Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПРОКИНУВСЯ ВОДЯНИК
Наш╕ традиц╕╖


САВА ╤ ЛАВА
Наш╕ традиц╕╖


«20 ДН╤В У МАР╤УПОЛ╤», ДЖАМАЛА ╤ «КОНОТОПСЬКА В╤ДЬМА»:
Стали в╕дом╕ лауреати Шевченк╕всько╖ прем╕╖…


ПРАВДА ДВО╢СЛОВА
Наш╕ традиц╕╖


ОЧИМА БЕЛЬГ╤ЙСЬКОГО ФОТОГРАФА
На його зн╕мках - чорно-б╕ла пал╕тра Майдану…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #4 за 25.01.2019 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#4 за 25.01.2019
ПРИГОДНИЦЬКИЙ ЖАНР НАБИРА╢ СИЛИ

Реценз╕я

Онипко Т.╤. Супроти орди. – Полтава, 2018 р╕к, 304 с.

Для висв╕тлення сучасних под╕й у п╕вденно-сх╕дних рег╕онах Укра╖ни автор скористався можливостями пригодницького жанру. До реч╕, в╕н притаманний ╕ в багатьох ╕нших його творах на ╕сторичн╕ теми. В основ╕ сюжету роману «Супроти орди» розпов╕дь про боротьбу за незалежн╕сть р╕дного краю наших сучасник╕в – козака-характерника та його побратим╕в, в╕дважних лицар╕в, нащадк╕в славних с╕човик╕в, як╕ силкуються здолати зовн╕шн╕х ╕ внутр╕шн╕х ворог╕в не звичайною збро╓ю, а з допомогою сво╖х ун╕кальних зд╕бностей, дарованих пращурами.
Справа в т╕м, що протистояння добра ╕ зла на теренах Укра╖ни посилилося, особливо в останн╕ чотири роки, починаючи з под╕й на ки╖вському Майдан╕, захоплення Криму та в╕йни на Донбас╕. До цього сл╕д додати ╕ розгул корупц╕╖ та безчинства ол╕гарх╕в ╕ ╖хн╕х прихвостн╕в, а також в╕двертих зрадник╕в, що угн╕здилися на р╕зних щаблях влади. Навколо цих перипет╕й ╕ розгорта╓ться непримиренна борня. До реч╕, досить захоплююча. Як мовиться, почавши читати, важко в╕д╕рватися в╕д роману.
Заголовок книги теж ориг╕нальний – «Супроти орди». ╤ ось чому. З╕ шк╕льних л╕т закарбувалось у пам’ят╕ слово «орда» як назва тюрсько-монгольських феодальних держав (наприклад, Золота Орда). Тут же в переносному значенн╕ ним позначен╕ т╕, хто взявся захоплювати укра╖нськ╕ земл╕, в ╖хн╕й когорт╕ ╕ корупц╕онери р╕зних мастей. Словом, вони ╕ ╓ безжальн╕ ординц╕, що мало чим в╕др╕зняються в╕д середньов╕чних загарбник╕в. Саме з ними на прю стають запорозьк╕ козаки.
Роман, як мовиться, зач╕па╓ за живе, пост╕йно трима╓ в напруз╕ почуття та уяву в╕д неоч╕кувано╖ правди. ╤ це, завважте, у пригодницькому твор╕. Читаючи, не пом╕ча╓ш, як виписан╕ образи геро╖в, як подумки в╕дс╕ю╓ш под╕╖ (скаж╕мо, ╤ловайський котел, захист Хортиц╕ та Савур-Могили тощо) в╕д тих, що привнесен╕ фантаз╕╓ю автора (перевт╕лення козак╕в-характерник╕в, ╖хн╕ маг╕чн╕ д╕╖). Вони шокують, завдають шкоди р╕зно╖ маст╕ зрадникам ╕ перевертням, одначе – диво дивне╓! – ╖м в╕риш, знаючи, що в реальност╕ н╕чого схожого не було. Але ж могло бути! Бо ж чого т╕льки не бува╓ в нашому бутт╕! Незбагненно чар╕вна сила слова, здатна п╕д рукою майстра породити думку справд╕ художню. Думку, завдяки як╕й в╕дчува╓ш багатогранн╕сть житт╓вих явищ з╕ складним по╓днанням в них суперечливих стор╕н ╕, зрештою, в╕дчува╓ш, як ожива╓ жанр дещо призабутого пригодницького роману. Тим паче, що зроста╓ читацький попит на цей жанр – з неперес╕чними характерами, хай ╕ в фантастичних обставинах.
Тихону Онипко якраз ╕ вдалося в роман╕ створити атмосферу, де на передньому план╕ в надзвичайних ситуац╕ях ╕ конфл╕ктах жив╕ люди з ╖хн╕ми морально-етичними та соц╕альними проблемами, ╖хн╕ душ╕, що потрапили у винятков╕ умовини. Перед нами неординарне життя багатьох ╕ндив╕д╕в, ╖хн╕ драми, хрон╕ка злет╕в, пад╕нь ╕ зрад. ╤ все це на тл╕ неспок╕йного часу, коли в╕йна на сход╕ Укра╖ни набира╓ оберт╕в, на тл╕ корупц╕╖, що, як ╕ржа зал╕зо, роз’╖да╓ ус╕ г╕лки влади. Те тло вимальову╓ться у виразних художн╕х деталях, як╕ особливо збуджують думку. Характерний для проза╖ка спос╕б мислення контрастами ╕ парадоксами створю╓ образотворчу пал╕тру особливо в╕дчутною та яскравою. Ось, наприклад, драматичний еп╕зод битви за Савур-Могилу: «Не з околиць гори, а зв╕дкись ╕з-поза далеких бугр╕в за державним кордоном полет╕ли вогнян╕ меч╕. Вони роздирали, краяли, панахали н╕ч на смуги. Ракети, ударяючись у гору, шкварчали, вибухали смерчами з╕ свистом ╕ шип╕нням. ╤гор (командир укра╖нського загону – В.Г.) зрозум╕в: то били «гради» – «братське» послання укра╖нському народов╕. Снаряди вибухали, випалюючи та плюндруючи усе довкола. Здавалося, ридала гора». А дал╕ як контраст: «На сход╕ прояснялося небо, неохоче, боязко зачинався тривожний ранок».
Промовист╕ стил╕стичн╕ засоби в зображенн╕ тих можновладц╕в, хто знищу╓ Укра╖ну зсередини, намага╓ться потайки, витончено ╖╖ послабити, роз╕рвати на частини. Ну х╕ба не парадокс? Продажна так звана «ел╕та», що править у столиц╕ козацького краю Запор╕жж╕: начальник обласного управл╕ння МВС Зирк╕н, прокурор Цацк╕н, мер м╕ста Лин, начальник управл╕ння СБУ Дрючков, полковник Карата╓в та ╕же з ними л╕зуть з╕ шк╕ри аби запорозька земля стала часткою м╕ф╕чно╖ Новомокш╕ – допомагають бойовикам на Донбас╕. Не дивно, ними оп╕ку╓ться такий соб╕ Меф╕стофель – ол╕гарх-м╕льярдер Ахов.
╤рон╕чно, часом з сарказмом, автор опов╕да╓ про новоявлених ман╕лових, як от: «Тепер уже Ахов захитався у сво╓му кр╕сл╕. В╕н од сво╖х розв╕дник╕в знав, куди под╕вся Карата╓в… «Спочива╓» спок╕йн╕с╕нько в терикон╕. Бо ж посм╕в не виконати його завдання, з╕рвав поставки «гуман╕тарки». ╤ вождя з нього не вийшло. До того ж, багато знав про нього, Ахова, та його оточення. У таких невдах к╕лька вар╕ант╕в: терикони, покинут╕ шахти або ж пад╕ння з балкон╕в». ╤ те, що ми, читач╕, дивимося на отих злочинц╕в глузливим поглядом опов╕дача – безперечно, дода╓ плюс╕в творов╕. А взагал╕-то деяк╕ його стор╕нки читати страшно. Саме страшно, бо ст╕льки в згра╖ ахових, карата╓вих, довгополових зрадництва ╕ пролито╖ кров╕…
Приваблю╓ в роман╕ розма╖ття «словесних фарб» з найщ╕льн╕шим по╓днанням лакон╕зму ╕ стриманост╕. Проз╕, що грунту╓ться на цих засадах, притаманн╕ образн╕сть, емоц╕йн╕сть, ясн╕сть ╕ ч╕тк╕сть. Погляньмо хоча б на метафори ╕ пор╕вняння – як передають вони природний предмет у моменти його емоц╕йного сприймання людиною: «з-п╕д його довгих в╕й струмен╕ла щира блакить», «ревнив╕сть набухала в його грудях», «таке враження, наче в╕н потрапив в ополонку ╕, аби виборсатися, хапався за все», «стрекочуть кулементи, автомати, повзають, як ал╕гатори, танки та бронемашини ╕, мов пол╕т метеора в неб╕, обрива╓ться чи╓сь життя»… Тут передовс╕м рефлекс╕йна гра мисл╕, спрямовано╖ головним чином на трепети душ╕, безмежно м╕нливо╖ ╕ та╓мничо╖. Конкретн╕сть ╕ точн╕сть окремих пейзажних деталей позбавля╓ текст розтягнуто╖ описовост╕. В легких штрихах зображення природи автора ц╕кавить не так докладний опис предмет╕в ╕ явищ, як ╖х загальний стан ╕ настр╕й: раптом блисне який-небудь «пагорб у плетив╕ густо╖ дерези» чи «пагони петрового батога з блакитними з╕рочками», чи те, «як за парканом у в╕тт╕ дерев посм╕ювалися пташки», чи ╕нше щось, вхоплене спостережливим оком. Справд╕, як писав ╢. Плужник, «чим менше сл╕в, тим висловлюватись легше».
╤ ще одна притягальна сила цього небуденного твору. В╕н дуже патр╕отичний. Певно ж, не випадково на його обкладинц╕ репродукц╕╖ картин Мирослава Добрянського «Прикрий спину, друже» ╕ Серг╕я Васильк╕вського «Козаки в степу», як ╕ в╕рш Василя Симоненка «Земле р╕дна! Мозок м╕й св╕тл╕╓»… Книга написана з в╕рою в укра╖нський народ, в його непереможн╕сть – ╕ тому вона на час╕, бо з’явилася саме зараз, коли держава в жорстокому протистоянн╕ з╕ св╕том зла. За великим рахунком, ф╕нал роману залиша╓ться в╕дкритим, спод╕ва╓мось на продовження захоплюючих пригод козак╕в-характерник╕в в оборон╕ р╕дного краю.
Василь ГРИЦЬК╤В

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #4 за 25.01.2019 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=20799

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков