри р╕шення вже п’яти суд╕в, продовжу╓ ╕ дал╕ трактувати мене як внутр╕шньо перем╕щену особу, в╕с╕мнадцятий м╕сяць посп╕ль злочинно не виплачу╓ мо╓ пенс╕йне забезпечення, посилаючись на в╕дсутн╕сть дов╕дки ВПО.
Не варто й казати, що под╕бн╕ приклади аж н╕як не сприяють прихиленню сердець кримчан до Укра╖ни. Бо ж м╕й, на жаль, н╕яке не виключення. Ось лише дв╕ ╕стор╕╖: перебравшись в 2014 роц╕ до Б╕лоп╕лля, кримчанка пан╕ Ксенженко померла, так ╕ не дочекавшись завершення процедури переведення на материк ╖╖ паперово╖ пенс╕йно╖ справи, без яко╖ пенс╕ю ╖й не виплачували (до слова, процедура переведення мо╓╖ пенс╕йно╖ справи забрала тод╕ десять м╕сяц╕в); кримчанин Павло Довбиш, який п╕сля виходу його п╕дрозд╕лу з Криму захищав Укра╖ну на Донбас╕, п╕сля злочинного зливу Пенс╕йним фондом Укра╖ни його особистих даних до Москов╕╖, п╕сля неправом╕рного блокування пенс╕╖, вир╕шив за краще шукати дол╕ в далек╕й ╤спан╕╖, ан╕ж ╕ дал╕ терп╕ти наругу в╕д власно╖ держави.
Тут можна було б згадати ще багато чого г╕ркого, а часом ╕ просто ганебного, скаж╕мо, як отой закон «Про в╕льну економ╕чну зону «КРИМ», дос╕ благополучно ╕снуючий, попри здоровий глузд, попри численн╕ вимоги скасувати його, дос╕ беззаперечно посв╕дчуючий перед вс╕м св╕том ганебну колаборац╕ю держави Укра╖на з державою окупантом ╖╖ територ╕╖. ╤ не каж╕ть мен╕, що в╕н не д╕╓. Саме в╕н в основ╕ нашого нерезидентства. Саме в╕н, нав╕ть сьогодн╕, в час╕ в╕йни, дозволя╓ спритникам в╕д нашо╖ маф╕╖ гендлювати з такими ж в окупован╕м Криму. Наклеп? Суд╕ть сам╕: на упаковц╕ бузкового мила «Диво», придбаного вчора в сус╕дньому магазин╕, зазначено, що вироблене воно ТОВ. БЕТА-В, яке дислоку╓ться за адресою: Укра╖на, 21034, м. В╕нниця, вул. А. ╤ванова, 9, тел. +380432504166. Але ж може воно виготовлене в далекому 2013 роц╕? Та, н╕ – товар досить св╕жий, про що красномовно св╕дчить зазначена на упаковц╕ дата: 18.12.2017 р. ╤ в╕н же не один такий. Тож роб╕мо висновки, панове. Правильн╕ висновки. Вони дуже важлив╕, особливо ж коли обира╓мо владу.
Нин╕, в час╕ вибор╕в Президента, мав би писати про важлив╕сть розумного вибору. Не «по приколу», не «назло», не серцем чи л╕вою п’яткою - вибору розумного, себто, пропущеного через звивини с╕ро╖ речовини головного мозку. Але емоц╕╖ взяли сво╓. Про вибори – наступного разу, в день дебат╕в. Нин╕ ж скажу лише, що Крим дуже уважно стежить за тим, що в╕дбува╓ться в Укра╖н╕. З великою над╕╓ю.

Валентин БУТ

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #15 за 12.04.2019 > Тема "Резонанс"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=21057

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков