|
"Кримська Свiтлиця" > #24 за 11.06.2004 > Тема "Крим - наш дім"
#24 за 11.06.2004
ДОРОГОЮ СТОЛІТЬ
Юхим КРИКУН, заслужений архітектор АРК.
В лютому 1784 року князь Г. Потьомкін подав на розгляд імператриці Катерині ІІ проект адміністративного облаштування щойно утвореної Таврійської губернії. Згідно з цим проектом планувалося на місці колишнього Старого Криму (Ескі-Криму) закласти нове місто з грецькою назвою Сімферополь. "Ця назва, - зазначалося в проекті, - означає місто користі, а герб його - вулик з бджолами і має зверху напис: "корисне". Наступного дня цариця затвердила поданий проект.
Кілька місяців князя мучили сумніви: чи слід закладати губернське місто Сімферополь саме там? Їх викликала саме віддаленість цієї території від торгових шляхів, що пролягали через центр півострова.
Лише влітку князь Потьомкін зробив остаточний вибір. Згідно з ним перевага віддавалася Ак-Мечеті - невеличкому містечку, що розкинулося на кам'янистому пагорбі на березі Салгиру поблизу його злиття з Малим Салгиром. Це обіцяло багато води, кількість якої не порівняти з тією, котру могла забезпечити мілководна старокримська річка Чуруксу. Окрім цього важливого аргументу на користь Ак-Мечеті, свою роль відіграли і родюча долина та величний пейзаж. Не випадково ж колись обрали те ж саме місце для свого воєнного табору спочатку князь Долгоруков, потім Суворов.
Потьомкін доручив архітектору І. Є. Старову скласти для цього місця перший план забудови Сімферополя. Підготовлений в 1786 році, він виконувався за класичною модною на той час схемою. Основою композиції мала бути напівкругла площа з собором, який було споруджено (йдеться про Олександро-Невський собор, що зараз відновлюється). Щоправда, площа знайшла собі інше місце і набула іншої форми.
Отакими були події, від яких Сімферополь відраховує свою 220-річну історію. Але те каміння, з якого він будувався, пам'ятає ще часи існування Неаполя Скіфського, який був столицею пізньоскіфської держави, що проіснувала на теренах півострова з ІІІ по IV століття нашої ери. Місто займало територію в
20 гектарів. Було з півдня обнесене стіною, мало двоє воріт, багато господарських та культових споруд, мавзолей, парадну площу.
Після того як місто фактично загинуло під ударами боспорських греків, сарматів, аланів, готів, а пізніше - гуннів, сюди прийшли татари, що назвали невелике поселення греків, яке збереглося на цьому місці, - Керменчиком (малою фортецею).
Ак-Мечеть (Біла Мечеть), що виросла поруч, стала адміністративним центром одного з шести улусів Кримського ханства і проіснувала з ХV до ХVІІІ століття, а пізніше поселення злилося з Сімферополем.
До свого 200-річчя, яке широко відзначалося городянами, столиця Криму вже могла пишатися чотирма вищими навчальними закладами, багатьма технікумами, ПТУ, школами, культурними закладами, промисловими підприємствами тощо. Загальна довжина його близько восьмисот вулиць складала понад 400 кілометрів.
Мешкало тут 350 тисяч жителів.
Визначні його споруди - це результат праці багатьох видатних архітекторів. Так, кінотеатр "Сімферополь" - це витвір заслуженого архітектора АРК, лауреата премії АРК Бориса Федоровича Ісаєва, який минулого року відзначив своє дев'яностоліття. За його проектом було зведено і 6-ту міську лікарню, головні корпуси медуніверситету, комплекс сільськогосподарського інституту (нині університет).
Готель "Україну" побудовано згідно із задумом архітектора Бориса Володимировича Кондрацького, учня Миколи Самокиша. Готель "Москва" - теж його витвір.
Головпошта - одна з найкращих, найоригінальніших споруд Сімферополя. Її автор - заслужений аріхтектор України, переможець і лауреат кількох конкурсних проектів Анатолій Антонович Полегенький. Під його безпосереднім керівництвом розроблялися проекти могили Невідомого солдата з Вічним вогнем у Гагарінському парку, набережна Салгиру, інші відомі об'єкти.
Найбільша площа в Сімферополі - Московська. Тут привертають увагу три виразні споруди: десятиповерховий будинок (проект Богдана Ябчаника), 20-поверховий - НДІпроекту та універмаг архітектора Майї Мелик-Парсаданової.
Перетинає площу вулиця Київська, яка є "парадним проїздом" з Києва до кримського Південнобережжя. Розуміючи її значення, провідні архітектори Криму займалися нею предметно. Площу Куйбишева прикрасили споруди архітекторів Є. Попова, Б. Ябчаника, а пізніше - М. Мелик-Парсаданової і С. Сахарова. Є на вулиці Київській і споруди автора цієї статті.
Перед Малим Салгиром і за ним розташований "зелений коридор" парку ім. Гагаріна. Спочатку це було 70 га зеленого масиву, але з нього поступово почали відрізати чималі клапті то для тролейбусного парку, то для лікарні та інших споруд. Ідея створення парку належить тодішньому першому секретареві обкому Івану Лутаку, який розумів, що родючу долину Салгиру слід в першу чергу використовувати для озеленення міста. За первинним ескізом проекту тут планувалося висадити алею безперервного цвітіння, створити фонтани, куточки кримських партизанів, письменників, що відвідували Крим. А в центрі - два штучних озерця з "Островом кримських легенд". Спочатку все йшло добре, але з приходом іншого керівника обкому темп робіт поступово згас. Сьогодні, як бачимо, залишки зелених масивів є предметом зазіхання комерсантів з метою забудови задля власного збагачення. У той же час, згідно з генеральним планом забудови Сімферополя на 1980 - 2005 роки, що створювався під керівництвом головного архітектора міста Л. П. Фруслова, місто мало стати ще ближчим до природи, "повернутим обличчям" до Салгиру.
Доводиться сподіватися, ще нещодавно створене міністерство архітектури, керуючись принципом: "не можеш - не нашкодь", збереже Сімферополь красивим та зеленим і для прийдешніх поколінь.
"Кримська Свiтлиця" > #24 за 11.06.2004 > Тема "Крим - наш дім"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=2098
|
ДЕМОНТАЖ КУПОЛА УКРА╥НСЬКОГО СОБОРУ У КРИМУ:
