Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ВЕСЕЛКА
В╕рш╕ нашого дитинства


Р╤ДНА МОВА
З дитинства мо╖ батьки навчали мене любити свою Батьк╕вщину з кв╕тучими садами, безмежними...


В╤РШ╤ НАШОГО ДИТИНСТВА. ╤ван ДРАЧ
Перша зб╕рка поез╕й ╤вана Драча «Соняшник» побачила св╕т 1962 року.


«У КОЖНО╥ ФЕ╥ БУВАЮТЬ ПРИ╢МН╤ МОМЕНТИ...»
В гостях "Джерельця" ╕з сво╖ми поез╕ями Наталка ЯРЕМА, Наталя МАЗУР ╕ Ксенислава КРАПКА


НАЙКРАЩ╤ УКРА╥НСЬК╤ МУЛЬТФ╤ЛЬМИ ВС╤Х ЧАС╤В
6 кв╕тня св╕т в╕дзначив День мультф╕льм╕в. Це свято було засноване 2002 року М╕жнародною...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #24 за 11.06.2004 > Тема ""Джерельце""
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#24 за 11.06.2004
"Мені тринадцятий минало..."
КС

УВАГА: КОНКУРС!
"Мені тринадцятий минало..."
24 серпня наша держава святкуватиме 13-ту річницю своєї Незалежності. Цей конкурс "Джерельце" оголошує для ровесників нашої Незалежної України, для тих, хто народився в 1991 році і кому цього року виповнилося чи виповнюється 13! Пригадуєте Шевченкові слова: "Мені тринадцятий минало, я пас ягнята за селом..." А чим ви, любі тринадцятирічники, займаєтесь, окрім того, що навчаєтеся в школі? Чим захоплюєтесь, як допомагаєте рідним, яким було ваше життя ці тринадцять незалежних українських років, якою вам бачиться подальша доля нашої Вітчизни, чи любите ви її і чим би хотіли та могли прислужитися їй?
Пишіть нам про своє життя і захоплення, разом з матеріалом надсилайте і свої фотознімки, та пам'ятайте, що цей конкурс лише для тринадцятирічних! "Джерельце" чекає ваших листів до 1 жовтня. Переможці отримають грамоти, дипломи та сувеніри від Сімферопольської міжнародної школи (директор Ю. І. Король) та, сподіваємося, від інших спонсорів.
Запрошуємо до участі в нашому конкурсі і дорослих! Пригадайте, якими ви були у 13 літ, про що мріяли, чого прагнули, у що вірили? Надсилайте й ваші "тринадцятилітні" фотографії - ми із задоволенням опублікуємо їх  разом із вашими дитячими спогадами. Сучасним дітям  буде особливо цікаво їх читати і порівнювати із сьогоденням!
Адреса редакції: 95006, м. Сімферополь, вул. Гагаріна, 5, к. 19, "Джерельце", на конкурс "Мені тринадцятий минало...".

НА КОНКУРС!
Ровесниця  незалежної України
Мене звуть Катерина Кооп. Народилася я 24 серпня 1991 року, тобто
я - ровесниця нашої незалежної держави Україна. І хоча місце мого народження Тирасполь в Молдові, а за національністю я німкеня, - вважаю Україну, Крим і Сімферополь своєю Батьківщиною, бо тут живу, вчусь, тут живуть мої рідні і друзі. Мені подобається жити в незалежній демократичній державі, в якій, як я гадаю, обов'язково все змінюватиметься на краще.  
Навчаюсь я в НВК "Школа-ліцей" № 3, закінчила 7-й клас. Мої улюблені шкільні предмети - англійська мова та алгебра. У вільний час я займаюсь аеробікою, ходжу з друзями в боулінг, опановую комп'ютер, а ще читаю "Кримську світлицю" і "Джерельце". Вважаю, що знати мову держави, в якій ти живеш, - необхідно. А взагалі, я звичайна 13-річна дівчинка, люблю спілкуватися з друзями, обожнюю солодке. А в майбутньому мрію стати інженером-проектувальником, як моя матуся.


КОЛИ МЕНІ БУЛО ТРИНАДЦЯТЬ...
Народився я на Луганщині, в селі Гармашівка,   заснованому   в ХVІІ столітті гармашами із  запорозьких  козаків, що входили в Острогозький слобідський полк. На світ божий з'явився  в  1924 році - в рік, коли помер Володимир  Ленін.
Мій  перший маленький ювілей - 10-річчя - настав відразу після страшного  1933-го  - року голодомору в Україні.  Нам, учням, почали видавати по сто грамів хліба на день. Пам'ятаю, як я та й інші хлоп'ята просили, щоб різали хліб тоненько, бо тоді він здавався нам  більшим шматочком.
А ще в цей, 1934 рік,  в Ленінграді було  вбито Сергія Кірова, одного з відомих в той час партійних  керівників. Для Сталіна та його прибічників це стало  приводом,  аби  розгорнути в країні криваву репресивну кампанію, особливого розмаху яка набула  в 1937 році, тобто  коли мені виповнилося 13 літ.
Цей  страшний час  торкнувся також села, в якому я тоді жив. Кілька чоловік арештували й повезли до райцентру. Одного дня  в наш  4-й клас зайшов директор школи Чирков і повів розмову про те,  що кожній  радянській людині треба бути дуже пильним, адже вороги  повсюди займаються шкідництвом.
- Ось, чи знаєте ви, хто такі... -   назвав він  прізвища двох учнів.
-  Грицько!.. Ванько! - загомоніли учні, перебиваючи один одного.
 - Ні, вони не просто Грицько та Ванько. Вони - підкуркульники, - наголосив директор. -  Їхні батьки розкуркулені...
Клас затих, а  хлопчики, про яких ішлося, заплакали.
Ще  запам'яталися  соціалістичні змагання. Так, так. Ми, учні,  брали на себе соціалістичні зобов'язання. Було це чи то в четвертому, чи в п'ятому класі. Я написав, що зобов'язуюся вчитись на "відмінно" (бо був дійсно відмінником). А Володя Лобов, що сидів поруч зі мною, якого я викликав на змагання, зобов'язався вчитися на "посередньо" і "добре". Коли підбили підсумки, то виявилося, що переміг Володя. Бо в  нього  оцінки були ті, на які він обіцяв вчитися. А у мене, на жаль, крім "відмінно" стояло одне чи два "добре".  Отож, мій суперник дійсно  виконав  свої зобов'язання і одержав  заслужену нагороду - кольорові олівці та зошит,  а я - ні.
В  цей рік я вперше побував в піонерському таборі.  Розташований  він був в тому ж шкільному будинку (великій хаті),  де ми вчилися. Спав на столі, покритому  скатертиною, її дала  старша  за мене сестра - ми жили вдвох, бо батьків не було, і простирадла у нас не було...
Хочу  згадати про щось світле, радісне - й не можу.  А попереду на нас чекало ще одне важке випробування - війна.
Отаким  було моє дитинство.
Петро ГАРМАШ,
ветеран війни та праці, учасник бойових дій.

* * *

Любі джерелята! Сподіваємося, вам цікаво було читати спогади Петра Єгоровича
Гармаша про його нелегке дитинство. Нехай і ваші дідусі та бабусі пригадають, якими вони були тоді, коли їм "тринадцятий минало". Шановні дорослі! Надсилайте до "Джерельця" свої спогади і фотознімки сьогоднішні й дитячі, які ми вам обов'язково повернемо!

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #24 за 11.06.2004 > Тема ""Джерельце""


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=2086

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков