Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4464)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4142)
Українці мої... (1669)
Резонанс (2145)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1847)
Крим - наш дім (1083)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (242)
Бути чи не бути? (341)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (214)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ОЛЕГ ОЛЬЖИЧ – НЕЗЛАМНИЙ ПОЕТ ╤ ПАТР╤ОТ
П╕сля арешту O. Кандиба потрапля╓ у таб╕р смерт╕ Заксенгаузен ╕ опиня╓ться у спец╕альному блоц╕...


ВАЖКА Ц╤НА ЗА ПОВЕРНЕННЯ В УКРА╥НУ
П╕дполковник д╕╓во╖ Арм╕╖ УНР Митрофан Очеретько…


ПРЕЗИДЕНТ ╤З ДРУЖИНОЮ ПРИВ╤ТАЛИ УКРА╥НЦ╤В З ДНЕМ ВИШИВАНКИ
За роки спротиву агрес╕╖ вишиванка стала неформальним одностро╓м ус╕х, хто в╕дстою╓ людян╕сть,...


В УКРА╥Н╤ В╤ДЗНАЧИЛИ ДЕНЬ ВИШИВАНКИ
У трет╕й четвер травня в Укра╖н╕ традиц╕йно в╕дзначають День вишиванки…


РОЗПОВ╤СТИ ПРАВДУ
Автор розпов╕да╓ про бойов╕ д╕╖ у 2014—2015 роках, про побратим╕в ╕ ворог╕в…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #42 за 19.10.2018 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#42 за 19.10.2018
ЯК НА Т╤ ЧОРНОБРИВЦ╤ ПОГЛЯНУ… А ╥Х – 400 К╤ЛОМЕТР╤В

Ця людина власним прикладом показу╓ – як будувати кв╕тучу Укра╖ну, для чого треба геть небагато – кирка, лопата ╕ трохи любов╕…

Чорнобривц╕ – один з укра╖нських народних символ╕в. Проте, вони не завжди росли на наших землях. Ц╕ дивовижн╕ кв╕ти мають ц╕каву ╕стор╕ю. Зг╕дно з╕ старовинними легендами, вони – маг╕чн╕, а ╖х назва пов’язана з ╕м’ям Тагеса, який був онуком Юп╕тера, ум╕в пророкувати майбутн╓ ╕, до того ж, славився яскравою красивою зовн╕шн╕стю. Тому сонячн╕ кв╕ти ще називають, з латини, «тагетеси» – на честь онука Юп╕тера. ╤нд╕анц╕ Америки, зв╕дки кв╕ти в XVI стол╕тт╕ були завезен╕ до ╢вропи, теж вважали рослину «маг╕чним пров╕дником», що допомагав знаходити шаманам племен жовтий метал (золото).
У XVI стол╕тт╕ дик╕ р╕зновиди рослин були завезен╕ в ╤спан╕ю й зв╕дти швидко поширилися по вс╕й ╢вроп╕, Мал╕й Аз╕╖ та П╕вн╕чн╕й Африц╕. Англ╕йц╕ називають чорнобривц╕ «мер╕голд» – «золото Мер╕», н╕мц╕ – «студентською кв╕ткою». В Укра╖н╕ ж ╖х в╕ддавна називають чорнобривцями (а ще – оксамитцем та повняками). Ставши у нас одним ╕з нац╕ональних символ╕в, ц╕ невибаглив╕ кв╕ти широко осп╕ван╕ в укра╖нськ╕й л╕тератур╕ та фольклор╕. А ще…
Хтось пише картини фарбами, хтось нитками або б╕сером. А Василь Рижук, волинський скульптор, автор багатьох монументальних роб╕т, заслужений д╕яч мистецтв Укра╖ни, пише ╖х… живими кв╕тами. Вже двадцять л╕т, як кирка, лопата ╕ сапа стали в руках митця ╕нструментами, що творять кв╕ткову красу. У його доробку — понад 400 к╕лометр╕в закв╕тчаних узб╕ч дор╕г, двор╕в, автобусних зупинок та ╕нших м╕сць, де зазвичай ростуть бур’яни. За це сво╓ незвичне захоплення Василь ╕з легко╖ руки волинських поет╕в став Сонячним Чорнобривцем. А творче псевдо так орган╕чно зрослося з ним, що нав╕ть знайом╕ часом називають його не Василем, а Чорнобривцем. ╤ в╕н неабияк цим пиша╓ться!

ПОНАД 400 К╤ЛОМЕТР╤В КРАСИ
…Його старенький «Жигулик» добре знають вод╕╖, як╕ про╖жджають волинськими дорогами не вперше. Дехто в╕та╓ться, як ╕з давн╕м знайомим. Незнайомц╕, побачивши обаб╕ч шляху чолов╕ка у робочому комб╕незон╕ ╕ з киркою чи лопатою в руках, не одразу розум╕ють, що в╕н там робить.
"Якийсь дивак", — подума╓ хтось, спостер╕гаючи, як цей мускулястий чолов’яга вгриза╓ться у закам’ян╕лу землю. А в╕н просто с╕╓ красу, с╕╓ сво╖ чорнобривц╕ та соняхи, щоб люди побачили, якою кв╕тучою може бути насправд╕ наша Укра╖на.
А все почалося з... подорожей ╕ мами. Ск╕льки пам’ята╓ себе Василь, у них б╕ля хати завжди були гарн╕ кв╕тники, бо мама з бабусею дуже любили кв╕ти. С╕льська д╕твора весь час приб╕гала за букетами до т╕тки Христ╕. ╤ коли Василь спорудив поблизу села Лобач╕вка на р╕дн╕й Горох╕вщин╕ мемор╕ал землякам, як╕ загинули в Афган╕стан╕, в╕н власноруч посадив б╕ля памятника 70 калин ╕ вперше нас╕яв чорнобривц╕в. Цей пам’ятник, до реч╕, вважа╓ться одним ╕з найкращих монумент╕в афганцям.
А ще довелося митцев╕ трохи по╖здити по св╕ту. Подивився, як живуть там люди, як╕ облаштован╕ у них садиби, як гарно оброблен╕ й зас╕ян╕ поля. Повернувся додому — ╕ задумав зробити щось красиве для сво╖х земляк╕в. Розорав три к╕лометри вздовж дороги при в’╖зд╕ в село й нас╕яв чорнобривц╕в. Як же в╕н чекав першого ╖хнього цв╕ту! А вони розрослися ╕ зацв╕ли так гарно й пишно, н╕би знали, що в╕д ╖хнього цв╕т╕ння багато залежить. П╕сля цього усп╕шного дебюту щовесни, як т╕льки пригр╕вало сонечко, скульптор завантажував сво╓ авто ╕нструментами ╕ ╖хав готувати землю для сво╖х кв╕т╕в. Починав у р╕дному Горох╕вському район╕, згодом «добрався» до Луцька та ╕нших район╕в. Бувало, що кв╕ти викошували, Василь тод╕ ледь не плакав ╕з в╕дчаю. Х╕ба зна╓ хто, дивлячись ╕з в╕кна свого авто чи автобуса на к╕лометри пломен╕ючих уздовж дороги чорнобривц╕в, ск╕льки прац╕ й душ╕ в них вкладено, ск╕льки кан╕стр води в╕н вивозив ╕ виносив, щоб урятувати ╖х в╕д л╕тньо╖ посухи?!
За два десятки л╕т Рижук зас╕яв уже понад 400 к╕лометр╕в узб╕ч волинських автошлях╕в чорнобривцями, а п╕зн╕ше ╕ соняхами, за що чотири рази був занесений до Книги рекорд╕в Укра╖ни, к╕лька раз╕в ставав лауреатом акц╕╖ «Людина року Волинського краю». А м╕шки нас╕ння цих найневибаглив╕ших кв╕ток, що стали символом Укра╖ни, роз’╖халися по р╕зних м╕стах ╕ областях. Хтось сам просив, щоб нас╕яти вдома попiд парканами, комусь Василь дарував, щоб у його кв╕тково╖ справи стало б╕льше посл╕довник╕в. Дуже рад╕в, що ╕ в Черн╕вц╕ його чорнобривц╕ по╖хали, бо до цього м╕ста у митця особливе ставлення. Тут, у м╕ському парку, встановлено пам’ятник коханню, автором якого в╕н ╓. До 5-метрового латунного серця ╕дуть буковинськ╕ молодята осв╕дчуватися одне одному у в╕чн╕й любов╕. А ц╕╓╖ весни м╕шок нас╕ння чорнобривц╕в Василь потягом в╕дправив на Полтаву.

ЗА СВО╥ ГРОШ╤ ПОС╤╢, ПОЛЛ╢, ПРОПОЛЕ
Якби все, що в╕н, скульптор, зробив сво╖ми руками, облагороджуючи забур’янен╕ узб╕ччя та шматочки земл╕, перевести у грошовий екв╕валент, то в╕н уже став би м╕льйонером! Бо зеленому господарству за 1 к╕лометр нас╕яних кв╕т╕в треба було б заплатити 33 тисяч╕ гривень. А так – Рижук за сво╖ грош╕ пос╕╓, полл╓, прополе, а восени йому ще й нагадають, що бадилля треба прибрати.
- Це так зда╓ться, н╕би все просто: по╖хав, пос╕яв. Щоби приступити до роботи, мен╕ в служб╕ автомоб╕льних дор╕г треба купу документ╕в отримати на руки: ордер на виконання роб╕т, техн╕чн╕ умови, акт прийому роб╕т. Я сам за все в╕дпов╕даю. ╤ за техн╕ку безпеки теж. Бо це ж дорога, все може бути. Ось недавно при╖хав, машину поставив ╕ п╕шов подивитися, як мо╖ кв╕ти ростуть. ╤ раптом у зустр╕чно╖ вантаж╕вки на ходу вистр╕лю╓ два колеса. Скажу чесно, ледь не посив╕в, — розпов╕да╓ пан Василь. — Дякувати, все об╕йшлося. Тому не можу взяти з собою школяр╕в для допомоги, хоч бажаюч╕ ╓. Знаю, що взяв на себе велику в╕дпов╕дальн╕сть. Але якби не взяв, то люди не побачили б тако╖ краси. Маю к╕лька пом╕чник╕в, сво╖х над╕йних друз╕в. Не вс╕ вони можуть ф╕зично працювати так, як я. Але щось п╕днесуть, п╕дкопають — ╕ вже мен╕ весел╕ше. Вони дивуються, як можу по чотири-п’ять годин навприсядки длубатися в земл╕ й танцювати коло тих кв╕ток. Де сила береться? Не знаю, Бог да╓, напевне. Тор╕к мо╖ кв╕ти ще 26 листопада цв╕ли. ╤ зараз кв╕тують пишно.
- А влада чимось допомага╓?
- Влада запропонувала продовжувати робити все… власним коштом. Та я ╕ так роблю це! Зараз покажу, — Рижук витягу╓ з портфеля кипу папер╕в. — Ось, читайте. Обласна рада проводила конкурс творчих ╕н╕ц╕атив. Я написав проект «Кв╕тучий прапор Укра╖ни». Моя ╕дея: зробити символ╕чний кв╕тучий прапор Укра╖ни по вс╕й област╕ й нав╕ть кра╖н╕. Тобто зас╕яти чорнобривцями не лише узб╕ччя дор╕г, а й двори, клумби б╕ля шк╕л й адм╕нприм╕щень, б╕ля в’╖зних знак╕в кожного населеного пункту, б╕ля зупинок, пам’ятник╕в. Коли кв╕ти зацв╕тають жовтим цв╕том, а над ними блакитне небо — це ╕ ╓ жив╕ кольори нашого прапора. Це було б найкрасив╕шим пам’ятником тим, хто загинув п╕д час Революц╕╖ Г╕дност╕ й на в╕йн╕. Бо вс╕ вони хот╕ли бачити кв╕тучу Укра╖ну. ╤ ми можемо ╖╖ такою зробити – хай ╕ в м╕н╕атюр╕. З ц╕╓ю ╕де╓ю я на Майдан╕ виступав ╕ роздавав нас╕ння сво╖х чорнобривц╕в ус╕м охочим. Думав, ╕дею мою п╕дтримають ╕ п╕дхоплять заклади культури, школи, с╕льськ╕ громади. Але проект обласна рада не п╕дтримала. Думав, може якусь коп╕йчину хоч на бензин вид╕лять, я ж весь час за сво╖ грош╕ ╖жджу. На одну по╖здку витрачаю на бензин гривень 400. Часом м╕сцев╕ ол╕гархи п╕дкинуть трохи талон╕в на бензин, але що то ╓?

«СЬОГОДН╤ ЦЕ МЕН╤ ДОРОГЕ Й РАД╤СНЕ»
Прост╕ люди б╕льше з розум╕нням ставляться до його справи, н╕ж чиновники. ╤ це Василя надиха╓ ╕ п╕дтриму╓. Якось священик ╖хав, зупинився, дав якусь коп╕йчину на пальне. Або хлопц╕ при╖хали поливальною машиною кв╕ти полити, щоб ╖хн╓ начальство не знало. То на об╕д хтось запросить, то яблуками ╕ сливами пригостить.
- Мо╖ р╕дн╕ кажуть: «Дитино, Васю, нащо воно тоб╕? Тратиш останн╕ сво╖ грош╕». А я не можу цього не робити. Може колись зм╕нюся ╕ буду займатися чимось ╕ншим. Може знову зм╕ню кирку ╕ лопату на пензлик та ол╕вець художника. Бо я все-таки митець. Але сьогодн╕ це мен╕ дороге й рад╕сне. Он на 101 к╕лометр╕ пан╕ Оксана, багатод╕тна мама, яка стала мен╕ як родина. Покличе до хати, нагоду╓, а д╕тки ╖╖ воду допомагають носити – кв╕ти поливати. ╤нша с╕м’я м╕ндобривом чорнобривц╕ посипала, то вони так рясно цв╕ли! Сп╕лкуватися з такими людьми — саме задоволення.
Хоча р╕зн╕ ситуац╕╖ бувають. На дороз╕ Луцьк-Р╕вне, яку ст╕льки рок╕в закв╕тчував ╕ якою милувалися вс╕ подорожн╕, цього року вже не с╕яв кв╕ти зовс╕м. Допекла до серця одна людина сво╖м жлобством. Сказала платити за воду, яку брав у колонц╕ для поливу кв╕т╕в. Так╕ ми, укра╖нц╕, р╕зн╕, на жаль.
А що т╕льки про мене не писали м╕сцев╕ ╕нтернетн╕ борзописц╕! Що я нанюхався чогось, бо не може нормальний чолов╕к займатися такими дурницями та ще й витрачати на це сво╖ грош╕. У Москв╕ знайомий сперечався з москвичем, який побачив у Фейсбуц╕ в╕деоролик про дивака, який «там у вас, в Луцке» с╕╓ чорнобривц╕ задарма. ╤ допитувався: в╕н що, може «голубий»? Та н╕, д╕вчата б╕ля нього весь час крутяться. Може хворий? Та н╕, спортсмен. Може дурний? Теж н╕, бо дипломи к╕лькох ╕нститут╕в ма╓. «Ну тогда я не понимаю». ╤ не лише в╕н не розум╕╓ – для чого я все це роблю двадцять л╕т. Зате в╕деоролик цей з╕брав 40 тисяч лайк╕в. ╤ як╕ слова вдячност╕ й захоплення люди з усього св╕ту писали! Нав╕ть у президенти мене в╕дправляли! Хоч були так╕, як╕ й не пов╕рили. Одну пан╕ ╕з Запор╕жжя я запросив до себе в гост╕, щоб на сво╖ оч╕ побачила мо╖ кв╕ти. Вона подякувала – ╕ нав╕ть укра╖нською мовою, хоч писала до того рос╕йською. Все це –найвище визнання мо╓╖ прац╕. Не книги рекорд╕в, не грамоти, а саме щир╕ слова вдячност╕ незнайомих людей, як╕ мене зрозум╕ли й п╕дтримали.

КОЛИ ПРИХОДИТЬ В╤ДЧАЙ ТА ЗНЕВ╤РА, ЩО РОБИТИ? С╤ЯТИ КВ╤ТИ!
Коли Василь прив╕з с╕м машин земл╕ у св╕й дв╕р у Луцьку, зробив клумби там, де буяли бур’яни ╕ пос╕яв чорнобривц╕ — багато хто теж не розум╕в, нащо йому ця морока. М╕шками з нас╕нням в╕н забив не лише св╕й балкон, а й лодж╕ю сус╕да. Зате тепер його кв╕ти цв╕туть б╕ля р╕зних будинк╕в м╕крорайону й шк╕л. Хоча хот╕лося б, щоб таких клумб було б╕льше, ╕ людей, готових допомагати теж. Коли школярики бачать його, Сонячного Чорнобривця, то в╕таються з ним, як ╕з добрим знайомим ╕ хором кричать: «Дяку╓мо!» За що? За приклад. За те, що показу╓ ╖м, що св╕т довкола себе треба ╕ можна зм╕нювати. Що кв╕туча Укра╖на почина╓ться не з красивих гасел ╕ сл╕в, а з твого двору, будинку, вулиц╕, м╕ста чи села. ╤ н╕який добрий дядько не прийде ╕ не зробить це за нас. Х╕ба що Василь Рижук. Але з ╓диною метою — щоб запалити ╕нших. Хот╕лося б йому, щоб клумб у м╕ст╕ було б╕льше, – ╕ людей, готових допомагати, теж. Бо нав╕ть невичерпний ентуз╕азм колись вичерпу╓ться. ╤ в╕н час в╕д часу задуму╓ться: а може досить? Д╕йшов до вершини – ╕ варто зупинитися, взяти до рук пензлик ╕ ол╕вець й попрацювати ще на ╕ншому пол╕? Роки ж летять.
Та коли почита╓ в╕дгуки людей про сво╖ кв╕ти — сумн╕ви умить щезають: «Мене це дуже вразило! ╥хала до Трускавця ╕ любувалася нашими волинськими дорогами й узб╕ччями. Над╕ялась, що це ╕н╕ц╕атива м╕сцевих громад. Але коли взнала, що це справа рук одн╕╓╖ людини, то була глибоко вражена! Спасиб╕ вам, пане Василю! Потр╕бна матер╕альна допомога на вашу таку потр╕бну роботу? Пов╕домте номер карткового рахунку!». «Ви — великий фанат сво╓╖ справи ╕ робите гарн╕шою нашу кра╖ну. На мою думку, це ╕ ╓ справжн╕й патр╕отизм», — це слова голови Княгининсько╖ територ╕ально╖ громади Олени Твердохл╕б. Цього року Василь запропонував селам ц╕╓╖ громади б╕ля Луцька пос╕яти кв╕ти вздовж дор╕г ╕ на зупинках. Його ╕дея сподобалася голов╕ Олен╕ Твердохл╕б, яка ц╕ну╓ креативн╕ р╕шення ╕ шука╓ ╖х. Наприклад, зупинки у Княгининку – незвичайн╕, таких не побачиш н╕де в област╕. Х╕ба за кордоном, зв╕дки пан╕ Олена запозичила ╖хн╕ ориг╕нальн╕ ╕де╖. Тому тут у Василя Рижука знайшлися однодумц╕. Молодь ╕ нав╕ть м╕сцев╕ бабус╕ вирубували сокирами 5-метрову лободу, щоб зв╕льнити землю для краси. ╤ хто ╖де дорогою Луцьк-Ковель-Ягодин, може побачити, як на узб╕ччях ╕ дос╕ кв╕тують соняшники й чорнобривц╕, як ╕ вздовж кап╕тально в╕дремонтовано╖ автомаг╕страл╕ Луцьк-Льв╕в.
А нещодавно йшла з Василем через Завокзальний ринок, ╕ очам сво╖м не пов╕рила: на задв╕рках торговельних пав╕льйон╕в, де зазвичай влаштовують см╕тники, теж кв╕тували чорнобривц╕! Попри байдуж╕сть ╕ скептицизм, Василев╕ кв╕ти проростають у м╕стах ╕ селах.
- Я мр╕ю, щоб наша земля наповнювалася кв╕тами, а не збро╓ю.
Бо кв╕ти – це крок до любов╕ та миру, – каже митець. – Коли приходить в╕дчай та знев╕ра, що робити? С╕яти кв╕ти. Нас╕ння кинуто в землю – значить будуть паростки…

Н╕на Романюк, Луцьк
Фото з особистого арх╕ву Василя Рижука
«Укр╕нформ»
***
ЗБЕРЕЖЕНИЙ БОГОМ ДЛЯ ПРИМНОЖЕННЯ КРАСИ
«Кримська св╕тлиця» 6 рок╕в тому також розпов╕дала про нашого незвичайного земляка-подвижника Василя Рижука:
http://svitlytsia.crimea.ua/index.php?section=article&artID=10631

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #42 за 19.10.2018 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=20501

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков