Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2943)
З потоку життя (6133)
Душі криниця (3379)
Українці мої... (1445)
Резонанс (1466)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1649)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
«ЩО ЦАРЕВ╤ МОСКОВСЬКОМУ КОНЯ НАПО╥ЛА…»
Хто ще не бачив – перехрест╕ться ╕ не в╕рте очам сво╖м! Бо справжн╕ УКРА╥НЦ╤ Криму до...


ПРОГРАШ В ╤НФОРМАЦ╤ЙН╤Й В╤ЙН╤. КОМУ ЗАВДЯЧУ╢МО?
Оск╕льки заява пана головного прокурора Краю, та ще й на такому поважному форум╕, то не...


ГОЛА СЕРЕД ВОВК╤В
для того, аби укра╖нський уряд наважився на щось под╕бне, в╕н мав би бути д╕йсно нац╕ональним...


КРИМСЬКА ОС╤НЬ
Список можна продовжувати, бо насправд╕, все що було об╕цяно мешканцям Нових Кримських Васюк╕в в...


ТРИВОЖНЕ В╤ДЛУННЯ ╤ЧН╤
...слово “збер╕галися” тут явно нев╕дпов╕дне. Адже тримали ╖х здеб╕льшого п╕д...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #44 за 02.11.2018 > Тема "Резонанс"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#44 за 02.11.2018
Г╤ДН╤СТЬ

Н╕коли не пускай сльозу за тим, що нездатне заплакати над тобою.
Дж. Денс

Часи перем╕н, як н╕як╕ ╕нш╕, виявляють, хто ти ╕ що ти насправд╕, розставляють на сво╖ м╕сця все ╕ вс╕х. Ще б╕льше те проявля╓ться, коли тв╕й св╕т затягу╓ у вир протистоянь, у пекло в╕йни.
Як легко за мирних час╕в позиц╕онувати себе лицарем без страху ╕ докору, гордо виступати перед сонмом зачарованих тобою сокотушок, таким соб╕ п╕внем - яскравим ╕ неповторним! Як при╓мно ковзати на хвил╕ загального захоплення ╕ любов╕, кукур╕каючи з найвищого к╕лочка на тину про сво╖ чесноти!
Зовс╕м не те, коли зам╕сть дзв╕нких кукур╕ку наста╓ час вчинк╕в. Ось тут, бува╓, ╕ стаються дуже дивн╕, на перший погляд, метаморфози, коли яскраве п╕р’ячко в новому св╕тл╕ якось блякне, а то й того г╕рше – обсипа╓ться, ╕ ще вчора загальновизнаний улюбленець, мачо, король ц╕лого курника раптом явля╓ себе вражен╕й публ╕ц╕, скаж╕мо, не надто обтяжений одягом.
Найсумн╕ше, коли сам в╕н при тому не пом╕ча╓ перем╕н ╕ продовжу╓ гордо кукур╕кати, заховавшись до безпечного курника, в той час, як нетитулован╕ брвття його, яких до того н╕хто особливо й не пом╕чав, зчепилися з хижим шул╕кою.
Так було, коли в часи назовн╕ благополучно╖ заст╕йно╖ есересер╕╖ одн╕, обласкан╕ правлячим режимом, писали йому барвист╕ панег╕рики, чи й просто робили тихенько усп╕шну кар’╓ру, тод╕ як ╕нших, не менш талановитих, але не схильних до конформ╕зму, не згодних вибачати людожеров╕ його збочених нахил╕в, показово ламали, нищили.
А х╕ба не так тепер? Десь в попередн╕х статтях я вже згадував, як в часи Майдану одн╕ стояли на блокпостах (траплялося, пот╕м ╕ на барикадах) по дв╕, а то й по три доби беззм╕нно – на собачому холод╕, без сну, без спочинку, без можливост╕ бодай прис╕сти, в той час як з тисячних натовп╕в, що деф╕лювали повз них, сповнюючи пов╕тря патр╕отичним галасом, не так просто було допроситися волонтера на зм╕ну. А що вже казати про завс╕дник╕в Майданово╖ Сцени! ╥х в╕зити у канцерогенне пекло вулиц╕ Грушевського були хоч ╕ досить регулярними, але затримувалися вони там, як правило, не довше, ан╕ж на той час, доки на них були нац╕лен╕ об’╓ктиви телекамер. ╤ не дивно, адже «дими революц╕╖», як╕ з╕ сцени Майдану, в уявленн╕ одного з сьогодн╕шн╕х в╕це-прем’╓р╕в, виглядали так романтично, не одного закопченого революц╕онера вклали до онколог╕╖.
Нав╕ть попри те, що задовго до того не мав вже жодних ╕люз╕й, був вражений, коли д╕знався, що в т╕ сам╕ дн╕, коли одн╕ тижнями (хтось м╕сяцями), забувши про гарячий душ ╕ б╕л╕ простирадла, ночували на п╕ддонах, в кращому раз╕, покотом в коридорах Профсп╕лок, Ки╖вради, в дн╕, коли когось вже п╕дстрелили, особа, що стала невдовз╕ в.о. Президента, знайшла час на презентац╕ю сво╓╖ книжки-фентез╕. Вразило ще й тому, що в той самий час я не м╕г дозволити соб╕ пару в╕льних годин, аби зустр╕тися задля залагодження якихось техн╕чних нюанс╕в з директором видавництва, що якраз в тому час╕ готувало до публ╕кац╕╖ мою книжку – ╕сторичне досл╕дження «Павло Михнович Бут, лицар зраджено╖ вол╕».
Пот╕м було загарбання Криму. П╕дле, як з боку загарбника, так ╕ з боку тих, хто мав прямий обов’язок не допустити того. ╤ якщо до загарбника питань не багато: ворог в╕н ╕ ╓ ворог, то до п╕длоти, що рядиться в кольори мо╓╖ В╕тчизни, питань аж надто багато. Мова тут, зв╕сно ж, не ст╕льки до слабодухих, яких виявилось так немало серед кримського в╕йськового угрупування, включно з флотом, як до тих, хто уможливив ╖х скочування до зради, а десь ╕ п╕дштовхнув до не╖. Мовлю про найвище кер╕вництво держави, яке сво╓ю нер╕шуч╕стю, безвольн╕стю, сво╓ю фонтануючою непрофес╕йн╕стю, сво╖ми н╕кчемними над╕ями на вир╕шення «конфл╕кту» на р╕вн╕ м╕жсобойчика, сво╖м порушенням директивних припис╕в Конституц╕╖, закону «Про оборону Укра╖ни», стало головним катал╕затором ланцюгово╖ реакц╕╖ зради, що мов чума поширилася серед укра╖нських держслужбовц╕в Криму та Донбасу. Саме вони ╓ тим гн╕йником, з якого розповзлася та зараза. Саме ╖х незаконн╕ д╕╖ (рано чи п╕зно будуть квал╕ф╕кован╕ неупередженим судом як державна зрада) потягнули за собою зраду др╕бн╕шого чиновництва. Не навпаки.
Саме тому намагання пояснити здачу ворогу Криму погол╕вною зрадою кримських держслужбовц╕в, зрадою кинутих напризволяще солдатик╕в, масовою зрадою кримчан, дуже нагаду╓ ситуац╕ю, коли «Тримай злод╕я!» найголосн╕ше кричить отой самий злод╕й. Саме тому перманентн╕ намагання, в тому числ╕ й декого з ╕нтелектуал╕в, п╕д╕грати тим злод╕ям, зокрема, ╖х заклики в╕дхреститися в╕д зрадливого Криму, так напружують автора цих рядк╕в.
Безперечно, зловорожа агрес╕я, загарбання Криму (за сприятливих обставин ╕ велико╖ частини Укра╖ни) готувалися планом╕рно, роками. Безперечно, механ╕зми нищення держави, ╖╖ обороноздатност╕ були запущен╕ задовго до появи на Печерських пагорбах наших нездар-«революц╕онер╕в». Проте вс╕, хто був св╕дком покрокових-з-оглядкою д╕й зелених марс╕ян, хто був св╕дком того, як обложен╕ гарн╕зони упродовж трьох тижн╕в (!) просили хоч про якийсь адекватний наказ на скоординован╕ д╕╖, хто не з чуток зна╓ про те, що нав╕ть б╕льш╕сть депутат╕в кримського парламенту, попри всю ╖хню рег╕ональну сутн╕сть, так ╕ не взяли участ╕ в незаконних голосуваннях, – вс╕ вони переконан╕, що за умови негайно╖ адекватно╖ реакц╕╖, а саме, введення во╓нного стану в перш╕ години вторгнення, за умови швидких, р╕шучих д╕й, як безпосередньо в еп╕центр╕ вторгнення, так ╕ на дипломатичному р╕вн╕, окупац╕╖, анекс╕╖, як ╕ в╕йни на Донбас╕ можна було уникнути. Чи могли при тому бути жертви? Не виключено. Найпевн╕ше, що так. Проте ще з б╕льшою певн╕стю можна стверджувати, що ╖х гадане число було б непор╕вняним з тим, що ма╓мо сьогодн╕.
Приватизац╕я ╕ вихолощення того, що могло д╕йсно стати революц╕╓ю Г╕дност╕, потягнули за собою б╕льш н╕ж сумн╕ насл╕дки. Кра╖на, зам╕сть виборсатися з╕ стиск╕в маф╕озного спрута, виявилася затиснутою ще м╕цн╕ше. Зам╕сть росту добробуту отримали зубож╕ння втрич╕. Зам╕сть ╕нтенсивного розвитку економ╕ки скотилися до паразитування на позичках, зам╕сть утвердження сили права – одного з нар╕жних камен╕в демократично╖ держави, ма╓мо тотальне його н╕г╕лювання, зам╕ну на право сили, руйнац╕ю судово╖ влади. ╤ все те на фон╕ тотально╖ корупц╕╖, очолювано╖ найвищими державними посадовцями. Чи ж дивно, що нав╕ть в╕йна стала виг╕дною такому великому ╖х числу? Адже, на в╕дм╕ну в╕д державного бюджету, статки наших небожител╕в ростуть немов на др╕жджах. ╤ то так, що в укра╖нських банках вони вже не пом╕щаються. Тож доводиться сердегам вивозити надлишок в оффшори. Тож н╕чого, що державний банк воюючо╖ кра╖ни допомага╓ першим особам держави в ц╕й богоугодн╕й справ╕?
Г╕дн╕сть… Ц╕каво, що думають про не╖ перес╕чн╕ укра╖нц╕. Не купка пас╕онар╕╖в, що були запалом Майдану, намагалися утримати тут Крим, першими кинулися в╕дстоювати Донбас ╕, уникнувши кощаво╖ в ╤ловайських, Дебальц╕вських котлах, сьорбають нин╕ баланду в заст╕нках СБУ, молячи Бога, аби в╕домство Юр╕я В╕тал╕йовича не надумало, бува, знову передати когось з них в подарунок пану Кадирову. Не т╕, кого приручен╕ та перелицьован╕ паном Аваковим беркутята через чотири роки п╕сля Майдану ставили на кол╕на п╕д Верховною Радою за те лишень, що посм╕ли вимагати чесних вибор╕в. Тим б╕льше, не т╕, хто розм╕ркову╓ над сенсом життя з-за Перекопу, будучи зв╕льненими записними революц╕онерами за… небажання залишати св╕й Крим в повне розпорядження загарбника, за намагання утримати укра╖нське слово на його теренах. Не т╕, хто пам’ята╓ себе нав╕ть за гратами – тут, в С╕мферопол╕ чи в заполярних лаб╕тнангах. З тими все ясно.
Потреба в г╕дност╕ перес╕чного укра╖нця – ось ц╕на питання. Ф╕лософствування на тему, що саме автор ма╓ на уваз╕, мовлячи про г╕дн╕сть, в╕дкинемо як лукавство. Г╕дн╕сть ма╓ багато образ╕в, але нас задовольнить будь-який. Адже найнедосконал╕ше ╖╖ вт╕лення зм╕ню╓ нас докор╕нно. Робить Людиною.
Придив╕ться до оточуючих, друз╕. Ви пом╕тите ╖х. Ц╕ не хилять голови, не опускають оч╕ перед самодурами, не кривлять пику в дог╕длив╕й посм╕шц╕ перед владоможцями, не скачуть туди-сюди-навприсяди, не наярюють на г╕тар╕ чи гармошц╕ в сво╖ тридцять чи сорок рок╕в перед в╕с╕мнадцятил╕тн╕ми хлопчиками та ш╕стдесятил╕тн╕ми д╕дами, що слухають ╖х з окоп╕в, не холуйствують, давлячи ближнього на догоду дуц╕, не випрошують п╕льг, субсид╕й, не розм╕нюють майбутн╓ сво╖х д╕тей, сво╓╖ кра╖ни на пакунок пл╕сняво╖ гречки чи к╕лька заслинених кольорових пап╕рц╕в.
То що ви дума╓те про значення г╕дност╕ для становлення людсько╖ держави, товариство?

Валентин БУТ

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #44 за 02.11.2018 > Тема "Резонанс"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=20527

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков