Версiя для друку Обговорити в форумi

Шановна "Кримська світлице", приймаю твоє запрошення до співрозмови щодо "Стратегії розвитку України" О. Чубатенка, надрукованої в газеті цього року.
Почну з кінця тієї "Стратегії", де звернення "до скептиків". Так, саме так (без лапок): усе це наївно, подібні міркування - чистий ідеалізм, той, хто зважиться на такі кроки, не протягне і місяця через внутрішню, а головне, зовнішню опозицію. Чому? Тому що немає чіткої відповіді, хто це все буде робити і для кого. Всі ті і подібні ідеї, пропозиції, програми залишаться просто мудрощами, доки ми всі, хто вважає себе українцем, зрозуміємо, що не треба нам шукати "національну ідею", бо вона лежить на поверхні - це створення, зміцнення української держави, становлення української нації. Ця ідея віками жила в умах і серцях українців, вони її не загубили і їм не треба її шукати. Загубив її той, хто шукає. А може, шукає той, хто хоче національну ідею підмінити якоюсь іншою, яка б більше задовольняла оту "внутрішню, а головне, зовнішню опозицію".
Якою повинна бути українська держава? Це - соборна держава, в якій добре почуваються всі, але панує українська мова, культура. Інакше просто не може бути (згадаємо, чому повалилася вавилонська башта), бо українці є не тільки на своїй споконвічній землі і не мають іншої, а ще є і більшістю народу України. Більшістю, яка сьогодні принижена, розгублена, малоактивна, бо пригнічена злиднями, державною байдужістю, недоброзичливим (чи навіть ворожим) оточенням, інформаційним брудом. Тому для українців сьогодні державність потрібна насамперед для відродження власної національної ідентичності, почуття гідності, створення середовища, що відповідає ментальності українців, а не тільки забезпечення добробуту і загальної моральності, культури "населення", на чім зосереджується автор "Стратегії".
На поставлені в "Стратегії" питання "що робити" і "хто буде будувати" відповідь, якщо стисло, така: створити сильну "машину", а вона все вирішить, а побудує ту машину все "населення" та герої, патріоти, яких воно висуне.
Панове, ми вже другий десяток будуємо державну машину, вона є, але вона не українська за суттю, бо розкрадає Україну, торгує її надбаннями, самою землею і навіть мовою, культурою, вірою українців. А населення? - хто як. Хто гуртується в колони, застовблює "ісконні" землі і чекає свого часу. Більшість зневірена до "машини" і намагається вижити якось самотужки на своїй землі чи шукає щастя за її межами. Ще є значні сили, що стримують антиукраїнську навалу, але без підтримки "машини" (навіть її протидії) з часом все більше втрачають. А яких на цьому тлі "героїв" нависувало "населення", ми бачимо.
Прикро, що такий потужний інтелект, як Центр стратегічних ініціатив не приділив уваги саме стратегічному питанню - формуванню сили, здатної втілити національну ідею та власне і "стратегію". На мій погляд, схема формування цієї сили має бути такою: консолідація свідомих українців та свідомих громадян меншин, повернення до української родини "хохлов", створення державно-національного середовища, здатного активною повсякденною діяльністю та на виборчій основі створити саме державно-національну "машину", яка б в ідеалі, на всіх рівнях рішуче усувала від влади, впливу будь-які сили, ворожі чи недоброзичливі до української держави, українського народу, а мірою своїх успіхів вважала поширення простору, розквіту української культури. Зростання рівня добробуту населення, створення комфортного національного, соціально-політичного середовища, надійного рівня національної безпеки.
Щоб все це здійснити, треба більш щільно координувати програми і дії усіх політичних і громадських сил державницького спрямування, їх об'єднання, відтворення єдиного могутнього руху, здатного успішно проводити виборчі кампанії, а також ефективно тиснути на діючий уряд, спираючись на широку підтримку.
Як відомо, спочатку було слово. Тому треба повернути Україні її інформаційний простір, викинути з її ефіру оту FMівську попсу, що вже суне на телеекран і всюди забиває українське слово; виховання (особливо дошкільне), освіту перевести на державну мову (який би галас не піднявся), особливо в закладах зі статусом національних. Повернути Україні її ЗМІ, створити нові (державні чи громадські), щоби щиро зазвучало слово "Україна", нагадуючи всім, хто вважає себе українцем, хто підтримує становлення українського народу й держави, що час перемоги ще не настав. Навпаки, Україна у небезпеці. В українських ЗМІ повинні звучати теми: заборони антидержавницьких партій (напри-клад, КПУ), об'єднань; виходу українців із партій, що висувають антиконституційні вимоги другої державної мови, подвійного громадянства, повернення до Російської імперії і т. ін., відмови купувати російськомовні періодичні видання, заповнені інформаційним мотлохом, анекдотами, плітками, неповагою та образами українців; відмови купувати товари, вироблені в Україні і не оформлені українською мовою; розгортання боротьби за якнайшвидше визначення та облаштування державних кордонів, скасування рішень Верховної Ради про Азовське море та Керченську протоку, ЄЕП як такі, що суперечать Конституції України та створюють небезпеку для українського народу. А вже про "стратегію" О. Чубатенка в умовах ЄЕП годі й говорити.
Отже, не вдаючись до деталей "Стратегії", треба сказати, що без акценту на національну спрямованість, без розробки етапу підходів, скерованості існуючих і створення нових плацдармів, без оцінки розстановок сил і можливої динаміки розвитку подій, ця змістовна праця приречена стати ще одним прикладом маніловщини.
м. Севастополь.

* * *

А що думають про запропоновану київським Центром стратегічних ініціатив стратегію майбутнього розвитку України у древньому Львові? Матеріал про це читайте в наступному номері "КС".

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #24 за 11.06.2004 > Тема "Резонанс"