Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3071)
З потоку життя (6279)
Душі криниця (3454)
Українці мої... (1456)
Резонанс (1482)
Урок української (988)
"Білі плями" історії (1661)
Крим - наш дім (532)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ДРУЖБА НАТАЛ╤╥ ГЛУХЕНЬКО╥ ТА В╤РИ РО╥К
14 березня 2019 року виповню╓ться 15 рок╕в в╕д дня смерт╕ в╕домого укра╖нського мистецтвознавця,...


ЛЮДИНА ЖИВЕ, ПОКИ ЖИВА ПАМ’ЯТЬ ПРО НЕ╥
Вже стало традиц╕╓ю, що «Кримська св╕тлиця» щор╕чно пов╕домля╓ читачам про под╕╖,...


НЕ СТАЛО СВ╤ТЛИЧАНИНА МИКОЛИ МОСКАЛЕНКА…
Скорботну зв╕стку передали з Дн╕пра – не стало нашого кримського укра╖нського земляка,...


ВЕЧ╤Р ПАМ’ЯТ╤ СТЕПАНА РУДАНСЬКОГО: ТЕПЛОТА СЕРДЕЦЬ ╤ НЕЗАБУТН╤ ВРАЖЕННЯ
До 185-р╕ччя в╕д дня народження л╕каря й поета


СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ – ДУХОВНА ╢ДН╤СТЬ ПОКОЛ╤НЬ
Можна не сумн╕ватися, що Степан Руданський, великий прихильник укра╖нського слова, р╕дно╖ мови,...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #52 за 28.12.2018 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#52 за 28.12.2018
ЧОМ, ЧОМ, ЗЕМЛЕ МОЯ…

У 1898 роц╕ у Львов╕ утворилося Укра╖нське педагог╕чне товариство, що сприяло розвитку приватного укра╖нського шк╕льництва. Цим товариством була заснована перша ж╕ноча школа ╕м. Т. Шевченка на вул. Мохнацького (нин╕ Драгоманова), де спочатку вчителькою, а пот╕м директором працювала Костянтина Малицька. Колись на хвилях Укра╖нського рад╕о часто звучала п╕сня «Чом, чом, земле моя», автором яко╖ ╓ Костянтина Малицька. Музику написав галицький композитор Денис С╕чинський (1865-1909). Цю патр╕отичну п╕сню сп╕вали ще за Австр╕╖, пот╕м за Польщ╕. За радянських час╕в ця п╕сня також проривалася в еф╕р, ╖╖ виконували заслужен╕ сп╕ваки Дмитро Гнатюк та Анатол╕й Солов’яненко, хоча ╕м’я авторки називати «не рекомендувалося».
Нин╕, коли Укра╖на захища╓ свою незалежн╕сть, вкрай потр╕бн╕ так╕ п╕сн╕. Зв╕сно, з’являються п╕сня сучасних автор╕в, ╖х сп╕вають сучасн╕ геро╖ рос╕йсько-укра╖нсько╖ в╕йни. Проте забута спадщина не лише ма╓ право на життя, а й повинна в╕дродитися до нового життя. Представники старшого покол╕ння можуть згадати перш╕ рядки п╕сн╕: «Чом, чом, земле моя, чару╓ так краса твоя?» Проте останн╕й куплет п╕сн╕ завжди був п╕д забороною. А саме в останньому куплет╕ говориться про важливе: «Тут д╕ти тво╖ пролили кров свою за в╕ру й свободу». Х╕ба ж не таких сл╕в чекають сьогодн╕ наш╕ захисники на фронт╕? Прикро, але ╕м’я Костянтини Малицько╖ сьогодн╕ майже забуто. Разом з тим вона – авторка не лише прекрасних поетичних сл╕в, а й в╕домий педагог, громадський д╕яч, письменниця, л╕тературознавець.
Народилася Костянтина Малицька 30 травня 1872 року у сел╕ Кропивник (тепер Калуського району ╤вано-Франк╕всько╖ област╕) в с╕м’╖ греко- католицького священика. Батька Костянтина втратила рано, ╖╖ осв╕тою займалася мати, яка пере╖хала до Стан╕славова. Вона п╕дготувала доньку до вступу до Стан╕славсько╖ державно╖ г╕мназ╕╖, яку Костянтина усп╕шно зак╕нчила 1889 року. Формування св╕тогляду майбутнього педагога та письменниц╕ в╕дбувалося п╕д впливом християнських та нац╕онально-демократичних погляд╕в Тараса Шевченка, Марк╕яна Шашкевича. Починаючи з 1896 року вчителювала в Галич╕, де згуртувала навколо себе прогресивно налаштованих укра╖нських м╕щан; заснувала там церковний хор ╕ читальню «Просв╕та». Така д╕яльн╕сть Костянтини Малицько╖ була не до вподоби Шк╕льн╕й крайов╕й рад╕, ╕ в 1903 роц╕ вчительку переводять на нове м╕сце прац╕ – у м╕сто Беч. Ут╕м, за призначенням Малицька не по╖хала, а знайшла соб╕ роботу на Буковин╕, у школ╕, де було лише п’ять клас╕в. Лужани були важливим осередком укра╖нства на Буковин╕. Завдяки м╕сцев╕й громад╕ тут нав╕ть вдалося заснувати г╕мназ╕ю з «руською мовою навчання». Про цей пер╕од життя педагога досл╕дник Володимир Качкан писав так: «У Черн╕вцях К. Малицька заприязнилася з редактором газети «Буковина» Я. Веселовським ╕ журналу «Пром╕нь» ╤. Герасимовичем (тут ув╕йшла до складу редколег╕╖), приятелювала з Ем╕л╕╓ю Кумановською, ╢вген╕╓ю Ярошинською, Ольгою Кобилянською. За три роки на Буковин╕ К. Малицька провела значну роботу з орган╕зац╕╖ ж╕ночих гуртк╕в по селах та заснування у травн╕ 1905 року «Ж╕ночо╖ громади». 1906 року на запрошення укра╖нського педагог╕чного товариства у Львов╕ К. Малицька прибула викладати до приватно╖ д╕вочо╖ школи ╕мен╕ Т. Шевченка (засновано╖ у 1898р.), якою керувала знаний у Галичин╕ педагог Мар╕я Б╕лецька. У 1905 роц╕ Костянтина Малицька повернулася до Галичини, працюючи у школ╕ ╕м. Т. Шевченка у Львов╕. Семикласна д╕воча школа ╕м. Т. Шевченка належала до «Руського товариства педагог╕чного» ╕ розм╕щувалася у приватному будинку у Львов╕ на вулиц╕ Мохнацького. Костянтина Малицька викладала тут р╕дну мову, природознавство, педагог╕ку, геометр╕ю, ф╕зику, зав╕дувала шк╕льною б╕бл╕отекою. Педагог докладала чимало зусиль для заснування першого гуртка «Р╕дна школа». Анал╕зуючи педагог╕чну д╕яльн╕сть Костянтини Малицько╖, досл╕дниця Анна Гульч╕й зазнача╓, що ╖╖ педагог╕чне кредо проходило кр╕зь к╕лька площин. ╤ першою була необх╕дн╕сть п╕знати, зрозум╕ти, вивчити душу людини. П╕сля розум╕ння йшов процес виховання. ╤ як лог╕чне завершення цього процесу – навчання. Костянтина Малицька визнача╓ любов як руш╕йну силу в процес╕ виховання. У сво╖х працях «Сум сучасно╖ хвил╕ ╕ його в╕дгом╕н в дитячому св╕т╕» та «Мати ╕ дитина в походах стор╕ч» вона стверджувала, що любов’ю ╕ добротою у процес╕ виховання можна досягти б╕льших результат╕в, н╕ж ╕ншими дидактичними впливами. У 1904 роц╕ вона писала: «Чи не зна╓те, що д╕ти далеко краще в╕дчувають образ Христа–учителя, що навча╓ натовпи на озер╕ та на горах, н╕ж Христа-страшного суддю, що йде судити живих ╕ мертвих ╕ пита за ╖х д╕ла. Страх – це небезпечний зас╕б на дитяч╕ душ╕». Виховання любов’ю зовс╕м не означа╓, що у цьому процес╕ будуть виховуватися мляв╕ особи, нездатн╕ протистояти злу. Ненавист╕ навчати не треба, але вона народиться сама, як протид╕я несправедливост╕, злу». Як розумний учитель, Малицька н╕коли не використовувала метод╕в покарання, вважала ╖х виявом педагог╕чного безсилля. У сво╖й д╕яльност╕ педагог використовувала японський досв╕д виховання з ╖╖ традиц╕ями н╕жност╕, любов╕. Костянтина Малицька була переконана, що в нас також ма╓ запанувати культ дитини, под╕бний до того, як це в╕дбува╓ться в Англ╕╖. Звертала увагу на те, як ставляться в Англ╕╖ до запит╕в та потреб дитини, де ст╕ни окремо╖ дитячо╖ к╕мнати прикрашен╕ картинками з життя Роб╕нзона. ╤ це не др╕бниц╕, була переконана педагог, а важливий зас╕б виховання. Кожна картинка ╕з зображенням л╕тературного героя спонукають дитину самост╕йно мислити, працювати, розвивати сво╖ зд╕бност╕. А ще Костянтина Малицька звертала увагу на важлив╕сть виховання у д╕тей почуття патр╕отизму, любов╕ до р╕дно╖ земл╕. Карта Англ╕╖ у к╕мнати маленького британця здатна зробити б╕льше, ан╕ж десятки найкращих лекц╕й та промов. Вивчаючи географ╕ю, дитина розум╕╓, в як╕й кра╖н╕ вона живе, почина╓ краще ╖╖ розум╕ти. Бажано було б, аби в дитяч╕й к╕мнат╕ з’явився надпис: «Не чини другому те, що тоб╕ не мило».
Прочитаймо висловлювання Костянтини Малицько╖. Вони не втратили актуальност╕ й сьогодн╕. Педагог не лише детально охарактеризувала особливост╕ виховання в р╕зних кра╖нах, а й стверджувала, що р╕вень розвитку держави безпосередньо пов’язаний ╕з системою виховання. Педагог стверджувала: «Боротьба за виховання нац╕онально╖ ел╕ти – боротьба за майбутн╓ народу, а майбутн╓ ма╓ лише той народ, який розвиватиметься на сво╓му грунт╕. Вся система шк╕льно╖ осв╕ти повинна бути пройнята нац╕ональним духом». Важливо, аби нац╕ональна педагог╕ка була поставлена на глибоку наукову основу. «Виховання ╓ ╕ повинно бути фаховим заняттям, що ма╓ спиратись на правдив╕м знанн╕, бо сьогодн╕ предметом найвищих студ╕й людського ума ╓ сама людина, а дв╕ч╕ вищими – ╖╖ дитинство», - писала Малицька. ╤ з сердечною теплотою писала присвяти «Р╕дн╕й школ╕», яка плекала дух юних укра╖нц╕в: «З не╖ вилл╓ться, мов море, струя св╕тла у простори. ╤ огр╕╓ хлопськ╕ тини, ╕ пром╕ння в хату кине, ╕ розжене тьму довкола – укра╖нська р╕дна школа!» Як ╕ решта видатних укра╖нських педагог╕в, Костянтина Малицька була переконана у важливост╕ формування в д╕тей винах╕дливост╕ та спостережливост╕. А де найкраще розвивати ц╕ якост╕, як не серед р╕дно╖ природи? Саме прогулянки л╕сом, ╕гри на луз╕ роблять д╕тей здоровими, ф╕зично витривалими, загартованими. ╤, зв╕сно, духовний св╕т дитини неможливий без книги. Цю тезу Костянтина Малицька обстоювала беззастережно та вс╕ляко пропагувала. Як найкраще розбудити ╕нтелектуальн╕ сили, покликати до життя творчу енерг╕ю? Лише за допомогою книжок! У статт╕ «Видавництва для д╕тей ╕ молод╕ж╕» Костянтина Малицька блискуче охарактеризувала можливост╕ дитячо╖ л╕тератури: «Л╕тература дитяча – це не окрем╕шня галузь, се т╕льки вкорочена, пояснена, до молодечого в╕ку прим╕нена л╕тература загальна; тим то задач╕ ╖╖… мусять бути т╕ сам╕, що й л╕тератури загально╖, бо нема, мабуть, тако╖ частинки людського знання, яка б при певному опрацюванн╕ перестала бути тим, чим ╓ для дорослих».
Педагог не лише виступала в рол╕ критика та л╕тературознавця, вона сама активно писала. Початок л╕тературно╖ творчост╕ Малицько╖ припав на 1896 р╕к, коли в дитячому журнал╕ «Дзв╕нок» з’явилися перш╕ ╖╖ твори п╕д псевдон╕мом «Ростик». Згодом письменниця опубл╕кувала сво╖ твори у таких виданнях, як «Дзв╕ночок», «Р╕дна школа», «Молода Укра╖на», «Св╕т дитини», «Ж╕ноча доля»», «Д╕ло», «Батьк╕вщина», «Комар». Згодом виходять так╕ зб╕рки в╕рш╕в та опов╕дань, як «Мал╕ геро╖» (1899), «З трагед╕╖ дитячих душ» (1907), нариси на педагог╕чн╕ теми «Мати» (1902), драматичн╕ сценки «П╕д нову зорю» (1906), «В л╕с╕» (1913), «В╕нок на могилу Шевченка» (1914), «Козацьк╕ д╕ти» (1914), «Русалка Дн╕строва» (1914), «Спомини ╕з дн╕в невол╕» (1926) про ╓пископа о. д-ра Йосипа Боцяна. Ц╕каво, що тексти Костянтини Малицько╖ друкувалися п╕д р╕зними псевдон╕мами: Стефан Горський, В╕ра Кропивницька, В╕ра Лебед╕в, Чайка Дн╕строва.
Як активна громадська д╕ячка, Костянтина Малицька орган╕зовувала вечори, на яких виступала з допов╕дями ╕ запрошувала до виступ╕в в╕домих д╕яч╕в культури. Разом з Герм╕ною Шухевич та Мариною Б╕лецькою була орган╕затором ж╕ночого руху в Галичин╕ - ╖х називала емансипантками.
«Мужчини, що нерадо тод╕ дивились на ╖х домагання р╕вноправност╕ для ж╕ноцтва, прозвали ╖х «Три Марини», - писав громадський д╕яч Степан Шах. «Педагог╕чну працю Костянтина Малицька по╓днувала з участю в ж╕ночому рус╕. За ╖╖ активною участю в 1908 роц╕ на основ╕ об’╓днання «Клубу русинок» та «Кружка укра╖нок» було створено нове товариство «Ж╕ноча громада», яке очолила Мар╕я Б╕лецька, а Костянтина Малицька ув╕йшла до проводу, - пише ╕сторик Ярослав Лялька. – Програмним завданням товариства була просв╕тня, економ╕чна й товариська орган╕зац╕я м╕ського та с╕льського ж╕ноцтва. За ╕н╕ц╕ативи Малицько╖ в 1910 роц╕ було створено «Кружок ╕м. Ганни Барв╕нок», в якому працювали так╕ видатн╕ громадськ╕ д╕ячки, як Мар╕я Заячк╕вська, Мирослава Мороз, ╤ванна Скопляк, Ольга Брик, ╤ванна Витковицька, Мар╕я Бачинська-Донцова, Стефан╕я Пашкевич, Ольга Коренець, Михайлина Гевикович та ╕нш╕. «Кружок ╕м. Ганни Барв╕нок» оп╕кувався школою ╕м. Т. Шевченка, в╕в культурно-просв╕тницьку працю серед батьк╕в шк╕льно╖ молод╕, серед широкого загалу укра╖нського ж╕ноцтва. Укра╖нське ж╕ноцтво ще на початку XX стол╕ття виявилося р╕шучим прихильником державницьких ╕дей та активним сп╕втворцем в╕йськових орган╕зац╕й. Ця концепц╕я була пров╕дною у допов╕д╕ Костянтини Малицько╖ на тему: «Пол╕тичне положення п╕д тепер╕шню хвилю» на великих ж╕ночих зборах у Львов╕ 14 грудня 1912 року. ╤з сп╕вдопов╕ддю «Завдання ж╕нки на випадок в╕йни» виступила Олена Степан╕в, майбутня нац╕ональна геро╖ня Укра╖на ╕ хорунжа Лег╕ону Укра╖нських С╕чових Стр╕льц╕в. 18 лютого 1913 року за п╕дписом Костянтини Малицько╖, Мар╕╖ Б╕лецько╖, Олени Верган╕всько╖, Олени Зал╕зняк, Олени Лучак╕всько╖, Ольги Гаморак, ╢вген╕╖ Ясеницько╖, Олени Степан╕вно╖ у льв╕вських часописах з’явилася в╕дозва про створення фонду «Потреби Укра╖ни». З╕бран╕ ж╕ноцтвом кошти були використан╕ для формування Лег╕ону Укра╖нських С╕чових Стр╕льц╕в. У середин╕ 1912 року Костянтина Малицька була запрошена до м╕жпарт╕йного ком╕тету, членами якого були Лонгин Цегельський, ╤ван Боберський, Степан Томаш╕вський, Роман Дашкевич, ╤ван Чмола, котрий опрацював статут ╕ в грудн╕ 1912 року розгорнув д╕яльн╕сть щодо створення товариства Укра╖нськ╕ С╕чов╕ Стр╕льц╕ (орган╕зац╕╖ для в╕йськового вишколу ╕ нац╕онально-патр╕отичного виховання галицько╖ молод╕). Ярослав Люлька зверта╓ увагу на промовистий факт: Бойова управа лег╕ону Укра╖нських С╕чових Стр╕льц╕в розм╕стилася у прим╕щенн╕ школи ╕м. Т. Шевченка. Зрозум╕ло, що покарання за таку нечувану см╕лив╕сть не забарилося. П╕сля окупац╕╖ Львова царським в╕йськом реакц╕я царсько╖ влади була митт╓вою. 17 лютого 1915 року Малицька була заарештована ╕ б╕льше трьох м╕сяц╕в перебувала у тюрм╕. Згодом вона писала: «╢диною нашою провиною було, що ми «мазепинц╕», ╕ не в╕тали рос╕йсько╖ арм╕╖ хл╕бом-с╕ллю». Як бачимо, ╕стор╕я повторю╓ться. Окупац╕йна влада в ус╕ жорстоко карала патр╕от╕в, як╕ не погодилися з рабським становищем.
28 травня 1915 року Костянтину Малицьку (до реч╕, ╓дину ж╕нку) разом з ╕ншими видатними д╕ячами (Миколою Шухевичем, Василем Наг╕рним, Володимиром Охримовичем, Йосифом Боцяном, Юл╕яном Балицьким, Костянтином Паньк╕вським, Тимоте╓м Старухом, Миколою Курцебою, Осипом Нед╕лком, Йосифом Гродським) етапом через Москву було в╕дправлено в Красноярськ, а зв╕дти – по ╢нисею в Тунгуський край. Як бачимо, за свою патр╕отичну позиц╕ю укра╖нка понесла найсувор╕ше покарання у «Сиб╕ру несходимому». Лише п╕сля Лютнево╖ революц╕╖ 1917 року ╖й вдалося вирватися з найв╕ддален╕ших поселень, деякий час проживала в ╢нисейську. У вересн╕ 1919 року, прибувши до Красноярська, за дорученням «Укра╖нсько╖ громади» орган╕зувала в будинку укра╖нського патр╕отичного подружжя, колишн╕х пол╕тв’язн╕в Катерини та Михайла Антонових, школу ╕м. ╤вана Котляревського, була в н╕й першою вчителькою та директором. Лише у вересн╕ 1920 року Малицька повернулася до Львова, де ╖╖ урочисто в╕тала укра╖нська громада. Попри роки ув’язнення, Костянтина Малицька залишилася енерг╕йною, готовою працювати в ╕м’я укра╖нськогого шк╕льництва. Попрацювавши вчителем у школ╕ ╕м. Т. Шевченка, згодом стала ╖╖ директором. Брала активну участь у робот╕ педагог╕чного товариства «Р╕дна школа» ╕ Союзу Укра╖нок, п╕дтримувала д╕яльн╕сть таких активних письменник╕в ╕ громадських д╕яч╕в, як Маруся В╕трова, Галина Павлик, Мар╕я Гр╕нченко, Соф╕я Бачинська, ╤ванна В╕тковицька. З 1930 по 1939 р╕к Костянтина Малицька – член редакц╕╖ журналу «Нова Хата». Публ╕ку╓ в╕рш, присвячений орган╕заторов╕ ж╕ночого руху в Галичин╕ й на Буковин╕ Натал╕╖ Кобринськ╕й: «Вона була в╕стункою нових шлях╕в ж╕ноцтву, оповитому п╕тьмою; до вищого, кращого ╖╖ дух лет╕в ╕ других рвав ╕з собою». До 1944 роцу Костянтина Малицька наполегливо працювала над проблемою виховання молод╕. У сво╓му реферат╕ про сусп╕льну оп╕ку над д╕тьми ╕ молоддю (1927) вона писала: «Треба нам власними засобами створити оп╕ку для наших д╕тей, не оглядаючись на н╕яку пом╕ч ╕ззовн╕». Розум╕ла, що лише власними силами зможемо розбудувати ╕ р╕дне шк╕льництво, ╕ Укра╖нську Державу. Костянтина Малицька п╕шла з життя 17 березня 1947 року, похована на Личак╕вському цвинтар╕ у Львов╕. Залишила багату педагог╕чну спадщину, прогресивн╕ ╕де╖. Так хочеться, щоб в пам’ять про видатну укра╖нку звучала п╕сня «Чом, чом, земле моя». Справжн╕й г╕мн нескореним, як╕ «пролили кров свою за в╕ру й свободу».
Чом, чом, земле моя
Чом, чом, чом, земле моя,
Так люба ти мен╕,
Так люба ти мен╕?
Чом, чом, чом, земле моя,
Чару╓ так мене
Краса твоя?
Чим, чим, чим манить мене
Пташн╕ тво╓╖ сп╕в,
Пахучий цв╕т л╕с╕в?
Чим, чим, чим манить мене
Вода р╕чок тво╖х,
Що тут пливе?
Тим, тим, тим, дитино, знай,
Що тут ти перший цв╕т
Зустр╕ла з ранн╕х л╕т.
Тим, тим, тим, дитино, знай,
Що води т╕ й л╕си —
Тв╕й р╕дний край.

╤нший вар╕ант в╕рша:
Чом, чом, земле моя
Чом, чом, чом, земле моя,
Ти люба так мен╕? Ти люба так мен╕?
Чом, чом, чом серце мо╓
Чару╓ так завжди твоя краса?
Чим, чим, чим манить мене
Тво╖х пташок п╕сн╕, кв╕тки тво╖ л╕сн╕?
Чим, чим, чим манить мене
Тво╖х р╕чок вода, що тут тече?
Тим, тим, тим, м╕й милий, знай
Що краще за не╖ не знайдеш ти н╕де;
Тим, тим, тим, кохана, знай:
Поля ц╕ та л╕си – наш р╕дний край.
Тут, тут, тут тво╖ д╕ди
Пролили кров свою за в╕ру-свободу;
Тут, тут, тут вс╕ д╕тоньки
Найближч╕ серденьку ╕ дорог╕.
Чом, чом, чом, земле моя,
Чим, чим, чим манить мене?
Тим, тим, тим, кохана, знай,
Тут, тут, тут наш р╕дний край!
Натал╕я ОСИПЧУК,
письменниця, член НСПУ

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #52 за 28.12.2018 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=20720

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков