Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3139)
З потоку життя (6354)
Душі криниця (3492)
Українці мої... (1462)
Резонанс (1492)
Урок української (988)
"Білі плями" історії (1669)
Крим - наш дім (532)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
МИКОЛА ВЕСНЯНИЙ
22 травня Сх╕дна Церква неодм╕нно в╕дзнача╓ свято Перенесення мощей Миколая Чудотворця з М╕р...


Есма Аджи╓ва, радник м╕н╕стра культури Укра╖ни: КРИМСЬКОТАТАРСЬКИЙ ОРНАМЕНТ ОРЬНЕК МОЖНА ЧИТАТИ ЯК КНИГУ ПРО ╤СТОР╤Ю НАШО╥ ЗЕМЛ╤
Про те, як пам'ятати про минуле, але встигати рухатися вперед, про символи кримськотатарсько╖...


БАТЬКИ СЛОВ'ЯНСЬКО╥ АБЕТКИ
24 травня вшанову╓мо р╕вноапостольних брат╕в Кирила ╕ Мефод╕я, просв╕тител╕в, вчител╕в...


УРЯД ПРИСУДИВ ПРЕМ╤Ю ╤МЕН╤ МАКСИМА РИЛЬСЬКОГО ЮЛ╤╥ ДЖУГАСТРЯНСЬК╤Й
Книга вийшла у видавництв╕ «Навчальна книга - Богдан» у Тернопол╕. «К╕м»...


ШАНУЙМО НЕВТОМНИХ МАТЕР╤В!
Ц╕каве, зворушливе л╕тературно-мистецьке д╕йство «Весна сплела в дарунок ╖м в╕нок»,...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #9 за 01.03.2019 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#9 за 01.03.2019
РЕВОЛЮЦ╤Я СВ╤ДОМОСТ╤ КАТЕРИНИ ЛУК’ЯНЕНКО

Будьмо знайом╕, м╕й дорогий читачу! Мо╓ ╕м’я - Лук’яненко Катерина Олександр╕вна. Я – укра╖нка за походженням ╕ за покликанням душ╕ ╕ серця. Народилася я в 1988 роц╕ в Ромнах - древньому м╕ст╕ з тисячол╕тньою ╕стор╕╓ю.
Л╕тература, книги, в╕рш╕ – це значима частина мого життя. Можна нав╕ть сказати, що це та його частина, без яко╖ я взагал╕ не уявляю себе як особист╕сть. Пишу в╕рш╕ з самого дитинства. Тематика р╕зна: л╕рика, патр╕отичн╕ твори, ф╕лософськ╕ роздуми, дитяч╕ в╕рш╕. За роки свого життя маю багато творчих досягнень.
З 2006 року по цей час мо╖ твори ╓ майже в кожному виданн╕ Л╕тературно-╕сторичного альманаху «Ромен». В 2014 роц╕ друкувалася у популярному л╕тературно-художньому журнал╕ «Дн╕про» (м. Ки╖в). Брала участь у фестивал╕ «Дн╕ укра╖нсько╖ культури в Болгар╕╖» (м. Бургас), стала учасницею народного В╕че на Майдан╕ Незалежност╕ (м. Ки╖в), здобула перемогу у конкурс╕ «Молода муза» в╕д редакц╕╖ часопису «Дзв╕н» (м. Льв╕в), стала ф╕нал╕стом ╤╤╤-го Всеукра╖нського л╕тературного конкурсу поез╕╖ «ProPatria!» («За Батьк╕вщину!») (м. Дрогобич) та переможцем м╕н╕-конкурсу «Л╕ку╓мо см╕хом» (м. Дрогобич). Також я ╓ сп╕вавтором Зб╕рки революц╕йно╖ поез╕╖ «Говорить майдан» (Ки╖в, 2014), зб╕рки в╕рш╕в Клубу Поез╕╖ «Р╕здвяний карнавал поез╕й» (Ки╖в, ТОВ "Редакц╕я журналу "Дн╕про", 2014), л╕тературного альманаху «Р╕дний шлях» (Ки╖в, 2015), альманаху л╕тератор╕в Сумщини «Слобожанщина» (Суми, 2018).
А одн╕╓ю з найважлив╕ших для мене под╕й став вих╕д у св╕т мо╓╖ першо╖ друковано╖ поетично╖ зб╕рки «Революц╕я св╕домост╕» (грудень 2017 р.). На мою думку, - це не просто поез╕я у ╖╖ первозданному вигляд╕, це, скор╕ше, думки про сусп╕льно-пол╕тичну ситуац╕ю в Укра╖н╕, зашит╕ у римован╕ рядки, як╕ я хочу донести до широкого кола читач╕в. У кожному твор╕ – заклик ╕ над╕я. Ця книга адресована кожному укра╖нцю, який прагне зм╕н у сво╖й держав╕. А я в╕рю в те, що зм╕ни в нас самих.
В ц╕й доб╕рц╕ я пропоную до вашо╖ уваги дек╕лька в╕рш╕в з мо╓╖ книги.
В╕рю в св╕тле майбутн╓ нашо╖ кра╖ни!

МОЯ КРА╥НА
Ц╕ пейзаж╕ не п'ються залпом, ╖х не можна проковтнути, не можна в╕дчути, не пропускаючи кр╕зь кожен атом свого розм'яклого на сонц╕ т╕ла, обмежуючи приск╕плив╕сть смак╕в сво╖х, стишуючи жадобу свою, спиняючи потоки невидимих енерг╕й, як╕ вириваються на волю кр╕зь пальц╕. Лиш пальц╕ занурю╓ш в п╕сок глибоко, невимушено так смакуючи бурхливу безмежн╕сть, цю досконал╕сть, цю бездоганн╕сть з дитинства р╕дно╖ сторони. ╤ в так╕ моменти народжу╓ться СИЛА, могутня така, болюча, загартована в╕ками п╕д гаслами древн╕х предк╕в, записана л╕тописами з присмаком кров╕ у ╕стор╕ю, яка спогадами малю╓ у пам'ят╕ правдиве в╕дображення нашо╖ винятковост╕. Ця кра╖на - МОЯ! Трохи стомлена, трохи засмучена, налякана ╕ зранена тупими кинджалами людсько╖ жадоби. Але подивися навкруги! Тако╖ краси нема╓ н╕ в кого! ╤ отам, де сходить сонце - вже народжу╓ться нова ера, нова епоха, нове життя! Це ера нашого В╤ДРОЖЕННЯ!
Ти чу╓ш як шумить море, перекочуючи хвил╕ бурхливо ╕ впевнено, викидаючи на сушу рештки замулених прикрас?! Ти бачиш як очища╓ воно нашу пам'ять, задимлену, змучену, зречену; як влива╓ться силою у наше ╓ство. Як надиха╓ ╕ збуджу╓, ляка╓ ╕ стверджу╓. Ця неприборкана стих╕я - моя! Ця кра╖на - моя! ╤ ц╕ пейзаж╕ не п'ються залпом...

Революц╕я св╕домост╕

Переродилася, зм╕нилася, д╕йшла
До того краю, де нема╓ страху.
Я г╕дн╕сть скуту в серц╕ в╕днайшла.
Кайдани стерт╕ кидаю на плаху.

Повстала знов ╕ б╕льше не спинюсь.
Воскресла, я прямую до свободи.
З джерел г╕рських я силою нап’юсь.
Моя земля в╕д Заходу до Сходу.
Моя земля в╕д Криму до Карпат.
Я в╕двоюю все без сл╕в, без зради,
Щоб змовк назавжди вовчий автомат.
Спиню потоки вражого параду.

Я в╕дродилася. Моя земля свята.
Я горда, сильна, в╕льна, норовлива.
П╕д захистом Покрови ╕ Хреста
За правду, волю, думку нефальшиву
╤ду вперед. Тримаю з в╕тром стяг.
Сп╕ваю г╕мн в новому виконанн╕.
П╕д прапором минулих вс╕х звитяг
Я оголошую останн╓ вже повстання
За Укра╖ну! За ╖╖ св╕тання!

Незалежно-залежна кра╖на
Незалежно-залежна кра╖на
Розчиня╓ всю правду у свят╕.
Прича╖вшись, сховавшись за спини
Матер╕в потерп╕лих солдат╕в.
У п╕снях надриваючи голос,
Прапорами зд╕ймаючи зраду,
Вихилясами бродить по колу
╤ шука╓ у цьому розраду.
За парадом ховаються будн╕,
За словами високими – сором.
Ми кроку╓мо гордо в майбутн╓,
Не сплативши борги кредиторам.
Незалежно-залежна держава
Обира╓ салюти ╕ свято.
Хтось вигуку╓ з натовпу: «Слава»!
А чи правди у слов╕ багато?!

Переродження

Ми довго йшли, не знаючи куди,
Навпомацки, маршрутами сл╕пими.
Вишукуючи згублен╕ сл╕ди,
Ховаючись за ризами святими.
Збираючи несказан╕ слова,
Спростовуючи обран╕ мотиви.

А ще ж душа по-справжньому жива,
От т╕льки голова давно вже сива.

Ми без думок читали маячню,
Ми обирали з в╕рою, натхненно.
На л╕н╕╖ пекельного вогню
Ми гартувались довго ╕ буденно.
Ми падали, без права на життя,
Мовчали, виливаючи знев╕ру,
Але у грудях ╓ ПЕРЕДЧУТТЯ,
Яке прорветься скоро до еф╕ру.

Бо зм╕ни будуть! Зм╕ни в нас самих!
У кожному озвученому слов╕.
Ц╕ зм╕ни в ╕стинах одв╕чних ╕ простих,
У доброт╕, поваз╕, ╕ любов╕.
╤ Укра╖на зм╕ниться для вс╕х,
Коли гуртом, бо у ╓днанн╕ сила.
З маленьких справ, ╕ непом╕тних крихт
Ми скле╖мо скуйовджен╕ ц╕ крила.

╤ злетимо, коли ус╕ почнуть…
Бо починати, справд╕, треба з себе.
У цьому правда, ╕стина ╕ суть.
Тод╕ ми злетимо до Сонця й Неба.

Коли ус╕ без зайвих пишних фраз
По справ╕ зроблять, в╕ддано й натхненно,
Коли ус╕, без критики й образ
За руки в╕зьмуться, завзято, дружньо, чемно.

Тод╕ настане час тих СПРАВЖН╤Х зм╕н,
Як╕ в╕дродять стомлену кра╖ну.
╤ ми на весь безмежний св╕т
Прославимо СЛАВЕТНУ УКРА╥НУ!

Захисник

Назад дороги вже нема.
╤ сл╕з нема… Лиш б╕ль повсюди
З отих час╕в, коли зима
У перший раз стр╕ляла в груди.
Коли п╕д зраджене крило
Т╕кали вс╕ сховати сором.
Коли в ц╕люще джерело
Вливався сум сповитий горем.
Назад нема╓ вже шлях╕в…
Зм╕нилась суть, що в серц╕ б’╓ться.
Серед колючих реп’ях╕в
Пшениц╕ колос в’╓ться, рветься
Увись до сонця, до небес,
До щастя, миру, до свободи.
Наш дух у котрий раз воскрес,
Але проклят╕ ляльководи
Туг╕ше стягують нитки,
Стискають груди, щоб мовчали.
Шкода, що ви захисники
Життя ╕з смертю пов╕нчали.
Шкода, що Гетьман гр╕╓ трон,
А не веде у б╕й на пол╕.
Поставив вас, немов кордон –
Живу м╕шень на виднокол╕.
Шкода, що ти сплела в╕нок
Не на в╕нчання, а в могилу.
А ти ╕з безл╕ч╕ стежок
Обрав оту, що понад силу…
Рахунок цей страшний на в╕к.
Злякались ми, але не можна…
Бо кожен з нас – це ЗАХИСНИК
У пекл╕ дн╕в оцих тривожних.

***
Так стало страшно жити на земл╕,
Знев╕рившись, молитися до Бога,
Не знаючи де ворог, де "сво╖",
У серц╕ в╕дчуваючи тривогу.
Так стало боляче дивитися в екран,
Вбираючи журбу в╕дзнятих кадр╕в,
Не знаючи де правда, де обман,
Чекати результат наступних раунд╕в.
Так стало сумно, сумно аж до сл╕з
За наш Майдан, за незворотн╕ втрати...
За мр╕╖ т╕, що в когось не збулись...
Доводиться ╕ дал╕ воювати....
"Небесна сотня" - вас уже нема..
Небесна сотня чи уже м╕льйони
Поранених, убитих... Це в╕йна!
В╕йна без правил, правди ╕ закон╕в...
Людське життя... Амб╕ц╕╖ чи╖сь...
Скаж╕ть: х╕ба такий можливий виб╕р?
Коли у матер╕ не вистача╓ сл╕з,
Бо серце вирвали ╕ кинули на в╕тер...
Коли нема╓ батька у д╕тей?
Коли житло зруйноване, розбите?
Коли не перел╕чиш вс╕х смертей?
За що повинн╕ ми ус╕ платити?
Нехай от╕, що р╕шення кують,
На пол╕ бою Неньку захищають!
Життям б╕йц╕в хоч м╕сяць поживуть,
Тод╕, можливо, б╕ль оцей сп╕знають...
Тод╕, можливо, зм╕ниться цей св╕т,
╤ шлях до миру знайдеться скор╕ше,
Настане в Бога вимолена мить,
Настане в неба виблагана тиша!
Майдан зм╕нив нас! Ми тепер вже ╕нш╕!


Я - укра╖нка

Я - укра╖нка! ╤ я горда цим званням!
╤ду. Пишаюся. Закв╕тчана барв╕нком
Моя душа. ╤ прад╕д╕в земля
Веде мене в майбутн╓. На хвилинку
Я зупинюся, щоб напитися життя
З криниц╕, щоб набратись сил в╕д сонця,
В╕дчути серцем п╕сню солов'я,
В╕дчути долю у сво╖й долоньц╕.

Я - укра╖нка! Це мо╓ ╕м'я!
Мо╓ покликання! Моя болюча туга...
Ступаю боса... Зорана р╕лля
Димить у пол╕ п╕д зал╕зним плугом.
Цв╕ркун склика╓ гучно на об╕д,
У пелюстках кв╕ток бджола працю╓.
Я хочу в╕дродити славний р╕д,
Де мир, любов ╕ щастя запанують!

Я - укра╖нка! Горд╕ куполи
Повстануть брамою. Земля моя священна
Воскресне. З першим паростком з земл╕
Повстане. ╤ вогнем благословенна
Очиститься, уми╓ться в╕д сл╕з,
В╕дродиться, вдихне на повн╕ груди.
На сцену гордо вийде з-за кул╕с!

Я - укра╖нка! ╤ н╕коли не забуду
Цього звання!..

***
Ми зреклися прадавн╕х ╕стин,
╤ так щ╕льно втоптали правду,
Зачитались фальшивим зм╕стом.
В╕дцурались. А там позаду
Наша пам'ять, яку спалили,
П╕д╕рвали, лишивши поп╕л,
Вкоротивши, сл╕пим нам, крила,
Задушивши на правду попит.
Перетерши брехню ╕ зраду
На солодку малину з цукром,
Ми кроку╓мо цим парадом,
╤ смаку╓мо знов отруту,
Яка лл╓ться кр╕зь наш╕ пальц╕,
Висипаючись в душ╕ с╕ллю,
Без ╕стор╕╖ - ми скитальц╕
П╕д д╕╓вим чужинським з╕ллям.
Але пам'ять вже б'╓ на сполох!
Прокидайся, моя кра╖но!
Викидай цей набутий мотлох,
Який гнув вольов╕ кол╕на.
╤сторично-прадавн╕й спогад
Розтривожить княз╕в могили,
Розворушить на днищ╕ осад,
╤ в╕дродить славетну силу!
Укра╖на розправить спину
Як згада╓ сво╓ минуле.
╤ прокинеться горд╕сть в сина,
Яка вкрита чужинським мулом.
╤ прорветься на волю правда,
Воскресивши одв╕чну славу.
Щоб ця г╕дн╕сть, що йде в╕д серця,
В╕дродила мою державу.

***
Св╕танково-незмушен╕ сльози
Зафарбован╕ зраненим сонцем
Знов ст╕кають г╕ллям верболозу
На долон╕ тому оборонцю,
Що незм╕нно утриму╓ ст╕ни
Знаних мур╕в, схилившись додолу,
Об╕йнявши свою Укра╖ну,
В╕н кроку╓ невтомно по колу.
Оця варта п╕д смерт╕ покровом,
За свободу, за волю, за правду.
В час лихий, коли обраних змова
Знов видряпу╓ н╕гтями зраду.
╤ по пальцях ст╕ка╓ отрута,
Викликаючи гид ╕ блювоту.
Вимагаю розправи ╕ суду
Ек╕пажу всьому ╕ п╕лоту!
За брехню, за убивства, за втечу,
За кал╕цтва, за б╕ль ╕ за втрати,
За невтримно-заряджен╕ сльози,
За крад╕жку… житт╓вого свята!
Св╕танкова стривожена туга
Ос╕да╓ у ран╕шн╕х росах.
╤ зроста╓ колишня напруга,
Запл╕таючи помсту у косу…
За життя в╕длет╕л╕, за сльози…

Запали мен╕ слово "ПОМСТА".
Напиши мен╕ слово "зрада".
Зупини цю в╕йну! Вже доста!
Виший хрестиком б╕лим правду!
Прищепи мен╕ знову крила
На пробиту стр╕лками спину.
Хай вони, наче т╕ в╕трила,
Як не все, то хоча б частину,
Донесуть до кра╖ни св╕тло,
Розсипаючи страх на друзки,
Розм╕таючи б╕ль за в╕тром,
Проростивши зерно у пустц╕.
Надрукуй мен╕ слово "ВОЛЯ".
Огорни мене словом "БУДЕ".
В Укра╖ни - своя доля!
Укра╖на весь св╕т збудить!

Ц╕ роки не змива╓ пам’ять,
Кожен день, як болючий спогад.
Кожна згадка пече ╕ ранить,
╤ сл╕зьми застила╓ погляд.

Перемноживши дн╕ на в╕чн╕сть,
Аж у небо зл╕тають душ╕.
Ми списали оцю траг╕чн╕сть,
╤ вс╕ стали як╕сь байдуж╕.

А десь там ще в╕йна на Сход╕,
А десь там ще вмирають люди
За майбутн╓, за дух свободи!
Т╕льки вбивц╕ не знають суду.

Хто наш кат? Хто нитками гра╓?
Хто вир╕шу╓? Може, досить!
Вже терп╕ння ╕ сл╕з нема╓…
Т╕льки милост╕ серце просить.
_____

Об╕йнявши свою кра╖ну,
Я крокую вперед наосл╕п!
╤ прошу, не стр╕ляйте в спину…
Я благаю, спин╕ться, досить!

***
Незалежн╕сть. Ви чули це слово?
Т╕льки чули... А зна╓те ви
Ск╕льки сл╕з, ск╕льки поту ╕ кров╕
За це слово д╕ди пролили?

Гучн╕ гасла не варт╕ уваги.
В стоголосс╕ розчиниться суть
Перемог. ╤ незнан╕ дороги
Нас в "н╕куди", сл╕пих, заведуть.

Незалежн╕сть - це зовс╕м не слово!
Це - тавро, що на серц╕ болить.
Це багрянець душ╕ св╕танковий.
Цей вогонь споконв╕ку горить.

В боротьб╕ загартован╕ м'язи.
А думок роздор╕жжя сумн╕
Знов шукають в п╕тьм╕ перелази,
Коли хмари ридають н╕м╕.

Кожен з нас незалежний по праву.
Т╕льки ми обира╓мо шлях.
Хай ╕де стороною лукавий,
╤ не топчеться в╕к по п╕снях
Тих, що ненька в дитинств╕ сп╕вала,
Бо кор╕нням в життя проросли.
Ми так довго на св╕тло чекали,
А утримати знов не змогли...

Ми до сонця наосл╕п лет╕ли
На одне недолуге крило.
Малювали життя, як ум╕ли...
А боротися треба було!

╤ тепер незалежна держава
На помост╕ крихкому сто╖ть.
А ми т╕льки гука╓мо "Слава...",
Коли рана сильн╕ше болить...

Кожен з нас укра╖нець по праву!
╤ ╕стор╕ю пишемо ми!
Щоб нащадки не просто читали,
А за приклад узяти змогли!

***
Не така зима як треба...
Зам╕сть сн╕гу - потоки кров╕...
Зам╕сть льоду - вогонь ╕ щеб╕нь...
Зам╕сть д╕ла - лише розмови...

Не так╕ весна ╕ л╕то...
Ми сам╕ не так╕... Зм╕нились...
Поп╕д кулями наш╕ д╕ти,
Поп╕д кулями Божа мил╕сть...

Наше серце не зна╓ страху,
Наша воля м╕цна, мов кам╕нь,
Незалежн╕сть - то наше благо!
Не здамося, бо ми незламн╕.

Укра╖но, ти наша мат╕р!
Батьк╕вщина у нас ╓дина!
Хай не плаче сестра за братом.
Хай батьки не ховають сина.

Ми повстали за нашу г╕дн╕сть,
Ми молились в думках до неба,
Щоб Господь дарував нам мил╕сть,
А в╕йни нам пов╕к не треба.

Хай вже спинять в╕йну т╕ блазн╕,
Запродавши безсмертну душу,
Каяття вже не буде вчасним...
Каяття вже не буде слушним...

Не така зима як треба...
Зам╕сть сн╕гу - потоки кров╕...
Зам╕сть льоду - вогонь ╕ щеб╕нь...
Зам╕сть д╕ла - лише розмови...
10.10.2014

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #9 за 01.03.2019 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=20924

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков