"Кримська Свiтлиця" > #10 за 08.03.2019 > Тема "Душі криниця"
#10 за 08.03.2019
ПРОМЕТЕЙ У ТВОРЧОСТ╤ КРИМСЬКИХ ПИСЬМЕННИК╤В
Нотатки до науково-практично╖ конференц╕╖ «Тарас Шевченко ╕ сьогодення»
Творч╕сть Тараса Шевченка, як ╕ його постать, завжди наснажували кримських укра╖номовних письменник╕в. Наш Пророк для б╕льшост╕ був ╖х ор╕╓нтиром у найскрутн╕ш╕ пер╕оди ╕стор╕╖. Любов до В╕тчизни, дружба народ╕в, захист ╕нтерес╕в люду, в╕дстоювання р╕дно╖ мови та культури – ц╕ теми прямо чи опосередковано проявляються у творах л╕тератор╕в Криму. Не буду розт╕катися в декларац╕ях, а наведу конкретн╕ приклади. Ось як про це пише наш земляк з Бахчисарайського району, поет, член НСПУ Валентин Негода у зб╕рц╕ «В╕днайдена Атлантида»: «Гора Чернеча, як життя, Ми на гор╕ з мо╖м Парнасом, Святе й пречисте почуття В╕д сп╕лкування ╕з Тарасом… В╕н не на неб╕ – на земл╕, В╕н в нас, в╕н повсякденно з нами, В╕н в кожн╕й грудочц╕ р╕лл╕, В╕н – в колисков╕й п╕сн╕ мами… В╕н весь, як прапор бойовий, Святий, як клич до перемоги, В╕н, як житт╓вий час новий Всеукра╖нсько╖ дороги». У трьох строфах поет показав невмируще значення твор╕в Тараса для вс╕х, хто прагне правди, добра та справедливост╕. А поетеса ╕з Лен╕нського району, член НСПУ Катерина Степчин у зб╕рц╕ «Вклоняюсь слову» присвятила Шевченков╕ розлогий цикл акров╕рш╕в. В еп╕граф╕ до доб╕рки пише: «Дивлюсь в «Кобзар» через в╕ки, Шукаю там сво╖ думки ╤ чую, мов сво╖, слова Про Правду, що вона жива, Стара, як св╕т, але й нова. Так само вбога, без прикрас, Сама стражда╓ й мучить нас, Не кида╓, бо зна╓, ми Лиш т╕льки з нею ╓ людьми На довгий час, на вс╕ в╕ки – Так, в «Кобзар╕» й мо╖ думки». ╤ в наступних в╕ршах розпов╕да╓, чому вчить Тарасове слово: «Вчимося у Шевченка, як мову шанувать», «Тарасов╕ думки… Хто ╖хн╕й б╕ль прийняв, у того ╓ добро назло вс╕м кривдам св╕ту». ╤ нав╕ть присяга╓ться: «Клянусь на паперт╕ пожовклих стор╕нок… боротись буду (т╕льки б сили стало!) за р╕дне слово, щоб цв╕ло, не засихало». А с╕мферопольський поет, член НСПУ, кер╕вник творчого об’╓днання укра╖номовних письменник╕в Криму, кандидат ф╕лолог╕чних наук Михайло Вишняк у сво╓му «Триптиху безсмертя», назвавши Шевченка Борцем-Промете╓м, пише: «Владно в╕н заходить в кожний д╕м ╤ нав╕к лиша╓ться у н╕м. В╕рю – ходить по земл╕ Тарас: В╕н у серц╕ кожного ╕з нас». Поет ╕з Сов╓тського району, член НСПУ Василь Латанський у в╕рш╕ «Шевченко», говорячи, що Кобзар «нав╕к ╕ д╕я, ╕ над╕я», п╕дкреслю╓: «Як хл╕б насущний В су╓т╕ щоденн╕й В╕н з нами, поки сонце, Поки св╕т!» ╤ насамк╕нець заклика╓: «Люб╕м Вкра╖ну. Так, як в╕н любив!» Н╕би керуючись запов╕тами свого ген╕ального земляка з Черкащини, член НСПУ Данило Кононенко написав багато в╕рш╕в про Укра╖ну ╕ Крим, зокрема й в╕доме «Слово до кримських укра╖нц╕в». В╕н, як ╕ Шевченко, перейма╓ться проблемами вза╓мин м╕ж народами ╕ п╕клу╓ться, щоб «з-пом╕ж ╕нших в Криму хай ╕ ваш╕ бринять голоси». ╤ заклика╓: «Не соромтеся мови сво╓╖! Не соромтесь п╕сень, що полонять увесь б╕лий св╕т!». До реч╕, хто пам’ята╓ Данила, то проф╕лем в╕н був схожий на п╕знього Тараса Шевченка: так╕ ж вуса ╕ високе чоло. Що вд╕╓ш – земляки. Поетеса ╕з Армянська, член НСПУ ╢ва Пономаренко у в╕рш╕ «Тарасове слово», говорячи про поета на засланн╕, про невмирущ╕сть його твор╕нь, заявля╓: «Тарасове слово не стерти ╤ не заховати в траву. Й не буде духовно╖ смерт╕ Для нього, допоки живуть Вкра╖нц╕. ╤ гр╕шн╕, ╕ вперт╕». Продовжу╓ тему заслання ╕ поетеса ╕з В╕л╕но Бахчисарайського району, член НСПУ Галина Литовченко. Щойно з-п╕д ╖╖, як кажуть, пера з’явився цикл в╕рш╕в «Серед бархан╕в», який ма╓ бути опубл╕кований у найближчому номер╕ журналу «Дн╕про». Ось один ╕з них: «П╕ски колюч╕, в╕три зухвал╕ бентежать душу, тривожать т╕ло. В чуж╕й м╕сцин╕ на Кос-Арал╕ Тараса серце не в╕дбол╕ло. Пече вогнем у немил╕м кра╖, не дасть н╕защо про те забути, що в Укра╖н╕ свистять нага╖, в кайданах стогне народ закутий. В «н╕кчемн╕м» мор╕ човни, як страж╕, в дратливих водах св╕тило гасне – малю╓ пензлем чуж╕ пейзаж╕, а слово мовить про люд нещасний». Варто зазначити, що практично вс╕ кримськ╕ письменники зверталися до творчост╕ Тараса Шевченка, вбачаючи в ньому Пророка, Борця, Патр╕ота. ╤ в т╕й чи ╕нш╕й м╕р╕ його св╕тогляд, думи та мр╕╖ в╕дбилися в ╖хн╕х поез╕ях, опов╕даннях, пов╕стях, публ╕цистиц╕, наукових досл╕дженнях. Варто згадати Валентину Нев╕нчану, Ореста Корсовецького, Михайла Тернавського, Федора Степанова, Олександра Кулика, В╕ктора Гуменюка, Володимира Проценка, В╕ктора Качулу, В╕ру Пальоху та ╕нших. Твори ус╕х цих автор╕в заслуговують на те, щоб ╖х досл╕джувати, вивчати, обговорювати. Що стосу╓ться мене, то теми, на яких акцентував увагу наш Кобзар, знайшли в╕дбиток ╕ в мо╖х опов╕даннях у цикл╕ п╕д назвою «Тарас серед нас» у зб╕рц╕ прозових твор╕в «Повернення з ╕носв╕ту» – в опов╕даннях «Ранок на майдан╕», «Гр╕х», «Потолочена трава-мурава», а також у пов╕ст╕-верс╕╖ «Вольному – воля» про перебування Тараса Шевченка у Миргород╕ в 1845 роц╕. У них я хот╕в п╕дкреслити, що його твори й нин╕ можуть бути збро╓ю народу у в╕дстоюванн╕ справедливост╕ у повсякденному бутт╕. Прим╕ром, так╕ Тарасов╕ рядки вмонтован╕ в сюжет опов╕дання «Ранок на майдан╕»: «А той щедрий та розк╕шний Все храми буду╓, Та отечество так любить, Так за ним б╕дку╓, Так ╕з його, сердешного, Кров, як воду, точить!» В ╕нших опов╕дках цитуються рядки з поем «Катерина», «Сон». Зумисно приводжу чимало цитат ╕з поез╕й Тараса Шевченка у пов╕ст╕ «Вольному – воля», аби показати, як формувався його св╕тогляд – в╕д констатац╕╖ безправ’я народу до заклик╕в повставати супроти пригноблювач╕в та визискувач╕в. Зрозум╕ло, Шевченкова спадщина ╓ дороговказом у творчост╕ – ╕ ще в б╕льш╕й м╕р╕! – для письменник╕в вс╕╓╖ Укра╖ни, Рос╕╖, ╕нших кра╖н ╕ народ╕в. ╤ так ма╓ бути. Ген╕альне завжди в╕чне ╕ безсмертне. В╕ктор Стус, письменник, член НСПУ, заслужений журнал╕ст Укра╖ни, заслужений журнал╕ст АР Крим На фото: Шевченко, Кононенко, Св╕тлиця… С╕мферополь, редакц╕я «КС», 2002 р.
"Кримська Свiтлиця" > #10 за 08.03.2019 > Тема "Душі криниця"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=20941
|