Версiя для друку Обговорити в форумi

Український культурний контент став відповіддю на російську агресію.
Про це Президент Петро Порошенко наголосив під час виступу в Івано-Франківському академічному музично-драматичному театрі в рамках робочої поздки, повідомляє кореспондент «Укрінформу».
"Ми добре розуміємо, що російській агресії передувало захоплення Росією нашого культурного і нашого інформаційного простору. Засилля російського продукту ставило на меті розмивання нашого культурного обличчя. До того, як прийти на танках, "русский мир" прийшов до нас на частотах теле- і радіокомпаній, в газетах, в журналах, в книжках, у попсових пісеньках, і ми це спокійно спостерігали. І тому минулі 5 років ми так багато уваги приділяли спільно, вся наша команда, формуванню національного культурного продукту, розширенню простору застосування української мови. Нашою відповіддю на агресію став український культурний контент. І зараз він не лише присутній, а домінує. Як в цьому переконатися? Це дуже просто. Включити українське радіо. Я гарантую вам, зараз ви там почуєте українську пісню і українську мову. І гарантую, 5 років тому ви б там почули російську пісню", - сказав Президент.
Він також підкреслив, що саме радянська Росія на практиці перетворила поле культури на справжню, а не метафоричну лінію фронту у війні проти України, що не припинилося й після здобуття Україною незалежності.
"Це був фронт брутального знищення української національної культури, української духовності, української мови, української пам’яті, традицій, ментальності, ідентичності. Це був фронт з сотнями тисяч реальних жертв: розстріляних, замучених в таборах митців, священиків, науковців, освітян. Мільйони, мільйони зламаних доль, нереалізованих талантів. Нищення, витіснення, маргіналізація всієї української національної культури як не дивно, не припинилося, що особливо сумно. Не припинилося й після здобуття Україною незалежності, ми маємо це визнати. Українська держава понад два десятиліття надзвичайно благодушно ставилася до вирішення духовних і культурних проблем, роблячи вигляд, що не помічає. Ми всі, нібито не помічали російської культурної експансії", - нагадав Порошенко.
Він також підкреслив, що вони з командою "поклали край цієї дивної благодушності".
Президент зауважив, що після ухвалення мовних квот почали розвиватися українська пісня, кінематограф, книговидавництво.
"Сьогодні видно, що той імпульс, який ми надали розвитку нашої культури, був необхідним і правильним. Причому, наголошую, - жодного тиску. Знаєте, чому так відбулося? Тому що для українців стало драйвово слухати українські пісні. Ну а які ж їм слухати? Українці виключають радіо, якщо там немає української мови. Дякую, українці. Саме таку реакцію ми маємо почути. І ми дійсно подолали дискусію про мовні квоти, коли дехто казав про брак українського продукту і ми спільно сьогодні насолоджуємося українською музикою, насолоджуємося українськими фільмами. Я абсолютно переконаний, що закон буде виконуватися. Мову ми захистимо", - сказав Петро Порошенко.
Він також розповів, що, за даними моніторингу, у 2018 році загальнонаціональні радіостанції транслювали у 13,5 разів більше україномовних пісень, ніж у 2013 році, стало зніматися у 5 разів більше українських фільмів, а українські видавці залучають набагато більше читачів завдяки "високій поліграфічній якості і по висококласному змісту".

P.S. від «КС»
2003 року майбутній президент України П. Порошенко у компанії також майбутнього президента В. Ющенка відвідав Сімферополь. Звичайно ж, українська «Кримська світлиця» рвонула на зустріч з українськими політиками (обидва були тоді народними депутатами України), результатом чого (після особистого контакту головного редактора з обома і палкими запевненнями у підтримці) стали звернення до них із закликом допомогти вистояти єдиному державницькому українському друкованому інформаційному ресурсу в зрусифікованій автономії.
Проте, ніякого результату ні тоді, ні згодом – після перемоги першого Майдану і приходу до влади такої, здавалося б, рідної української «помаранчевої» команди, - не сталося. Бо Крим здали ще тоді, бо ніхто й не збирався боротися за нього і розбудовувати тут Україну. І вся страдницька історія «Кримської світлиці», надривна і зраджена її доля – є тому гірким і прикрим свідченням. Тому – як би не виспівували й не обіцяли тепер владоможці і кандидати – що там підказує нам Станіславський? Отож…
Подаємо лише кілька кримських звернень до київської влади з тих часів. Їх десятки, як і поїздок до Києва, зустрічей з київськими «дядьками»-начальниками, оббивань високих владних порогів, доказувань очевидного, прохань, вимог. І ось – «колючка» на Перекопі… Розтерзана редакція в Криму… У рейдерський спосіб «переведена» з Криму до Києва газета, яка і там (тим більше!) нікому не потрібна.
Тож «русский мир» прийшов не лише з попсою і танками. Ще раніше він проліз у наш дім (власне, а він ніколи звідси й не вилазив!) з цією попсовою владою. Невже ж ми, українці, на щось достойніше й досі не спроможні???
Документи – на Фейсбук-сторінці «КС»:
https://www.facebook.com/krymskasvitlytsia

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #8 за 22.02.2019 > Тема "З перших уст"