Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3269)
З потоку життя (6506)
Душі криниця (3527)
Українці мої... (1470)
Резонанс (1508)
Урок української (992)
"Білі плями" історії (1677)
Крим - наш дім (532)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
╤ВАН П╤СНИЙ — ОСЕН╤ БАТЬКО ХРЕСНИЙ
На ╤вана Хрестителя журавл╕ потягнулися на п╕вдень - до ранньо╖ зими.


ДОПОМОЖ╤ТЬ ВИДАТИ ЗБ╤РКУ ПЕРЕМОЖЦ╤В КРИМСЬКО-УКРА╥НСЬКОГО Л╤ТЕРАТУРНОГО КОНКУРСУ ДЛЯ ШКОЛЯР╤В «МИ – Д╤ТИ ТВО╥, УКРА╥НО!» ╤МЕН╤ ДАНИЛА КОНОНЕНКА!
П╕дготовлена до друку зб╕рка з кращими творами переможц╕в 4-го Всеукра╖нського л╕тературного...


Л╤ТЕРАТУРНА ПРЕМ╤Я ╤МЕН╤ ДАНИЛА КОНОНЕНКА
Прем╕я ╓ творчою в╕дзнакою, якою нагороджуються л╕тератори Укра╖ни за високохудожн╕ твори...


ДОПОМОЖ╤ТЬ ВИДАТИ ЗБ╤РКУ ПЕРЕМОЖЦ╤В КРИМСЬКО-УКРА╥НСЬКОГО Л╤ТЕРАТУРНОГО КОНКУРСУ ДЛЯ ШКОЛЯР╤В «МИ – Д╤ТИ ТВО╥, УКРА╥НО!» ╤МЕН╤ ДАНИЛА КОНОНЕНКА!
П╕дготовлена до друку зб╕рка з кращими творами переможц╕в 4-го Всеукра╖нського л╕тературного...


МУС╤Й, МУС╤Й, ЛИСТОМ ПОС╤Й!
10 вересня - свято Мус╕я. У давнину цього дня завершували збирати конопл╕ ╕ перевозити ст╕жки до...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #12 за 22.03.2019 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#12 за 22.03.2019
З В╤РОЮ В ДОБРОТУ

Письменник ╕ час

Для кожного в житт╕ наста╓ час, коли варто п╕двести п╕дсумки, проанал╕зувати, що вдалося зробити, а що потребу╓ вдосконалення. Саме таким критер╕ям в╕дпов╕да╓ зб╕рка вибраних поез╕й «Все, чим живу» Василя Латанського, кримського письменника, члена НСПУ, ветерана педагог╕чно╖ справи, автора низки поетичних, публ╕цистичних твор╕в та критичних статей. Вийшла вона з нагоди 80-р╕ччя з дня народження автора. В н╕й вм╕щен╕ твори, написан╕ в пер╕од з 1957 року, тобто в╕д юних л╕т, ╕ до 2018-го. Не буде переб╕льшенням, якщо сказати: ця книга, як ╕ попередн╕, написана серцем, добрим, чуйним, уважним.
У зб╕рц╕ три розд╕ли. В першому, який ма╓ досить таки символ╕чну назву – «Дзв╕нки кр╕зь серце», – л╕ричн╕ твори, як мовиться, для дорослих. В ньому кожен в╕рш – то поетичний в╕дгук на под╕╖ чи явища, що в╕дбувалися в природ╕, сусп╕льств╕ та в житт╕ письменника, зокрема, ╕ в кримському сел╕ Пруди Сов╓тського району, де в╕н п╕сля зак╕нчення ф╕лолог╕чного факультету Льв╕вського ун╕верситету ╕мен╕ ╤вана Франка працював учителем укра╖нсько╖ мови та л╕тератури, директором школи, згодом зав╕дувачем районним в╕дд╕лом осв╕ти. До реч╕, його старання в╕дзначен╕ державою – присво╓но звання «В╕дм╕нник осв╕ти Укра╖ни».
В другому розд╕л╕ «Кольоровий м╕ст» вм╕щен╕ в╕рш╕ для д╕тей р╕зного в╕ку. Проте й для дорослих вони вельми ц╕кав╕, бо вчать розум╕ти дитячу психолог╕ю ╕ допомагають у вихованн╕ п╕дростаючого покол╕ння на принципах людяност╕. ╤ в третьому розд╕л╕ переклади в╕рш╕в рос╕йськомовних поет╕в, серед них ╕ кримських. До того ж, б╕льш╕сть ╕з них на дитячу тематику.
Знайомлячись з╕ зб╕ркою, ловиш себе на думц╕: яка широка пал╕тра художнього бачення Василя Латанського, як точно, використовуючи ориг╕нальн╕ образи та сюжети, в╕н в╕дтворю╓ розма╖ття навколишнього св╕ту, яке багатство лексичних засоб╕в. ╤ все це вир╕зня╓ його доробок з пом╕ж ╕нших поет╕в. Завдяки цьому йому вда╓ться донести до читач╕в усе, чим живе ╕ дорожить.
В основ╕ його творчост╕ любов до земл╕ та людей. Як не згадати в╕рш в╕домого кримського поета Данила Кононенка «Земл╕ сво╓╖ син», присвяченого Василю Латанському. Говорячи, що «в╕н за походженням – селянський», «пров╕нц╕ал», в╕дзнача╓:

«В╕н зна: село першооснова
Всьому, що родить ╕ цв╕те.
Села не буде – зникне мова, –
Кор╕ння наше золоте.
В╕н вчить д╕тей любить В╕тчизну,
Як неньку-мат╕нку свою,
╤ р╕дний край, ╕ р╕дну п╕сню
У солов’╖ному гаю».
╤ що ц╕каво: для поета в однаков╕й м╕р╕ дорог╕ та близьк╕ ╕ Черкащина, де в╕н народився та вир╕с, ╕ Крим, в який в╕н вклав багато сил ╕ старань, де зросли його сини та онуки. В обох частинах цього св╕ту Василь Латанський пустив глибоке кор╕ння, вважа╓ ╖х р╕дними ╕ осп╕ву╓ у сво╖х поез╕ях. Ось як в╕н пише у в╕рш╕ «Житн╕й кор╕нець»:
«В╕н переборе вит╕вки оц╕:
Страшн╕ морози, в╕холи-замети.
На н╕м, маленьк╕м, н╕жн╕м Кор╕нц╕
Сто╖ть вся наша мат╕нка Планета».
Так ╕ людина: ма╓ п╕д собою над╕йний грунт – рад╕╓ життю, ощасливлю╓ ╕нших, творить, буду╓, прикраша╓ усе навколо. В одному з в╕рш╕в автор категорично заявля╓: «╤ проклени, коли забуду, чий син, з якого кореня живу!» З особливою силою звучать його «Рондел╕ кримського степу»:
«Тут берег м╕й – в Криму гн╕здо-хатина,
А за Дн╕пром – м╕й батьк╕вський пор╕г, –
╤ суть, ╕ плоть, ╕… непростимий гр╕х,
Бо той пор╕г давненько вже покинув.
Там Т╕кич у в╕ки все плине й плине
В оправ╕ з р╕дних верб ╕ явор╕в.
На теплих берегах я постар╕в,
А й дос╕ на пороги отч╕ лину.
Тут берег м╕й – в Криму гн╕здо-хатина».
Ностальг╕я прогляда╓ться, але тут нема╓ роздво╓ння, бо все це його земля, запов╕дана пращурами, а в╕н – господар на н╕й. ╤ сприйма╓ ╖╖ як частинку себе. Тому й народжуються у творч╕й уяв╕ так╕ характерн╕, притаманн╕ лише йому образи-картини: «цв╕туть п╕снями небеса», «весна см╕╓ться на пороз╕ в намист╕, хусточц╕ сво╖й», «де чорнобривц╕ стали край вор╕т, а коло них топол╕ насторож╕», «б╕жать до моря верби ╕ топол╕, в степу тавр╕йськ╕м стали в╕дпочить», «б╕л╕ хризантеми нареченими дивляться на школу восени», «глянь: розплескавши хмароньки над Кримом, казков╕ гуси-лебед╕ пливуть», «в╕дходить л╕то, грозами умите», «а край вор╕т верба, мов запов╕т, печально так ╕ втрачено мовчала», «тополь струнк╕ колони у полон взяли село», «мене колихала колиска ╕з трав. На р╕чц╕, на Т╕кич╕, я виростав».
Таких л╕ричних знах╕док у зб╕рц╕ – вс╕х не перерахувати. Василь Латанський н╕би хоче п╕дкреслити: про цю красу на земл╕ та в душах людей треба дбати, ╖╖ примножувати, вдосконалювати. Сво╓ призначення як письменника в╕н бачить ось у чому:
«О, ск╕льки нас, поет╕в – несть числа!
Було ╕ ╓, ╕ буде споконв╕ку!
Що не каж╕ть: без цього ремесла
Мал╕ють ╕ м╕л╕ють нав╕ть р╕ки.
А що вже люди? Пром╕нц╕ добра
Дарують нам поети, що в╕д Бога.
Якщо у них на к╕нчику пера
Мо╖ ╕ ваш╕ – вселюдськ╕ тривоги!»
В ╕ншому в╕рш╕ в╕н наголошу╓: «Не будь, моя поез╕╓, неробою! Буди, хвилюй, але не присипляй!» Тобто поет Василь Латанський, як ╕ багато його попередник╕в та ровесник╕в, стверджу╓ – поез╕я ма╓ служити людям, особливо формуванню п╕дростаючого покол╕ння на принципах добра, справедливост╕, патр╕отизму. Це йому вда╓ться. Ще б пак, в╕н п╕вв╕ку пропрацював на нив╕ шк╕льно╖ осв╕ти. ╤, як писав у сво╖й передмов╕ до зб╕рки кандидат ф╕лолог╕чних наук, кримський поет Михайло Вишняк, «саме вона збагачувала й наснажувала його дитячу поез╕ю темами, образами, героями… Волод╕ючи даром писати про д╕тей мовою д╕тей, в╕н жваво, дотепно, з л╕ричним усм╕хом в╕дтворю╓ чар╕вний св╕т дитинства».
Принаг╕дно сл╕д зазначити, що дитяч╕ в╕рш╕ Василя Латанського – сво╓р╕дн╕ м╕н╕атюри у б╕льшост╕ ╕з сюжетами, взятими з життя малеч╕. До того ж, наповнен╕ св╕тлом, щир╕стю, легкою ╕рон╕╓ю. ╤ разом з тим повчальними. Як, скаж╕мо, у твор╕: «М╕ст з кольор╕в»:
«Понад р╕чку, понад л╕с
Хтось зробив у неб╕ м╕ст.
Глянь: пала╓ угор╕
╤з семи ╕з кольор╕в!
Я на яблуню зал╕з:
Ось в╕зьму до хати м╕ст!
Та куди там – не д╕став
Кольорового моста!
Ех, якби мен╕ л╕так!
То зробив би я отак:
На веселку полет╕в
╤ набрав тих кольор╕в.
╤ прин╕с би ╖х у хату,
Щоб на зиму заховати.
Щоб зимою наша мама
Любувалась кольорами!»
Тут ╕ сюжет, ╕ дитяче захоплення, мр╕я, ╕ турбота про неньку. Написано дох╕дливо, просто, з урахуванням в╕ку малюка. Такий в╕рш зац╕кавить будь-яку аудитор╕ю ╕ перш за все дитячу. Або як не усм╕хнутись, прослухавши в╕рш «Хто це вам наговорив?»:
«Д╕д накинувся спрожогу
На онука-гультяя:
– Вже й не знаю я, ╖й-Богу:
Хто тут старший – ти чи я?
Ск╕льки раз тоб╕ тлумачу:
Не приносить л╕нь добра!
А ти спису╓ш задач╕
В ╥жакевича Петра!
Хитрий внук сльозу пуска╓:
– Хто це вам наговорив?
Я Петька перев╕ряю,
Чи в╕н правильно зробив».
Так╕ дотепн╕, весел╕, легк╕ для сприйняття д╕тьми байки, скоромовки, загадки, л╕чилки. Без пригод не обходиться жоден дитячий в╕рш – це те, що ╕нтригу╓, приваблю╓ малечу. А виховн╕ ор╕╓нтири у них проглядають в контекст╕. Зрозум╕ло, так╕ в╕рш╕ складн╕ше творити, н╕ж серйозну л╕рику для дорослих. Щоб под╕бн╕ написати, сл╕д не т╕льки зрозум╕ти уподобання д╕твори, а й жити ╖╖ буттям. А це, як в╕домо, профес╕я Василя Латанського.
Як бачимо, у зб╕рц╕ вибраного «Все, чим живу» перед нами поста╓ майстер слова, який досконало волод╕╓ р╕зними л╕тературними жанрами, ум╕╓ зац╕кавити та за╕нтригувати читач╕в р╕зного в╕ку – в╕д найменших до досить поважних. Таке не кожному письменнику до снаги. Тож хочеться побажати Василю Григоровичу нових творчих усп╕х╕в у в╕дображенн╕ нашого неповторного ╕ бурхливого св╕ту.

В╕ктор СТУС,
письменник, член НСПУ, заслужений журнал╕ст Укра╖ни, заслужений журнал╕ст АР Крим

 

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #12 за 22.03.2019 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=20986

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков