Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
УКРА╥НУ МА╢ ЗАХИЩАТИ КОЖЕН, А Н╤ – ТО МОЖНА В╤ДМОВИТИСЯ В╤Д ГРОМАДЯНСТВА
Дмитро Курилович, «Дронго», во╖н-доброволець…


«Я ПРЕДСТАВНИК БОГООБРАНОГО НАРОДУ, ЯКИЙ МА╢ ПОК╤НЧИТИ З НАЙБ╤ЛЬШИМ ЗЛОМ»
Капелан ПЦУ про служ╕ння в окоп╕, РПЦ та м╕с╕ю укра╖нц╕в…


СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ: ПРОЧИТАНИЙ, АЛЕ ДО К╤НЦЯ НЕ ОСМИСЛЕНИЙ
Твоя слава у могил╕/А воля в Сиб╕ру/Ось що тоб╕, матусенько/Москал╕ зробили!..


ПОМЕР ДИСИДЕНТ СТЕПАН ХМАРА
«В╕н так любив Укра╖ну ╕ укра╖нц╕в. В╕н рвав свою душу ╕ серце за не╖…»


10 УКРА╥НСЬКИХ С╤ЯЧ╤В
Сво╓ю невтомною працею вони творили маси нових св╕домих укра╖нц╕в…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #50 за 14.12.2018 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#50 за 14.12.2018
ДОВГИЙ ШЛЯХ, ПРИСВЯЧЕНИЙ ОСВ╤Т╤

З ЮВ╤ЛЕ╢М! РЕКТОРУ НАЦ╤ОНАЛЬНОГО ПЕДАГОГ╤ЧНОГО УН╤ВЕРСИТЕТУ ╤МЕН╤ М.П. ДРАГОМАНОВА В╤КТОРУ ПЕТРОВИЧУ АНДРУЩЕНКУ – 70!

Андрущенко В╕ктор Петрович, ректор Нац╕онального педагог╕чного ун╕верситету ╕мен╕ М.П. Драгоманова, член-кореспондент Нац╕онально╖ академ╕╖ наук Укра╖ни, д╕йсний член Нац╕онально╖ академ╕╖ педагог╕чних наук Укра╖ни, президент Асоц╕ац╕╖ ректор╕в педагог╕чних ун╕верситет╕в ╢вропи, доктор ф╕лософських наук, професор, заслужений професор ун╕верситету, голова Вчено╖ ради ун╕верситету, заслужений д╕яч науки ╕ техн╕ки Укра╖ни, в╕дм╕нник осв╕ти Укра╖ни, лауреат Державно╖ прем╕╖ в галуз╕ осв╕ти та Державно╖ прем╕╖ в галуз╕ науки ╕ техн╕ки Укра╖ни. Автор б╕льш н╕ж 890 наукових праць, серед яких 32 ╕ндив╕дуальних ╕ 75 колективних монограф╕й, п╕дручник╕в, навчальних пос╕бник╕в для студент╕в вищих навчальних заклад╕в.
***
З великою повагою вир╕шив я, В╕кторе Петровичу, написати про вас ╕ почну з сиво╖ давнини. Цицерон у грецьких садах Академ╕╖ вчив вихованц╕в приблизно так: кожна людина – це мовби геометрична ф╕гура, в як╕й мудр╕, шляхетн╕ люди – прям╕ л╕н╕╖. Переконаний, що ви, як вчений ╕ ректор, н╕коли не пом╕ня╓те пряму л╕н╕ю на криву, бо, попри житт╓ву позиц╕ю, вам ф╕лософ Цицерон, як ╕ вчення Платона та Ар╕стотеля – дороговказ! Отут ╕ починаю розкривати науковий ╕ добропорядний секрет вашого усп╕ху та людсько╖ пошани. Зда╓ться, знаю вас давно: пам’ятаю, коли працював в ╤нститут╕ м╕жнародних в╕дносин, прийшов до вас, заступника м╕н╕стра осв╕ти, узгодити як╕сь папери, й оця зустр╕ч стала знаковою на все життя. То була для мене особлива атмосфера, в як╕й завжди панували культура мови, слова ╕ повед╕нки, культ осв╕ти, оск╕льки це тод╕ ц╕нувалося в сусп╕льств╕. Ви, молодий ╕ доброзичливий, в╕дкрилися сво╓ю не т╕льки андрущенк╕вською усм╕шкою, а й гостиною та бажанням сприяти. Тод╕ й св╕тлину подарували. В╕дтод╕ наш╕ дол╕ прямували кожна сво╖м шляхом, а нин╕ перетнулися у виш╕, який ви очолю╓те з березня 2003 року. Знаю, нелегко попервах було вам, про це й пишете так у книз╕: «Не все залежало в╕д мого особистого р╕шення. Ун╕верситет хот╕ли захопити люди нечесн╕, п╕дступн╕». Здогадуюся, як перемогла правда й об’╓ктивн╕сть, як у так╕й ситуац╕╖ проявився ваш характер ╕ авторитет, як друз╕ п╕дставили плече. Тож недарма першим кроком вже ректорсько╖ д╕яльност╕ «…була зустр╕ч з╕ студентами, другим – з ветеранами Друго╖ св╕тово╖ в╕йни та викладачами».
Кожна людина ма╓ на карт╕ життя к╕лька м╕сць, як╕ стають духовними опорами, й на них, як на фундамент╕, зводить власну ноосферу – частинку великого людського духовного океану. Материзною, духовно-╕сторичною основою буття для вас стали села Соковинка, де побачили св╕т, та Шаповал╕вка Конотопського району, що на Сумщин╕: до реч╕, неподал╕к цього поселення й в╕дбулася Конотопська битва 1659 року.
На Волин╕, коли вручали мант╕ю почесного професора Нац╕онального ун╕верситету ╕мен╕ Лес╕ Укра╖нки, раптом сказали далек╕ в╕д оф╕ц╕озу, але щемлив╕ слова: «У кожного в житт╕ бува╓ час, коли пригаду╓ш батьк╕в, сво╖х вчител╕в ╕ слово вдячност╕ хочеться сказати вс╕м, хто вклав в тебе найменшу краплиночку». Тож неспроста ваша книга ««Учитель, на якого чекають» так щемно, з розум╕нням прийнята осв╕тянами Укра╖ни.
Мен╕ в╕доме висловлювання Отто Б╕смарка, що в╕йни виграють не арм╕╖, а вчител╕. Роль ╕ м╕сце в сусп╕льств╕ осв╕тянина щороку зм╕ню╓ться ╕ нав╕ть зроста╓. Ви, як в╕домо, для цього доклада╓те максимум зусиль, аби п╕дняти роль ╕ престиж учителя на заслужений п’╓дестал: орган╕зову╓те зустр╕ч╕ з кращими представниками педагог╕ки, конференц╕╖ та кругл╕ столи. Даючи ╕нтерв’ю кореспонденту «Роб╕тничо╖ газети», справедливо сказали: «Профес╕я вчителя в╕чна, як св╕т, ╕ в ус╕ часи вона вимагала, щоб педагог осмислив себе як людську особист╕сть, як вихователя ╕ як фах╕вця-предметника».
На м╕й погляд, не раз справедливо стверджували, що школа – це кожна людина, яка поруч ╕з тобою, оточення, яке форму╓ твою житт╓ву позиц╕ю. Як ╕з цими думками не погодитися!
Що ж вам болить, що непоко╖ть у наш╕ дн╕? Криком кричить небайдужа душа за руйнування духовност╕, культури, зокрема осв╕ти та ф╕лософ╕╖. Спитайте перес╕чного студента, що в╕н зна╓ про укра╖нську ф╕лософ╕ю? У л╕пшому випадку назве Григор╕я Сковороду. Принаймн╕, б╕льш╕сть наших громадян свято в╕рять, що це наш ╓диний ф╕лософ. Про ╕нш╕ постат╕ нав╕ть найосв╕чен╕ш╕ укра╖нц╕ мало що знають. Хоча ми мали й ма╓мо багато св╕точ╕в науки та культури н╕чим не г╕рших. Ви ж ск╕льки доклали науково╖ прац╕, щоб утвердити в держав╕ думку про важлив╕сть ╕ неординарн╕сть саме укра╖нсько╖ ф╕лософ╕╖. Видання ваших книг - «╤стор╕я соц╕ально╖ ф╕лософ╕╖», «Вступ до ф╕лософ╕╖. Велик╕ ф╕лософи», «Сучасна соц╕альна ф╕лософ╕я» та ╕нш╕ - цьому п╕дтвердження.
Ваша позиц╕я як осв╕тянина така: наш моральний обов’язок – бути уважними й в╕дпов╕дальними за все, про що розпов╕да╓мо в аудитор╕╖, в ст╕нах ун╕верситету, бо не ма╓мо права зашкодити осв╕т╕ Укра╖ни. «Лише ф╕лософи ╕ педагоги, – стверджу╓те, – мають змогу п╕днятися до розум╕ння «духу епохи» як одв╕чно╖ мудрост╕ ╕стор╕╖ ╕ сьогодення, мудрост╕, яку належить передати д╕тям». Сто раз╕в погоджуюся з тим, що, перш н╕ж декларувати про системну побудову осв╕ти Укра╖ни, мусимо розпов╕дати про системну деструкц╕ю, яко╖ зазнала укра╖нська осв╕та впродовж ХХ стол╕ття й ще к╕лька в╕к╕в перед тим. Тому й книга ваша «Роздуми про осв╕ту» м╕стить не т╕льки ф╕лософськ╕, ╕сторико-ф╕лософськ╕, ф╕лософсько-осв╕тн╕, соц╕олог╕чн╕, педагог╕чн╕ прац╕ заруб╕жних ╕ в╕тчизняних автор╕в, а й власну теоретичну ╕ практичну позиц╕ю. До книги досить орган╕чно залучен╕ м╕жнародн╕ й в╕тчизнян╕ документи ╕ матер╕али щодо реформування систем осв╕ти в Укра╖н╕ ╕ ╢вроп╕, що дода╓ робот╕ доказовост╕.
Ви справд╕ багато зробили й робите для зм╕цнення ╕ матер╕ально-техн╕чно╖ та науково╖ бази ун╕верситету, намага╓теся з ректоратом йти в ногу з передовими досягненнями осв╕ти. На конференц╕ях, форумах та р╕зноман╕тних зас╕даннях переконливо стверджу╓те, що розвиток науки неможливий без доступу до ╕нформац╕╖ про передов╕ досягнення св╕тово╖ науково╖ думки, як ╕ без повноц╕нного обм╕ну ╕деями. Це твердження ╓ особливо справедливим стосовно осв╕тянсько╖ укра╖нсько╖ науки, яка, завдяки актив╕зац╕╖ процесу обм╕ну ╕нформац╕╓ю м╕ж окремими ╖╖ галузями намага╓ться в╕дтворити й досл╕дити ц╕л╕сну картину св╕ту. Недарма ваш╕ д╕╖ в цьому напрямку п╕дтримуються студентами.
За вашого кер╕вництва ун╕верситет продовжу╓ розвивати онлайн-б╕бл╕отеку та робить ╖╖ доступною не лише для власних студент╕в, адже це сво╓р╕дна промоц╕я як навчального закладу, так ╕ досягнень кожного окремого викладача, тому на сайтах ╕нститут╕в ╕ нав╕ть кафедр уже можна знайти методичн╕ рекомендац╕╖, програми, конспекти лекц╕й та п╕дготовч╕ матер╕али у в╕дкритому доступ╕. Студент ма╓ усв╕домити, ╕ це не раз ви повторювали при зустр╕ч╕ з драгоман╕вцями, що сво╓ життя молодь буду╓ з «модул╕в» ╕ за сво╓ майбутн╓ в╕дпов╕да╓ т╕льки сама! Адже на старт╕ вс╕ р╕вн╕, а дал╕ вже все залежить в╕д кожного хлопця й д╕вчини. Важливим ╓ розумний ╕ндив╕дуал╕зм, про це ви переконливо й розумно стверджу╓те: «Стосунки викладач-студент – це рух один до одного!». Сьогодн╕ для послуг студент╕в – ш╕сть навчальних корпус╕в, с╕м гуртожитк╕в, б╕бл╕отека, що ма╓ понад п╕втора м╕льйони том╕в, в╕с╕м читальних зал╕в, парк комп’ютер╕в на 600 одиниць, зв’язок з ╤нтернетом та неймов╕рно багато ╕ншого, сучасного.
Та головне, вас – ректора ун╕верситету – непоко╖ть осв╕чен╕сть нац╕╖, й насамперед, що ми – укра╖нц╕! А турбу╓ це тому, що вам дорогий виплеканий багатьма найб╕льшими патр╕отами нашого народу ╕деал, у якому вкор╕нилася нац╕ональна честь ╕ г╕дн╕сть. Ви доклада╓те зусиль, щоб бачити Укра╖ну повносилою нац╕ональною державою з ус╕ма нац╕ональними пр╕оритетами, що випливають з цього (мовою, культурою, економ╕кою), ╕, не вт╕ливши мр╕ю в життя, ви з однодумцями, переконаний, не в╕дступитеся н╕коли. Бо осв╕та, на ваше переконання, це ядро виховно╖ д╕яльност╕, де виховання особистост╕ поста╓ ц╕л╕сним процесом, а виховн╕ впливи держави, сусп╕льства, родини по╓днуються з неперервною осв╕тою ╕ самоосв╕тою особистост╕.
Б╕льше двадцяти рок╕в посп╕ль розпов╕да╓ться про ╓вро╕нтеграц╕ю Укра╖ни як про проект за крок до реал╕зац╕╖, а ви чи не один ╕з перших взялися до реал╕зац╕╖ осв╕тн╕х задум╕в у цьому перспективному напрямку, бо зна╓те, що в ╢вроп╕ усп╕х у кар'╓р╕ прямо залежить в╕д усп╕ху в навчанн╕. Та й сам процес отримання знань ма╓ приносити насолоду. «Внесок укра╖нц╕в у розвиток св╕тово╖ культури, - спрведливо стверджу╓те ви, - безсумн╕вний ╕ далеко не випадковий. В основ╕ досягнень укра╖нц╕в лежить генетичне прагнення до прац╕, творчост╕ ╕ творення, проникливий розум, потужний ╕нтелектуальний потенц╕ал, який зрощу╓ться й пост╕йно п╕дтриму╓ться глибоко розвиненою осв╕тою, сердечно-чутт╓вою культурою, високо розвиненою людсько-спрямованою духовн╕стю».
В ун╕верситет╕ створено Асоц╕ац╕ю ректор╕в педагог╕чних ун╕верситет╕в ╢вропи та видано одноос╕бну монограф╕ю «Св╕танок ╢вропи. Проблема п╕дготовки нового вчителя для об'╓днано╖ ╢вропи XXI стол╕ття». А ще – в ун╕верситет╕ засновано науковий часопис «╢вропейськ╕ педагог╕чн╕ студ╕╖» ╕ вт╕лю╓ться в життя м╕жнародний проект «Педагог╕чна Конституц╕я ╢вропи». Сво╖ми конкретними д╕ями в б╕к ╢вропи перекону╓те, що бути ╓вропейцями – означа╓ виявляти волю до подолання труднощ╕в, до зм╕н. Означа╓ не миритися з реальним станом речей та в╕рити у власн╕ сили. За це ви заслужено удосто╓н╕ найвищо╖ нагороди – м╕жнародно╖ в╕дзнаки «╤м'я в науц╕» Оксфордського клубу ректор╕в ╢вропи.
Сьогодн╕ ви – знаний учений, орган╕затор науки ╕ осв╕ти, ректор одного з найкращих педагог╕чних ун╕верситет╕в держави. ╤з б╕льш як 350 наукових ╕ науково-методичних ваших праць вид╕лимо п╕дручник «╤стор╕я соц╕ально╖ ф╕лософ╕╖», за який одержали першу прем╕ю Академ╕╖ педагог╕чних наук Укра╖ни. Та «Роздуми про осв╕ти» - наст╕льну книгу вчител╕в Укра╖ни. А таких праць не один десяток…
Ваше твердження, що розв’язання «осв╕тнього питання» ╓ головною передумовою переходу в╕д трансформац╕йного пер╕оду до стаб╕льност╕ й сталого людського розвитку – незаперечне. Справд╕, зм╕ни, проведен╕ в систем╕ осв╕ти в останню чверть стол╕ття, мають умовно-позитивний характер. Сьогодн╕шн╕й усп╕х у н╕й може раптово зм╕нитись глибоким провалом, вибухнути комплексом суперечностей, на викор╕нення яких потребуються не т╕льки роки, а й десятил╕ття. В основ╕ реформи осв╕тньо╖ сфери лежать потреби сусп╕льно╖ практики, досв╕д модерн╕зац╕╖ осв╕ти розвинених кра╖н ╢вропи, глибок╕ нац╕ональн╕ осв╕тн╕ традиц╕╖. У ╖х по╓днанн╕ та вза╓модоповненн╕ вимальову╓ться струнка концепц╕я розвитку осв╕ти, яка вже в найближчий час матиме позитивний результат. Концепц╕я «Нова укра╖нська школа» та нещодавно прийнятий Закон Укра╖ни «Про осв╕ту» дають спод╕вання на усп╕х.
Перед тим, як написати про вас, В╕кторе Петровичу, листав книгу Сенеки «Моральн╕ листи до Луцил╕я» й зупинився на «Шостому лист╕» великого ф╕лософа Древнього Риму, слова якого ╕ вас не залишили б байдужим: «Я хочу, щоб ця зм╕на, яка так швидко в╕дбува╓ться в мен╕, передалася й тоб╕: тод╕ я б ще м╕цн╕ше пов╕рив в нашу дружбу – справжню дружбу, яко╖ не зламають н╕ над╕я, н╕ страх, н╕ користь, таку, яку збер╕гають до смерт╕, заради яко╖ йдуть на смерть. Я назву тоб╕ багатьох, хто позбавлений не друз╕в, але само╖ дружби. Такого не може бути з тими, чи╖ душ╕ об'╓дну╓ загальна воля ╕ жага до чесност╕. Як же ╕накше? Адже вони знають, що тод╕ у них все сп╕льне, особливо негаразди»».
Справедливе ваше твердження, що ус╕х нас — молодих ╕ старших — розсудить ╕стор╕я. Сьогодн╕ ж ми ма╓мо ╕нтегрувати покол╕ння, не засуджуючи сво╖х батьк╕в, а намагаючись зрозум╕ти ╖х й одночасно терпеливо, толерантно (через громадянський дискурс) ставитись до помилок, як╕ допускають т╕ чи ╕нш╕ молод╕ пол╕тики, виробничники, науковц╕, молод╕, але вже знан╕, д╕яч╕ культури та мистецтва. ╢дн╕сть покол╕нь — основа прогресивного розвитку держави ╕ сусп╕льства. Збережемо ╖╖ — вряту╓мо державу, роз╕рвемо покол╕ння — загубимо ╖╖.
…Як афоризм для укра╖нц╕в ма╓ стати ╕ ваша в╕дпов╕дь на запитання «Що таке патр╕отизм?», на яке в╕дпов╕ли: «Це в╕ра, наповнена над╕╓ю ╕ вчительською любов’ю».

В╕ктор ЖАДЬКО,
доктор ф╕лософських наук, професор, заслужений прац╕вник осв╕ти Укра╖ни

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #50 за 14.12.2018 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=20658

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков