Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3683)
З потоку життя (6898)
Душі криниця (3706)
Українці мої... (1510)
Резонанс (1608)
Урок української (997)
"Білі плями" історії (1756)
Крим - наш дім (534)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (71)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
СПАСИБ╤ ЗА ХЛ╤Б ╤ МУКУ!
31 жовтня в╕дзнача╓мо свято ╓вангел╕ста Луки.


КУДИ ДИВИТЬСЯ М╤СЯЦЬ...
23 жовтня — свято ╢вламп╕я ╕ ╢вламп╕╖


ГАЛИНА ЛИТОВЧЕНКО: ╥ДУ В ГОСТ╤!
Сьогодн╕ господинею Л╕тературно╖ стор╕нки КС ╓ в╕дома кримська укра╖нська поетеса пан╕ Галина...


ПЕТРО КУХАРЧУК: ЗАМОРОЗЬ
Присвячую мо╖й перш╕й вчительц╕ Греченюк Ганн╕ Васил╕вн╕, вчительц╕ укра╖нсько╖ мови ╕ л╕тератури...


З ПОКРОВИ ПОЧИНА╢ТЬСЯ ЗИМА
У цей день уперше запалювали у печах, щоб «роз╕гр╕ти ╖х на зиму».




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #3 за 18.01.2019 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#3 за 18.01.2019
МЕН╤ ╤М’Я ДАВАЛА ПОВИТУХА

На Водохреща – 19 с╕чня – святкуватиме св╕й день народження наша кримська укра╖нська землячка ╕ колега по письменницькому цеху – поетеса ╢ва Пономаренко з Армянська. Щиро в╕та╓мо пан╕ ╢ву з таким подв╕йним святом ╕ бажа╓мо ╖й м╕цного здоров'я й натхнення на довг╕-предовг╕ л╕та! А щоб цих л╕т все ж здавалося менше, пода╓мо доб╕рку в╕рш╕в поетеси, написан╕ нею р╕вно 20 рок╕в тому!

╢ва ПОНОМАРЕНКО

МЕН╤ ╤М’Я ДАВАЛА ПОВИТУХА
«И можно кожу заживо содрать,
Но имя к нам так крепко припечатано,
Что силы нет переименовать»
            Арсен╕й Тарковський

Мен╕ ╕м’я давала повитуха,
що на сел╕ за л╕каря була.
Коли м╕й перший крик лящав у вухах,
вона сказала: «Буде жить мала,
коли дамо святе ╕м’я ╖й – ╢ва».
╤ без вагання згодились батьки…
Мене з дитинства звали «королева»
д╕вчата ╕ приск╕плив╕ ж╕нки,
бо визнавала я лиш владу Бога,
як перша та, що в райському саду,
╕ як вона, не прагнучи дурного,
згубила, певно, душу не одну…
Гр╕хи мо╖ смакують вс╕ сус╕дки,
╕ повелось це все ╕з давнини:
мо╓ ╕м’я вже провоку╓ пл╕тки –
воно гр╕ха синон╕м ╕ вини.
По Б╕бл╕╖ вже ╢ва – королева.
╤ мудрий Зм╕й цю владу визнавав.
Адам же, з’╖вши яблуко ╕з древа,
усю вину на ╢ву переклав.
╤, наказавши ╢в╕ п╕дкорятись,
Бог не дов╕в Адама до пуття…
У тому щастя маю, що я – мати.
╤ по-б╕блейськи ╢ва – це життя.
1999 р. 

ДАНИЛОВ╤ КОНОНЕНКУ

Син не да╓ мен╕ писати в╕рш╕  –
задумаюсь ╕ тут же чую: «Мам!»
Вс╕ рими розб╕гаються, як миш╕,
не розбереш вже, де хорей, де ямб.

А амф╕брах╕й – той т╕ка╓ зовс╕м,
не частий г╕сть у мене анапест.
Та рада все ж, що в цю жорстоку ос╕нь
Зосталась не сама я, яко перст.

Бо дочки вже сво╖ гн╕здечка звили
й туркочуть, н╕би горлиц╕, вони.
Та раду╓ мене синок м╕й милий,
хоч дода╓ у коси сивини.

Сьогодн╕ Ваш╕ я слова згадала –
жал╕лась якось: «З сином не до рим».
А Ви, мене вт╕шаючи, сказали:
«Найкращий тв╕р тв╕й – це маленький син!»
1999 р.

НОВОР╤ЧНА КРИМСЬКА МЕЛОД╤Я
«Мавка:
- Не руш! Не руш! Не р╕ж! Не убивай!»
            Леся Укра╖нка «Л╕сова п╕сня»

Ялиночку зрубали в Новий р╕к,
щоб у с╕мейн╕м кол╕ ╖й рад╕ти.
У парку, де ще вчора грались д╕ти,
мал╕ г╕лки упали на мор╕г.

Взяла я г╕лку в руки ╕ смола
до пальц╕в прикип╕ла – кров ялинки
не висихала… Н╕би на поминки,
а не на свято я сюди прийшла.

Берези зажурились, а верба
у тихому куточку м╕цно спала,
в дупл╕ сво╓му Мавку колихала,
бо до весни ще не одна доба.

Боюсь, заплаче Мавка навесн╕,
побачивши таку сумну ру╖ну, –
повернеться до л╕су в Укра╖ну,
а нам чуж╕ залишаться п╕сн╕.
1999 р.

***
Погожою ╕ теплою весною
тополею зростала я стрункою,
ще б╕лий пух п╕д в╕тром не спадав.
Ти над Дн╕пром проходив, мимовол╕
м’якеньк╕ китиц╕ збираючи в долон╕.
Що то д╕вча стояло, не вгадав.

П╕зн╕ше я кульбабою гор╕ла,
тебе зачарувати захот╕ла,
╕ вирували соки молод╕.
Ти ж милувався кв╕тами бульвар╕в,
у снах сво╖х про мене ти не марив –
╕ сивим сонечком зробилась я тод╕.

Калиною тепер в степу на подив
мене плекають знов дн╕провськ╕ води,
схиляюсь я в╕д в╕тру до земл╕.
В журб╕ сльозами яг╕док не плачу,
та килим вже стелю жовтогарячий,
бо заячали в просинь журавл╕.
1999 р.

РУБА╥
***
Говоримо, коли нам не болить:
«Я краще вмру, як на кол╕нах жить!»
Коли ж хвороба ставить на кол╕на,
блага╓мо Творця життя продовжить мить.
***
Ви не топч╕ть того, що все мовчить,
бо може ╕ така настати мить,
коли згада╓те про те, що кажуть мудр╕:
«Той, хто мовчить, той може двох навчить».
***
Як плакатимеш г╕рко «ой» та «ох»,
чекати будеш т╕льки, що дав Бог, –
захир╕╓ життя твойого нива
╕ проросте на н╕й чортополох.
***
Двох маток ссе пок╕рливе теля.
Я ж змалку непок╕рною була! –
Мен╕ близнят подарувала доля
ще й в старост╕ послала немовля.
***
Один добра для ближнього блага,
злу служать вовкулака ╕ Яга.
А ╓ й так╕, про кого люди кажуть:
«Н╕ Богу св╕чка, ан╕ чорту кочерга!»
1999 р.

Л╤ЛЕЯ ╤ П╤ВОН╤Я

В мо╖м саду п╕вон╕я гор╕ла.
Чар╕вна, як весна, ╕ запашна.
Щоб вл╕тку не журилася вона,
л╕лею б╕ля не╖ посадила.

Не зацв╕ла п╕вон╕я, журилась.
Л╕лея теж похнюпилась в журб╕.
Взяла я й розлучила ╖х тод╕.
╤ диво дивне – кв╕ти звеселились!

╤ пахощ╕ п’янк╕ довкруг витають…
Так╕ красун╕ ╓ й серед ж╕нок:
не можуть пережить, коли в╕нок
тр╕умфу ╕нш╕ одягають.
1999 р.

ДИПТИХ «В╤ТРИЛЬНА ЯХТА»

1. В╤ТРИЛЬНА ЯХТА НА ПРИКОЛ╤
Чи чорт здур╕в, а чи розсердивсь Бог –
не можу я ще й дос╕ зрозум╕ти:
чому це в╕двели мене у «док»
╕ довго я не зможу з нього вийти?

А був же час, я не боялась хвиль,
мо╖ борти й тепер м╕цн╕, висок╕,
╕з хвилями змагалась, а у штиль
знеможена, я проклинала спок╕й.

Мо╖ в╕трила згорнут╕ лежать,
та чайки й тут кружляють над╕ мною.
Так хочеться з╕рватись ╕ т╕кать
подал╕ в╕д могильного спокою!

См╕ливо виклик кинути в╕трам,
напитись знову вол╕ до дурману!
Чи знайдеться для мене кап╕тан,
що виведе на прост╕р океану?

2. В╤ТРИЛЬНА ЯХТА В Р╤ДНОМУ ПОРТУ
«Белеет мой парус,
такой одинокий
на фоне стальных кораблей»
(Слова ╕з п╕сн╕)

Я  з «доку» вийшла п╕д порив в╕тр╕в,
як╕ в забутий край цей прилет╕ли.
Щось паруси мо╖ залопот╕ли
несм╕ливо, а пот╕м я вже сп╕в

почула в ╖х щаслив╕м лопотанн╕.
Я волю до дурману вже пила!
╤ день, ╕ н╕ч п╕д парусом пливла
╕ в р╕дний порт прийшла я на св╕танн╕.

Я корабл╕ хот╕ла прив╕тать,
як╕ колись мен╕ салютували,
та ╖х вже не було… В порту стояли
сталев╕ велетн╕. Мен╕ пристать

до берега хот╕лось. Не вагалась –
м╕ж кораблями я прох╕д знайшла,
п╕д парусами гордо так вв╕йшла
╕ до причалу теж пришвартувалась.

Не даючи ввести мене в оману,
м╕й парус так самотньо шелестить,
нагаду╓ мен╕ чудову мить,
коли неслась по хвилях океану.
1999 р.

На фото: ╢ва Пономаренко з колегами-св╕тличанами, С╕мферополь, грудень 2018 р.
Розпов╕дь ╢. Пономаренко про ╖╖ минулор╕чн╕ творч╕ мандри Укра╖ною -
https://www.facebook.com/krymskasvitlytsia/videos/742827576098944/

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #3 за 18.01.2019 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=20769

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков