Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
РОБИМО ВСЕ, ЩОБ У НАШИХ ВО╥Н╤В БУЛО Б╤ЛЬШЕ МОЖЛИВОСТЕЙ, Б╤ЛЬШЕ ЗБРО╥; ЦЕ БУДЕ
Звернення Президента Укра╖ни.


ЗЕЛЕНСЬКИЙ: РОС╤Я ГОТУ╢ НОВИЙ НАСТУП
Нав╕ть завтра рос╕йськ╕ ракети можуть долет╕ти до будь-яко╖ держави…


╢ВРОПА МА╢ БУТИ ЩИТОМ ДЛЯ УКРА╥НИ
Президентка ╢вропейсько╖ ком╕с╕╖ Роберта Мецола - за п╕дсумками зустр╕ч╕ у Брюссел╕…


НАШ╤Й ╢ВРОП╤ ПОТР╤БНА РЕАЛЬНА ОБОРОННА САМОДОСТАТН╤СТЬ
Виступ Президента Укра╖ни на зас╕данн╕ ╢вропейсько╖ ради.


У ДЕНЬ УКРА╥НСЬКОГО ДОБРОВОЛЬЦЯ МИ ДЯКУ╢МО КОЖНОМУ Й КОЖН╤Й, ХТО СТАВ НА ЗАХИСТ УКРА╥НСЬКО╥ ДЕРЖАВИ ТА СУСП╤ЛЬСТВА
Президент вручив нагороди во╖нам…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #51 за 21.12.2018 > Тема "З перших уст"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#51 за 21.12.2018
МИТРОПОЛИТ ЕП╤ФАН╤Й: ЧИ ДОВГО ЩЕ В УКРА╥НСЬКИХ ДУШАХ БУДЕ НИШПОРИТИ РУКА МОСКВИ?

Пом╕сна укра╖нська церква народилася. Вона ще не ма╓ «св╕доцтва про народження», яке новообраний предстоятель Православно╖ церкви Укра╖ни ма╓ отримати з рук Варфолом╕я 6 с╕чня. Але вже живе, ╕ для нас ус╕х важливо, яким шляхом вона п╕де. Багато в чому це залежатиме й в╕д позиц╕╖ Еп╕фан╕я, в╕д його св╕тоглядних ц╕нностей, житт╓вих принцип╕в, в╕д розум╕ння рол╕ Православно╖ церкви в житт╕ кра╖ни, особливо в нин╕шн╕х складних умовах в╕йни й боротьби за ╓дн╕сть нац╕╖.
Нам зда╓ться, що три роки тому, у грудн╕ 2015-го тод╕ ще Митрополит Переяслав-Хмельницький ╕ Б╕лоцерк╕вський та Патр╕арший нам╕сник Еп╕фан╕й досить детально виклав сво╖ погляди в статт╕ «Чи довго ще в укра╖нських душах буде нишпорити рука Москви?», опубл╕кован╕й на оф╕ц╕йному сайт╕ УПЦ КП. «Укр╕нформ» пропону╓ ознайомитися з нею читачам.
*  *  *
Як Кремль використову╓ св╕й вплив на Церкву Московського Патр╕архату в Рос╕╖ та в Укра╖н╕ для того, щоб задушити нашу державн╕сть ╕ незалежн╕сть. ╤ що з цим робити.

Р╕зке загострення м╕жконфес╕йних в╕дносин, яке можна спостер╕гати впродовж останнього часу, загрожу╓ сусп╕льн╕й стаб╕льност╕ та нац╕ональн╕й безпец╕ Укра╖ни. В цих умовах особливо нагальною ╓ потреба проанал╕зувати стан справ та запропонувати можливу в╕дпов╕дь на виклик.
Йдеться про сп╕льн╕ д╕╖ кер╕вництва Церкви Московського Патр╕архату, пол╕тичного кер╕вництва Рос╕йсько╖ Федерац╕╖ ╕з залученням представник╕в ч╕льного духовенства Церкви Московського Патр╕архату в Укра╖н╕ (яка ╕мену╓ себе Укра╖нською Православною Церквою) та пол╕тичних д╕яч╕в прокремл╕вського спрямування. Яскравий прояв ╕ приклад цих сп╕льних д╕й – ╕нформац╕йна спецоперац╕я п╕д назвою «Конфл╕кт навколо храму в с. Птича на Р╕вненщин╕», мета яко╖ – якомога б╕льше дестаб╕л╕зувати сусп╕льну ситуац╕ю в Укра╖н╕, а закордоном представити нашу державу як м╕сце «кривавих рел╕г╕йних гон╕нь ╕ пересл╕дувань», чим виправдовувати свою подальшу агрес╕ю.

ПЕРЕД╤СТОР╤Я
Як вс╕м добре в╕домо, Московський Патр╕архат як публ╕чна ╕нституц╕я, за винятком дуже коротких пер╕од╕в, завжди був, з власно╖ вол╕ чи проти не╖, т╕сно ╕нтегрований з державною владою кра╖ни: Московського царства, Рос╕йсько╖ ╕мпер╕╖, Радянського Союзу ╕ нин╕ – Рос╕йсько╖ Федерац╕╖. В СРСР ╕ п╕сля його розпаду в Рос╕йськ╕й Федерац╕╖ оф╕ц╕йно було задеклароване в╕дд╕лення Церкви в╕д держави. Але вс╕м очевидно, що державна влада ц╕╓╖ кра╖ни ц╕леспрямовано проводила ╕ проводить пол╕тику повного включення структур Московсько╖ Патр╕арх╕╖ в Рос╕╖ та закордоном в реал╕зац╕ю власно╖ внутр╕шньо╖ та зовн╕шньо╖ пол╕тики.
Приклад тако╖ т╕сно╖ вза╓мод╕╖ – траг╕чний стан розд╕лення, в якому Укра╖нська Православна Церква опинилася п╕сля сумних под╕й першо╖ половини 1992 року. Кульм╕нац╕╓ю цих под╕й став ╕нсп╕рований рос╕йськими спецслужбами ╕ Московською Патр╕арх╕╓ю переворот в кер╕вництв╕ УПЦ (в╕домий як так званий Харк╕вський собор), насл╕дки якого не подолан╕ й дотепер. Спровоковане тод╕ з Москви церковне розд╕лення, на мо╓ глибоке переконання, – одна з причин нин╕шньо╖ неоголошено╖ в╕йни та часткового усп╕ху агрес╕╖ Рос╕╖ проти Укра╖ни (окупац╕я Криму ╕ частини Донбасу).
З розпов╕дей нашого Патр╕арха Ф╕ларета, який п’ять десятил╕ть очолю╓ Ки╖вську православну арх╕╓рейську кафедру, мен╕ добре в╕дом╕ методи впливу на Церкву Московського Патр╕архату, як╕ застосовувалися передовс╕м через колишн╕й Ком╕тет державно╖ безпеки при Рад╕ М╕н╕стр╕в СРСР (КДБ). В умовах тотал╕тарного правл╕ння в СРСР, яке в╕дзначалося повним контролем з боку влади ╕ спецслужб за життям всього сусп╕льства, Православна Церква як ╕деолог╕чно ворожа ате╖стичн╕й Компарт╕╖ структура перебувала п╕д особливим наглядом.

На практиц╕ це означало, що жодне ц╕каве для держави питання ╕снування Церкви не могло бути вир╕шене без в╕дома КДБ ╕ що в середовищ╕ Церкви перебували агенти спецслужб (як в╕дряджен╕ прац╕вники КДБ, так ╕ завербован╕ особи з числа церковних д╕яч╕в). Завданням агент╕в було впливати на д╕яльн╕сть Церкви у бажаному для влади напрямку та не допускати небажаних под╕й.
Тобто, з одного боку, влада через спец╕альн╕ державн╕ органи (Рада у справах рел╕г╕й при РМ СРСР, КДБ) робила все для тотального контролю за Церквою (через надання погоджень на призначення, надання чи не надання р╕зних дозвол╕в, застосування репрес╕й тощо). Кожен представник Церкви був змушений вза╓мод╕яти з державою, як громадянин СРСР.
З ╕ншого боку, для досягнення сво╓╖ мети спецслужби вербували в церковному середовищ╕ агент╕в та засилали на роботу в церковн╕ структури оф╕цер╕в КДБ п╕д прикриттям. Таких агент╕в, пор╕вняно з ус╕╓ю структурою Церкви, було не багато, але вони, спираючись на державу, мали значний вплив.
Внасл╕док розпаду Радянського Союзу та проголошення незалежност╕ Укра╖ни колишня система державного контролю за життям Церкви в наш╕й кра╖н╕ була демонтована. Натом╕сть в Рос╕╖ структура Московського Патр╕архату й надал╕ перебува╓ у т╕сн╕й залежност╕ в╕д держави. З плином часу ця залежн╕сть лише посилю╓ться п╕д впливом низки фактор╕в, головними з яких ╓ прих╕д до влади в РФ вих╕дц╕в з КДБ та ╕деолог╕чна спор╕днен╕сть обох стор╕н у прагненн╕ реал╕зувати ╕мперський проект «Русский мир».
Яке все це ма╓ в╕дношення до Укра╖ни та до Укра╖нсько╖ Церкви? Пряме ╕ безпосередн╓.

«ЛЕН╤Н ПОМЕР, АЛЕ СПРАВА ЙОГО – ЖИВЕ!»
Серед ч╕льних д╕яч╕в Церкви Московського Патр╕архату перебували та продовжують перебувати особи, про яких ще з час╕в СРСР в╕домо як про завербованих агент╕в КДБ – про це св╕дчила ╖хня д╕яльн╕сть та ставлення до них радянсько╖ влади. Нема╓ жодних п╕дстав вважати, що ╖хня сп╕впраця з рос╕йськими спецслужбами, як╕ оф╕ц╕йно ╓ спадко╓мцями КДБ, була припинена. Навпаки, вся ╖хня д╕яльн╕сть продовжу╓ св╕дчити про працю – тепер вже в ╕нтересах державно╖ влади Рос╕йсько╖ Федерац╕╖.
Так само нема╓ жодних п╕дстав вважати, що методи ╕ практика впливу радянських спецслужб на Церкву були в╕дкинен╕ в Рос╕йськ╕й Федерац╕╖ чи зазнали ╕стотних зм╕н. Навпаки, все св╕дчить про те, що такий вплив лише посилився, адже тепер Московський Патр╕архат розгляда╓ться не як ╕деолог╕чно ворожа структура, ╕снування яко╖ держава терпить, а як один з ╕деолог╕чних стовп╕в державно╖ системи та пров╕дник внутр╕шнього ╕ зовн╕шнього впливу Кремля.
З цього ц╕лком лог╕чно виплива╓, що на допомогу ╕ зам╕ну старим, завербованим ще в СРСР, церковним д╕ячам та ╕нф╕льтрованим агентам приходять нов╕, молод╕ кадри. ╤ це стосу╓ться не лише Рос╕╖, але й Укра╖ни та ╕нших кра╖н, де Московський Патр╕архат веде свою д╕яльн╕сть.

ЗОВН╤ШН╤ ЗВ’ЯЗКИ
В╕дд╕л зовн╕шн╕х церковних зносин (нин╕ – В╕дд╕л зовн╕шн╕х церковних зв’язк╕в, ВЗЦЗ, рос╕йська абрев╕атура – ОВЦС) Московського Патр╕архату ╕ в радянський час, ╕ тепер особливо т╕сно пов’язаний з╕ спецслужбами, адже займався ╕ займа╓ться закордонною д╕яльн╕стю, яка завжди викликала пильну увагу Кремля. Достов╕рно в╕домо, що ╕ в часи СРСР, ╕ зараз у структурах ВЗЦЗ МП працювали ╕ працюють агенти кремл╕вських спецслужб та ╖хн╕ оф╕цери п╕д прикриттям (як св╕тськ╕ особи, так ╕ т╕, хто отримав посвячення в сан). В╕домо, що саме до сфери в╕дпов╕дальност╕ таких агент╕в належить, наприклад, ситуац╕я в Укра╖н╕.
Окр╕м негласного сп╕вроб╕тництва з╕ спецслужбами, ВЗЦЗ МП ма╓ ц╕лком в╕дкриту т╕сну сп╕впрацю з МЗС РФ, закр╕плену на ╕нституц╕йному р╕вн╕ через в╕дпов╕дн╕ механ╕зми консультац╕й, координац╕╖ роботи та вза╓мно╖ п╕дтримки. Якою ╓ дипломат╕я у виконанн╕ пан╕в Лаврова ╕ Чурк╕на, укра╖нськ╕й аудитор╕╖ нема╓ потреби пояснювати зайвий раз.
«ОВЦО» ТА PR
Варто зазначити, що п╕сля того, як голова ВЗЦЗ МП митрополит Кирил (Гундя╓в) став у 2009 р. главою Московського Патр╕архату, цей в╕дд╕л було реорган╕зовано у к╕лька нових. Зокрема, на його баз╕ з’явився В╕дд╕л вза╓мод╕╖ Церкви ╕ сусп╕льства (ВВЦС, рос╕йська абрев╕атура – ОВЦО), голова якого – скандально в╕домий прото╕╓рей Всеволод Чапл╕н – один ╕з найб╕льш од╕озних пров╕дник╕в кремл╕всько╖ ╕деолог╕╖. П╕д наглядом ВВЦС та у вза╓мод╕╖ з ним працюють р╕зн╕ псевдо-громадськ╕ структури («Союз православных братств», «Союз православных граждан», «Ассоциация православных экспертов» ╕ под╕бн╕), як╕ насправд╕ – агентура впливу рос╕йських спецслужб.
При патр╕архов╕ Кирил╕ (Гундя╓в╕) на баз╕ служби комун╕кац╕╖ ВЗЦЗ МП також було сформовано нову ╕нформац╕йну структуру, яку очолив Володимир Романович Легойда. Ця структура ма╓ т╕сну вертикальну ╓дн╕сть та працю╓ як церковний аналог рос╕йських державних пропагандистських ╕нструмент╕в на кшталт «Россия сегодня» Дмитра Кисельова.
До реч╕, ц╕кавий факт – ╕ Лавров, ╕ Кисельов у розпал агрес╕╖ проти Укра╖ни отримали з рук патр╕арха Кирила вищ╕ ордени РПЦ, натом╕сть Патр╕арх був удосто╓ний звання почесного доктора Рос╕йсько╖ дипломатично╖ академ╕╖.

Ф╤НАНСУВАННЯ
Окр╕м системно╖ вза╓мод╕╖ на р╕вн╕ структур Московського Патр╕архату ╕ впливу на МП ╕нф╕льтрованих агент╕в спецслужб, в╕дбува╓ться також ╕ ф╕нансове стимулювання корисно╖ для Кремля д╕яльност╕ РПЦ.
Нав╕ть у рос╕йських мед╕а в╕д 1990-их рок╕в ╕ до нин╕шнього часу в╕дкрито говорять про р╕зн╕ схеми прямого ╕ непрямого ф╕нансування владою РФ потреб МП. Зокрема, йдеться про схеми збагачення за рахунок зовн╕шньоеконом╕чно╖, лоб╕стсько╖ та внутр╕шньо╖ д╕яльност╕ особисто митрополита (нин╕ патр╕арха) Кирила (Гундя╓ва), статки якого оц╕нюють в╕д сотень м╕льйон╕в до м╕льярд╕в долар╕в США.
Також пов╕домлялося про традиц╕йну для нин╕шньо╖ влади РФ схему, коли за вказ╕вкою з Кремля державн╕ та приватн╕ ф╕нансово-промислов╕ структури (компан╕╖ нафтогазового, банк╕вського та ╕нших високоприбуткових сектор╕в) щор╕чно «добров╕льно жертвували» на потреби Московського Патр╕архату сотн╕ м╕льйон╕в долар╕в. А буквально днями була розповсюджена допов╕дь про те, що пов’язан╕ з Московським Патр╕архатом структури впродовж трьох останн╕х рок╕в отримали найб╕льшу к╕льк╕сть так званих грант╕в Президента Рос╕╖ – на загальну суму в чверть м╕льярда рубл╕в.
Як кажуть в народ╕, хто платить – той замовля╓ музику.

ЯК У 1992 РОЦ╤ ОРГАН╤ЗОВУВАЛИ ЦЕРКОВНУ «ДНР»
Ус╕ ц╕ проблеми були б зовн╕шн╕ми для Укра╖ни, якби структура Московського Патр╕архату не впливала б, за даними соц╕олог╕чних опитувань, на майже 20% наших сп╕вгромадян, не контролювала б понад 10 тисяч рел╕г╕йних громад включно з головними святинями нашого народу, такими як Ки╓во-Печерська та Поча╖вська лаври.
Хочу нагадати, що в с╕чн╕-червн╕ 1992 року було вчинено переворот в кер╕вництв╕ Укра╖нсько╖ Православно╖ Церкви. Як можна судити зараз з в╕домих факт╕в, безпосередн╓ в╕дношення до орган╕зац╕╖ та проведення перевороту з церковного боку мав митрополит Кирил (Гундя╓в) як ╕деолог та голова ВЗЦЗ МП, а з боку спецслужб – генерал-полковник КДБ Микола Михайлович Голушко.
М. Голушко у 1987 – вересн╕ 1991 роках був головою КДБ УРСР, з 20 вересня по 6 листопада 1991 р. – в. о. голови Служби безпеки Укра╖ни, з листопада 1991 р. – кер╕вником Секретар╕ату М╕жреспубл╕кансько╖ служби безпеки СРСР, а з к╕нця 1991 р. – заступником м╕н╕стра безпеки Рос╕йсько╖ Федерац╕╖, кер╕вником Служби зовн╕шньо╖ розв╕дки РФ. Високе службове становище в Москв╕, особист╕ контакти в Укра╖н╕, знання оперативно╖ ситуац╕╖, а за деякими св╕дченнями – ╕ вивезенн╕ до Москви документи КДБ УРСР, дозволили генералу Голушков╕ разом з Московською Патр╕арх╕╓ю орган╕зувати ╕ провести у травн╕ 1992 року так званий Харк╕вський собор. Формально керував цим «собором» пок╕йний нин╕ митрополит Никодим (Руснак), в╕домий в РПЦ ще з 1960-их рок╕в сво╓ю працею на КДБ, зокрема у форм╕ донос╕в. Його руками нове кер╕вництво УПЦ (МП), узгоджене в Москв╕, було приведене до влади шляхом грубого порушення законодавства Укра╖ни, заре╓строваного державою Статуту Церкви та церковних канон╕в.
По сут╕, Укра╖нська Православна Церква в 1991 – 1992 роках з╕ткнулася з тими ж схемами впливу, як╕ в 2013 – 2014 роках Рос╕я застосувала в ц╕лому проти Укра╖ни: агресивна пропаганда, використання агентури, пряме застосування спецслужб, захоплення влади з подальшою фальшивою лег╕тимац╕╓ю (через формальне благословення Московського Патр╕арха – в 1992 роц╕, через фальшив╕ референдуми в Криму ╕ на Донбас╕ – у 2014 роц╕).
На щастя, Укра╖н╕ як держав╕ вдалося в ц╕лому переконати м╕жнародне сп╕втовариство у сво╖й правот╕. А от у сп╕льнот╕ Православних Церков, де Московський Патр╕архат (завдяки контролю над Укра╖ною) становить б╕льше половини вс╕х православних св╕ту – ситуац╕я для УПЦ склалася протилежна.
Приведене до влади внасл╕док перевороту 1992 року нове кер╕вництво Церкви Московського Патр╕архату в Укра╖н╕ продовжило традиц╕йну л╕н╕ю вза╓мод╕╖ з Кремлем. Завдяки ╖й попри наявн╕сть серед ╓пископ╕в, священик╕в та мирян УПЦ МП ╕ в минулому, ╕ особливо в нин╕шн╕х умовах щирих укра╖нських патр╕от╕в ця Церква як сусп╕льна структура продовжу╓ виступати пров╕дником рос╕йсько╖ пол╕тики в Укра╖н╕, агентом впливу Кремля на укра╖нськ╕ державу, владу ╕ сусп╕льство.
На важливих посадах в н╕й знаходяться особи, залежн╕ в╕д Рос╕╖. В кер╕вних структурах як у Ки╓в╕, так ╕ в низц╕ областей перебувають агенти рос╕йського впливу. А через т╕сно пов’язаних з Рос╕╓ю ф╕нансово-пол╕тичних д╕яч╕в нада╓ться грошова п╕дтримка особам ╕ проектам, у д╕яльност╕ яких зац╕кавлена влада Рос╕╖.

С╤РИЙ КАРДИНАЛ?
У 2011 – 2013 роках лише у приватних розмовах, а п╕сля Революц╕╖ Г╕дност╕ – й у в╕дкритих публ╕кац╕ях неодноразово пов╕домлялося про особливий вплив, який на д╕яльн╕сть УПЦ МП набув ще до 2012 року рос╕йський громадянин, а зараз – народний депутат Укра╖ни ╕ м╕льярдер Вадим Владиславович Новинський. Генеральною прокуратурою Укра╖ни розсл╕ду╓ться справа, в як╕й В. Новинський ф╕гуру╓ як особа, яка допомагала колишн╕м Президенту В. Януковичу, м╕н╕стру внутр╕шн╕х справ В. Захарченку та генеральному прокурору В. Пшонц╕ незаконно втручатися в життя УПЦ МП, щоб змусити хворого ╕ непок╕рного митрополита Володимира (Сабодана) подати у в╕дставку, а натом╕сть просунути в кер╕вники ц╕╓╖ Церкви митрополита Антон╕я (Паканича).
За численними пов╕домленнями у ЗМ╤, В. Новинський ма╓ значний вплив на митрополита Антон╕я (Паканича), а через нього як керуючого справами УПЦ МП – на д╕яльн╕сть всього вищого церковного кер╕вництва.
П╕сля смерт╕ в липн╕ 2014 року митрополита Володимира (Сабодана) та обрання у серпн╕ 2014 року новим кер╕вником УПЦ МП митрополита Онуфр╕я (Березовського), не зважаючи на публ╕чн╕ викриття сво╓╖ попередньо╖ д╕яльност╕, митрополит Антон╕й (Паканич) та В. Новинський зберегли ╕ нав╕ть посилили св╕й вплив на УПЦ МП, особливо в ╕нформац╕йн╕й та юридичн╕й сферах.
«ВЛАСТИТЕЛИ ДУМ»
Зокрема, через пов’язаного з митрополитом Антон╕╓м ╓пископа Климента (Вечерю) в╕дбува╓ться кер╕вництво оф╕ц╕йними ╕нформац╕йними каналами УПЦ МП. У цьому ж кол╕ впливу знаходяться ╕ неоф╕ц╕йн╕, але дуже активн╕ та пост╕йно цитован╕ оф╕ц╕йними церковними джерелами ╕нформац╕йн╕ структури. ╥хньою видимою верх╕вкою ╓ так звана «Сп╕лка православних журнал╕ст╕в» та сайт «Православная жизнь». Ц╕ ж джерела як в╕д свого ╕мен╕, так ╕ п╕д псевдон╕мами чи анон╕мно розповсюджують ╕нформац╕ю, виг╕дну для Москви, зокрема провокац╕йного та екстрем╕стського зм╕сту.
╢ в╕домост╕, що Московська Патр╕арх╕я в особ╕ згадуваного вище В. Легойди та очолюваного ним ╕нформац╕йного п╕дрозд╕лу МП координу╓ та спрямову╓ виг╕дн╕ для кремл╕всько╖ пол╕тики напрямки д╕яльност╕ ╕нформац╕йних структур з орб╕ти митрополита Антон╕я (Паканича). П╕дтвердження цього можна простежити й у публ╕чн╕й площин╕, коли одночасно з’являються заяви та коментар╕ однакового зм╕сту в╕д згаданих ╕нформац╕йних ресурс╕в, в╕д самого В. Легойди як сп╕кера МП та в╕д оф╕ц╕йних речник╕в Рос╕╖ на кшталт прес-служби МЗС РФ чи «уповноваженого з прав людини».

РОЗД╤ЛЯЮТЬ – ЩОБ ДАЛ╤ ВЛАДАРЮВАТИ
За наявною ╕нформац╕╓ю, кер╕вництво Московсько╖ Патр╕арх╕╖ навесн╕ 2014 року було не впевнене у подальших перспективах ╕снування структури УПЦ МП (як ╕ у збереженн╕ ╓дност╕ Укра╖ни), а тому готувало сценар╕й «федерал╕зац╕╖» Церкви в Укра╖н╕ з вид╕ленням окремого «митрополичого округу Новорос╕╖» (або окремих митрополичих округ╕в з центрами в Криму, на Донбас╕, в Одес╕ та можливо в Харков╕). Зараз же в Москв╕ заявляють, що такий сценар╕й не актуальний (особливо через крах кремл╕вського проекту т. зв. Новорос╕╖) ╕ що завдяки митрополиту Антон╕ю (Паканичу) Московський Патр╕архат повн╕стю контролю╓ кер╕вництво УПЦ МП, зокрема позиц╕ю ╕ д╕╖ митрополита Онуфр╕я (Березовського).
З плином часу ста╓ б╕льш очевидним, що рос╕йськ╕ пол╕тичн╕ та церковн╕ кола через св╕й структурний та особистий вплив на УПЦ МП роблять все можливе для того, щоб використати ╖╖ як ╕нструмент пророс╕йського впливу на державу, владу ╕ сусп╕льство в Укра╖н╕, при чому за основу обраний негативний сценар╕й розпалення ворожнеч╕ як найб╕льш простий для реал╕зац╕╖. Бо руйнувати – не будувати.
Президент Укра╖ни та багато ╕нших високопосадових ос╕б нашо╖ кра╖ни не одноразово публ╕чно заявляли про те, що п╕сля поразки план╕в зовн╕шньо╖ в╕йськово╖ агрес╕╖ Рос╕╖ проти Укра╖ни, як╕ були зупинен╕, Кремль поставив соб╕ за мету досягти внутр╕шньо╖ дестаб╕л╕зац╕╖ в наш╕й кра╖н╕ з подальшою орган╕зац╕╓ю заворушень, можливого збройного перевороту ╕ колапсу укра╖нсько╖ державност╕.
З усього, що було вище викладене, ╕ з того, чому св╕дками вс╕ ми зараз ╓, самоочевидний той факт, що структурами Московського Патр╕архату в цьому план╕ дестаб╕л╕зац╕╖ в╕дведена одна з пров╕дних ролей. При чому, агентура в╕д╕гра╓ роль розпалювач╕в протистояння, а рядов╕ священики та в╕ряни, як╕ дос╕ на╖вно в╕рять сво╖м пров╕дникам, – роль жертв.
В останн╕ роки кер╕вництва пок╕йного митрополита Володимира (Сабодана) укра╖нською г╕лкою Церкви Московського Патр╕архату була ц╕лком в╕дчутною тенденц╕я його самого та оточення в╕д╕рватися в╕д московського контролю, провадити б╕льш збалансовану пол╕тику, ор╕╓нтовану на внутр╕шн╕, а не кремл╕вськ╕ ╕нтереси. З приходом до влади в УПЦ МП ново╖ команди виразною ╓ тенденц╕я до протилежного.
У рази зросла агресивна риторика щодо двох основних конфес╕й Укра╖ни, як╕ посл╕довно борються проти накидання нашому народу московського ярма – маються на уваз╕ Ки╖вський Патр╕архат ╕ Укра╖нська Греко-Католицька Церква. Д╕йшло до того, що патр╕арх Кирил (Гундя╓в) прямо заявив, що под╕╖ в Укра╖н╕ – це «рел╕г╕йна в╕йна», в як╕й н╕бито «ун╕ати та схизматики», тобто греко-католики та в╕рн╕ Ки╖вського Патр╕архату, «борються проти канон╕чного православ’я», тобто проти Рос╕йсько╖ Церкви. В╕ддзеркаленням цих думок звучать заяви митрополита Онуфр╕я (Березовського), ╕нтерв’ю митрополита Антон╕я (Паканича), ╓пископа Климента (Вечер╕), численн╕ публ╕кац╕╖ на п╕дконтрольних ╖м ресурсах, де УПЦ Ки╖вського Патр╕архату та УГКЦ обвинувачуються в усьому – в╕д пересл╕дування в╕рних Московського Патр╕архату до пропаганди в╕йни.
Нав╕ть в╕дверто шкодячи сво╖й сусп╕льн╕й репутац╕╖ всередин╕ нашо╖ держави, кер╕вники УПЦ МП вперто не визнають рос╕йсько╖ агрес╕╖ проти Укра╖ни, називаючи те, що в╕дбулося в Криму ╕ на Донбас╕, «братовбивчим конфл╕ктом» або, кажучи св╕тською мовою, громадянською в╕йною. В ц╕й риториц╕ вони повн╕стю насл╕дують кремл╕вську оф╕ц╕йну пропаганду, яка твердить, що «РФ – не сторона конфл╕кту». А раз нема╓ зовн╕шньо╖ агрес╕╖ – то не треба ╕ закликати паству захищати Укра╖ну в╕д ворога, можна не шанувати геро╖в ц╕╓╖ неоголошено╖ в╕йни – «бо в громадянськ╕й в╕йн╕ нема╓ геро╖в», бо «наша паства ╕ там, ╕ там», тобто по обидва боки фронту.
Останн╕й аргумент про «паству ╕ там, ╕ там» взагал╕ вража╓: за ц╕╓ю ж моделлю можна сказати, що м╕ж бандитами ╕ правоохоронцями ми не можемо обрати, кого морально п╕дтримати, бо ╕ пол╕цейськ╕, ╕ бандити як хрещен╕ в одн╕й Церкв╕ – «наша паства».
╤ не печуть вищим кер╕вникам УПЦ МП ордени, отриман╕ особисто з рук В. Пут╕на. Можливо, навпаки, митрополити Онуфр╕й ╕ Антон╕й, Павло та Агафангел, ╤лар╕он ╕ Августин лише чекають, коли можна буде, над╕вши пут╕нськ╕ в╕дзнаки на рясу, йти «зустр╕чати визволител╕в»? ╢ численн╕ св╕дчення, що саме так╕ настро╖ панують серед вищого кер╕вництва УПЦ МП: «пересидимо, перечека╓мо, ще прийде наш час». ╤ як аргумент наводять приклад повернення у владу ╖хнього покровителя ╕ шанувальника Януковича, який п╕сля поразки 2004 року став ╕ Прем’╓р-м╕н╕стром, ╕ Президентом.

«ЗАХОПЛЕННЯ ХРАМ╤В»
У перший же день п╕сля втеч╕ Януковича рос╕йськ╕ ЗМ╤ посп╕шили оголосити про «захоплення майдан╕вцями Ки╓во-Печерсько╖ лаври». А от про те, що посередниками м╕ж кер╕вництвом лаври й обуреними актив╕стами стали саме представники Ки╖вського Патр╕архату, як╕ переконали людей не чинити н╕яких насильницьких д╕й, – зараз вол╕ють не згадувати. Як не згадують ╕ про численн╕ заяви УПЦ Ки╖вського Патр╕архату щодо категоричного засудження провокац╕йних заклик╕в до насильства проти майна ╕ служител╕в УПЦ МП – а так╕ лист╕вки ╕ заклики регулярно з’являлися, при чому кожного разу ниточки в╕д них вели до Москви.
Як не старалися пропагандисти, але переконливо довести наявн╕сть «пересл╕дування в Укра╖н╕ православних МП» не могли ╕ не можуть. ╢диним аргументом у ╖хньому арсенал╕ залишилися так зван╕ «захоплення храм╕в». Про що ж насправд╕ йдеться?
Внасл╕док под╕й двох останн╕х рок╕в все б╕льша к╕льк╕сть параф╕ян МП розум╕╓, що кер╕вництво ц╕╓╖ Церкви залежить в╕д Москви та служить ╖╖ ╕нтересам. Якщо навесн╕ 2014 року ще були як╕сь спод╕вання, що в нових умовах кер╕вники УПЦ МП стануть на укра╖нськ╕ позиц╕╖, розпочнуть конструктивний д╕алог з УПЦ Ки╖вського Патр╕архату та подолають ╕снуюче розд╕лення, то з плином часу стало зрозум╕ло, що не лише цього не буде, але ╕ того р╕вня д╕алогу, який визр╕в за митрополита Володимира (Сабодана), нин╕шн╕ пров╕дники МП категорично не хочуть.
╤ тод╕ те, на що не спроможн╕ керманич╕, роблять сам╕ параф╕яни – ╓днають Церкву знизу. За два роки досить значна к╕льк╕сть колишн╕х прихильник╕в МП полишила цю Церкву, ставши параф╕янами Ки╖вського Патр╕архату. У великих м╕стах, м╕стечках чи селищах, де ╓ храми обох Патр╕архат╕в, в╕руюч╕ просто «голосують ногами». А ось в селах, де храм один ╕ де обурення Московським Патр╕архатом спричиня╓ться до в╕дходу в╕д нього б╕льшост╕ мешканц╕в (як от у часто згадуван╕й зараз Птич╕ на Р╕вненщин╕, де з мешканц╕в села за МП – ледве десята частина), виника╓ конфл╕ктна ситуац╕я.
За законом, громада ма╓ повне право в╕льно обирати сво╓ п╕дпорядкування. На практиц╕ ж духовенство МП заявля╓, що як громада обирати ви можете, але «храм – наш». Тобто ви, параф╕яни, якщо не хочете бути в МП – ╕д╕ть ╕з власного храму геть, а храм залишиться Московському Патр╕архату, нав╕ть якщо до нього буде ходити десять прихильник╕в МП. Хочете молитися в храм╕ – будьте пок╕рн╕ МП, а не хочете хилити голову перед Москвою – ╕д╕ть геть, а храм залиште нам.
А коли обурен╕ параф╕яни не бажають в╕ддавати св╕й храм Московському Патр╕архату – то такий храм оголошують «захопленим».
Варто особливо наголосити: Ки╖вський Патр╕архат не захоплю╓ храм╕в. Храми як належали, так ╕ належать громадам, як╕ в них моляться. Пропагандистський штамп про «захоплення» вигаданий та використову╓ться промосковською пропагандою для того, щоб не допускати в╕дходу в╕д МП в╕руючих ╕ щоб мати прив╕д втручатися в укра╖нськ╕ справи.
У мережу потрапили документи, як╕ св╕дчать, що в УПЦ МП створений спец╕альний п╕дрозд╕л, який централ╕зовано займа╓ться «керуванням конфл╕ктами». Його мета – не проф╕лактика випадк╕в протистояння або мирне розв’язання суперечок, але недопущення порозум╕ння на м╕сцях, наприклад – шляхом узгодження м╕ж прихильниками двох Патр╕архат╕в почергового служ╕ння в храм╕. Також стало в╕домо, що до роботи цього п╕дрозд╕лу залучен╕ дорог╕ юристи, як╕ т╕сно «сп╕впрацюють» з судами для отримання виг╕дних для МП р╕шень, а для силового ╕ психолог╕чного тиску на непок╕рн╕ громади створюються загони з молодик╕в м╕цно╖ статури (таких в сусп╕льств╕ називають «т╕тушками»).
З жалем сл╕д п╕дкреслити – на жодн╕ пропозиц╕╖ щодо знаходження мирно╖, компром╕сно╖ формули полагодження конфл╕кт╕в сторона Московського Патр╕архату св╕домо не йде. Показовим став приклад п╕дписаного минулого року на Р╕вненщин╕ меморандуму, де м╕сцев╕ ╕╓рархи Ки╖вського та Московського Патр╕архату сп╕льно засудили рос╕йську агрес╕ю, задекларували прагнення до створення ╓дино╖ Пом╕сно╖ УПЦ, а можлив╕ конфл╕ктн╕ ситуац╕╖ погодилися вир╕шувати шляхом д╕алогу. Ще не висохли чорнила на меморандум╕, як арх╕╓ре╖в МП викликали до Ки╓ва, де зобов’язали (натякнувши, що така ╓ вказ╕вка з Москви) п╕д будь-яким приводом в╕дкликати п╕дписи. Що ╕ було зроблено за два дн╕.

СКАРГИ ЗАКОРДОНОМ
Окр╕м намагання розхитати ситуац╕ю в наш╕й держав╕, формування потр╕бно╖ ╕нформац╕йно╖ картини для укра╖нсько╖ та рос╕йсько╖ аудитор╕╖, Московський Патр╕архат активно використову╓ свою структуру в Укра╖н╕ також для зовн╕шньопол╕тично╖ мети.
Упродовж останнього року представники В╕дд╕лу зовн╕шн╕х церковних зв’язк╕в УПЦ МП, який оф╕ц╕йно н╕бито незалежний у сво╖й д╕яльност╕, але перебува╓ у пост╕йному контакт╕ з╕ згаданим вище ВЗЦЗ МП в Рос╕╖, все част╕ше в╕дв╕дують м╕жнародн╕ установи, як от Рада ╢вропи чи ОБС╢, та Пом╕сн╕ Церкви з одн╕╓ю метою – розпов╕дати про «гон╕ння» в Укра╖н╕. При чому, «за дивним зб╕гом обставин» використовують у сво╖й робот╕ т╕ сам╕ заяви, нав╕ть з тим же набором «факт╕в» ╕ риторики, що ╕ рос╕йськ╕ дипломати. Можливо, тому, що працюють на один «центр»?
Анал╕з тако╖ активност╕ приводить до двох висновк╕в. З одного боку таким чином доповню╓ться картина ╕нформац╕йно╖ агрес╕╖ Рос╕╖ проти Укра╖ни, знаходиться прив╕д – «захист канон╕чного православ’я» – для подальшого кремл╕вського втручання в укра╖нськ╕ справи, для очорнення нашо╖ держави в очах м╕жнародного сп╕втовариства, а з ╕ншого боку – Москва в такий спос╕б активно форму╓ негативний образ Ки╖вського Патр╕архату в очах ╕нших Пом╕сних Церков, побоюючись виходу нашо╖ Церкви з╕ штучно╖ ╕золяц╕╖ та визнання Вселенським Патр╕архом ╖╖ автокефал╕╖.
Адже будь-як╕ в╕зити ╕╓рарх╕в та делегац╕й УПЦ Ки╖вського Патр╕архату закордон ретельно в╕дстежуються, ╖хн╕ зустр╕ч╕ не лише з православними, але й з ╕ншими ╕ноземними рел╕г╕йними д╕ячами мають насл╕дком письмов╕ та усн╕ скарги Московського Патр╕архату. В такий спос╕б, за в╕дсутност╕ прямого контакту м╕ж УПЦ Ки╖вського Патр╕архату та низкою Пом╕сних Церков, Московська Патр╕арх╕я намага╓ться зробити все для того, щоб лише вона була для них ╓диним джерелом ╕нформац╕╖ про церковне ╕ сусп╕льне життя в Укра╖н╕. Ц╕лком зрозум╕ло, яко╖ ╕нформац╕╖.

ВИСНОВКИ
Найперше, у св╕тл╕ викладених вище факт╕в (а це лише маленька частинка з того, про що можна було би написати) ц╕лком очевидно, що Церква Московського Патр╕архату в Укра╖н╕ як перебувала, так ╕ дос╕ перебува╓ в т╕сн╕й залежност╕ в╕д рос╕йських церковних ╕ св╕тських структур.
По церковн╕й л╕н╕╖ ╖╖ життя контролю╓ться ╕ спрямову╓ться на догоду кремл╕вський влад╕ як особисто патр╕архом Кирилом (Гундя╓вим), так ╕ структурами Московсько╖ Патр╕арх╕╖ – В╕дд╕лом зовн╕шн╕х церковних зв’язк╕в, ╤нформац╕йним в╕дд╕лом та В╕дд╕лом вза╓мод╕╖ Церкви та сусп╕льства.
З╕ свого боку ╕ сам Патр╕арх, ╕ ц╕ структури залежать в╕д рос╕йсько╖ влади та особливо – в╕д спецслужб. А сп╕вроб╕тники цих служб не лише вза╓мод╕ють з╕ структурами МП, але ╕ безпосередньо працюють в них, носячи хто – п╕джаки, а хто – ╕ ряси.
Цей патр╕арх╕йно-кремл╕вський симб╕оз в╕дтворю╓ться ╕ в Укра╖н╕. ╢ вс╕ п╕дстави вважати, що так само, як ╕ в Москв╕, тут працюють ╕ добров╕льн╕ сп╕вроб╕тники, ╕ в╕дрядженн╕ п╕д прикриттям рос╕йськ╕ оф╕цери. Свою роль у вза╓мод╕╖ лаври та Б╕локам’яно╖ в╕д╕гра╓ ╕ Посольство РФ у Ки╓в╕.
Також потребу╓ свого подальшого з’ясування, зокрема в рамках згаданого прокурорського сл╕дства, вплив В. Новинського на церковн╕ справи. Однак нав╕ть ╕з того, що публ╕чно в╕домо, видно, що з одного боку в╕н п╕дтриму╓ з кра╖ною свого походження т╕сн╕ зв’язки, а з ╕ншого – ма╓ серйозний, а щодо окремих ос╕б ╕ вир╕шальний вплив на кер╕вництво УПЦ МП. Навряд чи без його п╕дтримки обходяться ╕ вище згадан╕ численн╕ ╕нформац╕йн╕ та ╕нш╕ проекти, пов’язан╕ з ц╕╓ю Церквою, мета яких – п╕дтримка пророс╕йських настро╖в у Церкв╕ Московського Патр╕архату та розпалювання ворожнеч╕ проти ╕нших Укра╖нських Церков.
Ус╕ ц╕ кремл╕вськ╕ та прокремл╕вськ╕ чинники в житт╕ УПЦ МП нагадують паразит╕в, що проникають у т╕ло людини, живуть в ньому ╕ за його рахунок, викликаючи хвороби, часом нав╕ть дуже важк╕. Можна чекати, спод╕ваючись, що т╕ло саме собою одужа╓. Але краще, особливо зважаючи на смертельну небезпеку, терм╕ново зайнятися фаховою д╕агностикою та л╕куванням.
У всьому св╕т╕ вже, зда╓ться, зрозум╕ли (хто шляхом св╕домих роздум╕в, а хто – п╕д впливом р╕зноман╕тних потряс╕нь), що духовна та ╕нформац╕йна безпека для сусп╕льства ╕ кра╖ни не менш важлив╕, н╕ж економ╕чна чи в╕йськова, що внутр╕шн╓ життя Церкви чи рел╕г╕йн╕ переконання громадянина – це приватна справа, в яку держава не ма╓ втручатися, але коли ╕нститути Церкви ╕ в╕ра людей використовуються закордонними пол╕тиками ╕ спецслужбами для впливу на кра╖ну чи нав╕ть для ╖╖ руйнування, то обов’язок держави, як ╕ всього сусп╕льства, – захист в╕д зовн╕шньо╖ агрес╕╖.
Бо, зрештою, наших во╖н╕в на передов╕й та мирних жител╕в у палаючому Донбас╕ вбивають не рос╕йськ╕ кул╕, м╕ни чи «Гради». Вбивають ╕де╖ «Русского мира», як╕ спрямовують руки агресор╕в на постр╕л. ╤ вбивають творц╕ та пропагандисти цих ╕дей – незалежно в╕д того, носять вони костюми, мундири чи парчов╕ ризи.
Можна ск╕льки завгодно говорити про мир та н╕бито заради нього закривати оч╕ на явн╕ прокремл╕вськ╕ д╕╖ певних кер╕вник╕в УПЦ МП, ╖хнього оточення ╕ покровител╕в, але оч╕кувати в╕д них справжнього миру – все одно, що оч╕кувати миру в╕д «сепаратистенфюрер╕в» Захарченка ╕ Плотницького або деокупац╕╖ Криму в╕д Аксьонова.
Представники УПЦ МП люблять наголошувати, що вони ц╕лком ╕ повн╕стю незалежн╕ в╕д Москви у сво╓му управл╕нн╕. Докласти вс╕х зусиль, щоб допомогти ц╕й Церкв╕ викрити рос╕йську агентуру впливу, припинити по╖здки церковних оч╕льник╕в до Москви за ╕нструкц╕ями, отримання ними кремл╕вських вказ╕вок телефоном ╕ електронною поштою та ╕ншими засобами комун╕кац╕╖, – означатиме лише привести декларац╕╖ до реального стану справ. Можливо, тод╕, очистившись в╕д кремл╕вських паразит╕в, УПЦ МП стане здоров╕шою, д╕алог про церковну ╓дн╕сть – продуктивним, а ╓дина Пом╕сна Укра╖нська Церква – реальн╕стю.
Митрополит Еп╕фан╕й
УПЦ КП
https://www.ukrinform.ua

 

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #51 за 21.12.2018 > Тема "З перших уст"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=20698

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков