Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3080)
З потоку життя (6289)
Душі криниця (3459)
Українці мої... (1456)
Резонанс (1483)
Урок української (988)
"Білі плями" історії (1661)
Крим - наш дім (532)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
Б╤ЛЯ КАРТИНИ ЯРОСЛАВА МАЦЕЛЮХА «ТАРАС ШЕВЧЕНКО»
Ви вже, напевно, подумали, що перед вами якийсь французький граф, чи британець корол╕всько╖...


СОРОК ПРУТИК╤В СОРОКИ
22 березня вшанову╓мо пам'ять сорока святих мученик╕в севаст╕йських


ПРИДБАЙТЕ КНИЖКУ, П╤ДТРИМАЙТЕ КОНКУРС!
«Можливо, хтось ╕з вас займа╓ться реал╕зац╕╓ю книг, чи ма╓ бажання придбати мою книжку...


З В╤РОЮ В ДОБРОТУ
Для кожного в житт╕ наста╓ час, коли варто п╕двести п╕дсумки, проанал╕зувати, що вдалося зробити,...


«Я – ЗАРОБ╤ТЧАНКА»
Все в╕дкладала б╕ограф╕ю писати, Бо спогади, як море - то штилем, То штормом в серц╕ виринають....




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #8 за 22.02.2019 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#8 за 22.02.2019
ХАЙ ЛИНЕ УКРА╥НСЬКА П╤СНЯ ╤ ОЖИВА╢ НЕВМИРУЩА СПАДЩИНА ПЛАТОНА МАЙБОРОДИ

«Вбог╕ тексти: п╕сня без мови, мова – без п╕сн╕» - п╕д таким заголовком у «КС»(№2 за 11.01.2019 р.) було вм╕щено допис письменниц╕ Галини Пагутяк.  Авторка пригаду╓ л╕тн╕й еп╕зод в Карпатах, коли, почувши в автобус╕  п╕сн╕ легендарно╖ «Смер╕чки», не могла стримати хвилювання.  «╢ п╕сн╕, що завдають болю, але викликають катарсис», - пише Галина Пагутяк.
Справд╕,  ма╓мо безл╕ч приклад╕в сучасно╖ авторсько╖ п╕сн╕ (хоча б у прекрасному виконанн╕ кримського укра╖нського родинного дуету В╕ктора та Юл╕╖ Качули), яка ма╓ звучати з ус╕х рад╕о- та теле- еф╕р╕в. Прикро, що найкращ╕ зразки п╕сенно╖ творчост╕ ╕ дос╕ залишаються на узб╕чч╕.  Прикро, але так само непом╕тно проминула визначна дата – 100-л╕ття в╕д дня народження Платона Майбороди.  До реч╕, в╕н першим серед композитор╕в став лауреатом Шевченк╕всько╖ прем╕╖ (яку одержав у 1962 роц╕ за «Вибран╕ п╕сн╕»).
Народився Платон Майборода 1 грудня 1918 року на хутор╕ Пелех╕вщина Глобинського району на Полтавщин╕ у селянськ╕й родин╕. Це була справжня укра╖нська родина, безмежно закохана в п╕сню. Попри те, що батько композитора зак╕нчив лише три класи церковно-приходсько╖ школи, був в╕н творчо обдарованою людиною. Начитаний, залюблений у музику, нав╕ть самотужки вивчив нотну грамоту та навчав ╕нших. Разом з братом В╕ктором майстрував музичн╕ ╕нструменти. Не менш музично обдарованою була Одарка ╢лис╕╖вна, мама майбутнього композитора. Не дивно, що ╕ талант  Платона Майбороди виявилася у ранньому в╕ц╕. Був активним учасником художньо╖ самод╕яльност╕, займався у музичному гуртку, самотужки вивчив нотну грамоту, оволод╕в грою на к╕лькох музичних ╕нструментах – мандол╕н╕, домр╕, г╕тар╕. Коли ж хлопцю доручили керувати шк╕льним музичним гуртком, поставився до цього з в╕дпов╕дальн╕стю.
Вже тод╕ Платон Майборода робив спроби самост╕йно писати музику, замислювався над сво╖м майбутн╕м. Проте жорстока реальн╕сть перекреслила ус╕ плани. П╕д час Голодомору 1932-33 рок╕в с╕м’я змушена пере╖хати до Запор╕жжя. Попри складний час, в╕д сво╓╖ мр╕╖ юнак не в╕дмовився. Платон Майборода в╕дв╕ду╓ концерти м╕сцевих артист╕в, вистави драматичного театру, оперн╕ спектакл╕. Год╕ було дивуватися, що Платон обира╓ музику, вир╕шивши вступити до Ки╖всько╖ консерватор╕╖ (тут у клас╕ Левка Ревуцького вже навчався його брат). Проте перша спроба виявилася невдалою, у 1936 роц╕ до консерватор╕╖ Платона не прийняли). Проте не пом╕тити обдарованого юнака було неможливо. Тож не дивно, що член приймально╖ ком╕с╕╖ Левко Ревуцький порадив йому п╕ти до музичного училища ╕мен╕ Р. Гл╕╓ра.
Платон Майборода вчився з таким натхненням, що чотирир╕чний курс училища засво╖в за два роки(1936-38 рр.). Зрештою, саме 1938 р╕к став щасливим для майбутнього композитора. Платона Майбороду прийняли до Ки╖всько╖ консерватор╕╖, де в╕н навчався у клас╕ Левка Ревуцького. Зрештою, саме наставник в╕д╕грав у житт╕ Платона Майбороди вагому роль. Левко Ревуцький заохочував свого учня вивчати укра╖нську народну п╕сенн╕сть. П╕д час л╕тн╕х кан╕кул Платон Майборода брав участь у фольклорних експедиц╕ях, ви╖здив у р╕зн╕ м╕сця Укра╖ни, щоб записати зразки народно╖ творчост╕. У книжц╕ «Платон Майборода: милий спомин на серц╕ соб╕ пов’яжи” упорядник, поет Микола Сом з╕брав спогади ус╕х, хто знав ╕ шанував незабутнього Платона Майбороду. Безц╕нн╕ спогади пода╓ дружина Маестро Тетяна Майборода, яка докладала чимало зусиль для збереження пам’ят╕  про свого чолов╕ка. Вона й нагадала про те, що батька Платона Майборода було оголошено «ворогом радянсько╖ влади», «куркулем». Можна лише здогадатися, яке ставлення було до сина «ворога народу».
«Таких, як в╕н, без жодно╖ в╕йськово╖ науки, неоперених ╕ юних, радянськ╕ ком╕сари кинули у кривавий ╕ смертельний б╕й, - пригадувала Тетяна Майборода. – Бо╓ць Майборода опинився у самому пекл╕ гр╕зного побо╖ща, в д╕юч╕й арм╕╖ генерала Кирпоноса, котра боронила Ки╖в у перш╕ м╕сяц╕ в╕йни. Як в╕домо, штаб фронту ╕ сам командир потрапили в оточення ╕ вс╕ загинули в урочищ╕ Шумейкове на р╕дн╕й Полтавщин╕. Майже м╕льйонна арм╕я, що складалася в основному з укра╖нського селянства, стала заручницею стал╕нсько╖ авантюри: «Н╕ кроку назад!» У полон  потрапив не лише Платон, а й старший брат Георг╕й. Вони обидва гиб╕ли в голод╕ й холод╕ за колючим дротом у «Хорольськ╕й ям╕» - так називали люди той жахливий таб╕р полонених».
У 1945 роц╕ Платон Майборода керував в╕йськовим Ансамблем п╕сн╕ й танцю у В╕дн╕, зв╕дки його за особистим проханням Левка Ревуцького повернули  до Ки╓ва для завершення музично╖ осв╕ти. Саме завдяки Левку Ревуцькому у житт╕ Платона Майбороди в╕дбулося чимало знакових под╕й. Левко Ревуцький також був у захват╕ в╕д свого музично обдарованого вихованця. «Це був студент з великими творчими перспективами, - таку блискучу характеристику дав педагог. – Його характеризувала художня ╕нту╖ц╕я ╕ темперамент, прекрасна музична пам’ять”.
Платон Майборода наполегливо працю╓, а п╕сля зак╕нчення консерватор╕╖ протягом 1947-49 рок╕в викладав теоретичн╕ дисципл╕ни у Ки╖вському музичному училищ╕. 1948 р╕к став знаковим у житт╕ Платона Майбороди. Розпочина╓ться один з яскравих пер╕од╕в його життя. Сп╕впраця з Андр╕╓м Малишком принесла нечуваний усп╕х ╖м обом, збагативши укра╖нську музичну культуру яскравими зразками. Майже вс╕ 22 ╖хн╕ сп╕льн╕ твори стали прикладом вт╕лення укра╖нсько╖ музично╖ традиц╕╖. Згадаймо п╕сенн╕ шедеври, як╕ полонили серця не одного покол╕ння укра╖нц╕в: «Ки╖вський вальс» (до реч╕, протягом тривалого часу початкова фраза була позивними рад╕останц╕╖ «Пром╕нь»); «Б╕л╕ каштани», «П╕сня про вчительку», «Ми п╕дем, де трави похил╕», «Ти моя в╕рна любов», «Колискова», «П╕сня про козацьк╕ могили», «Моя стежина». А в кого з нас не завмирало серце, коли звучала всесв╕тньов╕дома п╕сня «Р╕дна мати моя»? ╥╖, до реч╕, перекладено 18 мовами св╕ту.
Про дивовижну дружбу двох побратим╕в – Майбороду та Малишка тепл╕ спогади зберегла Тетяна Майборода: «Андр╕й Малишко волод╕в прекрасним голосом – л╕ричним баритоном, тонко в╕дчував мелод╕ю. Платон теж сп╕вав, але «для себе». Майже вс╕ в╕дом╕ композитори не волод╕ли профес╕йним сп╕вом. Та якось п╕знього вечора у ╖хньому дует╕ я почула незнайом╕ дв╕ п╕сн╕: «Ще не вмерла Укра╖на» та «Ой у луз╕ червона калина». Я була в захопленн╕, та мене в╕дразу остудило печальне з╕тхання Малишка: «Танюшо! Не кажи н╕кому, що ти щойно чула. Ц╕ ген╕альн╕ п╕сн╕ ще заборонен╕, ворож╕ наш╕й влад╕. Дожити би, щоб вони звучали…»
╤, звичайно, як св╕тлий спомин зберегла Тетяна Майборода ╕стор╕ю створення «П╕сн╕ про рушник», яку у народ╕ називали одним словом – «Рушничок». «╥╖ мелод╕я визр╕ла ще до появи к╕ностр╕чки «Л╕та молод╕╖», - згадувала Тетяна Майборода. – Було це так: режисер Олекс╕й М╕шур╕н познайомив Платона ╤лар╕оновича ╕з сюжетом к╕ноф╕льму, де головний герой бере в дорогу вишитий рушник в╕д матер╕. Композитор самост╕йно написав так╕ слова:
Р╕дна мати моя, ти ночей недоспала,
В тих╕м шелест╕ трав ти мене сповила,
╤ в дорогу далеку ти мене на зор╕ проводжала
╤ рушник вишиваний на щастя, на долю дала.
Т╕ слова першопочатку п╕сн╕ композитор тихо насп╕вав у телефонну трубку до Малишка в санатор╕й «Конча-Заспа». Поет отой куплет практично залишив, зам╕нивши, як тепер ми бачимо, лише другий рядок: «╤ водила мене у поля край села». В╕н майстерно, мов на полотн╕, завершив образ рушника – себто образ матер╕. Прослухавши п╕сню у виконанн╕ самого Малишка, ╖╖ перший виконавець Олександр Таранець сказав: «Згада╓те мо╖ слова: ця п╕сня облетить всю землю…»
Говорячи народними словами, Таранець як у воду дивився. «Рушничка» пон╕с по св╕ту видатний сп╕вак Дмитро Гнатюк. Укра╖нц╕ всього св╕ту сприймали ту н╕жну ╕ могутню п╕сню, як нац╕ональну святиню, урочисто п╕дн╕малися, не стримували сл╕з при ╖╖ виконанн╕». ╤, зв╕сно, не залишають байдужими ц╕ щемлив╕ рядки Андр╕я Малишка, присвячен╕ побратиму Платону Майбород╕: «То не легко, друже, в су╓слов’╖, де складна ╕ де терниста путь, дати п╕сню з кров╕, ╕з любов╕, що ╖╖ сн╕ги  не заметуть». М╕ж побратимами, за спогадами сучасник╕в, справд╕ ╕снував духовний зв’язок, який н╕коли не переривався.
У сво╖х спогадах Тетяна Майборода поверталася до далеких под╕й, як╕ назавжди залишилися в ╖╖ серц╕. У лютому 1970 року Андр╕й Малишко перебував на л╕куванн╕, тож друз╕ прагнули хоча б якось його розрадити. Малишк╕в друг Платон Майборода теж вир╕шив п╕дтримати поета, попросивши дружину укласти та упорядкувати зб╕рку п╕сень на слова Малишка. До того видання Платон Майборода написав надзвичайно теплу передмову. «Малишко тихо, але радо в╕дказав: «Танюшо! Я вам дякую обом. Обн╕ми ╕ поц╕луй за мене р╕дного Платошу за його велике серце», - з╕знавалася Тетяна Майборода у розмов╕ з Миколою Сомом. - А 17 лютого Малишка не стало… Вже по смерт╕ нашого поета Платон довго й сумовито нахилявся над останн╕ми рядками, що були написан╕ прощальною сльозою. Там поез╕я ╕ музика стоять на р╕вн╕й висот╕».
Пл╕дно також працював Платон Майборода з поетами М.Рильським, В.Сосюрою, Д.Луценком, В.Симоненком, В.Юхимовичем; писав твори на поез╕╖ Т.Шевченка, Л.Укра╖нки. Його п╕сн╕ виконували в╕дом╕ сп╕ваки Н.Матв╕╓нко, ╢.М╕рошниченко, Д.Петриненко, Д.Гнатюк, А.Мокренко. Творч╕сть Платона Майбороди популяризували тр╕о сестер Байко, чолов╕чий дует П.Кучм╕й ╕ А.Бойко, а концертмейстером багатьох концертних програм була Е.П╕радова. А ще Платон Майборода написав музику до 17 к╕ноф╕льм╕в к╕ностуд╕╖ ╕м. О.Довженка - «Гроза над полями», «Л╕та молод╕╖», «Дмитро Горицв╕т», «Люди не все знають», «Долина син╕х скель», «Аб╕тур╕╓нтка».
 «Жодного дня без музики», - таким було кредо Платона Майбороди.  Н╕коли не лишався осторонь людсько╖ б╕ди, прагнув допомогти, чим м╕г. Таким в╕н залишився у пам’ят╕ вс╕х, хто його знав. А у пам’ят╕ дружини лишався ╕ н╕жним, ╕ тривожним.  «Над усе любив доб╕рне товариство, сво╖х земляк╕в ╕ друз╕в, часто ходив на людн╕ базари, де охоче сп╕лкувався з колоритними ╕ працьовитими селянами, - пригадувала Тетяна Майборода. – В╕н бував ╕ н╕жним, ╕ тривожним. А найб╕льше сердився, коли стр╕чав людину без високо╖ нац╕онально╖ гордост╕».
Платон Майборода – неперевершений митець, за спогадами дружини, р╕дко уживав еп╕тет╕ та як╕сь заяложен╕ слова. Лише тод╕, коли довго перебував на самот╕ у л╕карн╕, присвятив дружин╕ надзвичайно н╕жн╕ та зворушлив╕ в╕рш╕. У пам’ят╕ дружини збереглися ц╕ л╕ричн╕ рядки, як╕ нагадують про святе та справжн╓ почуття – любов:
Обн╕ми, поц╕луй на прощання,
Бо далека в житт╕ простелилася путь.
Не забудь св╕тлих дн╕в молодого кохання,
Ти н╕коли мене не забудь,
Не забудь – не забудь…
Минають роки, та п╕сн╕ Платона Майборода торкаються найпота╓мн╕ших струн нашо╖ душ╕. На жаль, нечасто вони звучать по рад╕о, про телебаченню й погот╕в  Нав╕ть 100-л╕тн╕й юв╕лей композитора не став виключенням. Напередодн╕ 90-л╕тнього юв╕лею л╕тератор Аркад╕й Музичук порушував важливу тему щодо в╕дзначення та г╕дного пошанування Платона Майбороду. Йшлося, зокрема про те, що так ╕ не були виконан╕ об╕цянки чиновник╕в заснувати прем╕ю ╕мен╕ Платона Майбороди «за створення кращо╖ п╕сн╕ року з присудженням ╖╖ в день народження композитора — 1 грудня». Так ╕ не було засновано стипенд╕ю ╕мен╕ Платона Майбороди «для кращих студент╕в-в╕дм╕нник╕в» у Ки╖вському ╕нститут╕ культури  (нин╕ - Нац╕ональний ун╕верситет культури ╕ мистецтв). На жаль, промайнуло десятил╕ття, а видання з╕брання твор╕в композитора так ╕ лишилося мр╕╓ю.  «Н╕якого в╕дзначення 90-р╕ччя з дня народження Платона Майбороди на державному р╕вн╕ нема╓», - констатував ще 10 рок╕в тому Аркад╕й Музичук.
А що ж сьогодн╕? Н╕чого не зм╕нилося.  З’являються нов╕ музиканти та виконавц╕, виконавська майстерн╕сть багатьох довол╕ сумн╕вна. А як же виховання смак╕в сьогодн╕шн╕х школяр╕в, студент╕в? Чи потр╕бна сьогодн╕ п╕сня, яка вм╕╓ торкнутися найпота╓мн╕ших куточк╕в наших сердець? Запитання  риторичне.  Та допоки звучатимуть «Б╕л╕ каштани», «Ки╖вський вальс», «Моя стежина»,  ми завжди почуватимемося духовно багатими. Тож будьмо вдячними за це щастя незабутньому Платону Майбород╕.
Натал╕я Осипчук, письменниця, член НСПУ     

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #8 за 22.02.2019 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=20902

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков