Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4444)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4116)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2110)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1028)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (308)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (202)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
САВА ╤ ЛАВА
Наш╕ традиц╕╖


«20 ДН╤В У МАР╤УПОЛ╤», ДЖАМАЛА ╤ «КОНОТОПСЬКА В╤ДЬМА»:
Стали в╕дом╕ лауреати Шевченк╕всько╖ прем╕╖…


ПРАВДА ДВО╢СЛОВА
Наш╕ традиц╕╖


ОЧИМА БЕЛЬГ╤ЙСЬКОГО ФОТОГРАФА
На його зн╕мках - чорно-б╕ла пал╕тра Майдану…


МИСТЕЦЬКА «ЗДИБАНКА В «НОР╤»
Виставка в╕дбулася без обмежень ╕ упереджень. В╕дб╕р ╕ цензура були в╕дсутн╕…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #2 за 11.01.2019 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#2 за 11.01.2019
МАНДРИ Л╤РИЧНОГО ГЕРОЯ

Нова зб╕рка в╕рш╕в «З╕бран╕ розсипи» кримчанки Галини Литовченко, члена Нац╕онально╖ сп╕лки письменник╕в Укра╖ни, авторки 13 книг поез╕й ╕ прози, характерна тим, що в н╕й л╕ричний герой мандру╓ просторами В╕тчизни, як мовиться, в час╕ та простор╕. З усього видно, в╕н залюблений у р╕дний край. Кожен в╕рш - не просто поетична замальовка, в ньому в╕дбит╕ глибинн╕ почуття ╕ переживання. Кожну деталь, що трапля╓ться на оч╕, пода╓ так, н╕бито, зда╓ться, простягни руку - ╕ в╕дчу╓ш, ╕ почу╓ш, як «шепоче листя молитви у га╖», а «ранок в шибку сонцем ц╕лить, будить тишу голубами», «гра╓ в╕тер на арфах пром╕ння ╕ злив», «в високост╕ шикуються хмари сумн╕, як до лав молод╕ новобранц╕», «замело, засипало землю хуртовинами, намолола борошна н╕чка ╕з з╕рок», «оточив мене дощ увагою – живить т╕ло ╕ мр╕╖ наснагою», «завис на хмар╕ м╕сяць бумерангом», «я березнева, ╕ ос╕нь в душ╕ м╕сця даремно шука╓»… А як майстерно передана с╕льська буденн╕сть у переддень свята у в╕рш╕ «Вже недалеко зовс╕м до Р╕здва»:

«Зимовий день. З морозом, як годиться.
В в╕др╕ на ганку кварта б’╓ться в л╕д.
Пару╓ в небо з вулиц╕ криниця,
В замет╕ стежку порпа╓ сус╕д.
Насупилася з-п╕д остр╕шку клуня,
Ступають кури з оглядом на сн╕г.
Прикраса двору – сн╕гова бабуня –
Трима╓ м╕цно в╕ник-обер╕г.
Ялинка ловить лапами сн╕жинки,
Зубами пес ляка╓ б╕лих мух.
Заждався д╕дух свята ще з обжинку,
Стр╕пнувся враз, аж захопило дух.
С╕льсько╖ церкви мак╕вку ╕ плеч╕
Зима пухнастим хутром накрива.
Колядки вже розсп╕ву╓ малеча.
Бо ж недалеко зовс╕м до Р╕здва».

Под╕бних поетичних знах╕док у зб╕рц╕ безл╕ч. ╤ вс╕ вони св╕дчать, що перед нами поетеса з ориг╕нальним баченням св╕ту, закохана в життя, бачить красу у всьому – у природ╕, в стосунках людей. Тепло ╕ св╕тло пронизують кожен рядок, нав╕ть коли вона в╕добража╓ траг╕чн╕ моменти.
У книз╕ представлен╕ твори, написан╕ в пер╕од в╕д 2015 року до наших дн╕в. Як сказано в анотац╕╖, то сво╓р╕дн╕ розсипи дат ╕ под╕й, думок ╕ мр╕й. В н╕й «╕ буремний Донбас, ╕ розгублений п╕востр╕в, людськ╕ в╕дчуття ╕ почуття, укра╖нськ╕ пейзаж╕ в╕д Криму до Карпат – все, що запало в душу та око, викликало сльозу та посм╕шку». Тобто тематика ╖╖ поез╕й така ж багата, як ╕ пал╕тра образ╕в. Подекуди вони нагадують молитви. Як, прим╕ром, у в╕рш╕ «Дочц╕ Олександр╕»:

«Щодня молюся, як кожна мат╕р:
Спини, Всевишн╕й, страшний вертеп.
Щоб грав музика й на пол╕ рат╕
Розкв╕тнув маком донецький степ».
А у в╕рш╕ «Вожаков╕» вона ╕ просить, ╕ перекону╓:
«Не розслабляйсь, козаче,
Шаблю тримай наголо,
Доки матус╕ плачуть,
Доки живуче зло.
Вартий к╕лькох небитих,
Не загуби голови.
Ти залишився жити,
Смерт╕ на зло живи».

Деяк╕ автори б’ють себе в груди, прямол╕н╕йно з╕знаючись у любов╕ до Батьк╕вщини. Це ╖хн╓ право. Галина Литовченко показу╓ вс╕ ╖╖ красоти через художн╕ детал╕, як╕ вона, зда╓ться, в╕дтворю╓ в душ╕. Це особливо ч╕тко видно в описах ╖╖ р╕дного села – Рудого Села на Ки╖вщин╕. Схоже, саме воно надихнуло ╖╖ на написання безл╕ч╕ поез╕й. Вона нав╕ть створила п╕сню «Мо╓ дв╕ч╕ село», а в н╕й так╕ рядки:

«Родюча й лаг╕дна моя земля,
Полита потом земляк╕в ╕ кров’ю.
Вертаю знов ╕ знов додому я,
Люблю село подв╕йною любов’ю».

Одначе то не просто батьк╕вщина, де народилась ╕ виросла, а частина держави Укра╖ни з ╖╖ величчю та красотами, з ╖╖ радощами ╕ печалями, спод╕ванками ╕ мр╕ями. Саме цьому в╕ков╕чному по╓днанню – села ╕ кра╖ни в ц╕лому – поетеса присвятила св╕й в╕рш «Цв╕ти пов╕к»:

«Моя Вкра╖на – то найперше хата
В сел╕ над Россю в шепот╕ га╖в.
╤ поле на чорноземи багате,
╤ сад вишневий – царство солов’╖в.
Моя Вкра╖на – то сп╕вуче слово,
╤ на черен╕ спечен╕ хл╕би,
╤ соняхи – у небо волошкове,
╤ запор╕зьк╕ велетн╕-дуби.
А ще дзв╕нкова у яру криниця,
Що хл╕бороб╕в здавна напува,
Мо╖х сельчан прив╕тн╕ св╕тл╕ лиця,
Рукам робочим – слава в╕кова.
Цв╕ти, цв╕ти, моя Вкра╖но мила!
Тебе в╕ддавна в╕д чужих навал
В бою сини в╕дважно боронили,
Лихих заброд вгамовуючи шал.
Бо вс╕ ми тут козацько╖ породи –
Стол╕ттям нашим не згубився л╕к.
Один рушник в╕д Заходу до Сходу
Тво╖ народи пов’язав нав╕к».

Як бачимо, у зб╕рц╕ «З╕бран╕ розсипи» л╕ричний герой переконливо ╕ задушевно розпов╕да╓ про коштовност╕, якими в╕н збагатився, перем╕щуючись у час╕ просторами В╕тчизни. ╤ в основ╕ всього – його любов до укра╖нсько╖ земл╕ та ╖╖ народу.

В╕ктор СТУС,
письменник, заслужений журнал╕ст Укра╖ни, заслужений журнал╕ст АР Крим

На фото: поетеси, члени НСПУ Галина Литовченко (праворуч) ╕ ╢ва Пономаренко у «Кримськ╕й св╕тлиц╕», С╕мферополь, грудень 2018 р.
Фото В. Качули

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #2 за 11.01.2019 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=20750

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков