Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3132)
З потоку життя (6348)
Душі криниця (3489)
Українці мої... (1461)
Резонанс (1491)
Урок української (988)
"Білі плями" історії (1666)
Крим - наш дім (532)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ЩЕДР╤СТЬ ДУШ╤, ЩЕДР╤СТЬ ТАЛАНТУ В╤РИ РО╥К
25 кв╕тня в б╕бл╕отец╕-ф╕л╕╖ № 22 ╕мен╕ Т. Г. Шевченка в м. Ялта в╕дбулась етнограф╕чна...


«СВЯТИЙ ВОГОНЬ, ЩО ЙОГО МИ СМ╤ЛИВО ЗАПАЛИЛИ, УЖЕ Н╤КОЛИ НЕ ПОГАСНЕ»…
Знати власну ╕стор╕ю… Бути самим собою ╕ до к╕нця залишиться в╕дданим сво╖й Нац╕╖… Чи...


60-Л╤ТТЯ РОМАНА КОВАЛЯ
Час показав, що державне мислення ма╓ Роман Коваль, а не наш╕ можновладц╕.


В╤ЗЕРУНКИ ПАМ’ЯТ╤
25 кв╕тня виповнилося б 108 рок╕в мо╖й мам╕ – Герою Укра╖ни, заслуженому майстру народно╖...


ПРОЖИТИ ЖИТТЯ Г╤ДНО
Якби… Якби ми вчилися так, як треба… Якби знали свою ╕стор╕ю, то не повторювали б...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #9 за 01.03.2019 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#9 за 01.03.2019
НЕ СТАЛО СВ╤ТЛИЧАНИНА МИКОЛИ МОСКАЛЕНКА…

Скорботну зв╕стку передали з Дн╕пра – не стало нашого кримського укра╖нського земляка, давнього друга «Кримсько╖ св╕тлиц╕», ╖╖ шанувальника ╕ автора, активного учасника ус╕х наших газетних масових заход╕в, мистецьких свят, п╕сенних конкурс╕в – МИКОЛИ ЙОСИПОВИЧА МОСКАЛЕНКА. На 89-му роц╕ життя, у Дн╕пр╕, куди, зважаючи на похилий в╕к, близько двох рок╕в тому мусив перебратися поближче до р╕дн╕ – п╕шов у кращ╕ св╕ти – з╕ «Св╕тлицею» в душ╕ ╕ з р╕дною Укра╖ною у серц╕…
Можна багато розпов╕сти хорошого про Миколу Йосиповича – про його щедрий п╕сенний дар, про власним коштом записаний диск з найкращими укра╖нськими п╕снями у його виконанн╕, про його численн╕ п╕сенн╕ перемоги у наших газетних мистецьких конкурсах, про подаровану Укра╖нськ╕й церкв╕ у С╕мферопол╕ старовинну родинну ╕кону, про укра╖нську душу, самов╕ддан╕сть ╕ патр╕отизм… Проте, вже ст╕льки було про це сказано у р╕дн╕й йому «Кримськ╕й св╕тлиц╕», що нам залиша╓ться лише запросити читач╕в до нашого газетного арх╕ву. Пригадаймо ╕ пом'ян╕мо. ╤ пам'ятаймо. ╤ хай буде В╕чна Пам'ять ╕ Царство Небесне сп╕вуч╕й укра╖нськ╕й душ╕ нашого кримського укра╖нського земляка ╕ побратима – Миколи Йосиповича Москаленка…

#18 за 29.04.2016
╤КОНА ПОВЕРНЕТЬСЯ... РАЗОМ З КРИМОМ!

Вербна нед╕ля у С╕мферопол╕, де у кафедральному храм╕ святих Володимира ╕ Ольги Укра╖нсько╖ православно╖ церкви Ки╖вського патр╕архату з╕бралося цього дня ще б╕льше прихожан, н╕ж бувало в «доанекс╕йн╕» роки, ознаменувалася символ╕чною под╕╓ю: с╕мферополець Микола Йосипович Москаленко («Кримська св╕тлиця» наприк╕нц╕ минулого року здоровила його з 85-л╕ттям) вир╕шив передати в дарунок Укра╖нськ╕й церкв╕ старовинну родинну ╕кону, яка передавалася Москаленками в╕д покол╕ння до покол╕ння ще з XIX стол╕ття. «Хочу залишити цю ╕кону в храм╕ святих Володимира ╕ Ольги, щоб прихожани молилися на не╖ ╕ дал╕», — сказав Микола Москаленко, вручаючи с╕мейну рел╕кв╕ю арх╕╓пископу С╕мферопольському ╕ Кримському Клименту.
Арх╕╓пископ Климент подякував прихожанину ╕ попросив його скласти список ус╕х тих, хто збер╕гав ╕ передавав з глибини стол╕ть цю древню святиню, щоб згадувати ╖х п╕д час служби. «Прад╕д ╖╖ передав сво╓му синов╕, тобто мо╓му д╕дов╕. Може, вона ╕ ще древн╕ша, просто вже п╕сля прад╕да згадок про наших предк╕в, на жаль, не збереглося», — сказав М. Москаленко. ╤ додав: «Думаю, фах╕вц╕ розберуться, ск╕льки насправд╕ ╖й рок╕в. Знаю т╕льки, що дуже древня, тому через кордон ╖╖ з╕ мною точно з Криму не випустять, тож хай краще прислужиться людям у наш╕й церкв╕».
«Св╕тлиця» вже не раз розпов╕дала на сво╖х стор╕нках про вих╕дця з К╕ровоградщини Миколу Йосиповича Москаленка — в╕н постать колоритна, пом╕тна в наш╕й кримськ╕й укра╖нськ╕й «д╕аспор╕», учасник ус╕х наших «св╕тличних» п╕сенних конкурс╕в, записав сво╖м коштом диск найпопулярн╕ших укра╖нських п╕сень у власному виконанн╕. Справд╕, на такий широкий ╕ жертовний жест здатна т╕льки тако╖ ж широко╖ ╕ щедро╖ душ╕ людина. Бо ц╕нн╕сть його подарунка — не лише в якомусь матер╕альному екв╕валент╕ старовинно╖ реч╕. Вдумайтеся лише: ця ╕кона пережила громадянську ╕ дв╕ св╕тов╕ в╕йни, революц╕ю, голодомори, колектив╕зац╕ю, розкуркулення ╕ розцерковлення, вс╕ от╕ культи, войовнич╕ ате╖зми, совдеп╕вське мракоб╕сся ╕ т. ╕н. Щонайменше через два стол╕ття отаких випробувань Москаленки пронесли, вберегли родинну рел╕кв╕ю, а ╕кона з ликом Христа, н╕би в╕ддячуючи за таку в╕рн╕сть, увесь цей час берегла ╖хн╕й р╕д. «У мене дос╕ сто╖ть перед очима картина, — згаду╓ Микола Йосипович, — як бабуся, а вона дуже богом╕льна була, кожного вечора перед сном на кол╕нах молиться перед ц╕╓ю ╕коною, ц╕лу╓ ╖╖. Вона вже так намолена нашим родом за ц╕ довг╕ роки, що, мабуть, справд╕ ма╓ якусь силу...».
Шкода, що р╕д╕ють наш╕ кримськ╕ укра╖нськ╕ ряди — ось ╕ Микола Йосипович зазбирався на материк. Хоча б на схил╕ л╕т хоче дихнути в╕льного пов╕тря, бо бачить, що оте все в Криму закрутилося надовго, його в╕ку може й не вистачити... Власне, через в╕к ╕ кличе р╕дня — до К╕ровограда чи Дн╕пропетровська, бо хто ж п╕дтрима╓, допоможе, якщо, не дай, Боже, раптом щось...
«А за ╕кону нашу я тепер не переживаю, навпаки, вона тут, у Криму, потр╕бн╕ша, он ск╕льки укра╖нц╕в, а д╕твори ск╕льки було сьогодн╕ в церкв╕! — каже Микола Йосипович. — А ми ╖╖ там, за Перекопом, будемо виглядати — ╕ чогось мен╕ зда╓ться, що вона до нас ще повернеться, й обов’язково — з Кримом!».
В╕ктор РУДЕНСЬКИЙ
Фото В. КАЧУЛИ
http://svitlytsia.crimea.ua/index.php?section=article&artID=17032

#48 за 27.11.2015
П╤СНЯ ПРО ЖИТТЯ
ЯК УКРА╥НЦЮ ВИЖИТИ В КРИМУ? СП╤ВАЮЧИ!

Микола Москаленко один з небагатьох наших читач╕в, у чи╖й повед╕нц╕ за останн╕ п╕втора роки, зда╓ться, н╕чого не зм╕нилося. В╕н не лише не в╕двернувся в╕д «Кримсько╖ св╕тлиц╕», а це сталося навколо всього в Криму, що хоча б в╕ддалено нагаду╓ про Укра╖ну, навпаки, наблизився до нас ще б╕льше. Не зупиня╓ ╕ те, що газету вже в руках не потримати, ╕ ми ╖╖ роздрукову╓мо на принтер╕ для тих, хто не звик мружити вже немолод╕ оч╕ б╕ля комп’ютера.
Думала, у Миколи Йосиповича особлива б╕ограф╕я, зв╕дти ╕ хоробр╕сть, ╕ така вперта вдача. А з’ясувалося, що нема╓ у його роду н╕ репресованих, н╕ бандер╕вц╕в, н╕ якихось подвижник╕в, а сам в╕н нав╕ть не укра╖нський ф╕лолог чи ╕сторик, а людина зовс╕м не творчо╖ профес╕╖. Та й в Криму прожива╓ ╕з середини минулого стор╕ччя. Але ж так╕, як в╕н, поголовно вже давно перетворилися на рос╕ян, котр╕ кривляться, почувши укра╖нське слово - «не пон╕ма╓м!». Хоча ╓ й ╕нш╕, з якимось ╕рреальним патр╕отичним началом, схожим на зернятко яблун╕, ╕з котрого н╕ за яких умов не виросте груша. А подробиц╕ б╕ограф╕╖ Миколи Москаленка з’ясувала я тому, що 6 листопада в╕н в╕дзначив знаменну у сво╓му житт╕ дату - 85-р╕чний юв╕лей. Вт╕м, назвати пана Миколу д╕дусем ще якось язик не поверта╓ться. Темне волосся, молода виправка ╕ ясн╕ оч╕, та ще й завжди при краватц╕ - одягнений, н╕би на прийом до м╕н╕стерства.
Ймов╕рно, тому, що звик - ст╕льки рок╕в на високих кер╕вних посадах, де ╕ за радянських час╕в був неоф╕ц╕йни╖ дрес-код. ╤ справа не в т╕м, що належав до партноменклатури, бо якщо б належав - був би вже десь у Москв╕. А так певний час ходив п╕д началом учорашнього обком╕вця, який вже за визначенням м╕г п╕дсилити будь-яку, у тому числ╕, ╕ господарчу установу. Добре, що перш╕ 10 рок╕в Микола Йосипович був заступником справжнього фах╕вця - Федора Мазурця, що очолював трест овочево-молочних радгосп╕в, тож мав можлив╕сть усьому навчитися, ╕ за його спиною тепер було затишно будь-якому «весльному генералу». Але проблеми з цього пан Микола не робив, бо любив свою роботу, та й держава не ображала його н╕ зарплатою, н╕ шаною. У цьому пересв╕дчують три медал╕ ВДНГ ╕ два ордени Знак Пошани, та непогана пенс╕я, на яку вийшов - п╕втисяч╕ радянських рубл╕в.
А починалося все - як у багатьох однол╕тк╕в. Народився у сел╕ ╤ван╕вц╕ К╕ровоградсько╖ област╕ Знаменського району в с╕м’╖ колгоспник╕в. 13-р╕чним ╕ сам встиг попрацювати в колгосп╕. В р╕дному сел╕ зак╕нчив семир╕чку. Хапати з неба з╕рок не збирався - п╕шов у техн╕кум навчатися на ветеринара - для села це незам╕нима людина. Навчання завершив у 1950 роц╕, п╕сля чого за розпод╕лом потрапив на ╤вано-Франк╕вщину в с. Рогатин у райветл╕карню. Не встиг оговтатися, як засурмила сурма - треба було виконувати св╕й в╕йськовий обов’язок. Складн╕ то були часи, лише почали затягуватися во╓нн╕ рани, а на ╤вано-Франк╕вщин╕ в╕йна ще тривала, юнаков╕ ╕ самому якось довелося посп╕лкуватися з бандер╕вцями. Медик╕в, учител╕в та селян вони не ч╕пали. А радянськ╕ в╕йськов╕ - це вже ворожа арм╕я, то ж могло статися р╕зне...
Вт╕м, в╕дслужив строкову службу Микола далеко в╕д тих кра╖в - в Курську. Спочатку в сержантськ╕й школ╕ зв’язк╕вц╕в, але за першо╖ ж можливост╕ попросився на службу за сво╖м проф╕лем ╕ зак╕нчив ветеринарну школу молодших лейтенант╕в.
Дал╕ все склалося, як Господь управив ╕ як того бажало серце. При╖хав учорашн╕й солдат у С╕мферополь до сво╓╖ д╕вчини Шури, з якою познайомився ще в Рогатин╕, та й залишився. Почали будувати нове сп╕льне життя. Чолов╕к влаштувався працювати за фахом на держконюшню, а паралельно почав навчатися заочно на ветеринарному факультет╕ Дн╕пропетровського с╕льгосп╕нституту. Дружина - теж з ветеринарною осв╕тою, працювала на м’ясокомб╕нат╕ ╕ не в╕дставала в╕д судженого - зак╕нчила Московську ветеринарну академ╕ю.
Вже як фах╕вець з вищою осв╕тою, два роки пропрацював Микола Йосипович в Риб╕нспекц╕╖, пот╕м об╕йняв посаду головного зоотехн╕ка тресту овочево-молочних радгосп╕в, де фактично ╕ залишався до само╖ пенс╕╖, переважно на посад╕ заступника його голови. Трест розростався, розширювався, на останньому етап╕ це вже було об’╓днання «Кримплодовочгосп», аж поки все не розсипалося - ╕ об’╓днання, ╕ сам Радянський Союз. Страшно було зазирати в майбутн╓, там повна невизначен╕сть. Але був ╕ позитив - ми тепер жили у сво╖й р╕дн╕й держав╕.
╤ душа хот╕ла сп╕вати, тож Микола Йосипович ╕ засп╕вав, бо ╕ батьки були сп╕вучими, ╕ сам неодм╕нно входив до складу ус╕х ансамбл╕в за м╕сцем навчання. Був такий момент, коли за 40-р╕чним чолов╕ком при престижн╕й посад╕ в╕н ледь не став профес╕йним сп╕ваком. Це трапилося в ╤рпен╕ на ╕менинах популярного укра╖нського сп╕вака Олександра Таранця, давнього товариша Миколи Йосиповича. За столом - н╕кого зайвого, лише Майборода ╕ Малишко, поет, композитор ╕ сп╕вак. На прохання ╕менинника Микола Москаленко виконав к╕лька найулюблен╕ших сво╖х п╕сень - «Дивлюсь я на небо», «П╕сня про рушник». Так ╕ пройшов неоф╕ц╕йний кастинг - одержав запрошення на навчання.
Але треба бути великим в╕дчайдухом, щоб у його в╕ц╕ починати все з нуля. ╤нша справаЮ, що така ось оц╕нка додала ╕ впевненост╕, ╕ снаги. Та п╕сню незабаром приспали монотонн╕ будн╕, ╕ лише з виходом на пенс╕ю пан Микола засп╕вав знову. Це був 1992 р╕к. Хто з нас тод╕ не мр╕яв? Одн╕, набиваючи кишен╕, про золот╕ ун╕тази, ╕нш╕ - про свою кв╕тучу кра╖ну, де все зроблять власноруч, з любов’ю, як дбайливий господар у сво╓му дом╕. ╤ працюватимуть, зв╕сно, з п╕снею - доброю пом╕чницею.
Ось ╕ прийшов Микола Йосипович до Будинку культури зал╕зничник╕в, де почав сп╕вати у ансамбл╕. При╓мно хвилювала участь у р╕зноман╕тних конкурсах, ╕ не лише у склад╕ ансамблю зал╕зничник╕в, де доводилося пост╕йно виборювати щось з укра╖нського репертуару. Виступав сп╕вак ╕ сольно, тут вже його н╕що не обмежувало, виконував укра╖нськ╕ народн╕ п╕сн╕, п╕сн╕ на слова Тараса Шевченка, як╕ н╕бито створювалися п╕д його широкий в╕льний голос.
Не минав Микола Москаленко ╕ сп╕воч╕ конкурси, що проводила «Кримська св╕тлиця»: у 2009 роц╕ став переможцем одного ╕з них. Пам’ятаю його п╕сню б╕ля пам’ятника Тарасу Шевченку... Невже це було ╕ невже цього вже не буде б╕льше н╕коли?
Та в╕дсп╕валося... Не в╕дв╕ду╓ б╕льше Микола Йосипович Клуб зал╕зничник╕в. На серц╕ туга, ╕ не лише тому, що наша Мати тепер далеко, але й тому, що вона в╕д нас в╕двернулася. Як ╕ б╕льш╕сть людей, кому Бог не дав д╕тей, мав Микола Йосипович у банку св╕й рахунок, збираючи коп╕йка до коп╕йки на чорний день, бо н╕ на кого б╕льше розраховувати. А настав той чорний день достроково, ╕ в неспод╕ваному вар╕ант╕, З приходом Рос╕╖ банк «Ки╖вська Русь» покинув Крим ╕ незабаром збанкрут╕в. Як тепер повернути сво╖ грош╕? Для Укра╖ни ми стали нерезидентами - щось на кшталт чужинц╕в. Хоча якщо взяв грош╕ ╕ у чужинця - за лог╕кою, теж сл╕д повертати. А якщо сус╕д в╕ддасть вам на збереження св╕й кап╕тал - його також можна оголосити нерезидентом ╕ привласнити чуже? Та сус╕д звернеться до суду ╕ вигра╓ справу, а куди звертатися Микол╕ Йосиповичу ╕ йому под╕бним, у кого забрали не лише Батьк╕вщину, але й суворо покарали матер╕ально. Ск╕льки ж можна випробовувати нашу любов та в╕рн╕сть?
Звичайно, у Москаленка ╓ вар╕ант - в╕дмовитися в╕д нав’язаного йому, як ╕ вс╕м кримчанам, рос╕йського громадянства ╕ зм╕нити м╕сце проживання, але у 85 рок╕в таке вже не робиться, та й хто чека╓ це подружжя у р╕дних краях? Вже давно спочили батьки Миколи Йосиповича, розвалилася ╖хня хата, спочили ╕ брати, а у пан╕ Олександри - родич╕ в Криму.
Не хот╕лося б завершувати цей допис на так╕й сумн╕й нот╕, але, як кажуть, ╕з п╕сн╕ слова не викинеш. Хоча в ц╕лому вона таки зовс╕м не сумна, бо ╕ про любов, ╕ про натхнення, ╕ про сумл╕нну працю. А головне - про справжню людину, г╕дного укра╖нця. ╤ нехай присп╕вом до не╖ стане побажання нашого пор╕д╕лого «Св╕тличного» хору: многая л╕та!
Тамара СОЛОВЕЙ
На «Вечорницях у Св╕тлиц╕»
http://svitlytsia.crimea.ua/index.php?section=article&artID=16268

#43 за 23.10.2015
«ЯК ВОНИ КРИМ ЗБИРАЮТЬСЯ ПОВЕРТАТИ, ЯКЩО МЕН╤ Т╤ КОП╤ЙКИ — МНОЮ Ж ЗАРОБЛЕН╤! — ПОВЕРНУТИ НЕ МОЖУТЬ?!»

До «Кримсько╖ св╕тлиц╕» звернувся наш давн╕й читач ╕з С╕мферополя Микола Йосипович Москаленко. Вже понад р╕к в╕н добива╓ться повернення свого банк╕вського вкладу у збанкрут╕лому банку «Ки╖вська Русь». Спочатку, коли ще функц╕онували пошта ╕ телефонний зв’язок з материком, пробивався до банк╕р╕в так. Згодом нав╕ть в╕дважився, незважаючи на в╕к, на вилазку до них на материк, але — безрезультатно. Пот╕м, коли з комун╕кац╕ями стало зовс╕м зле, к╕лька раз╕в ми з нашо╖ редакц╕йно╖ електронно╖ пошти в╕дправляли листи Миколи Йосиповича на адресу банку ╕ Фонду гарантування вклад╕в, але, як по-рос╕йськи кажуть, «ни ответа, ни привета», а по-нашому — в╕з ╕ нин╕ там...
Нещодавно Микола Йосипович знову зав╕тав до нас — вже зовс╕м знев╕рений ╕ розчарований. «Я ж чужого не прошу — це ж мо╖ грош╕! ╤ ск╕льки ╖х там? Та т╕ банк╕ри за веч╕р ст╕льки в ресторан╕ прогулюють. Невже держава не може знайти на них управу? Ось до президента ще звернуся, а тод╕ — хоч хреста став: ╕ на мо╖х грошах, ╕ на так╕й влад╕, ╕ на Кримов╕, й на держав╕. Як вони Крим збираються повертати, якщо мен╕ т╕ коп╕йки — мною ж зароблен╕! — повернути не можуть?!».
Микола Йосипович попросив переслати свого листа й опубл╕кувати його у «Св╕тлиц╕», бо переконаний, що в╕н такий, обманутий, не один (а зв╕дки ж тод╕ у банк╕р╕в м╕льйони?). Зна╓мо, що з к╕нця жовтня в Адм╕н╕страц╕╖ Президента Укра╖ни ма╓ запрацювати система електронних звернень до Глави держави — ось ╕ перекона╓мося, що то за система ╕ чи допоможе вона повернути людям В╤РУ: у справедлив╕сть, владу, закон, державу — зрештою, ╕ в Укра╖нський Крим, де треба боротися за кожну укра╖нську душу...
м. Ки╖в, вул. Банкова,11
Президенту Укра╖ни
Порошенку Петру Олекс╕йовичу
ЗВЕРНЕННЯ
Я, Москаленко Микола Йосипович, мешканець м. С╕мферополь, 1930 року народження, учасник в╕йни, ╓ депозитним вкладником банку «Ки╖вська Русь» (догов╕р № 38383-45-3 в╕д 25.03.2014 р. ╕ догов╕р № 11506-9 карткового пенс╕йного рахунку).
На мо╖ численн╕ звернення — особисто, письмово, по телефону — про повернення кошт╕в по депозиту ╕ залишк╕в пенс╕╖ по картковому рахунку спочатку до банку «Ки╖вська Русь», а пот╕м, п╕сля банкрутства банку, до Фонду гарантування вклад╕в ф╕зичних ос╕б Укра╖ни до цього часу жодно╖ в╕дпов╕д╕ я не отримав.
Прошу Вас посприяти вир╕шенню мого питання.
З повагою, М. Й. Москаленко
16.10.2015 р.
В╕дпов╕дь на мо╓ звернення прошу над╕слати на адресу: kr_svit@meta.ua
Жовтень 2015 р. М. Й. Москаленко (крайн╕й л╕воруч) — у «Св╕тлиц╕»
http://svitlytsia.crimea.ua/index.php?section=article&artID=16077

#34 за 22.08.2014
Н╤БИ НАЗЛО...

Я став св╕дком, як у Джанко╖ рос╕йськ╕ прикордонники зсадили з по╖зда молодого чолов╕ка, який разом з дружиною ╖хав ╕з Дн╕пропетровська до ╢впатор╕╖ пров╕дати стареньку бабусю. Причина банальна — йому недавно виповнилося 25 рок╕в, але до ц╕╓╖ по╖здки в╕н не встиг оновити в паспорт╕ фотограф╕ю, сп╕шив, бо бабуся покликала, переживав за не╖.
Укра╖нськ╕ прикордонники в Новоолекс╕╖вц╕ його пропустили, попередили, що треба вкле╖ти фото. Наск╕льки я знаю, це без штрафу можна зробити впродовж м╕сяця п╕сля того, як буде 25 рок╕в. Чому ж прикордонники з боку Рос╕╖ виявили таку категоричну принципов╕сть: невже за той тиждень-два так сильно зм╕ниться обличчя людини? Тим б╕льше, чолов╕к не на прогулянку ж ╖хав, всяк╕ бувають випадки, невже не можна було п╕ти назустр╕ч, взяти, як кажуть, «на ол╕вець» (чи як зараз це роблять — у комп’ютер) — наступного разу цей «порушник» вже точно ╖хав би з виправленим документом. А так — витратив ╕ час, ╕ грош╕, ╕ з дружиною розлучили, бо вона дал╕ в ╢впатор╕ю мусила ╖хати вже одна.
Отака р╕зниця м╕ж нашим ╕ ╖хн╕м кордоном: воно то н╕би дуже нав╕ть по закону, але якось не по-людськи, н╕би спец╕ально, щоб поб╕льше «ет╕м хахлам» насолити. Та куди вже дал╕ «солити»: Крим загарбали, на Донеччину в╕йну принесли, то як╕ ви нам «брати» п╕сля цього?
Микола МОСКАЛЕНКО
м. С╕мферополь
http://svitlytsia.crimea.ua/index.php?section=article&artID=13795

#5 за 01.02.2013
НАШ ЧИТАЧ ╤З С╤МФЕРОПОЛЯ ЗАПИСАВ ДИСК УКРА╥НСЬКИХ П╤СЕНЬ
Ветеран прац╕ Микола Йосипович Москаленко пенс╕ю ма╓ далеко не генеральську чи депутатську, а на допомогу меценат╕в нав╕ть не спод╕вався, тож п╕дготовку до зд╕йснення свого п╕сенного задуму проводив довгенько, терпляче ╕ наполегливо. ╤ ось нещодавно довершив заплановане: самотужки записав диск найкращих, найв╕дом╕ших, найулюблен╕ших укра╖нських п╕сень у власному виконанн╕.
╥х на диску — понад два десятки: «Два кольори», «Пов╕й, в╕тре, на Вкра╖ну», «Дивлюсь я на небо», «Черемшина», «Там, де Ятрань круто в’╓ться», «Ой на гор╕ та й женц╕ жнуть», «╤з сиром пироги», Шевченк╕в «Запов╕т» та багато ╕нших. Наступно╖ п’ятниц╕, 8 лютого, Микола Йосипович Москаленко хоче в редакц╕╖ «Кримсько╖ св╕тлиц╕» провести зустр╕ч з однодумцями, шанувальниками укра╖нсько╖ п╕сн╕, щоб презентувати св╕й п╕сенний доробок громад╕.
Тож запрошу╓мо ус╕х бажаючих до «Св╕тлиц╕» на творчу зустр╕ч ╕з сп╕ваком-ентуз╕астом! Початок о 15.00.
http://svitlytsia.crimea.ua/index.php?section=article&artID=11363

#7 за 15.02.2013
НЕРОЗД╤ЛЬН╤СТЬ П╤СН╤ ТА ЗЕМЛ╤
П╕сн╕ змалку чув у р╕дному дом╕ на К╕ровоградщин╕ Микола Москаленко. Коли п╕др╕с, почав ╕ сам при╓днуватися до домашнього сп╕ву, виконував дуетом ╕з мамою, в яко╖ був гарний голос, ╕ народн╕, ╕ сучасн╕ п╕сн╕. Любов до них привела його в хор ╕ вокальн╕ гуртки художньо╖ самод╕яльност╕ спочатку в с╕льськ╕й школ╕, а пот╕м – у Мироцькому ветеринарному техн╕кум╕ на Ки╖вщин╕. В╕н зак╕нчив с╕льськогосподарський ╕нститут у Б╕л╕й Церкв╕, ╕ в робот╕ за фахом це п╕сенне захоплення для душ╕ поступово в╕д╕йшло на другий план. В╕н реал╕зовував себе як ветфельдшер, пот╕м – як зоотехн╕к, виконував орган╕заторськ╕ функц╕╖ ╕ займався технолог╕чними процесами в тваринництв╕ на посад╕ заступника генерального директора овочево-молочного тресту в Криму.
Коли вийшов на пенс╕ю, його знову покликала до себе сцена. Прийшов у клуб зал╕зничник╕в С╕мферополя ╕ б╕льше не розлуча╓ться з п╕снею. Як один ╕з найактивн╕ших учасник╕в фестивалю-конкурсу «А в тебе ╓ п╕сня – до душ╕ стежинка», який проводила редакц╕я газети «Кримська св╕тлиця» в 2009 роц╕ з метою визначення двадцяти найкращих, найпопулярн╕ших ╕ найзнан╕ших народних та естрадних укра╖нських п╕сень, М. Москаленко назвав у сво╖х в╕дпов╕дях багато з них ╕ став ф╕нал╕стом цього народного п╕сенного х╕т-параду. В╕н виступив у заключному конкурс╕ вокал╕ст╕в, проведеному редакц╕╓ю сп╕льно з Всеукра╖нським ╕нформац╕йно-культурним центром у концертному зал╕ Будинку оф╕цер╕в С╕мферополя.
Мабуть, цей фестиваль з його найкращою п╕сенною двадцяткою ╕ прискорив реал╕зац╕ю аматором задуму записати на компакт-диск частину п╕сень ╕з свого репертуару, який нал╕чу╓ ╖х б╕льше ста. А що людина в╕н азартна ╕ не звик уступати сво╖ позиц╕╖ н╕кому, то Микола Йосипович дов╕в це сво╖м електронним продуктом «Лине п╕сня укра╖нська», з яким прийшов у редакц╕ю «Кримсько╖ св╕тлиц╕». У перел╕ку записаних на диску п╕сень – 21 назва, тобто на одну б╕льше, н╕ж у газетному фестивал╕-конкурс╕. Мовляв, знай наших! А щоб його самого знали в обличчя не лише ми, прац╕вники редакц╕╖, запропонував провести презентац╕ю диска для читач╕в газети.
╤ минуло╖ п’ятниц╕, 8 лютого, в наш╕й «Св╕тлиц╕» стало т╕сно в╕д тих, хто в╕дгукнувся на газетне оголошення ╕ прийшов на зустр╕ч з укра╖нською п╕снею.
— Для запису я обрав п╕сн╕ л╕ричн╕ та жарт╕влив╕, — сказав у сво╓му вступному слов╕ до слухач╕в М. Москаленко. – А моя улюблена п╕сня – «Пов╕й, в╕тре, на Вкра╖ну». Нею ╕ в╕дкрива╓ться диск.
В╕н розпов╕в про те, як техн╕чно зд╕йснювався запис в одн╕й ╕з приватних студ╕й С╕мферополя, як п╕дбирався музичний супров╕д до його голосу, ╕ що проф╕нансував увесь цей процес сам ╕з власних заощаджень. Коли ж п╕сн╕ з диска зазвучали в «Св╕тлиц╕», ╖х мимовол╕ почали п╕дсп╕вувати вс╕ присутн╕: «Два кольори», «Дивлюсь я на небо», «Черемшина», «П╕сня про рушник», «Н╕ч яка м╕сячна», «╤шов козак потайком», «╤з сиром пироги»...
— Микола Йосипович дуже вимогливо п╕дходить до виконання п╕сень, не коп╕ю╓ в╕домих артист╕в, а вносить у мелод╕ю сво╓ ╕нтонац╕йне забарвлення, вклада╓ у сп╕в усю душу, — сказав Микола Прищепа, кер╕вник ансамблю «Дивограй» Тавр╕йського нац╕онального ун╕верситету ╕м. В. Вернадського. – ╤ де б в╕н не виступав у Криму в концертах за двадцять рок╕в, що я його знаю, всюди слухач╕ просять виконати на замовлення укра╖нськ╕ п╕сн╕. Вони подобаються людям.
Щиро прив╕тали М. Москаленка з творчим здобутком представники Кримсько╖ ф╕л╕╖ Наукового товариства ╕м. Шевченка, Укра╖нсько╖ громади, Кримського об’╓днання ветеран╕в, друз╕, сус╕ди, як╕ до цього дня б╕льше знали його господарське вм╕ння в сад╕вництв╕, запозичували в нього, як краще вирощувати виноград, овоч╕ в теплиц╕. Ц╕ матер╕альн╕ реч╕, звичайно, людин╕ потр╕бн╕ для життя, як хл╕б, як вода. Однак у кожному з нас живе ╕ прагнення до самореал╕зац╕╖ духовно╖ в художньому слов╕, п╕сн╕, декоративному вироб╕... ╤ п╕сня чи не найб╕льше захоплю╓ людей, однак, за словами учасник╕в зустр╕ч╕, не завжди та, що звучить нин╕ в еф╕р╕, в╕д яко╖ хочеться вимкнути телев╕зор чи рад╕оприймач.
Старше покол╕ння людей виросло на п╕снях, що будувати ╕ жити допомагали. Цей дух живе в них ╕ нин╕ з любов’ю до р╕дно╖ земл╕, до виток╕в народу, що збер╕гаються в фольклор╕, традиц╕ях, звичаях, обрядах, п╕снях. Вони наочно демонструють за формою ╕ зм╕стом суть та ознаки укра╖нського ментал╕тету, в якому безп╕дставно не принижуються одн╕, не возвеличуються ╕нш╕.
Укра╖нська народна п╕сня в╕д народного виконавця Миколи Йосиповича Москаленка – це в╕дбиток душ╕ нац╕╖, чиста криниця, що таму╓ духовну спрагу, творить почутт╓ву нерозривн╕сть серця ╕ р╕дно╖ земл╕.
Валентина НАСТ╤НА

МЕЛОД╤Я Р╤ДНОГО ДОМУ
П╕сня — наш паспорт в╕чний, 
Стежка в широкий св╕т... 
Ми не ховали обличчя, 
Гордо йшли сотн╕ л╕т. 
Завжди ми накривали 
Дружби гостинн╕ столи, 
Нас по п╕снях вп╕знавали, 
Де б ми-таки не були. 
Райдуга в неб╕ висне, 
Граючи в плесах вод. 
Доки живе наша п╕сня, 
Доти живе ╕ народ!
Те, що «Кримська св╕тлиця» давно вже стала р╕дним домом для багатьох укра╖нц╕в Криму (та й не т╕льки для них!), — це незаперечний факт. А музика, точн╕ше, укра╖нська п╕сня як складова багатющо╖ музично╖ культури нашого народу вже вкотре з╕брала в р╕дному, напрочуд затишному «св╕тличанському» дом╕ вс╕х небайдужих кримчан, справжн╕х поц╕новувач╕в п╕сенно╖ народно╖ творчост╕. А нагода була вельми значущою: презентац╕я диска «Лине п╕сня укра╖нська», що власним коштом видав Микола Йосипович Москаленко, сп╕вак-самородок, окрилений п╕снею, людина, музично обдарована, що ма╓ талант в╕д Бога. Як тут не згадати, що Укра╖на зг╕дно з в╕домою хвилюючою народною легендою отримала в дарунок в╕д Господа справжню перлину сво╓╖ культури — укра╖нську п╕сню. Тож недарма кажуть, що вм╕ння сп╕вати в укра╖нц╕в в╕д Бога. ╤ це повною м╕рою стосу╓ться ╕ Миколи Йосиповича, завдяки таланту якого учасники д╕йства мали можлив╕сть насолоджуватись колоритним звучанням укра╖нсько╖ п╕сн╕ у виконанн╕ сп╕вця-аматора. Сво╓р╕дна самобутня манера виконання, потужний вокальний ╕мпульс, щир╕сть емоц╕й, — все це орган╕чно перепл╕талося в канв╕ укра╖нських п╕сенних самоцв╕т╕в. Слухаючи Москаленка, усв╕домлю╓ш, що наша п╕сня — найдорожчий ╕ невичерпний народний скарб, неповторне й ун╕кальне мистецтво. А ще, як сказав ╤ван Драч: «П╕сня — це душа. З ус╕х потреб потреба. Лиш п╕сня в серц╕ ширить меж╕ неба. На крилах сонце сяйво ╖й лиша. Чим глибша п╕сня, тим ясн╕ш душа».
Разом з ус╕ма «св╕тличанами» щиро рад╕ю з усп╕ху Миколи Йосиповича, з його першого (будемо оч╕кувати й наступного) творчого п╕сенного доробку. Дуже вдячна за те, що сво╓ю творч╕стю в╕н сприя╓ в╕дродженню п╕сенно╖ культури, популяризу╓ укра╖нську п╕сню, вдячна за позитивну енергетику ╕ справжню естетичну насолоду.
Сп╕ваймо ж разом
╕ якнайчаст╕ше,
Бо Укра╖на й п╕сня —
 найсвят╕ше.
Хай ц╕ слова ус╕х нас
 з╕гр╕вають,
╤ буде рад╕сно п╕сням,
що ╖х сп╕вають!
З повагою ╕ найкращими
побажаннями —
Лариса
ДАНИЛЕЙЧЕНКО
м. С╕мферополь
http://svitlytsia.crimea.ua/index.php?section=article&artID=11427

#1 за 29.07.2011
╤ ХОР НАЗВУТЬ «КРИМСЬКОЮ СВ╤ТЛИЦЕЮ»?
 Ще одна творчо-д╕лова зустр╕ч в╕дбулася нещодавно у в╕дкрит╕й для людей «Св╕тлиц╕»: до редакц╕╖ зав╕тали наш╕ давн╕ шанувальники Микола Йосипович Москаленко ╕ Михайло Серг╕йович Савченко (на фото). Читачам з╕ стажем вони добре знайом╕: с╕мферополець М. Й. Москаленко часто дописував до газети, в╕дгукувався на ус╕ мистецьк╕ «Св╕тличн╕» ╕н╕ц╕ативи, не пропустив, напевне, жодного п╕сенного конкурсу, як╕ орган╕зовувала газета. Почувши один раз його сильний, з гарним тембром, добре поставлений голос, його вже не сплута╓ш н╕ з ким. А М. С. Савченко ╕з с. Мазанки С╕мферопольського району вперше «засв╕тився» у «Св╕тлиц╕» позатор╕к на конкурс╕ укра╖нських п╕сень, створених кримськими авторами. Бо Михайло Серг╕йович - самод╕яльний композитор, яких ще пошукати в Криму! В╕н зак╕нчив Полтавське музичне училище ╕ згодом Харк╕вський державний ╕нститут культури - як диригент-хормейстер. Ма╓ багатол╕тн╕й стаж роботи з дитячими й дорослими хорами, один нав╕ть дов╕в до звання Народного, тому кращого кер╕вника для нового хору год╕ й шукати.
 В╕н написав понад 150 п╕сень, п╕дготував к╕лька п╕сенних зб╕рок. Михайло Серг╕йович гра╓ на багатьох ╕нструментах, що й продемонстрував у «Св╕тлиц╕», перев╕ривши, чи в робочому стан╕ п╕сля вимушено╖ тривало╖ перерви подарован╕ редакц╕╖ фортеп╕ано ╕ баян (засв╕дчу╓мо, що нав╕ть дуже в робочому!)
 Наш╕ гост╕ попросили дати ╖м можлив╕сть звернутися з╕ стор╕нок в╕дроджено╖ газети ╕з закликом до св╕домих ╕ сп╕вучих укра╖нц╕в (╕ не т╕льки укра╖нц╕в!) - створити при «Кримськ╕й св╕тлиц╕» укра╖нський хор, причому, з такою ж «кримсько-св╕тличною» назвою. Щоб, не дай Боже, коли знову щось ╕з газетою трапиться, то нехай хоч хор «Кримська св╕тлиця» п╕дхопить укра╖нський духовний прапор ╕ гурту╓ довкола себе однодумц╕в. Бо п╕сня - не газета, не каб╕нет - ╖╖ не зачиниш, не опечата╓ш!
Отже, о 16 год. по четвергах, у Гарн╕зонному будинку оф╕цер╕в (м. С╕мферополь, вул. Пушк╕на, 8) будуть проводитися репетиц╕╖ хору-побратима «Кримсько╖ св╕тлиц╕». Поки учасник╕в небагато, можна буде збиратися ╕ в редакц╕╖ - «Св╕тлиця» наша простора, а ╕нструменти, як бачите, - справн╕! За вс╕ма дов╕дками звертайтеся до старости хору Миколи Йосиповича Москаленка (дом. тел. 27-79-00).
http://svitlytsia.crimea.ua/index.php?section=article&artID=9157

#7 за 13.02.2009
ЯК Я ПОЗНАЙОМИВСЯ З ОЛЕКСАНДРОМ ТАРАНЦЕМ

Олександр Михайлович Таранець – сп╕вак, в╕домий багатьом любителям ╕ шанувальникам укра╖нсько╖ п╕сн╕ не т╕льки в Укра╖н╕, але ╕ в республ╕ках колишнього СРСР. Перше визнання слухач╕в п╕сн╕ в╕н отримав у 1959 роц╕, здобувши звання лауреата Республ╕канського конкурсу вокал╕ст╕в, а п╕зн╕ше, в 1966 роц╕ – заслуженого артиста Укра╖ни. В╕н мав при╓мний м’який баритон, в його репертуар╕ було б╕льше 400 народних ╕ сучасних п╕сень, був частим гостем на Укра╖нському рад╕о, записувався на пл╕вц╕ ╕ транслювався по рад╕о. ╤нод╕ ╕ тепер його сп╕в транслюють по Укра╖нському рад╕о.
Через часопис «Кримсько╖ св╕тлиц╕» я вир╕шив розпов╕сти читачам, як я познайомився з Олександром Таранцем. Перша зустр╕ч у мене з ним в╕дбулася в ╤рп╕нському г╕рничому техн╕кум╕. В╕н при╖здив на концерт у склад╕ художнього колективу Ки╖всько╖ консерватор╕╖, а я – у склад╕ хору Мироцького ветеринарного техн╕куму. Я засп╕вав у хор╕ п╕сню «Ой на гор╕ та й женц╕ жнуть» ╕ виконав сольно п╕сню «Там де Ятрань круто в’╓ться».
П╕сля концерту Олександр п╕д╕йшов до мене, ми познайомились, в╕н сказав, що йому сподобалося, як я сп╕ваю, запропонував серйозно зайнятися вдосконаленням сп╕ву. П╕сля цього ми ще зустр╕чалися на концертах навчальних заклад╕в Ки╖вщини.
П╕сля зак╕нчення мною техн╕куму ми не сп╕лкувалися дек╕лька рок╕в, але я ╕нколи чув п╕сн╕ у виконанн╕ О. Таранця ╕ з задоволенням слухав ╖х. Якось у 1972 роц╕ я при╖хав в╕дпочивати в санатор╕й «Парус» у м. Ялт╕. Забираю ╕з машини реч╕, сп╕н╕нг ╕ чую: «Нарешт╕ з’явився хоч один рибалка». Повертаюсь ╕ бачу знайоме обличчя, в╕н теж застиг. ╤ раптом: «Це ти, Колю?» Кажу: «Це я, Сашко!». Ми прив╕тались, з рад╕стю об╕йнялись. В╕дпочиваючи, дек╕лька раз╕в виходили в море на риболовлю, ловили п╕кшу, ставриду. Д╕вчата-куховарки смажили нам рибу, а ми ╖ли ╕ вечорами сп╕вали укра╖нськ╕ п╕сн╕.
Невдовз╕ в╕дпочинок зак╕нчився ╕ при в╕д’╖зд╕ ми сфотографувались (див. фото). П╕сля цього ми продовжували сп╕лкуватися ╕ зустр╕чатися, коли в╕н при╖здив у Крим, або я – у Ки╖в.
Одного разу, будучи у в╕дрядженн╕ в Ки╓в╕, я зателефонував до Олександра ╕ прив╕тав його з днем народження. В╕н мен╕ говорить: «Хутко при╖зди, через годину у мене збираються мо╖ друз╕». Я за букет кв╕т╕в ╕ торт «Ки╖вський» – ╕ до нього. В╕н познайомив мене з друзями: Петром Ретв╕цьким (вокал╕ст дуету Саш╕), Платоном Майбородою (композитор), Андр╕╓м Малишком (поет-п╕сняр) та ╕ншими.
П╕сля прив╕тань ╕мениннику хтось запропонував Олександру засп╕вати п╕сню про рушник («Р╕дна мати моя» – так вона називалась спочатку). Олександр говорить: «Ви зна╓те, як я сп╕ваю цю п╕сню, а ось послухайте як сп╕ва╓ ╖╖ м╕й друг Коля». До рояля с╕в П. Майборода, ╕ я засп╕вав, пот╕м засп╕вав п╕сню «Дивлюсь я на небо». Компан╕я схвально поаплодувала, а П. Майборода потиснув мен╕ руку.
До реч╕, Олександр розпов╕в мен╕ як з’явилась «П╕сня про рушник». А. Малишко написав в╕рш ╕ зателефонував до П. Майбороди (вони сп╕впрацювали у п╕сенн╕й творчост╕). П. Майборода запросив до себе А. Малишка ╕ в╕н с╕в за складання музики. Щось у нього не виходило, не в╕дпов╕дали складов╕ частини сл╕в ╕ в╕н про це зауважив. А. Малишко розгн╕вався ╕ каже П. Майбород╕: «Ти ж не Пушк╕н, щоб робити мен╕ зауваження». А П. Майборода в╕дпов╕в: «А ти не Чайковський, щоб знати, як музику писати». П╕сля цього А. Малишко по╖хав додому ╕ виконав зауваження П. Майбороди. Так слова ╕ музика з’╓дналися в один прекрасний зм╕ст ╕ чудову мелод╕ю «П╕сн╕ про рушник», яка облет╕ла весь св╕т ╕ стала одн╕╓ю з найулюблен╕ших укра╖нських п╕сень. Ця п╕сня вперше була виконана Олександром Таранцем у к╕нокартин╕ «Л╕та молод╕╖».
На жаль, Олександр Таранець передчасно п╕шов у в╕чн╕сть, але спогади про нього назавжди залишаться у серцях його шанувальник╕в.
Микола МОСКАЛЕНКО,
ветеран прац╕.
м. С╕мферополь.
http://svitlytsia.crimea.ua/index.php?section=article&artID=6908

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #9 за 01.03.2019 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=20918

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков