Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
╤РП╤НЬ ДВА РОКИ ТОМУ: «НАВКОЛО БУЛИ РУ╥НИ, ТЕМНИЙ ДИМ ТА БАГАТО РОЗСТР╤ЛЯНИХ АВТОМОБ╤Л╤В»
Розпов╕дь кримського татарина, який брав участь у визволенн╕ Ки╖вщини…


РОС╤Я НАМАГА╢ТЬСЯ ПОШИРИТИ СВОЮ ЗЛОЧИННУ СУТЬ НА ╤НШ╤ КРА╥НИ
Рос╕я – це велика тюрма. Нин╕ рос╕яни намагаються загнати в цю тюрму ╕ укра╖нц╕в…


НЕМА╢ СИЛ ТЕРП╤ТИ: НОБЕЛ╤ВСЬК╤ ЛАУРЕАТИ ВЛАШТУВАЛИ МАН╤ФЕСТ ПУТ╤НУ
П╕д зверненням п╕дписалося 39 ос╕б, всесв╕тньо в╕домих св╕тил науки…


ЗЕЛЕНСЬКИЙ ПРО ЗВ╤ЛЬНЕННЯ ДАН╤ЛОВА:
В╕н переводиться на ╕нший напрямок…


ПУТ╤Н ЗАГНАВ СЕБЕ У ПАСТКУ:
Дан╕лов попередив про наближення катастрофи в Рос╕╖…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #48 за 30.11.2018 > Тема "Резонанс"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#48 за 30.11.2018
НЕДОВ╤РА - ЯК ТРОЯНСЬКИЙ К╤НЬ КРЕМЛЯ

Бувають пер╕оди в житт╕, коли час сприйма╓ться непорушною, затягнутою ряскою болотною водою. День сьогодн╕шн╕й повторю╓ день минулий, прийдешн╓ намага╓ться коп╕ювати сьогоденне ╕ так тижнями, м╕сяцями, а то й роками.
Але ось, прорвавши загату, та поз╕рно стояча вода раптом зв╕ром плига╓ вперед, зап╕нившись, з гуркотом ╕ ревом мчить, п╕дмиваючи береги, рушачи скел╕, зриваючи, тягнучи за собою камен╕, видираючи з коренем дерева, топлячи все живе ╕ неживе, що трапля╓ться на ╖╖ шляху, перемелюючи дол╕ тих, хто на╖вно в╕рив у стал╕сть, непорушн╕сть, незм╕нн╕сть буття. Щось под╕бне в╕дбува╓ться ╕ з нами в останн╕ роки. Ось лише под╕╖ к╕нця минулого - початку цього тижня.
Неспровокований обстр╕л наших бронекатер╕в «Бердянськ» та «Н╕кополь» з боку сторожового прикордонного корабля Москов╕╖ «Изумруд», неодноразовий умисний навал сторожового прикордонного корабля Москов╕╖ «Дон» на вчетверо менший за водом╕стк╕стю укра╖нський буксир «Яни Капу», захоплення ╖х в полон минуло╖ нед╕л╕ стало ще одним чином збройно╖ агрес╕╖ Москов╕╖ проти нашо╖ держави.
Що ж трапилося? Чим була викликана така неадекватна реакц╕я, адже р╕вно два м╕сяц╕ тому – 20-25 вересня два судна забезпечення ВМС Укра╖ни: пошуково-рятувальне судно «Донецьк» та буксир «Корець» вже проходили Керченською протокою на шляху з Одеси до Бердянська. Власне, ╕ншого способу потрапити з Чорного моря в Азовське ╕ не ╕сну╓.
23 листопада в пох╕д вийшли два артилер╕йських бронекатери типу «Гюрза» - «Бердянськ», «Н╕кополь» (20,7 м х 4,85 м х 0,88 м х 38 т, макс. швидк. 28 вузл╕в) та рейдовий буксир «Яни Капу» (29,8 м х 8,3 м х 3.2 м х 319 т, швидк. 12 вузл╕в). Командування ВМС Укра╖ни, як ╕ попереднього разу, пов╕домило в╕дпов╕дн╕ служби Москов╕╖ про запланований перех╕д. Тим не менш, цього разу все п╕шло геть по-╕ншому. 24 листопада, на п╕дход╕ до системи розд╕лення руху Керч-Ен╕кальського суднох╕дного каналу укра╖нська корабельна група почала отримувати вимоги в╕д прикордонних корабл╕в Москов╕╖ не входити до 12-мильно╖ зони територ╕альних вод, з посиланням на те, що Керченська протока нин╕ знаходиться, мовляв, п╕д повним контролем Москов╕╖ ╕ заявку на прох╕д нею необх╕дно було подавати попередньо, за одну-дв╕ доби.
Маючи ╕нформац╕ю, що командування заявку подавало, а ╕ншого способу проходу через Керченську протоку не ╕сну╓, група продовжувала виконувати поставлене перед нею завдання, нав╕ть попри те, що москов╕йськ╕ корабл╕ вдалися до в╕дверто агресивно╖ тактики. Так, ПСКР «Дон» (великий морський буксир, 56,5 м х 12,64 м х 4,47 х 1452 т, швидк╕сть 13,2 вузла) щонайменше дв╕ч╕ зд╕йснив умисний навал на буксир «Яни Капу», призв╕вши до пошкодження фальшборта, одного з двигун╕в, до втрати рятувального плота. Вже на прям╕й видимост╕ Кримського мосту, отримавши в╕д служби контролю руху протокою (Керч) розпорядження зупинитися ╕ зачекати, оск╕льки, за твердженням диспетчера, рух протокою зупинено через посадку на м╕лину танкера прямо перед мостом, з боку Азовського моря, група зупинилася ╕ лягла в дрейф в район╕ зовн╕шнього перевантажувального рейду (№471). Проте, скоро виявилося, що ╕нформац╕я про закриття руху Керченською протокою не отримала п╕дтверджена з боку м╕жнародно╖ системи контролю судноплавства. Б╕льше того, в час╕ оч╕кування, укра╖нськ╕ в╕йськов╕ моряки були св╕дками, як п╕д мостом пройшли щонайменше три в╕йськових корабл╕ Москов╕╖.
Прождавши б╕льше трьох годин ╕ бачачи, що причина недопуску ╖х на фарватер зовс╕м не в м╕ф╕чн╕й посадц╕ на м╕лину, укра╖нська корабельна група повернула назад, на Одесу. За нею негайно рушили прикордонн╕ корабл╕ та катери Москов╕╖, в ультимативн╕й форм╕, п╕д загрозою застосування збро╖, вимагаючи зупинитися. Одними погрозами не об╕йшлося. ПСКР «Изумруд» (62,5 х 12 х 630 т, швидк. 31 вузол) обстр╕ляв бронекатери. Стр╕ляли не лише з попереджувальною метою, але й на ураження. При тому, били не по корм╕, щоб пошкодивши двигуни, рульовий пристр╕й, знерухомити судно, не п╕д ватерл╕н╕ю, аби створити загрозу затоплення, як д╕ють в раз╕ крайньо╖ необх╕дност╕ морськ╕ прикордонники у всьому св╕т╕ – били по ходов╕й надбудов╕, м╕сц╕ перебуванню залоги. Прикметно, що з перемовин м╕ж москов╕йськими сторожовими кораблями та берегом можна зробити висновок, що найвище кер╕вництво Кремля було не лише по╕нформоване про вс╕ под╕╖, але й п╕д'юджувало ╖х командир╕в до жорстк╕ших д╕й.
Результат в╕домий: шестеро укра╖нських моряк╕в поранен╕, причому, тро╓ з них тяжко, укра╖нська корабельна група переважаючими силами супротивника захоплена, в╕дбуксирована на стоянку прикордонних катер╕в в порту Керч, укра╖нськ╕ моряки захоплен╕ в полон, окр╕м трьох тяжкопоранених, вс╕ кинут╕ до С╤ЗО за абсурдним звинуваченням у порушенн╕ кордон╕в Москов╕╖.
Не знаю, як кому, але мен╕ дуже живо пригадалася ╕стор╕я тридцятир╕чно╖ давнини, що трапилася також в кримських водах, коли 12 лютого 1988 року сторожовик кап╕тана Богдашина, немов розджоханий бичок на слона, ошал╕ло кидався на американський крейсер «Yorktown», який, зг╕дно м╕жнародних правил, мав право мирного проходу рекомендованими курсами, в тому числ╕ й через територ╕альн╕ води. (https://www.youtube.com/watch?v=vCgnGLU0rlw) Тод╕ явне порушення МППЗС з╕йшло з рук пану Богдашину. Б╕льше того, невдовз╕ в╕н був нагороджений за св╕й «подвиг» орденом Червоно╖ з╕рки.
Традиц╕╖, як бачимо, живуч╕. Ц╕лком можливо, що й сьогодн╕шн╕м «героям» посиплють з╕рки на погони. Але ╕стор╕я, як в╕домо, повторю╓ться фарсом. Якщо тридцять рок╕в тому кап╕тан Богдашин на сво╓му маленькому «Беззаветному» кидався на г╕ганта «Yorktown», захищаючи всесв╕тньо визнаний кордон СРСР, то нин╕ абсолютна б╕льш╕сть св╕тових держав вважа╓ Крим, а в╕дпов╕дно й 12-мильну зону уздовж його берег╕в, належними до Укра╖ни, а зграя, яка накинулася на старий рейдовий буксир та два маленьк╕ р╕чков╕ катерц╕, що ледь виступали з хвиль, за сво╓ю загальною водом╕стк╕стю, не кажучи вже про озбро╓ння, в десятки раз╕в переважала ╖х. Ось, до слова, список тих «геро╖в»: тральщик «Вице-адм╕рал Захарьин» проекту 02668, МПК «Суздалец» проекту 1124М, ПСКР «Дон» проекту 745П, ПСКР «Изумруд» проекту 22460, два артилер╕йських катери проекту 1204, к╕лька ПСК проекту 12200, патрульний катер проекту 12150, два штурмовики Су-25, два вертольоти Ка-52 39-го вертол╕тного полку. Не забуваймо й про суховантаж – отой «танкер», витягнутий двома буксирами, аби перекрити прох╕д п╕д мостом.
На жаль, св╕това сп╕льнота досить стримано сприйняла под╕ю, яка десь була б справедливо розц╕нена як акт морського розбою. Щоправда, винесене в понед╕лок на розгляд Ради безпеки ООН подання Москов╕╖ про порушення ╖╖ кордон╕в з боку вищезгадано╖ групи укра╖нських корабл╕в не було прийняте до розгляду. Розглядалося, натом╕сть, подання укра╖нсько╖ сторони про неспровокований напад на ╖╖ в╕йськов╕ корабл╕, ╖х захоплення та взяття в полон ╖х залог. Щоправда, у виступах повноважних представник╕в багатьох кра╖н, найперше, США та Велико╖ Британ╕╖, прозвучав ╕ осуд, ╕ застереження. Але ск╕льки ╖х було - отих осуд╕в ╕ застережень, стурбованостей звичайних ╕ крайн╕х?
- Як╕сь вони мляв╕, - скаже м╕й читач. ╤ матиме рац╕ю.
Справд╕, хот╕лося б б╕льш адекватно╖ реакц╕╖. Чому ж ╖╖ нема╓? Може тому, що й сам╕ поводимося неадекватно? Так, пан╕ Гопко, а за нею ╕ Петро Олекс╕йович вже закликають США, НАТО послати в Чорне море сво╖ бойов╕ корабл╕, ще хтось гарячково вимага╓ перекриття проходу через Босфор та Дарданели для корабл╕в Москов╕╖… Напевно, те мало б певний сенс, але… Але для того може б ╕ нам варто було щось робити?
Чого б це дядько Сем мав дослухатися до пан╕ Гопко чи й нав╕ть пана Президента, коли на п’ятому роц╕ в╕йни ╕ укра╖нських «санкц╕й» транспортн╕ судна Москов╕╖ ╕ дал╕ ремонтуються на наших заводах, буденно ходять нашими територ╕альними водами, коли ╖╖ триколор гордо майорить над плесами Дн╕пра, коли ан╕ пан╕ Гопко, ан╕ парламент нав╕ть пальцем не зворухнули, аби зробити хоч щось для якнайшвидшого створення свого власного флоту? Чого б це пан Трамп мав посилати св╕й флот через с╕м мор╕в в той час, як видаючи за побудову укра╖нського в╕йськово-морського флоту н╕кчемн╕ в сенс╕ морех╕дност╕ ╕ озбро╓ння р╕чков╕ катери (на м╕сц╕ командувача ВМС дв╕ч╕ б подумав, аби в╕дправляти т╕ самотопи в ос╕нн╓ море), пан Президент ще минулор╕ч п╕дписав указ про дем╕л╕таризац╕ю готового на 95% крейсера «Укра╖на», який один був би вартий вс╕х ВМСУ, з б╕льшою половиною московського Чорноморського флоту разом взятих, а уряд пана Гройсмана, попри пропозиц╕ю «Укроборонпрому» добудувати корабель, поставити його в стр╕й, нав╕ть не почухався. Така ж ╕стор╕я з корветами проекту 58250. Власне, а з чим не така ж ╕стор╕я? З ав╕ац╕╓ю? Може буду╓мо чи купу╓мо л╕таки? Може ма╓мо в╕йськово-морську доктрину? Може визнали нав’язану нам в╕йну в╕йною? Теж н╕?
Дипломат╕я дуже тонка сфера. Те, чого не скажуть оф╕ц╕йн╕ особи, вже давно ╕ на повний голос кажуть т╕, хто не зв’язаний умовностями дипломатичного етикету. ╤ якщо моя влада, через притаманну ╖й ще з час╕в совка виб╕рков╕сть, не чу╓ сво╖х громадян – кораблебуд╕вник╕в, в╕йськових фах╕вц╕в, то ╕гнорувати прям╕ закиди з боку таких ос╕б як президент американсько╖ анал╕тично╖ орган╕зац╕╖ The Jamestown Foundation ╫лен Говард навряд чи мудро. (https://zbruc.eu/node/84611?fbclid=IwAR2EDtTw_i7A2E4vluWiG8InWV6H6ovq8MgFXDcGRrzlQSv4X3h0YWw3q4I)
╤ все ж, напад на укра╖нських моряк╕в став приводом до оголошення во╓нного стану. Власне, затверджений бодай в ур╕заному вигляд╕, в╕н вже трет╕й день д╕╓ в десяти областях Укра╖ни. Спод╕ваймось, не лише на папер╕.
Не будемо прикидатися, що це вперше кремл╕вський режим дав нам п╕дстави для його введення. Першою п╕дставою, безперечно, було загарбання Криму. Але ж п╕сля того була ще й в╕йна на Донбас╕ – з тяжкими насл╕дками, з обстр╕лами з територ╕╖ Москов╕╖, з «заблукалими» в донецьких степах костромськими десантниками, з╕ збиттям привезеним з-п╕д Курська «буком» пасажирського л╕така МН-17, з ╤ловайським та Дебальц╕вським котлами, з б╕льш н╕ж десятьма тисячами загиблих укра╖нських громадян, з двома м╕льйонами б╕женц╕в. Чому ж, попри незм╕римо серйозн╕ш╕ масштаби попередн╕х агресивних випад╕в Кремля в розв’язан╕й ним в╕йн╕, лише захоплення двадцяти чотирьох моряк╕в, двох маленьких бронекатер╕в ╕ старого буксира стало приводом для запровадження во╓нного стану?
Сумно бачити п╕зн╓ "прозр╕ння" нин╕шнього секретаря РНБО, тод╕шнього в.о. Президента Укра╖ни, який в 2014 роц╕ без опору здав ворогу Крим, з ус╕ма його в╕йськовими базами, з флотом, зрадивши при тому Кримське угрупування ЗСУ, зрадивши два м╕льйони хай ╕ не погол╕вно лояльних до ново╖ влади, але ж таки укра╖нських громадян. Х╕ба Конституц╕я Укра╖ни, закон Укра╖ни «Про оборону Укра╖ни» давали йому хоч найменшу лаз╕вку для незапровадження во╓нного стану ще тод╕? Х╕ба, не виконавши ╖х ╕мперативних припис╕в, не мав би в╕н ще тод╕ ж, в 2014 роц╕, бути заарештованим ╕ засудженим за свою злочинну безд╕яльн╕сть? Адже та його безпрецедентна поступлив╕сть об’╓ктивно п╕дбадьорила загарбника, ув╕мкнула йому зелене св╕тло для вторгнення ще й на материкову Укра╖ну. Його сьогодн╕шн╕ пояснення про те, що в тому час╕ не було, мовляв, п╕дстав для введення во╓нного стану, бо ж на в╕дм╕ну в╕д тепер╕шньо╖ ситуац╕╖ ворог не ╕дентиф╕кував себе в якост╕ московит╕в, виглядають в╕двертою бздурою. Вдумаймось: х╕ба во╓нний стан вводиться лише тод╕, коли можемо визначити нац╕ональну приналежн╕сть ворога? А як тод╕ бути в раз╕ вторгнення реальних марс╕ян? Ми й тод╕, зам╕сть захищати сво╖ с╕м’╖, будемо проводити лабораторн╕ досл╕дження ╖х ДНК та збирати докази для запровадження проти них санкц╕й?
Сумно в╕д усв╕домлення непорядност╕ мо╖х владц╕в, як╕ так довго п╕д╕грували Кремлю, по-сут╕, колаборували з ним по багатьох напрямках – в найскрутн╕ш╕ перш╕ п╕втора роки п╕дтримуючи продуктами ╕ товарами окупац╕йну владу Криму, в подальшому, гендлювали з окупованими територ╕ями на Донбас╕, дос╕ колаборують на урядовому р╕вн╕(ПФУ - ПФРФ). Х╕ба така дивна повед╕нка не вводила в оману св╕тову сп╕льноту, не грала на руку Кремлев╕, який на весь св╕т дзвонив, що Крим перейшов до ново╖ гаван╕ в результат╕ волевиявлення м╕ф╕чного "народу Криму", а на Донбас╕ йде громадянська в╕йна?
Чомусь один лише пан Чубаров, п╕д час виступу в ход╕ обговорень указу Президента, нагадав про дос╕ д╕ючий закон Укра╖ни «Про в╕льну економ╕чну зону Крим» - цю колаборац╕йну чорну м╕тку на блискучих лахах мо╓╖ влади. Хтось почув його? Може подякували за нагадування ╕, трохи почервон╕вши, скасували? Аякже! Нав╕ть запроваджуючи во╓нний стан, моя влада ╕ тут спод╕ва╓ться пропетляти м╕ж крапельками…
Сумно усв╕домлювати, що упродовж вс╕х цих рок╕в моя влада, зам╕сть реан╕мувати економ╕ку, задовольнялася ╖╖ стагнац╕╓ю, зам╕сть побороти корупц╕ю, чинила шалений спротив тим, хто боровся з нею, зам╕сть пок╕нчити з шахрайськими схемами грабування кра╖ни, ос╕длала ╖х, зам╕сть розсл╕дувати злочини, вчинен╕ на Майдан╕, покривала злочинц╕в, кидала, натом╕сть, за грати добровольц╕в, як╕ прикрили Край у найскрутн╕шу хвилину, зам╕сть оздоровити, повернути дов╕ру сусп╕льства до згвалтовано╖ судово╖ г╕лки влади, сама користу╓ться ╖╖ сумн╕вними послугами, зам╕сть розроблення ╕ ухвалення виборчого законодавства, яке перекрило б шляхи реан╕мац╕╖ привладних маф╕озних клан╕в, уможливило б натом╕сть прих╕д до влади здорових сил сусп╕льства, зробила все, аби того не сталося.
Тож чи варто звинувачувати сусп╕льство, яке ма╓ певн╕ п╕дозри, що введення во╓нного стану на п’ятому роц╕ в╕йни ╓ лише засобом для нин╕шн╕х оч╕льник╕в держави зацементувати сво╓ перебування при влад╕? Адже, що ближче до вибор╕в, то зрозум╕л╕ше, що ан╕ президентських, н╕ парламентських вибор╕в ╖м не виграти.
Дов╕ра до влади – надзвичайно важлива р╕ч. Вона не пада╓ з неба, не прода╓ться за гречку чи за кольоров╕ пап╕рц╕. Вона напрацьову╓ться майже завжди тяжкою, наполегливою працею на благо нац╕╖, реальною турботою про ╖╖ безпеку, добробут ╕ процв╕тання. При тому, шахрайство на р╕вн╕ «безкоштовних» газових субсид╕й, дутих п╕льг ╕ тому под╕бно╖ локшини, в зал╕к не йде. А от в╕дсутн╕сть тако╖ дов╕ри, особливо ж у критичн╕ для нац╕╖ моменти, може стати фактором фатальним для ╕снування ц╕ло╖ держави. Ну як, скаж╕ть, сприймати заяви про введення стану повно╖ бойово╖ готовност╕ на п’ятому роц╕ в╕йни? Х╕ба в╕йська не мали бути в повн╕й бойов╕й готовност╕ ще з лютого 2014 року?!
П╕зно ввечер╕ минулого понед╕лка пан Президент, переконуючи парламентар╕в проголосувати за введення во╓нного стану, наголошував на тому, що повнота ╕нформац╕╖, якою в╕н волод╕╓ як верховний головнокомандувач, не залиша╓ йому ╕ншого вибору. ╤ що ж? Ми вс╕ були св╕дками того, як сприймали його подання народн╕ обранц╕. А сприймали вони його, здеб╕льшого, з великою п╕дозрою, що межувала з в╕двертою неповагою, вважаючи указ Президента про запровадження во╓нного стану на ш╕стдесят дн╕в на вс╕й територ╕╖ Укра╖ни пол╕ттехнолог╕чним ходом з метою узурпац╕╖ влади.
Нехай час розсудить, наск╕льки грунтовними були т╕ п╕дозри, але х╕ба ми не чули – ╕ не лише в╕д пана Президента – що до наших кордон╕в вже довший час стягуються в╕йська, будуються в╕йськов╕ бази, х╕ба не бачимо, як на Азов╕ ще з к╕нця весни форму╓ться зал╕зний кулак, стягу╓ться удавка навколо наших азовських порт╕в? На те не раз звертали увагу фах╕вц╕, зокрема, екс-командувач ВМС Укра╖ни в╕це-адм╕рал Серг╕й Гайдук.
Кремль шука╓ привод╕в для розблокування Криму. Це ж так очевидно! Можливо, для чогось сутт╓в╕шого, на кшталт все то╖ ж «новорос╕╖». В цьому в╕н посл╕довний. Рано чи п╕зно в╕н ╖х може отримати. ╤ недов╕ра сусп╕льства до влади в ц╕й ситуац╕╖ – недов╕ра, яка так очевидно проявилася в парламент╕ п╕д час ухвалення обкарнаного указу Президента про запровадження во╓нного стану, ╓ надзвичайно небезпечним явищем, яке може занапастити нас вс╕х.
Сказане тут не означа╓, що автор раптово запалився нечуваною любов’ю ╕ дов╕рою до нин╕шн╕х збанкрут╕лих владц╕в. Воно означа╓, що сьогодн╕ ма╓мо бути дуже виваженими, аби не втратити державу, але завтра зробити все, аби обрати таку владу, яка була б вартою нашо╖ дов╕ри ╕ в найскрутн╕шу хвилину.

Валентин БУТ

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #48 за 30.11.2018 > Тема "Резонанс"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=20617

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков