Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3677)
З потоку життя (6894)
Душі криниця (3705)
Українці мої... (1510)
Резонанс (1606)
Урок української (997)
"Білі плями" історії (1756)
Крим - наш дім (534)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (71)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
КУДИ ДИВИТЬСЯ М╤СЯЦЬ...
23 жовтня — свято ╢вламп╕я ╕ ╢вламп╕╖


ГАЛИНА ЛИТОВЧЕНКО: ╥ДУ В ГОСТ╤!
Сьогодн╕ господинею Л╕тературно╖ стор╕нки КС ╓ в╕дома кримська укра╖нська поетеса пан╕ Галина...


ПЕТРО КУХАРЧУК: ЗАМОРОЗЬ
Присвячую мо╖й перш╕й вчительц╕ Греченюк Ганн╕ Васил╕вн╕, вчительц╕ укра╖нсько╖ мови ╕ л╕тератури...


З ПОКРОВИ ПОЧИНА╢ТЬСЯ ЗИМА
У цей день уперше запалювали у печах, щоб «роз╕гр╕ти ╖х на зиму».


«СЕРЦЕ Д╤ТЯМ В╤ДДАЮ!..»
Попереду у Натал╕╖ К╕чун-Лемех нов╕ плани, нов╕ творч╕ ╕де╖. Дай Бог ╖х зреал╕зувати!




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #4 за 25.01.2019 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#4 за 25.01.2019
ЗАЧАРОВАНИЙ КРИМ ДОМ╤Н╤КА АРФ╤СТА

КРИМ (крик)
я н╕хто тоб╕ – мить кром╕шня –
Криме, кармо моя кремезна
моя крове – мово старезна
закарбована сном гор╕шн╕м

я н╕хто тоб╕ – хтось хтон╕чний…
в хаос – в Тартар нав╕ки в╕чн╕…
у тортури… у св╕т без сл╕ду 
кара-дагський знавцю А╖ду…

у кор╕ння – в крам – в кара╖ми –
в ск╕фи – в поле – в полин полон╕в…
– вeсни виродилися в зими
греки випорснули  з х╕тон╕в

╕з х╕тину – у склеп – в хатину
захаращену ╕ голодну…
у харизму хистку-безродну
у каньйонну кам╕нну воду

у розщелину чатир-дагську 
у печери хм╕льного Сходу
в ял╕вцеву могилу братську
в небом викресану породу – 

╕з тавр╕йським тавром печеним –
в степов╕ к╕ммер╕йськ╕ чари
в генуезц╕ – у яничари –
у шляхи – в ракушняк товчений…  

в херсонеську ру╖ну храму –
в християнську холодну схизму –
у мечет╕ – в меч╕ ╕сламу –
у жахний шеол юда╖зму…

у замучене м╕фом море – 
в морову незупинну язву –
пекло випещених повторень –
у нав’язливу казку – в назву…

М╤Й ХРАМ – М╤Й КРИМ…
м╕й храм – м╕й Крим…
коловоротний кромлех
на берез╕ скал╕чених над╕й…
см╕╓ться Час – лихвар ╕ лиход╕й
чатуючи на м╕й прощальний подих…
я викричав ус╕ сво╖ слова
на море-гори-хащ╕-гущ╕-пущ╕…
тут захлинувся дух м╕й невмирущий
завмерла тут душа моя жива…

КРИМ-РИМ
1
д╕м – засмолена в мор╕ бочка
д╕м – т╕сна гам╕вна сорочка
д╕м – у горл╕ ядучий дим…
м╕й Ел╕з╕ум…
Крим м╕й Рим…
море – винесе в ностальг╕ю
море – зморить мару ╕ мр╕ю
море – вим╕р мо╓╖ мови
у безвим╕рност╕ любов╕…

в╕д Криму до Риму – всього лише рима
в╕д моря до мороку – в╕ддаль незрима
печаль незборима – стезя в безт╕лесся  
лягла з п╕днеб╕ння ╕ до п╕днебесся…
2
святий Петро пливе плечем Ай-Петр╕
в старому чудернацькому човн╕
через на╖жен╕ сосновим хутром нетр╕
через татарськ╕ погляди сумн╕
пливе-пливе… за ним прекрасн╕ д╕ти
апостоли чар╕вно молод╕
╕ сам Хома по ялтинськ╕й вод╕
учитися ридати ╕ рад╕ти…
б╕л╕╓ сивиною Учан-Су
муреною скрада╓ться дорога
сп╕шить Петро обняти Козерога
життям пожертвувати за красу…
пливе-пливе кр╕зь музику незриму
по херсонеських зоряних степах
Петро на неподоланих в╕трах…
до Риму шлях лежить у неб╕ Криму… 

КРИМСЬК╤ КОЛИСКОВ╤
1
в╕тром лаг╕дним залоскотаний
хлопчику м╕й воскокрилий з порцеляновими плечима
з крапелькою поту на рожев╕й скрон╕
з невтамованим «ще-ще сонця!»
ти жу╓ш ср╕блястий листочок зачаровано╖ оливи
╕ вола╓ш у небо «Боже, так ось же… ось я!»
╕ см╕╓шся-см╕╓шся з мене – мовчазного дурня-Дедала
св╕тиш в даль чолом золотавим
╕ очима повними моря шепчеш в╕рша мого нового
╕ летять на молитву птиц╕ з темним п╕р’ям кримсько╖ ноч╕
божев╕льн╕ цикади тихнуть поза межами ультразвуку
хрипнуть чайки… летять дельф╕ни…
хмари марно збирають воду у торби перебит╕ в╕тром… 
я ловлю твою теплу руку ╕ зл╕таю з тобою в пр╕рву
добувати прадавню глину з побережжя Кучук-Ламбату…
╕ ти л╕пиш соб╕ дорогу… а мен╕ безк╕нечне л╕то…
скеля плаче тисячол╕ття за густим теплом твого т╕ла
бо н╕хто ╕ще не вертався позбирати з╕тл╕л╕ зор╕…
2
тво╓ одчайдушне «татку!»
врятову╓ в╕д циганства
м╕й синку, вороненятку,
не в╕р в мо╓ пуританство
це т╕льки страх –  не обняти
не заглянути знову
в очей голуб╕ агати…  
сп╕вай мен╕ колискову
розказуй про Гека Ф╕нна
я ще прилечу – не плачу
╕ льодом в зал╕зну спину:
а що як б╕льш не побачу?
пробач мен╕ вс╕ розлуки
ус╕ неск╕нченн╕ дал╕
де доля кружля╓ круком
чатуючи при провалл╕
прости – не рости так швидко
не ринь у сво╓ заклання…
… стина╓ зап’ястя нитка
зав’язана на прощання…
3
св╕тлий м╕й синку
мудрий м╕й ельфе
долю зрихтую – п╕демо в Дельфи
кину в торбину сонце-хл╕бину
д╕дову yсм╕шку тиху-родинну
кину туди зачароване коло
наших дор╕г що не зрадять н╕коли

п╕демо вдосв╕та берегом моря
стежкою зречення  ╕ упокори
в димом устелений темний оракул…
Гера вгор╕… за горою Геракл…

п╕ф╕╓-п╕ф╕╓, де наша Ск╕ф╕я?..
панночко з лаврами, де наша Тавр╕я?..
де ╓ наш д╕м?..
синку, ход╕м…

МОРЕ (хвил╕)
море – шляхетна патина м╕д╕...
море – шалене поле в хл╕бах...
море – Гомер… Горац╕й… Ов╕д╕й...
море – Моцарт… Бетховен… Бах...

море – мара… чорна д╕ра…
море – марення… дон К╕хот…
море – мор… марнота марнот…

море – безм╕р’я Божих очей...
море – м╕рою вс╕х речей...

море – оммммммм…

МОРЕ (карма)
1
море бува╓ мирром-
ладаном для невт╕шних
дискосом ╕ потиром
для в╕дчайдушно гр╕шних
море бува╓ – мертвим
море бува╓ – чорним
вичерпаним ╕ стертим
в штил╕ бува╓
в шторм╕
маревом
сновид╕нням
хаосом ╕ б╕дою
болю оц╕пен╕нням
море бува╓ – мною…
2
мр╕╖ по море марн╕
примарн╕ мр╕╖ про море
море саме обира╓
хто розчиниться в ньому
хто знев╕риться в ньому
хто просичить як магма
хто пролетить як чайка
хто пропливе як риба
хто як кам╕нь потоне
хто як сонце повисне
хто як небо зав’язне…
… ╕ т╕льки поет – почу╓…

КИПАРИСИ
Лес╕ Укра╖нц╕
1
усохлий кипарис – указ╕вним перстом
╕ржавий цвях буття – усякого й усюди
живуть ╕ тут як╕ не ╓ – а люди
благословляють день Аллахом чи Христом…
розламан╕ хл╕би… ╕з г╕р зрина╓ н╕ч…
розм╕рено жу╓ зачинена худоба…
стискаю у руках палаючого лоба
дивлюсь в дитяч╕ оч╕ – чорну п╕ч 
де в глибин╕ – вогн╕… ╕ запала╓ хата
╕ все згорить до тла за що я потерпав
отямиться душа у полум’╖ заграв…
куди ╕ маму я пров╕в… ╕ тата…

2
вс╕ кипариси крокують в море
не гне ╖х в╕тер ╕ не говорить
до них…
стр╕мчаст╕ гнучк╕ п╕дпори
тримають небо в журн╕й покор╕…
т╕нь чорних амфор… нож╕ щербат╕
чатують дол╕…
в тужних  staccato
Орфея горнуть в цупку церату –
на цвинтар тиш╕ несуть ховати…

КРИМСЬКЕ Л╤ТО
стр╕мке розпатлане л╕то
ц╕лу╓ св╕танки сонн╕
гойда╓ться в паралелях
нанизаних н╕ччю нот… 
за в╕тром Параг╕льмену
лаванда зл╕та╓ морфо
дор╕г ефемерний морф╕й
крадеться по венах г╕р… 
вилуню╓ давн╓ слово
по сходах тавр╕в на Сход╕
кричить роз╕рвано в карстах
в ущелинах Караб╕…
╕ п╕н╕╖ Карасану
розч╕су╓ греб╕нь сонця
сп╕вучими ручаями
чаклу╓ Кучук-ламбат…
╕ солодко так… самотньо…
н╕кого на ц╕л╕м св╕т╕…
пливеш у високе небо
високу печаль несеш…
лата╓ подерту долю
розгублену душу горне – 
загублена в мор╕ воля
забута в Криму краса…

ФОРОС
губи губляться у сн╕гах
поц╕лунку ╕з порцеляни
ми ще л╕том Форосу п’ян╕
ми ще жад╕бн╕ ╕ жадан╕
ще Господь в очах не зачах…
руки ронить чужа журба
ман╕пура жовт╕╓ тeпло
допекло досконале пекло
зафарбовувана безпека
закарбованого раба…
╕ серця ростуть на гор╕
з недоречною церковuчкою
ял╕вцем ╕ цупкою дичкою…
линем братиком ╕ сестричкою
у портал Байдарських вор╕т…


БАХЧИСАРАЙ
╤сма╖лу Гаспринському
буде усе зап╕зно
б╕йся чи обирай
наскр╕зно ╕ зал╕зно
коле Бахчисарай
колом гуде гончарним
м╕чена мчить мечеть
вихрести яничари
виродились ущерть
закам’ян╕л╕ сльози
цвинтар╕-пустир╕
рвуться стежки венозн╕
г╕р печуть пухир╕…
буде усе зап╕зно
грайся чи помирай
нар╕зно ╕ безсл╕зно
Бог ╕ Бахчисарай… 

ЧУФУТ-КАЛЕ
Авраму Ф╕рковичу
Чуфут-Кале у в╕чност╕ кочу╓…
ночу╓ в чорних вищирах печер
тепло намолене розхристаних химер –
кенас… ╕ ними Час ласу╓ всу╓…
даремно голосили неви╖м
кам╕нням розкидaли застороги –  
оголеними нервами дороги
стенувся ввись останн╕й кара╖м…
в музей закостен╕лий мавзолей
намарно марить стогонами Тори…
м╕норами горять самотн╕ гори
╕ меншають без велич╕ людей…

КАРАДАГ
Максу Волошину
А╖ду д╕л
Ол╕мпу дах
пожадний лицар Карадаг
лихвар
корсар середньов╕чний
глибокоокий жид нав╕чний
поету – лик
стол╕ттям – л╕к
агат… опал ╕ сердол╕к
в’язь нел╕н╕йного письма
стежками плетена тасьма
дв╕ дол╕ –
сива й золота…
свят╕ м╕сця…
пуст╕ м╕ста…
дитяч╕ догади дор╕йськ╕
солон╕ стр╕ли к╕ммер╕йськ╕…
гора як Тора
Книга Книг…
розхристаний арх╕стратиг
сл╕пий циклоп
знавець в╕тр╕в
крамольний янгол в╕ршар╕в…


ДЕМ╤РДЖ╤
Михайлов╕ Коцюбинському
демони Дем╕рдж╕
вищерблен╕ скрижал╕
вискоблен╕ ножами
меж╕ ╕ рубеж╕ 
викресан╕ в диму
викуван╕ боввани
Лусти ╕ Фуни рани
вищирен╕ у тьму
моря туманне скло
ми╓ японська ос╕нь
сосни зеленокос╕
в син╓ вправля╓ тло…
сам дем╕ург бродяг
в простор╕ ╕ у час╕
звuсока на крилас╕
дивиться Чатир-даг…
горн╕й анахорет
долю ку╓ бездушно…
в╕чно стара Алушта –
зоряний м╕нарет…

МЕГАНОМ
Меганом… Армагеддон
маяка ман╕акальн╕сть
недовт╕лена реальн╕сть
зафарбований фантом…

крутими покручами круч
ст╕ка╓ в море св╕тло син╓…
неугамовне голос╕ння…
на Гол╕афа гол╕рyч…
╕скрять кристалами псалми
солончаков╕… неут╕шн╕
волаючи осанну в вишн╕х
архангел плаче за людьми…
за н╕мотою ни╓ св╕т
обнявши небо Меганомом
омр╕яним останн╕м домом
маячить моря пустоцв╕т…

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #4 за 25.01.2019 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=20792

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков