Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
У В╤ДНОСИНАХ З ПОЛЬЩЕЮ НЕ ВАРТО НАТИСКАТИ НА ╤СТОРИЧН╤ “МОЗОЛ╤”, ЩО НАТЕРЛИСЯ ЗА 400 РОК╤В
Юр╕й Щербак, письменник, дипломат…


╤СТОР╤Я ОДН╤╢╥ РОДИНИ НА ТЛ╤ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАЦ╤ОНАЛЬНОГО РУХУ
Вс╕ сто в╕дсотк╕в грошей в╕д продажу книги буде направлено на потреби ЗСУ…


ВЖЕ ЗАРАЗ ТРЕБА ДУМАТИ, ЯК БУДЕМО В╤ДНОВЛЮВАТИ КРИМ П╤СЛЯ ДЕОКУПАЦ╤╥
Обговорення комплексних питань щодо в╕дновлення Криму п╕сля його деокупац╕╖ в╕д рос╕йських сил...


МОЖЕ ТАК СТАТИСЬ, ЩО КРИМ ПОВЕРТАТИМЕТЬСЯ ДИПЛОМАТИЧНИМ ШЛЯХОМ
Наша держава зможе спок╕йно жити, коли поверне соб╕ ус╕ сво╖ земл╕, зокрема ╕ Крим.


БИТВА ЗА УКРА╥НУ
День дв╕ст╕ одинадцятий…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #7 за 15.02.2019 > Тема "З потоку життя"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#7 за 15.02.2019
СК╤ЛЬКИ ПРОТРИМА╢ТЬСЯ СТОЛ╤ТН╤Й РЕЙХ ПУТ╤НА

Що хот╕в сказати ╕ що сказав у сво╖й статт╕ «теоретик» Сурков

Тиждень в Рос╕╖ почався з теоретичного загострення застар╕лого, давно не л╕кованого ╕мперства. В «Независимой газете» вийшла стаття Владислава Суркова, який ма╓ таку неоднозначну посаду «помощник Президента РФ» – чи то середньо╖ руки клерк, чи то «с╕рий кардинал». Цей матер╕ал «Долгое государство Путина» можна просто висм╕яти, як зробив багато хто. ╤ в╕н того заслугову╓: безл╕ч внутр╕шн╕х лог╕чних суперечностей; високопарне обговорювання банальностей на захист державного ╓диноначал╕я, авторитаризму; прозора кар'╓рно-пол╕тична п╕доснова виходу матер╕алу.
Але ╓ дв╕ причини, через як╕ статтю варто роз╕брати докладн╕ше. Перша, загальна – до не╖, як ╕ до будь-якого матер╕алу або книги пут╕нських теоретик╕в (Вайно, М╕гранян, Дуг╕н тощо) потр╕бно ставитися серйозно, тому що Пут╕н, який сидить у золот╕й ╕нформац╕йно╖ кл╕тц╕, ╖╖ прочита╓, а то, гляди, в╕зьме на озбро╓ння, щоб знову поекспериментувати з кра╖ною та св╕том.
А значить, вчитатися в статтю варто – щоб зрозум╕ти, до чого ще нам потр╕бно бути готовими.
╢ ╕ друга причина, приватна – варто пам'ятати, що Сурков як «помощник Путина» куриру╓ укра╖нський напрямок, точн╕ше кажучи, окупован╕ територ╕╖ укра╖нського Донбасу. ╤ це у матер╕ал╕ теж проявля╓ться.

ЧАС ╤ КОНТЕКСТ НАПИСАННЯ «ДОЛГОГО ПУТИНА»
Чому стаття з'явилася тут ╕ зараз?..
Суркова на якийсь час взагал╕ в╕ддалили в╕д першого ряду кремл╕всько╖ год╕вниц╕. А повернули його туди якраз напередодн╕ агрес╕╖ проти Укра╖ни. Вт╕м, становище Суркова там не дуже тривке. Була велика ймов╕рн╕сть, що минулого року його в╕дсунуть в╕д кураторства Донбасом. Тому на майбутн╓ ризикувати не хочеться.
Автор концепц╕╖ пут╕нсько╖ «суверенной демократии» вир╕шив, що саме час нагадати, хто тут головний теоретик. Завдяки цьому – закр╕питися на сво╖й посад╕, а якщо пощастить, то ╕ застрибнути на дек╕лька сходинок вище. У цьому сенс╕, звичайно, головний читач статт╕ про "путинизм" – сам Пут╕н. Але стаття написана не т╕льки для «вождя». Це ще ╕ антидемократичне розбещення рос╕йського населення, цин╕чне ╕ холоднокровне привчання його до н╕бито нормальност╕ авторитаризму. А також – аналог╕чне послання до Заходу: «При╓днуйтесь до нас. Спочатку буде важко, але пот╕м звикнете».
Говорять ╕ ще про одну, абсолютно конкретну причину виходу тексту саме зараз. У с╕чн╕ авторитетний штат╕вський журнал Foreign Policy включив Суркова у список сучасних «100 св╕тових мислител╕в», п╕сля чого зах╕дн╕ журнал╕сти почали звертати на нього б╕льшу увагу. ╤ це, ц╕лком звичайне позитивне для нормальних кра╖н явище, у Рос╕╖ може стати фатальним: коли не просто в╕д корита в╕дсунуть, але ╕ запроторять за ╜рати.
Тому «мыслителю», ц╕лком можливо, довелося сп╕шно доводити свою любов ╕ лояльн╕сть «вождю».
Що ж там натеоретизував Сурков?

╤ДЕАЛ – ПОВНА ВТРАТА ╤НТЕРЕСУ ДО ДЕМОКРАТ╤╥
Почина╓ться матер╕ал з «вражаючо╖ глибиною та зухвал╕стю» (два «ха») цитати неназваного автора: «Это только кажется, что выбор у нас есть». Анал╕тики заходилися шукати джерело мудрост╕. Але в╕дразу так не знайшли. Але насправд╕, абсолютно не важливо, ким це було сказано, головне, коли – п'ятнадцять рок╕в тому. Тобто взимку 2004 року, напередодн╕ других «выборов Путина», наст╕льки безальтернативних, що нав╕ть Жириновський з Зюгановим висуватися не стали. Тобто, нечувано глибока ╕ зухвала мудр╕сть Суркова насправд╕ виявля╓ться черговою екстраполяц╕╓ю безальтернативного пут╕нського минулого в безальтернативне пут╕нське майбутн╓.
Сурков займа╓ться, як би це сказати... випереджаючим теоретизуванням: тобто, в╕дштовхуючись в╕д того, що у Пут╕на на розум╕ зараз, намага╓ться вгадати/п╕дказати, що у цих звивинах ще ма╓ з'явитися. Щоб згодом вт╕литися у життя.
Але водночас – у голови п╕дданих вкладаються убивчо прост╕ меседж╕. Перший ╕ головний з них: будь-який демократичний виб╕р – це ╕люз╕я. ╤деал, якого хот╕в би досягти в╕рний пут╕нець Сурков: «Полная утрата интереса к дискуссиям на тему, какой должна быть демократия и должна ли она в принципе быть».
╤ саме зараз – оптимальний час для всерос╕йсько╖ дискредитац╕╖ вибор╕в. Чому? В╕дпов╕дь лежить на поверхн╕: у зв'язку з майбутн╕ми виборами в Укра╖н╕.
Рос╕йське ТБ, преса знову «переселили» рос╕ян в Укра╖ну. ╤ це вже не просто ксенофоб╕я з укра╖нським акцентом. Це також к╕нськ╕ дози неприйняття будь-яко╖ виборчо╖ системи, вибор╕в, демократ╕╖ як тако╖. «Цирк з к╕ньми», «дурний театр» – про укра╖нську демократ╕ю, нехай недосконалу, але реальну, таку, що розвива╓ться, у Рос╕╖ йдеться виключно так. Але, напевно, не дуже допомага╓. Тому саме час вкласти в голови рос╕ян думку, що ╖м самим, розумним ╕ хитрим, демократ╕я вааще не потр╕бна.
╤ не т╕льки рос╕ян! Сурков ц╕лком в╕дверто уточню╓, що завдяки жорсткому ╕ дорогому ╕номовленню «Россия вмешивается в мозг» жител╕в демократичних кра╖н (при цьому, щоправда, в╕н скромно замовчу╓ про сол╕дну ф╕нансову п╕дтримку марг╕нальних пол╕тик╕в Заходу, прямий п╕дкуп ел╕т, про централ╕зований вплив через соцмереж╕, про д╕яльн╕сть по л╕н╕╖ Россп╕вроб╕тництва ╕ РПЦ). Таке самовикриття у нам╕р╕ поширити моду на авторитаризм ╕ на кра╖ни ст╕йких демократ╕й ╓ дуже показовим. А дал╕ Сурков лиш намага╓ться знайти оптимальну упаковку для найкращо╖ реал╕зац╕╖ експортного потенц╕алу пут╕нського авторитаризму. У п╕дсумку виходить «умеренно еретический» опис «путинизма» для ╕нших кра╖н, насамперед демократичних, – ╕накше, мовляв, не пов╕рять.

СПИСОК ╤МПЕР╤Й – УЖЕ БЕЗ КИ╥ВСЬКО╥ РУС╤
Застосувавши вдалий, на його думку, терм╕н «путинизм», придворний ф╕лософ пробу╓ вивести його витоки з якихось заруб╕жних позитивних приклад╕в: ╕деолог╕я «Шести стр╕л» Ататюрка, П'ята республ╕ка де Голля, батьки-засновники Сполучених Штат╕в. Але, за анекдотом «як не збирай, виходить автомат Калашникова», ╕ у нього у п╕дсумку виходить лише чергова теор╕я «своего пути», на кшталт мао╖зму, чучхе або «п'ято╖ ╕мпер╕╖» ╕мперця Проханова.
На останньому, до реч╕, варто зупинитися докладн╕ше. «Последний солдат империи», в╕н же «соловей Генштаба» Олександр Проханов першою серед бажаних ╕мпер╕й називав «Ки╓во-Новгородську Русь». Сурков же з╕ сво╓╖ модел╕ ╖╖ викреслю╓. ╤ це явно позитивний факт для Укра╖ни: схоже, Сурков, як куратор окупованого Донбасу ╕ пост╕йний парламентер з Волкером, констату╓ втрату над╕й на повернення Ки╓ва, Укра╖ни в ╕мперське ст╕йло.
В результат╕ ╕стор╕я Рос╕╖ у нього обмежу╓ться «четырьмя основными моделями государства»: «государство Ивана Третьего (Великое княжество/Царство Московское и всей Руси, XV–XVII века); государство Петра Великого (Российская империя, XVIII–XIX века); государство Ленина (Советский Союз, ХХ век); государство Путина (Российская Федерация, XXI век)».
Тобто, великий князь, великий ╕мператор, великий Лен╕н ╕, треба так розум╕ти, великий Пут╕н. Славна, ╕ у певному сенс╕ безнад╕йна компан╕я. Але саме таким стро╓м пропону╓ автор йти Пут╕ну ╕ Рос╕╖ загалом дал╕ – у XXI стол╕ття. Ск╕льки було на це «моделювання» покладено гол╕в двома монархами й б╕льшовиком – рос╕яни повинн╕ знати. ╤ готуватися до нового експерименту над народом.
Думка про те, що Рос╕я може бути усп╕шною лише в диктатур╕, закладена в останн╕й частин╕ сурковського опусу.
Так, у нас з Пут╕ним чесна диктатура ╕ ми цього не прихову╓мо, з викликом пише Сурков. ╤ що? Так, найб╕льш брутальн╕ конструкц╕╖ силового каркасу РФ йдуть прямо по фасаду, не прикрит╕ дурними арх╕тектурними надм╕рностями. ╤ що? Звикайте, панове, це нормально. А ще – можете у себе спробувати. Може, вам сподоба╓ться. Так, функц╕я держави – не торгувати, економ╕чно ╕ соц╕ально розвиватися, захищати в╕д труднощ╕в населення, ╖╖ роль – територ╕ально приростати, захищатися ╕ нападати. Ми так вважа╓мо ╕ робимо. А що ви нам зробите? Так, може, змир╕ться з цим?..

М╤СТИЧНА ДОВ╤РА НАРОДУ ДО ВЛАДИ
Залиша╓ться лише одна теза, з якою потр╕бно роз╕братися пропут╕нському автору. Хто ╕ що ╓ джерелом влади в ц╕й кра╖н╕? Н╕, не цар – це було б надто просто. Автор винаходить нове поняття. Це якийсь «глубинный народ», який не розум╕╓ ╕ не сприйма╓ ел╕та та ╕нтел╕генц╕я. Кор╕нна функц╕я глибинного народу – «осаждать, придавливать к земле» «космополитический» (яке ж сл╕вце автор знайшов на ╕сторичному звалищ╕) пол╕т прагнень.
Але якщо, як пише Сурков, народ «в мероприятиях участвует, но несколько отстраненно, на поверхности не показывается, живя в собственной глубине совсем другой жизнью», то хто ╕ як виража╓ його волю? Вгадайте з одного разу! «Умение слышать и понимать народ, видеть его насквозь, на всю глубину и действовать сообразно – уникальное и главное достоинство государства Путина».
Дозвольте, а як же д╕знатися, що почули правильно, якщо вибор╕в нема╓, та й опитування Левада-центру ф╕ксують все б╕льшу недов╕ру?
На цей випадок Сурков п╕дстрахову╓ться, спец╕ально обмовляючись, мовляв, «глубинный народ всегда себе на уме, недосягаемый для социологических опросов». ╤ т╕льки вождь, фюрер, дуче чу╓ якимось неймов╕рним слухом биття його серця. ╤ все тому, що «государство Путина адекватно народу, попутно ему», ╕ «в новой системе все институты подчинены основной задаче – доверительному общению и взаимодействию верховного правителя с гражданами». Невидимий, недоступний соц╕олог╕╖, якийсь потойб╕чний зв'язок виходить. Та ще й зашифрований, тому що зрозум╕ти сказане народом може т╕льки Пут╕н, як мед╕ум. Тут, схоже, Сурков впада╓ в повну м╕стику.
Зв╕дси висновок: нин╕шня РФ, що скачу╓ться до тотал╕таризму й культу особи – це не тимчасове божев╕лля, це – одна з ╕постасей в╕кового бажання глибинного народу. Але не намагайтеся це перев╕рити, тому що воно не перев╕ря╓ться, ╕ не намагайтеся це виправити, тому що не виправля╓ться.
У ф╕нал╕ Сурков об╕ця╓... н╕, не «тысячелетний рейх», але, принаймн╕, стол╕тню пут╕нську Рос╕ю, як природний ╕ ╓дино можливий стан велико╖ сп╕льност╕ народ╕в, яка зб╕льшу╓ться ╕ збира╓ земл╕, «выживающей и возвышающейся российской нации». При цьому етн╕чний або, не дай Боже, расовий елемент автор взагал╕ не ч╕па╓, оск╕льки у такому випадку в╕н би взагал╕ не в╕др╕знявся в╕д Муссол╕н╕ чи Розенберга.

БЛЕФ У ФОРМ╤ ТЕОРЕТИЗУВАННЯ
Так що ж у п╕дсумку? Який п╕слясмак ╕ як╕ м╕ркування по соб╕ залиша╓ цей матер╕ал? Повторимося, при вс╕й ╖╖ теоретичн╕й несерйозност╕, банальност╕, алог╕чност╕, а то й абсурдност╕ окремих тез, до статт╕ варто в╕дноситися ц╕лком серйозно. Вона побудована за вс╕ма принципами НЛП. Несп╕шний, впевнений виклад: мовляв, це погано, а це добре; а це н╕ погано, н╕ добре, але просто так ╕ ╓ – ╕ н╕чого виправити не можна. Оск╕льки глибинний народ не дасть.
Мета матер╕алу (окр╕м кар'╓рного прогину перед ВВП) – переконати св╕т ╕ сво╖х внутр╕шн╕х ворог╕в, рос╕йських опозиц╕онер╕в, л╕берал╕в, що оп╕р безглуздий. А тому: незалежн╕ кра╖ни, частини колишньо╖ ╕мпер╕╖ – змир╕ться з роллю жертви; зах╕дн╕ кра╖ни – не заважайте, щоб не було г╕рше...
Але чи не зда╓ться вам, що якось вже дуже це все схоже на повед╕нку сер╕йного вбивц╕, викритого, однак недоступного для правосуддя? Або ╕нший, не менш п╕дходящий образ – к╕ношний терорист з пол╕тичного трилера, який заклав десь ядерну м╕ну ╕ вихваля╓ться сво╓ю здатн╕стю ╖╖ п╕д╕рвати.
Чому ж це написано саме зараз? А чому к╕ношний ман╕як за сюжетом раптово перерива╓ мовчанку ╕ зверта╓ться до публ╕ки? Тому що загнали в кут. От ╕ для пут╕нсько╖ Рос╕╖ складн╕ часи настали: Зах╕д розкрив обман ╕ продовжу╓ його розкривати. Зах╕д зайнявся в╕дразу багатьма рос╕йським фурункулами (в╕д дер╕бану ЮКОСа ╕ МН-17 до втручання у вибори ╕ отру╓ння Скрипал╕в), тому тепер доводиться по багатьох напрямках закладати добр╕ м╕ни при поган╕й гр╕ – мовляв, ми н╕чого не приховували, ми так ╕ планували, щоб все в╕дкрилося.
А якщо так, то у ц╕й статт╕ сурковськ╕й б╕льше блефу, н╕ж пророцтв. Старого доброго пут╕нського блефу. Що не дивно, оск╕льки ВВП – перший ╖╖ читач. В╕н оц╕нить.
╤нша р╕ч, наск╕льки такий блеф д╕╓вий за наявних умов? В╕дпов╕мо на це питання словами самого Суркова: «Ничего страшного в предложенном изображении на самом деле нет, достаточно немного изменить угол зрения, и станет опять нестрашно».
Дуже ймов╕рно, що це – прощальне згущення темряви перед св╕танком, як це бува╓ перед катастрофою рейх╕в - як тисячол╕тн╕х, так ╕ стол╕тн╕х.
Олег Кудр╕н, ╢вген Якунов
(Укр╕нформ)

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #7 за 15.02.2019 > Тема "З потоку життя"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=20870

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков