Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2943)
З потоку життя (6133)
Душі криниця (3379)
Українці мої... (1445)
Резонанс (1466)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1649)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПИСЬМЕННИЦЬК╤ МОСТИ
Жовтень для кримських укра╖номовних письменник╕в видався досить таки багатим на зустр╕ч╕ з...


КОЛОМИЙКИ, АРКАН, ВЕСНЯНКИ, КЛАСИКА...
Чи важко дитин╕ навчитися грати на музичному ╕нструмент╕? Безперечно, важко! Потр╕бна наполеглива...


В╤РА РО╥К ТА ╥╥ КУЛЬТУРНА СПАДЩИНА У КНИЖКАХ
Майстриня прожила життя так, як говорить в╕чна б╕бл╕йна ╕стина: «Т╕льки те тво╓, що ти...


ЧАР╤ВН╤ РИМИ НАТАЛ╤ МАЗУР
А в╕н ╖╖ сьогодн╕ не з╕гр╕в Н╕ доторком, н╕ поглядом, н╕ словом, Хоч зустр╕ч ╖х була невипадкова...


ДИМИТР╤Й — ВЗ╤РЕЦЬ ЛЮБОВ╤ ДО БОГА
Церква в╕д перших дн╕в християнства високо ц╕ну╓ заслуги мученик╕в, ставить ╖х за вз╕рець любов╕...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #44 за 02.11.2018 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#44 за 02.11.2018
В╤ЧНА П╤СНЯ Л╤Д╤╥ СКРИПКИ

Поетична Св╕тлиця

В╤ЧНА П╤СНЯ Л╤Д╤╥ СКРИПКИ

Хл╕б ╓ усьому голова.
В безхл╕б’╖ ц╕нна ╕ полова.
Бува╓ голод ╕ на дрова…
Не дай Бог, голод на слова!

Скрипка Л╕д╕я Павл╕вна народилася на Волин╕, мешка╓ в Ки╓в╕.
Автор книжок «Бабусина опов╕дка», «Курчата на сонц╕» (Ки╖в: «Сучасний письменник»), «Тоб╕» (Луцьк: «Твердиня»), «В╕д любов╕ до кохання» (Лубни: «╤нтер Парк»).
Твори також представлен╕ в зб╕рках л╕тературно-мистецького коша «Р╕днокрай» – «Опален╕ рими», «Понад усе нам Укра╖на», «Укра╖нська вишиванка».
Брала участь у п╕дготовц╕ зб╕рки переклад╕в, публ╕ку╓ться в ╤нтернет-виданнях.
Лауреат загальнонац╕онального конкурсу «Укра╖нська мова – мова ╓днання».

В╤ЧНА П╤СНЯ
Бринить любов╕ п╕сня дивна,
Акорди радост╕ ╕ муки.
Лише закохана людина
Розп╕зна╓ чар╕вн╕ звуки.
Звучить мелод╕я велична –
Жаги безмежно╖ твор╕ння.
Безсмертя щедре в╕ков╕чне
Да╓ наступним покол╕нням.
Не зрозум╕ти нам н╕коли
Цю успадковану загадку:
╤ струменить любов по колу,
Нема к╕нця ╖й, н╕ початку.
 
ОТЧИЙ Д╤М
Позаростали бур’яном кривав╕ ниви,
Ск╕льком уже застиг нав╕чно часу плин.
Чорн╕ють з горя душ╕, мов достигл╕ сливи.
Хто нам, скаж╕ть, у хл╕б п╕дм╕шу╓ полин?

╤дуть в безсмертя, наче оборонц╕ Тро╖,
Красив╕ хлопц╕: брав╕, мужн╕, молод╕.
Скаж╕ть, ще ск╕льки треба втратити геро╖в,
Щоб захистити Укра╖ни отчий д╕м?

Життя по смерт╕ мотивац╕я невт╕шна,
Насправд╕ – не воскресне ╕з ру╖н зола.
Вагомий виклик – незалежна ╕ усп╕шна,
В╕д того Укра╖на терпить ст╕льки зла.

Вожд╕ потай прищеплюють б╕ди отруту,
Змагаються у ролях судд╕в ╕ бог╕в.
То ж за чи╖ гр╕хи ми терпимо спокуту,
Коли ж настане судний день для ворог╕в!

Я в╕рю, прийде час, коли на п’╓дестал╕
Постане честь, а не вчорашн╕й раб в╕к╕в.
Тод╕ запишуть золотом небес скрижал╕
Ус╕х полеглих у боях захисник╕в.

БАТЬКОВ╤ ВИШН╤
Батько вишн╕ садив у двор╕ з давн╕х л╕т,
Розросталися саджанц╕ пишн╕,
Я, здавалось, злет╕ла в щасливий пол╕т
╤ покинула батьков╕ вишн╕.

Проживаю тепер в м╕ст╕ тисяч вогн╕в,
У достатку, в будинку розк╕шн╕м,
Та приходять щораз в мо╖ сни чар╕вн╕
Сп╕лим кетягом батьков╕ вишн╕.

Сивиною покрилися скрон╕ мо╖,
Мого тата покликав Всевишн╕й,
В╕н залишив цей св╕т, в╕дтепер н╕чи╖,
Цв╕том плакали батьков╕ вишн╕.

Опуст╕ла господа, домують в╕три,
Спорохняв╕в пор╕г н╕кудишн╕й,
Припорошив стежину зелений спориш,
Засмутилися батьков╕ вишн╕.

Залиша╓ться сад, як у пам’ят╕ сл╕д,
Там зор╕ють плоди дивовижн╕.
Наче остр╕в в туманах, прихований св╕т,
Де зосталися батьков╕ вишн╕.

ДУМКИ
Серпень небагатий на в╕рш╕,
Став скуп╕шим й на пташин╕ звуки.
Мамо, аж до неба спориш╕
П╕дняли сво╖ тоненьк╕ руки…

Знов беруться зацв╕сти кущ╕,
Лише зайве скн╕ти пустоцв╕том.
А виною затяжн╕ дощ╕,
Що випроводжають в ос╕нь л╕то…

В норах вимок нав╕ть дикий зв╕р,
Терпить в скрут╕ нелегку наругу.
Думка котиться у давн╕й дв╕р,
Потай нав╕ва╓ в серце тугу.

А усл╕д, поволеньки, й душа,
Вилет╕ла в пошуки над св╕том.
Вклякла, де подв╕р’я в споришах,
Блискот╕ло н╕жно оксамитом.

Де в криниц╕, мов кришталь, вода,
Загляда жасмин в мал╕ в╕конця;
Й мама – удовиця молода,
Ревно й тихо молиться до Сонця:

Щоб пригр╕ло п’ять ╖╖ сир╕т,
А над миром би зовс╕м не меркло.
Та не краяв серце недор╕д,
╤ було поблажливим, не пеклом.

А думки, як перел╕тний птах,
Повернулися назад по днин╕.
Мамо, де Ви, у яких св╕тах,
Молитесь якому Сонцю нин╕?

* * *
– А душ╕ св╕тяться? – скажи.
– Бува╓, факт славетний.
Чуттям дов╕ку дорожи,
Тим б╕льш, як сам причетний.
 
– Сп╕ва╓ серце не у вс╕х,
Ц╕ мит╕… чудотворн╕?
– Сп╕в – настр╕й серця, як ╕ см╕х,
Вони ╓ – неповторн╕.

– Говорять оч╕. - Як, без сл╕в?
Напевно, мова в сяйв╕?
– Якщо в╕д погляду зомл╕в,
То запитання зайв╕.
 
– Скорити посм╕шкою як,
Щоб не в╕дчув хтось знади?
– Усм╕шка щира – добрий знак,
Не ма╓ зваби й влади.
 
– А як же щастя вберегти?
Мабуть, ╕сну╓ мантра?
– Його не треба стерегти,
Воно завжди у мандрах.
 
– Питання сп╕рне на ф╕нал, –
Основа св╕тла й т╕н╕.
Скажи, коханню ╓ ц╕на?
– Життя й любов – безц╕нн╕.

ПОЕЗ╤Я НЕЗР╤ВНЯНА
Поез╕я навколо незр╕вняна,
╥╖ сам Бог голубив ╕ плекав.
Дивись, яка хурделиця весняна,
Ти з с╕чня дивовижу сю чекав.
Казковий майстер щастя витина╓,
Як оч╕ бачать – серденько збагне.
Нехай за роком р╕к весна мина╓,
В душ╕ ж весна н╕коли не мине.
Живи сьогодн╕! Не втрачай над╕╖,
Знай, головний ц╕литель ╓ – любов.
Заго╖ть т╕ло й приведе до д╕╖,
Захмелену весняним соком кров.
Весна в природ╕ – н╕жний поц╕лунок
Ус╕м, хто в╕рить справд╕ у дива.
╤ ╖й властивий р╕дк╕сний ╜атунок –
Гарант╕я реальна на жнива.

ГРАЛА СКРИПКА
Як грала скрипка в переход╕!
Смичок торкався ледве струн.
Мотив перлився на свобод╕,
Формулював м╕стичну гру.
Для кого ж так лились етюди,
Кохання чуйн╕ голоси?..
А мимо квапилися люди,
Не в╕дчуваючи краси.
Несамох╕ть несли з собою
Св╕т звук╕в н╕жних в╕д митця.
Потоком щастя ╕ любов’ю
Заполоняло ╖х серця.
О, як же душу розтривожив!
Мотив той дивний скрипаля:
Був в╕н на образ тв╕й чимсь схожий,
Був мов тв╕й голос зв╕ддаля.
Я вислизала стороною
В╕д мр╕╖, пам’ят╕, мети.
А вниз по сходинках за мною
У в╕чн╕сть плив живий мотив.

ПОМ╤ЧНИК
Просить мама вранц╕ доню:
– Год╕ спатоньки вже, Соню.
Глянь, маленька, красне сонце
Загляда╓ у в╕конце.
Доки ранок в прохолод╕,
Потрудися на город╕.
Тож в╕зьми маленьку сапку,
Прополи капусти грядку.
П╕днялася, втерла очки
╤ п╕шла у поле дочка.
Розвела руками з дива,
Усм╕хнулася щаслива:
– Мамо, тут усе в порядку,
Хтось за н╕ч сполов сю грядку!
Глянь, он купками земелька,
В╕н п╕дсипав так гарненько.
Лиш проблема невеличка,
Мабуть, темна дуже н╕чка,
Бо капустка геть з╕в’яла,
Бур’яни ще кращ╕ стали.
Мама сплеснула в долон╕:
– Це ж кроти, шк╕длив╕, чорн╕,
На город╕ землю зрили,
Прикрих збитк╕в наробили!
– Люба мамо, угамуйся,
На зв╕рятко не дратуйся.
Кр╕т в земл╕ живе, незрячий,
Де ц╕ грядки – не побачив.
Ут╕кай з городу друже,
Мама сварить, дуже, дуже.
Вельми вдячна за турботу –
Вт╕м, сама зроблю роботу.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #44 за 02.11.2018 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=20535

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков