Версiя для друку Обговорити в форумi

Курчат по осені рахують
(Народна мудрість)

Коли вітри облудної весни,
Здійнявши куряву надій в слабеньких мізках
на те, що вже халява дуже близько,
заплуталися в кримські полини,
Як обіцянок курява вляглась
І всохла на губах тягуча слина
В останнього наївного кретина,
Чия чекалка краю вже сягла -
Аж отоді з запалених очей
Сповзати стала скрєпная полуда
І навіть найзапеклішим іудам
Щось там, де у людей душа, пече.
А може й ні. На те вони й іуди,
Їх совість куплено за тридцять срібняків,
Тож скільки б весен не минуло чи віків,
Вони все ті ж, бо що їм тії люди...
Що їм той тлум лукавих хитрунів,
Який лиш за обіцяну морквину
Свій зрадив світ, продав в собі людину -
Що їм все те! Хай не болить мені
Кротяча сліпота совкових дурнів,
А все ж, шкода зашкварених отих,
Кого здали мов вівців, чий лиш гріх -
Їх крайньохата ялова бездумність.
Але найбільше — до кривавих сліз,
До спазмів в горлі, до надриву серця
Пече недоля тих, кого без герцю,
Наклепом, підло взято до заліз.
Сьогодні осінь. Кажуть, що рахують
По ній курчат. І то напевно так.
Та повесні, шукаючи п'ятак,
Спалив хтось свою клуню золотую.
Спалили світ свій. А в чужім - чужі,
Бо ж лиш в своєму своя правда й воля.
І навіть не поскаржитесь на долю,
Бо в час випробувань не всі були мужі...
Моя надія — батько Трамонтан,
Що розганя навіяні тумани,
Вивітрює з голів пусті дурмани,
Нагадує, що й з вимушених плавань
Вертають кораблі у рідну гавань,
Знайшовся б лиш порядний капітан...

Осінь наводить на роздуми. Така її природа. З давніх-давен це час підбиття підсумків, час озирнутися назад, співставити очікуване з отриманим. Від холодної “кримської весни” минуло вже достатньо часу, аби підвести, бодай побіжно, сухий бухгалтерський підрахунок. Для кого? У всякому разі, не для тих, хто ці результати знав ще тоді. Вони для тих, хто беззаперечно вірив, що корпорації зелених марсіян, за потреби, нічого не варто налагодити хоч би й поставку яблук з Марсу.
Отож, апологети “нової гавані” (далі- “нг”) в “плюс” записують:
уникнення помсти з боку “київської хунти”, з її бєндеровцамі і правосєкамі,
уникнення війни,
Кримський міст,
трасу “Таврида”,
новий аеропорт ”Сімферополь”,
вищі, аніж в старій гавані зарплати бюджетників,
в три-чотири рази вищі пенсії,
медичне страхування, краще медичне обслуговування,
дешевий (за потреби, безкоштовний) газ,
масове паломництво туристів з несяжних просторів “нг” (за потреби, з Марсу), перетворення Криму на фешенебельний курорт для европейців.
Список можна продовжувати, бо насправді, все що було обіцяно мешканцям Нових Кримських Васюків в ті весняні дні, навряд чи зміг би розмістити на сторінках цього випуску. Тож, приношу свої вибачення, якщо випустив щось суттєве і, з дозволу читача, проаналізую коротко вищезаявлені пункти.
Помсти страшних бендєровцев і правосєкоф вдалося щасливо уникнути, але ніяк не через введення зелених марсіян. Це сталося виключно через те, що а) бєндеровцев з часів закінчення Другої світової в природі вже не існувало; б) тому що наївні правосєкі навіть не здогадувались, що мають комусь там в Криму перерізати горлянки.
Уникнення війни. Цей пункт належить цілковито до відповідальності того, хто війну розв'язав, ввівши війська на суверенну територію сусіда. Чи варто й казати, що не будь війна розв'язана, а Крим анексованим войовничим Марсом, не було б і жодних можливостей виставляти себе гарантом його безпеки?
Кримський міст. Дійсно, попри сумніви всіх скептиків, збудований. Цьогоріч введено в дію його автомагістральна складова. Чи має те присоромити скептиків? І так, і ні. Так, бо все, до чого серйозно докладаються руки (і капітали!), може бути створене, збудоване. Ні, бо міст функціонує надто короткий час, тож не підпадав ще під дію серйозних геологічних впливів.
Чи став він ключовим чинником наповнення Криму туристами? Аж ніяк. Він позбавив бажаючих потрапити на відпочинок до Криму незручностей, пов'язаних з виснажливим очікуванням в чергах на поромній переправі, але ніяк не збільшив число бажаючих відпочивати саме в Криму. За визначенням, не міг. Зрештою, туристи в його, як люблять нині казати, цілепокладанні, були аж ніяк не основним мотивом.
Окрім того, міст, потягнув за собою непрораховані ще ніким екологічні збитки. Заяви кримських екологів неодноразово пробивались навіть через густу завісу всьопутьомності, яка панує нині в етері півострова. Скандали з видобуванням гравію, хижацьке висмоктування піску з морського дна, яке вже потягнуло за собою нищення небагатьох піщаних пляжів Північно-Західного Криму — все те так чи інакше пов'язане з Мостом.
Траса “Таврида” (Керч-Сімферополь). Стратегічний об'єкт, як і Кримський міст. Саме тому, нікого не хвилюють ані розпачливі крики археологів, які просто не встигають за темпом робіт (треба розуміти, що Крим є ледь не суцільним об'єктом інтересу археології), ні крики і невдоволення тих, чиї будинки, котеджі, села, опинилися на її шляху і підлягають знесенню, ні застереження екологів (та ж невситима потреба в піску, гравію).
Аеропорт майже готовий і він справді гарний. Чи треба казати, що значно розширене поле аеродрому також належить до стратегічних об'єктів?
З вищими зарплатами і пенсіями не все так просто. Базова складова зарплат, насправді, невелика. Далі йдуть надбавки, які значним чином узалежнюють працівника від адміністрації (хто застав ще часи есересерії, знає, про що йде мова. Нині, як кажуть, в цьому сенсі все ще більш вдосконалене). Окрім того, більшість зарплат зовсім невеликі. Так, зарплата в 8-9 тисяч рублів зовсім не рідкість. Техпрацівниця в школі отримує в середньому лише 7,5 тисяч.
Пенсії, які в 2014 році були одним з яблук спокуси для Криму, були вищими ніж ті, які отримували пенсіонери в більшості регіонів Московії. Пам'ятаю обурення петербуржців, які повесні казали, що 11-12 тисяч для кримчан — то занадто розкішно, оскільки більшість пенсіонерів другої столиці отримують лише 8 тисяч.
Окрім усього, треба розуміти, що через більші ціни на продукти, товари, реальний рівень достатку кримчан далеко не вражаючий. Сакраментальне мєдвєдєвське “Денег нет, но вы держитесь там” - найпоказовіше підтвердження того факту.
Медичне страхування. Покращене медичне обслуговування. Мій товариш, користуючись своєю медичною страховкою, зробив операції з приводу видалення катаракти. Безкоштовно. Але таке можливо лише раз на рік. Загалом же, кримчани масово скаржаться на погіршення медичного обслуговування. Потрапити на прийом до лікаря можливо лише за попереднім записом. Черги в поліклініках стали звичним явищем. Багато місцевих лікарів виїхали з Криму, а от кваліфікацію тих, хто заміняє їх в районних лікарнях, вже не раз ставили під сумнів. З іншого боку, в Сімферополі створено гарно обладнаний перинатальний центр з висококваліфікованим, як кажуть, персоналом.
Природний газ в Криму, безперечно, дешевший за дарований нам від щедрот пана Гройсмана. Тим не менш, в моїй квартирі, скажімо, ми практикуємо відключення його на день, аби вкластися в рамки субсидії. Власне, Марс міг би без жодного напруження забезпечити Крим виключно газом власного видобутку, але, певно, синдром собаки на сіні не дозволяє облишити українські родовища на шельфі, попри те, що видобутий там газ значно дорожчий за добутий на суші. З іншого боку, безлика політика держави Україна в цьому питанні ніяк не є перепоною для такої поведінки марсіян.
З перетворенням Криму на нове Монако Европи взагалі сумна історія. Крим, який за часів нашої гавані був справжнім магнітом, який притягував до себе хай і не найбагатшого, проте масового туриста не лише з власних теренів, але й з Білорусі, Московії, Молдови, значно деградував. Якщо раніше в нашому маленькому селищі окрім громадян названих країн, якими воно було буквально запруджене, можна було зустріти німців, поляків, румунів, турків, чехів (щороку привозили свій Луна-Парк), то нині все далеко скромніше. Щоправда, щорічно проводяться міжнародні фольклорні фестивалі, але в реаліях всі ті народи не щось інше, як представники великого тайожно-марсіянського союзу. Кримчани, які піднялись на туризмі, які в Україні небезпідставно пов'язували його зі своїми перспективами, зі своїм благополуччям, нині надсилу утримують на рівні невеликих збитків, в кращому разі, на рівні самоокупності свої готелі. Дехто, розчарований, навіть не відкриває їх в сезоні. Масово виставлені на продаж готелі, магазини Севастополя і не лише його — вирок туристичній принадності сьогоднішнього Криму.
Ще гірше з бізнесом. Закони нової гавані в цій царині розчарували кримських підприємців з перших днів. За минулі чотири з половиною роки ситуація тут аж ніяк не покращилася.
Шокуюче безправ'я, політичні репресії, найперше, щодо кримців, психоз шпигуноманії, полювання за примарними терористами з хапанням та засаджуванням за грати осіб явно непричетних: чи ж дивно, що та нездорова атмосфера розрядилась нещодавнім масовим кровопролиттям в Керчі — подією, яка шокувала нас всіх.
Тож, як можемо бачити, не так багато з цвірінькаючих весняних курчат дотягнули до осені в наших кримських реаліях. Та й ті, що вижили, якісь хворобливі. Що то буде з ними далі?

Валентин БУТ

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #43 за 26.10.2018 > Тема "Резонанс"