Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3304)
З потоку життя (6538)
Душі криниця (3539)
Українці мої... (1473)
Резонанс (1510)
Урок української (992)
"Білі плями" історії (1684)
Крим - наш дім (532)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПАМ’ЯТ╤ В╤РИ РО╥К
9 жовтня у С╕мферопол╕, в Кримськ╕й ун╕версальн╕й науков╕й б╕бл╕отец╕ ╕м. ╤. Я. Франка, в╕дбувся...


«ФРАНКО» ╤З АМЕРИКИ
В Музе╖ укра╖нсько╖ д╕аспори в Ки╓в╕ продовжу╓ експонуватися виставка «Нью-Йорк –...


ОЛЕГ ОЛЬЖИЧ: РОМАНТИК ТА ╤ДЕАЛ╤СТ
╤м’я Олега Ольжича (1907-1944) – в╕домого пол╕тичного д╕яча, державника, нац╕онал╕ста...


ЗНАКОВИЙ ПОЕТ РОЗСТР╤ЛЯНО╥ ЕПОХИ
7 вересня минуло 110 рок╕в в╕д дня народження знакового укра╖нського поета Михайла Пронченка.


З ЮВ╤ЛЕ╢М!
Цього тижня наша кримська землячка, поетеса, член Нац╕онально╖ сп╕лки письменник╕в Укра╖ни...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #45 за 09.11.2018 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#45 за 09.11.2018
ДОЛЯ

ДОЛЯ

У всякого своя доля
╕ св╕й шлях широкий...
Т. Г. Шевченко

Я вибрала Долю соб╕ сама
╤ шо з╕ мною не станеться –
У мене жодних претенз╕й нема
До Дол╕ - мо╓╖ обраниц╕.
Л╕на Костенко
 
Мабуть, у кожно╖ людини колись наста╓ мить, коли вона задуму╓ться над сво╓ю долею. Найчаст╕ше це трапля╓ться напередодн╕ свого дня народження. Але не тод╕, коли готу╓шся в╕дзначати якось це свято з╕ сво╖ми р╕дними ╕ близькими, коли вс╕ думки про те, що ╕ як краще п╕дготувати (╕ святковий ст╕л, ╕ програму вечора).
 Тод╕ не до думок про долю. Ось ╕ в мене. Я просто згадала напередодн╕, що вже к╕лька м╕сяц╕в не вчу щось напам’ять (маю таке хобб╕).
 В к╕нц╕ лютого ╕ на початку березня тягне до Шевченково╖ поез╕╖, а тут взяла в руки книжечку Л╕ни Костенко, видану в К╕ровоград╕ в 1999 роц╕ ╕ подаровану мен╕ директором укра╖нсько╖ школи №20 в Приморському в сумн╕ перш╕ дн╕ окупац╕╖ Криму нашими споконв╕чними “братами”. Знаючи вдачу цих брат╕в, вона розум╕ла, що не довго ц╕й книжечц╕ жити в шк╕льн╕й б╕бл╕отец╕, що потр╕бно рятувати ╖╖ в╕д “╕з’ят╕я” чи нав╕ть публ╕чного спалення на костр╕ ╕нкв╕зиц╕╖, а мен╕ вона вкрай потр╕бна.
 Купити ж хоч якусь укра╖нську книгу в Криму в часи правл╕ння крим╕нального авторитета - “проффесора” було неможливо, не кажучи вже про книги Л╕ни Костенко.
 Не знаю, чи “╕з’яли” Л╕ну Костенко, а що жодно╖ книги про голодомори на укра╖нських землях в б╕бл╕отеках Криму не знайдете, то це правда...
 Я вже зверталась до поез╕╖ Л╕ни Костенко, прочитала роман-╕стор╕ю Укра╖ни про Марусю Чурай, вс╕ в╕дом╕ п╕сн╕ яко╖ сп╕ваю з раннього дитинства. Дв╕ поез╕╖ - ”Св╕тлий сонет” ╕ “Шипшина важко в╕дда╓ плоди...” вивчила вже давно, ╕ часто розпов╕даю знайомим ╕ зовс╕м незнайомим людям.
 Почала шукати щось до душ╕, ╕ в╕дразу натрапила на “Долю”.
 Слова, як╕ я зробила еп╕графом, заставили задуматись над сво╓ю долею.
 Якою вона була? Не легкою, але якою ц╕кавою, насиченою р╕зними под╕ями, п╕знанням чогось нового!
 Кажуть: “хочеш бути щасливим, будь!!!” ╤ це д╕йсно так.
 Можна зациклюватись на якихось неминучих труднощах, вважати себе нещасною, бо часу на все не вистача╓, що й “вгору глянути нема коли”.
 А можна з цього рад╕ти, жити весело, привчити себе знаходити в усьому позитив.
 Можна жити на берез╕ моря ╕ не рад╕ти цьому, не використовувати ц╕лющ╕ його властивост╕, не любуватись чудовими барвами неба над Кара-Дагом, коли сонце хова╓ться за гору.
 Якось ╖хала я маршруткою з Феодос╕╖ додому, в Орджон╕к╕дзе. Наближався веч╕р. Автобус п╕дн╕мався вгору, а сонечко то з’являлось, то щезало, то за горою, то за будинками. Я сид╕ла б╕ля в╕кна ╕ мен╕ здавалось, що сонечко гра╓ться з╕ мною, то ховаючись, то знову показуючи сво╓ личко. Я аж засм╕ялась, ╕ пошкодувала, що нема з ким под╕литись рад╕стю гри з сонечком в хованку.
 Ми п╕дн╕мались вже на вершину б╕ля Виноградного, коли воно зовс╕м щезло. Настали сут╕нки... ╤ раптом яскраве сонячне св╕тло залило все довкола. Це було якось неспод╕вано, воно н╕би вирвалось на волю з с╕рост╕, ╕ так рад╕сно, весело! А ми просто п╕днялись на найвищу точку... Я ще тод╕ подумала, що можна б написати малесеньке опов╕даннячко для маленьких д╕ток, ╕ ╖дучи з ними ц╕╓ю дорогою, розпов╕сти, як сонечко з╕ мною гралось.
 На в╕йськов╕й “точц╕” ПВО, яку ми називали Чауда, хоч ╕ до Чауди було далеко, ╕ до м╕ста 40 км, ╕ до школи д╕тям - 30, серед степу широкого одного разу я чомусь лягла на спину ╕ побачила над собою не просто небо, н╕, я побачила купол, саме високий купол неба, ╕ мене це просто вразило.
 Який прекрасний св╕т!
 30 жовтня мен╕ виповнилось 83. За святковим столом ми чесно в╕дзначили мо╖ 83, бо такий в╕к вже не потр╕бно ховати, ним можна пишатися.
 Правда, важко знайти якусь таку роботу, щоб не байдикувати, щоб показати сам╕й соб╕, що ти ще людина, що ти мислиш.
 Що ще можеш позмагатися з нин╕шн╕ми випускниками середньо╖ школи, розв'язуючи ЗНО з математики. Що можеш заставити себе щодня ц╕лих два м╕сяц╕ ходити до моря, ╕ не просто купатися, а виконувати призначену сам╕й соб╕ норму - 600-800 гребк╕в, а це - метр╕в 150 плавання (хоч вийти з води на берег сама не можеш, але св╕т не без добрих людей...)
 Я вивчила “Долю” Л╕ни Костенко, ╕ готова повторити ╕ п╕дтвердити кожне з ╖╖ сл╕в, як╕ поставила еп╕графом цього есе. Зараз я вся просякнута поез╕╓ю Л╕ни Костенко! Я п╕д╕брала поез╕╖, як╕ буду вчити ╕ дарувати людям.
Дякую, дорога наша!
Як нам пощастило, що ти у нас ╓!!!

Л╕на КОСТЕНКО
 
ДОЛЯ
 
Наснився мен╕ чудернацький базар:
П╕д небом, у чистому пол╕,
Для р╕зних людей,
Для щедрих ╕ скнар,
Продавалися р╕зн╕ дол╕.

Одн╕ були цар╕вен не г╕рш,
А друг╕ - як б╕дн╕ М╕ньйони.
Хто купляв соб╕ Долю за гр╕ш,
А хто - ╕ за м╕льйони.

Дехто щастям сво╖м платив,
Дехто платив сумл╕нням.
Дехто - золотом золотим,
А дехто - вельми сумн╕вним.

Дол╕-ворожки, тасуючи дн╕,
До покупц╕в горнулись.
Дол╕ сам╕ набивались мен╕,
╤ т╕льки одна в╕двернулась.

Я глянула ╖й в обличчя смутне,
Душею покликала оч╕.
- Ти все одно не в╕зьмеш мене, -
Сказала вона неохоче.

- А, може, в╕зьму?
- Ти соб╕ затям, -
Сказала вона суворо, -
За мене треба платити життям,
А я принесу тоб╕ горе.

- То хто ж ти така?
Як тво╓ ╕мя?
Чи варта тако╖ плати?
- Поез╕я - р╕дна сестра моя,
Правда людська - наша мати.

╤ я ╖╖ прийняла, як закон.
╤ диво велике сталось:
Минула н╕ч. ╤ ск╕нчився сон,
А Доля мен╕ зосталась.

Я вибрала Долю соб╕ сама.
╤ що з╕ мною не станеться -
У мене жодних претенз╕й нема
До Дол╕ - мо╓╖ обраниц╕.

* * *
Веч╕рн╓ сонце, дякую за день!
Веч╕рн╓ сонце, дякую за втому.
За тих л╕с╕в просв╕тлений Едем,
╤ за волошку в жит╕ золотому.

За тв╕й св╕танок, ╕ за тв╕й зен╕т,
╤ за мо╖ обпечен╕ зен╕ти.
За те, що завтра хоче зелен╕ть,
За те, що вчора встигло оддзвен╕ти.

За небо в неб╕, за дитячий см╕х.
За те, що можу, ╕ за те, що мушу.
Веч╕рн╓ сонце, дякую за вс╕х,
Котр╕ н╕чим не осквернили душу.

За те, що завтра жде сво╖х натхнень.
Що десь у св╕т╕ кров ще не пролито.
Веч╕рн╓ сонце, дякую за день,
За цю потребу слова, як молитви.

***
Дуже подоба╓ться мен╕ ╕ цей шедевр:

Покремсали життя мо╓ на частки,
На тьмяну с╕чку сл╕в ╕ су╓ти.
А серце вирива╓ться ╕з пастки -
У нетр╕ дум, п╕д небо самоти.
У мовчазливу готику топол╕,
В труда одухотворену грозу.
Я трохи зв╕р. Я не люблю невол╕.
Я вирвуся, хоч лапу в╕дгризу.

А чи не про нин╕шн╕х привладних “борц╕в з корупц╕╓ю” оц╕ рядочки:

Отак воно ╕ йдеться до ру╖ни.
Отак ми й загруза╓мо в убозтво.
╢ боротьба за долю Укра╖ни.
Все ╕нше - то велике мискоборство.
Л╕на Костенко ”Берестечко”

Читаю, перечитую поез╕╖ Л╕ни Костенко - талановито╖ нашо╖ сучасниц╕, ╕ так боляче, що в нашому-ненашому Криму, в т╕ часи, коли в╕н був укра╖нським, за вс╕ роки Незалежност╕ так ╕ не з’явились на поличках книжкових магазин╕в н╕ Л╕на Костенко, н╕ в╕дом╕ вже св╕тов╕, але не нам, твори Андруховича, ╤здрика, Любка Дереша ╕ багатьох ╕нших. Та найб╕льше болить душа за Л╕ну Костенко, бо вона - душа нашо╖ земл╕ укра╖нсько╖, нашого народу багатостраждального...
Алла ОСАДЧА
м. Феодос╕я

***
«Св╕тлиця» ╕ «св╕тличани» сердечно здоровлять шановну Аллу Микола╖вну з недавн╕м святом! Здоров'я, натхнення ╕ «св╕тличност╕» – на мног╕╖-мног╕╖ л╕та!!!

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #45 за 09.11.2018 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=20554

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков