Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3033)
З потоку життя (6242)
Душі криниця (3437)
Українці мої... (1453)
Резонанс (1479)
Урок української (987)
"Білі плями" історії (1659)
Крим - наш дім (532)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
БАЧИТИ ЗА ГОРИЗОНТ
Чи не продовжу╓мо ми й дал╕ ту сумну традиц╕ю ╕ сьогодн╕, вкотре бездумно п╕дпираючи як не...


ДВА Р╤ЗДВА, ДВА НОВИХ РОКИ ╤ ЧОТИРИДЕННИЙ РОБОЧИЙ ТИЖДЕНЬ
Пишу ц╕ прописн╕ реч╕ роками, от лиш мало хто те чита╓. Ще менше роблять висновки. Може тому, що...


В ОЧ╤КУВАНН╤ НОВОГО БОГДАНА
Особа Богдана Хмельницького тут ╓ дуже показовою. Геро╖зац╕я образу виключа╓ наявн╕сть вад,...


СМАК ДЖЕРЕЛА Г╤ДНОСТ╤
Верблюда можна привести до води, але змусити його напитися неможливо.


ПРЕЗИДЕНТСЬК╤ ВИБОРИ. ПОГЛЯД З КРИМУ
П’ять дн╕в тому, в останн╕й день 2018 року оф╕ц╕йно стартувала передвиборча кампан╕я з...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #3 за 18.01.2019 > Тема "Резонанс"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#3 за 18.01.2019
СПРОБА В╤ДМИВАННЯ ВЛАДИ В╤Д БРУДУ

Листи… Останн╕м часом, п╕дс╕вши на телефони, ми майже в╕дмовилися в╕д них. Зр╕дка користу╓мося електронною поштою, а вже про паперов╕ – от╕, в конвертиках, на як╕ наклеюють попередньо облизан╕ язиком марки – вже й забувати стали. Справд╕, кому спаде на думку сп╕лкуватися за допомогою слимачково╖ пошти, як називають традиц╕йну пошту англ╕йц╕, коли електронного листа ваш адресат отриму╓ ледь не в ту ж секунду, як ви його в╕дправили. ╤ то, не злизуючи н╕яких м╕кроб╕в з маленьких зубчатих картинок, не шукаючи поштову скриньку, не змушуючи якусь ж╕ночку тягнути в л╕тню спеку, п╕д бридким ос╕нн╕м дощем чи по ожеледиц╕ свою неп╕дйомну сумку аж до двору вашого адресата.
А все ж паперова пошта ще не виродилася остаточно. Принаймн╕, оф╕ц╕йна кореспонденц╕я суд╕в проходить саме через не╖. Б╕льш того, минулим л╕том мав халепу, бо коли потр╕бно було швидко зреагувати на запит Европейського суду з прав людини (а в╕н, треба сказати, реагу╓ лише на паперов╕ та факсим╕льн╕ листи), виявилося, що в╕дправити факс з райцентру на Слобожанщин╕ неможливо. Укртелеком скасував таку послугу, а власники двох чи трьох оф╕сних факсових апарат╕в, наявних в м╕ст╕, не мали чи то можливост╕, чи бажання в╕дправляти пов╕домлення за кордон. Та що там мовити за пров╕нц╕йне м╕стечко – у велелюдному Харков╕ донька витратила п╕вдня, доки надибала факс на П╕вденному вокзал╕. Ось тут ми, схоже, випередили ╕ Европу.
Окр╕м суд╕в з великим п╕╖тетом ставляться до пересилання кореспонденц╕╖ засобами традиц╕йно╖, «паперово╖» пошти ╕ в деяких ╕нших установах. Скаж╕мо, в Адм╕н╕страц╕╖ Президента, в апарат╕ голови ВР та в апарат╕ голови оч╕льника ДП НГЖВ. Так, попри виконання вс╕х виставлених ними умов для прийняття електронного листа – наявн╕сть факсим╕льних п╕дпис╕в заявник╕в зокрема, перш╕ дв╕ служби фактично про╕гнорували звернення до Президента та голови ВР тридцяти укра╖нських письменник╕в, як╕ наприк╕нц╕ позаминулого року виступили на захист «Кримсько╖ св╕тлиц╕», л╕кв╕довано╖ на територ╕╖ Криму не спецслужбами ворога, а вишиваними недотепами в╕д нашо╖ власно╖ влади. Ще трепетн╕ш╕ почуття до паперово╖ пошти виявив нин╕шн╕й оч╕льник ДП НГЖВ пан Щекун, видавши в 2016 роц╕ суворий наказ власкору «Кримсько╖ св╕тлиц╕» Буту пересилати кореспонденц╕╖ з окупованого Криму до Ки╖ва, окр╕м електронно╖, ще й засобами звичайно╖ пошти. Почуття т╕ були наст╕льки палкими, що недавн╕й герой кримського майдану геть не тямив, що сво╖м наказом, по-сут╕, вимагав в╕д кореспондента явки з повинною на вулицю Ки╖вську, м. С╕мферополь.
Згадав про паперову пошту не випадково. Позавчора саме через Укрпошту отримав нарешт╕ ухвалу Верховного суду у справ╕ щодо незаконно невиплачено╖ мен╕ п╕вр╕чно╖ зарплати Державним п╕дпри╓мством Нац╕ональне газетно-журнальне видавництво. Чекав цього р╕шення останньо╖ на нац╕ональному р╕вн╕ касац╕йно╖ ╕нстанц╕╖ суду б╕льше семи м╕сяц╕в - 228 дн╕в. Попри те, що особливих спод╕вань на зблиск променю св╕тла в ц╕й запл╕сняв╕л╕й богад╕льн╕ не було, це була остання можлив╕сть на нац╕ональному р╕вн╕ для мене отримати врешт╕ прилипл╕ до рук НГЖВ от╕ мо╖ нужденн╕ коп╕йки, а для держави, яку представляло видавництво – структурний п╕дрозд╕л М╕н╕стерства культури – в╕дмитися в╕д бруду, стягнутого на не╖ спершу неправом╕рними д╕ями його оч╕льника, а в подальшому - неправедними р╕шеннями суд╕в. Не сталося. Суд, витримавши мелодраматичну паузу, в╕дмовив у розгляд╕ касац╕йно╖ скарги, визнавши, що м╕й вих╕д за меж╕ строку, в╕дведеного на оскарження р╕шення апеляц╕йно╖ ╕нстанц╕╖, був невмотивованим. Що ж, з точки зору Верховного суду, необх╕дн╕сть п╕дтримати дружину, яка щойно ледь уникла складно╖ операц╕╖, може, й не ╓ достатньою п╕дставою. Справд╕, люди тяжко хвор╕ють ╕ нав╕ть помирають щодня, але строки на оскарження – то святе. Dura lex, sed lex, як казали ще в стародавньому Рим╕. Але ж тод╕ було б справедливим, якби й суди не дозволяли соб╕ переступати через закон, а чи зловживати поняттям розумних строк╕в, в╕дведених для розгляду справ. Адже надм╕рна завантажен╕сть, на яку вони перманентно посилаються, н╕як не п╕дпада╓ п╕д визначення force major – непереборних обставин.
Тут, певно, треба пояснити читачев╕, який не так давно прийшов на стор╕нки «Кримсько╖ св╕тлиц╕», про що, власне, йдеться, до чого тут ц╕ еп╕столярн╕ алюз╕╖ та натяки на судову тяганину з якимось, судячи з назви, шановним видавництвом. ╤стор╕я довга, неприваблива, здеб╕льшого сумна, а десь ╕ в╕дверто брудна. Описати ╖╖ двома словами неможливо, але дуже коротко справа зводиться ось до чого.
В останн╕ дн╕ 1992 року, за ╕н╕ц╕ативи кримських укра╖нських письменник╕в, що заручилися п╕дтримкою НСПУ та Всеукра╖нського товариства «Просв╕та», в Криму з’явилася перша укра╖нськомовна повноформатна газета державницького спрямування – тижневик «Кримська св╕тлиця». На жаль, сама держава не надто оп╕кувалася нею: десять рок╕в виселень-переселень з одного малопристосованого прим╕щення до ╕ншого, м╕зерн╕ зарплати, як╕ до того ж не виплачувались, бувало, м╕сяцями – ось реал╕╖, як╕ змусили колектив тижневика шукати опору в особ╕ яко╖сь державно╖ структури, яка б могла гарантувати хоч якусь стаб╕льн╕сть. Треба розум╕ти, що НСПУ в╕д початку не мала кошт╕в на утримання газети. ╤нший сп╕взасновник, «Просв╕та», надавав допомогу на перших порах, але його можливост╕ були далеко не безмежн╕. Певний час кошти надходили в╕д Держкомтелерад╕о. Але якось так дивно виходило, що державницьке в╕льнодумство св╕тличан кожного разу результувалося зривами ф╕нансування газети (оплата оренди прим╕щення, типографських послуг ╕ т.п.), затримками зарплат. Найпоказов╕шою була ситуац╕я, коли ф╕нансування газети, припинене через п╕дтримку помаранчевого кандидата в Президенти, той самий помаранчевий Президент не посп╕шав в╕дновити й через м╕сяц╕ п╕сля сво╓╖ ╕ног’юрац╕╖. Тод╕ колектив газети зазнав тяжкого удару. Б╕льш╕сть сп╕вроб╕тник╕в, не витерп╕вши безгрош╕в’я, п╕шли з редакц╕╖. В цьому час╕ яскраво проявилася позиц╕я св╕тличного читача, який окр╕м передплати ще й надсилав як╕сь кошти, допомагав, оплачуючи пап╕р ╕ т.п. Не так т╕ ф╕нанси, як в╕дгук в серцях читача додавав наснаги тим нечисленим сп╕вроб╕тникам, що залишилися, не дозволяв закрити газету. Схудла до половини свого об’╓му, «Кримська св╕тлиця» все ж вистояла тод╕.
Треба розум╕ти, що, на в╕дм╕ну в╕д материково╖ Укра╖ни, вижити за рахунок одн╕╓╖ передплати в змосковленому Криму КС не могла. За найкращих для не╖ час╕в, число ╖╖ передплатник╕в не перевищувало трьох з половиною тисяч. На жаль, саме цього розум╕ння вкрай бракувало нашим суператр╕отичним л╕дерам. Так, коли автор цих рядк╕в звернувся з цим питанням до пана Юр╕я Костенка, який в перерв╕ з’╖зду сво╓╖ парт╕╖ в с╕чн╕ 2005 року жваво давав ╕нтерв’ю для телеканал╕в, той порадив кримчанам самим вир╕шувати питання ф╕нансування КС на м╕сцевому р╕вн╕. Прикметно, що м╕сяцями зриваючи м╕зерне бюджетне ф╕нансування КС в 2005, 2006 рр., Ки╖в не забував справно перераховувати м╕льйони гривень на п╕дтримку московомовно╖ преси Криму. Чи ж дивно, що в намаганн╕ хоч якось забезпечити ф╕нансову стаб╕льн╕сть, колектив КС погодився визнати сп╕взасновником М╕н╕стерство культури Укра╖ни. Новий сп╕взасновник тод╕ ж, в 2006 роц╕, напол╕г на передач╕ частини функц╕й газети до свого структурного п╕дрозд╕лу, Газетно-журнального видавництва. ГЖВ виявилося з тих, хто ухопивши вашого пальця, намага╓ться в╕дхопити бодай руку. Так, наприк╕нц╕ урядування помаранчево╖ команди функц╕онери ГЖВ зд╕йснили спробу рейдерського захоплення «Кримсько╖ св╕тлиц╕». Одним з верховод╕в в т╕й операц╕╖ був член видавничо╖ ради ДП НГЖВ, громадянин Н╕меччини герр Сер╕ков. Тод╕, звинувативши головного редактора пана Качулу у вс╕х смертних гр╕хах, в нец╕льовому використанн╕ кошт╕в щонайменше, його зв╕льнили, газету переформатували ╕ за к╕лька м╕сяц╕в, дов╕вши до повного банкрутства, закрили. В╕дновити випуск газети вдалося майже через р╕к, п╕сля розсл╕дування прокуратури та р╕шення суду, в результат╕ яких висунут╕ звинувачення були визнан╕ безп╕дставними, головреда поновлено на посад╕.
За схожою схемою д╕яв ╕ призначений наприк╕нц╕ 2015 року оч╕льником ДП НГЖВ пан Щекун. От лишень обставини на той час були значно драматичн╕шими. По сут╕, з к╕нця лютого 2014 року «Кримська св╕тлиця» опинилася на окупован╕й територ╕╖. З боргами за типографськ╕ послуги, з несплаченою орендою оф╕су. Оф╕с було втрачено. А проте ж, не можна й уявити, шоб його вдалося зберегти, нав╕ть сплативши борг за оренду. Врятували найц╕нн╕ше: арх╕в. Друковану газету, яку доправляли потягами з Ки╖ва, поширювали практично до к╕нця 2014 року (до к╕нця л╕та автору цих рядк╕в газету ще носила Кримпошта). З с╕чня 2015 року, з припиненням зал╕зничного сполучення, газета в друкованому формат╕ стала в Криму недоступною. Тод╕ ж, 15 лютого 2015 р., на сайт╕ ДП НГЖВ за посиланням http://cultua.media/nternet-vidannja-krimska-svtlicja (нин╕ тут якимось чином вже об’яви житомирських кас) з’явилося пов╕домлення про переведення КС в електронний формат, що було ц╕лком лог╕чним кроком тод╕шнього його кер╕вництва. Про те ж саме переведення КС в формат ╕нтернет-видання йшлося у лист╕ тод╕шнього заступника м╕н╕стра культури пана Каранд╓╓ва, датованому 23 лютого 2015 року, до голови Наукового товариства ╕м. Т.Г. Шевченка м╕ста Львова пана Р.М. Кушн╕ра.
Але вже в середин╕ березня 2016 року новий оч╕льник НГЖВ пан Щекун, посилаючись чомусь на скасований вже с╕м м╕сяц╕в до того наказ свого попередника, вимага╓ пере╖зду колективу редакц╕╖ до Ки╖ва, посилаючись на небажання нести в╕дпов╕дальн╕сть за сво╖х прац╕вник╕в на окупован╕й територ╕╖.
– Ц╕лком зрозум╕ла турбота за безпеку сво╖х людей, - скажете ви.
╤ ми б не сумн╕валися в тому, якби не один нюанс: пана Щекуна ц╕лком влаштовувало б, якби т╕ ж сам╕ люди залишалися на окупован╕й територ╕╖ ╕ нав╕ть продовжували надсилати кореспонденц╕╖, але… вже не як члени редакц╕╖, а як в╕льн╕ фр╕лансери – за цив╕льно-правовою угодою.
╤ тут коса наскочила на кам╕нь: колектив КС в╕дмовився перебиратися до Ки╖ва. Причин для такого р╕шення було чимало. Хтось не м╕г ви╖хати, полишивши стару хвору мат╕р, хтось мав ╕нш╕ с╕мейн╕ обставини, як╕ унеможливлювали пере╖зд, але одним з головних мотив╕в залишатися на п╕востров╕ було розум╕ння того, що ви╖хавши з Криму, втратимо його пульс, адекватне розум╕ння того, що в╕дбува╓ться з ним, не кажучи вже про дов╕ру свого читача. Адже лише под╕ляючи його долю, можна спод╕ватися на його дов╕ру. Для нас це було незаперечною акс╕омою. Але не для пана Щекуна.
Наприк╕нц╕ травня 2016 року непок╕рний колектив КС було зв╕льнено. Не допомогли апеляц╕╖ головреда н╕ до розуму, н╕ до г╕дност╕, н╕ до державницько╖ позиц╕╖ обох м╕н╕стр╕в культури та ╕нших можновладц╕в. Колектив КС наче накрили ковпаком-невидимкою: нас не бачили, не чули. Дво╓ з колективу, щоправда, уникли зв╕льнення. Одна пан╕ таки погодилася перебратися до Ки╖ва ╕ була негайно п╕двищена до посади в╕дпов╕дального секретаря новостворено╖ газетки, яку пан Щекун став видавати за «Кримську св╕тлицю». Пере╖зд то╖ пан╕ пан Щекун так само облудно видавав на вс╕х р╕внях за пере╖зд ц╕ло╖ редакц╕╖. Другим, хто тимчасово уникнув зв╕льнення, був автор цих рядк╕в. Власне, для його зв╕льнення виданого паном Щекуном наказу було недостатньо. Р╕ч в т╕м, що власний кореспондент не входив до перел╕ку ос╕б, зобов’язаних наказом до переведення. Б╕льш того, видаючи св╕й наказ, пан Щекун обумовив право власного кореспондента залишатися в Криму. Лише зрозум╕вши, що той не жарту╓ ╕ зам╕сть того, щоб пересилати сво╖ кореспонденц╕╕╖ на адресу його ки╖вського клона з обов’язковим дублюванням засобами Роспошти, продовжу╓ надсилати ╖х, як ╕ перше, на оф╕ц╕йний, д╕ючий, н╕ким не скасований багатол╕тн╕й сайт «Кримсько╖ св╕тлиц╕», в╕н вже з липня 2016 року припинив виплату зарплати. Але тим не вдовольнився. Добре знаючи, що перебування на посад╕ власкора унеможливлю╓ отримання пенс╕╖, пан Щекун розтягнув процес зв╕льнення на ш╕сть м╕сяц╕в – до 20 грудня 2016 року. Пот╕м зв╕льнив на п╕дстав╕ все того ж свого наказу з формулюванням «через в╕дмову в╕д пере╖зду до ╕ншо╖ м╕сцевост╕». Лише небажання сп╕впрацювати з такою особою утримало свого часу в╕д оскарження того наказу в судовому порядку. Адже пам’ята╓мо, що наказ про пере╖зд власкор╕в не стосувався. Тим не менш, поза суду першо╖ ╕нстанц╕╖ в╕дверто показала, що нав╕ть в тому, безпрограшному на 200% випадку, в╕н, суд, не гаючись став би на сторону роботодавця, бо ж той представляв яку-не-яку, а владу…
Проте згадана вище судова тяганина практично не зач╕пала питання зв╕льнення, оск╕льки все зводилося, зрештою, до права позивача на оплату прац╕, до того, чи виконував власкор Бут сво╖ посадов╕ обов’язки, публ╕куючи статт╕ в «Кримськ╕й св╕тлиц╕». Суди перших двох ╕нстанц╕й, маючи в сво╓му розпорядженн╕ неспростовн╕ документальн╕ докази нелег╕тимност╕ створеного паном Щекуном ки╖вського дубл╕ката «Кримсько╖ св╕тлиц╕», а отже й нелег╕тимност╕ його вимог власкору Буту щодо пересилання сво╖х кореспонденц╕й на адресу того дубл╕ката, все ж вважали, що н╕чого б не сталося, якби в╕н, Бут, надсилав би сво╖ матер╕али на обидв╕ адреси. Суд друго╖ ╕нстанц╕╖, витребувавши роздрук╕вки вс╕х п’ятдесяти семи статей, роздрук╕вки скр╕ншот╕в електронно╖ пошти, як╕ потверджували пересилання тих статей на адресу редакц╕╖ «Кримсько╖ св╕тлиц╕», ╖╖ оф╕ц╕йного д╕ючого сайту, досл╕дивши в процес╕ трьох зас╕дань, що власкор Бут таки готував, писав та пересилав сво╖ статт╕ н╕ до яко╖ ╕ншо╖ газети, як до «Кримсько╖ св╕тлиц╕», що статт╕ т╕ регулярно, вчасно ╕ належно публ╕кувались на ╖╖ д╕ючому, оф╕ц╕йному, багатол╕тньому сайт╕, досл╕дивши, що ДП НГЖВ, не роз╕рвавши з власкором Бутом трудового договору упродовж тринадцяти м╕сяц╕в, виплатило йому зароб╕тну плату лише за ш╕сть м╕сяц╕в, маючи неспростовн╕ докази того, що НГЖВейн╕ щур╕ нав╕ть при перерахуванн╕ того др╕б’язку на банк╕вський рахунок поцупили б╕льше двох тисяч гривень, вир╕шив, тим не менш, що вимога Бута задоволенню не п╕дляга╓. Ось так╕ наш╕ геро╖-видавц╕, товариство. Ось таке «правосуддя».
Щиро кажучи, не хот╕в встрягати в те судилище. Писав же сво╖ статт╕ для КС ╕ в часи Майдану, ╕ задовго до того. А з л╕та 2015 дописував у кожне число. ╤ не вимагав зарплати. Невиплачен╕, власне, вкраден╕ двадцять чотири тисяч╕ – не та сума, за яку готовий був витрачати найб╕льшу ц╕нн╕сть, яку лише ма╓ людина – час свого життя, жертвувати дн╕, м╕сяц╕, роки не на с╕м’ю, не на творч╕сть, а на змагання з профес╕йними нег╕дниками, що за плату з мо╓╖ ж кишен╕ захищатимуть будь-яку п╕длоту. Свого часу за один лише день заробляв утрич╕ б╕льше то╖ суми, у яку пан Щекун оц╕нив мою п╕вр╕чну працю. Мав уже досв╕д борюкання з корумпованою владою, де кругова порука, де проти тебе скоординовано працю╓ вся система. Тут над╕я лише на порядного суддю. П╕д час першого мого ход╕ння за правдою на початку 2000-х мав щастя натрапити принаймн╕ на двох таких – пана Тютюнника Михайла Степановича, голову Верховного суду Криму, та пана Надженка Василя Васильовича, суддю Чорноморського районного суду. Нин╕ обо╓ вже в кращих св╕тах. В цьому ход╕нн╕ не зустр╕в жодного. ╤ то не дивно, п╕сля того, як по судов╕й систем╕ чотири роки катався бульдозер дв╕ч╕ несудимого Президента. Як би комусь те не видавалося дивним, але вигляда╓ на те, що генетики в╕д постмайданно╖ влади лише удосконалили успадковану в╕д попередник╕в систему ручного керування судами, звузили можлив╕сть для перес╕чного громадянина захиститися в╕д свав╕лля влади за допомогою закону. Сумно, але маю п╕дстави стверджувати, що за п╕втора десятил╕ття суди, зам╕сть очищення, захрясли ще в б╕льшому болот╕. Справа не в одн╕й корупц╕╖. З нею я, власне, н╕коли не стикався. Зате я ч╕тко бачу запоб╕гання судд╕в перед владою через страх втратити сво╓ нагр╕те м╕сце. ╤ це справжня б╕да. За такого страху, нав╕ть якщо в╕н глибоко схований, латентний, громадянин фактично позбавлений можливост╕ привести до тями неадекватну, знахабн╕лу в╕д безкарност╕ владу, в╕дстояти сво╖ права, не виходячи на майдани, не вдаючись до вимушеного насилля. Але ж один ╕з засадничих постулат╕в Преамбули до Загально╖ декларац╕╖ прав людини прямо наголошу╓ на тому, що «…необх╕дно, аби права людини охоронялися силою закону, з метою забезпечення того, аби людина не була змушена вдаватися як до останнього засобу до повстання проти тиран╕╖ ╕ гноблення». Проблема, безперечно, непроста, але не вир╕шивши ╖╖, год╕ й мр╕яти про про якесь процв╕тання.
Я чесно намагався пройти св╕й в╕дтинок цього шляху, розглядаючи св╕й позов до ДП НГЖВ не ст╕льки як зас╕б повернути невиплачен╕ м╕зерн╕ коп╕йки за вчасно ╕ б╕льш н╕ж в повному обсяз╕ виконану роботу, а як можлив╕сть в╕дмити державу в╕д бруду п╕длост╕, яким вимазюкала його нездарна др╕бнота, що нараз╕ ма╓ нахабство д╕яти в╕д ╖╖ ╕мен╕.

Валентин БУТ

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #3 за 18.01.2019 > Тема "Резонанс"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=20782

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков