"Кримська Свiтлиця" > #42 за 19.10.2018 > Тема "З потоку життя"
#42 за 19.10.2018
«СПРАВЖН╤Й ТЕРАКТ. ЯК ЦЕ НАЛЕЖИТЬ. ЯК В БЕСЛАН╤»
Жахлив╕ под╕╖, що в╕дбулися два дн╕ тому в Керч╕, сколихнули не лише Крим. Болем в╕ддалися вони й в Укра╖н╕. Реакц╕я колег – щире сп╕вчуття постраждалим та ╖х р╕дним, нерозум╕ння, як таке взагал╕ могло статися. П╕зно увечер╕, слухаючи Голову Меджл╕су кримц╕в пана Рефата Чубарова, який не лише висловив сп╕вчуття, але й закликав мешканц╕в Керч╕ ╕ довколишн╕х селищ звертатися до донорських пункт╕в, оск╕льки там ╓ велика потреба в значних об’╓мах донорсько╖ кров╕, мимовол╕ подумалось, як же сильно в╕др╕зня╓ться зачумлена бандер╕вщиною Хохлянд╕я в╕д святого Русскагомира з ус╕ма його скр╓пами. Тод╕ як в Укра╖н╕ б╕да, що впала на голови керчан, сприймалася сво╓ю, бо ж нав╕ть купка неадекват╕в, як╕ мають мешканц╕в п╕вострова як не за зрадник╕в, то всуц╕ль безвольною «ватою», не зважилися на як╕сь нег╕дн╕ коментар╕, тод╕ як Голова Меджл╕су – той самий, якому руском╕рська влада вже п’ятий р╕к не да╓ побачитися з╕ старенькою, до того ж, недужою мат╕р’ю – коли в╕н з далекого Ки╖ва намагався хоч чимось допомогти постраждалим землякам, в цей самий час, в╕домий «укра╖нолюб» пан Затул╕н, в програм╕ од╕озного Володимира Соловйова (https://www.youtube.com/watch?v=-AmuC2KvTWA ), ан╕трохи не н╕яков╕ючи, вже намагався прив’язувати криваву б╕йню в пол╕техн╕чному коледж╕ кримсько╖ Керч╕ до п╕дривно╖ д╕яльност╕ п╕дступно╖ Укра╖ни. Недоречн╕сть, б╕льш того – ганебна п╕дл╕сть потуг скр╓пного яструба, за тих траг╕чних обставин, була непом╕тна х╕ба що самому пану Костянтину та доб╕рн╕й публ╕ц╕, що з╕бралася в т╕й студ╕╖. А проте ж н╕. Не лише з╕ слинявих губ пана Затул╕на ╕ солов’╓во╖ брат╕╖ ст╕кали, скапували ядовитими патьоками под╕бн╕ верс╕╖. Заточен╕, запрограмован╕ на ненависть журнашлюшки то тут, то там п╕дкидали шокован╕й публ╕ц╕ вар╕анти то╖ ж само╖ бздури. Слухаючи весь той безум, мимовол╕ спадало на думку, а чи не ╓ то все якоюсь божев╕льною спецоперац╕╓ю, в результат╕ яко╖ вс╕ камен╕ впадуть на голови, скаж╕мо, таких нелюбих нов╕й влад╕ Х╕зб-ут-тахр╕р╕вц╕в чи чергово╖ «диверс╕йно╖ групи ╕мен╕ в╕зитки Яроша?» Проте, схоже, що под╕я, попри багато темних стор╕н, ╕ справд╕ була неконтрольованою, впала неоч╕кувано, зненацька. Хоча, х╕ба так вже й зненацька? Х╕ба ж то перш╕ теракти на просторах «Третього Риму»? Х╕ба чогось под╕бного не можна було, справд╕, оч╕кувати п╕сля б╕льш н╕ж п╕дозр╕лих п╕дрив╕в житлових будинк╕в, приписаних д╕яльност╕ чеченських терорист╕в, що стало приводом для поскромнення бунт╕вливо╖ ╤чкер╕╖, покрило чоло нового президента омофором захисника Москов╕╖, славою державця-збирача земель? Х╕ба, потрапивши п╕д крило дикого двоголового п╕вня з його довгим хвостом, забрудненим кров’ю вс╕х тих беслан╕в, норд-ост╕в, м╕г м╕й Крим рано чи п╕зно уникнути чогось под╕бного? Особливо ж, п╕сля перманентного упродовж чотирьох останн╕х рок╕в нагн╕тання напруженост╕, коли з перших дн╕в вочевидь невинних нагло хапали: когось пот╕м знаходили з вирваним хребтом, когось засуджували на десятки рок╕в – вдуматися лишень – за одн╕ лише приписуван╕ ╖м нам╕ри висадити в пов╕тря як не «в╕чний вогонь», то «д╓душкулен╕на»! А чого вартувала шпигуноман╕я – вся та ╕стер╕я з «виявленням» ╕ затриманням вигаданих, висмоктаних з пальця «диверс╕йних груп»? Н╕, панове… Таке не мина╓ться просто так. П’ятихвилинки ненавист╕, розтягнут╕ на роки, мають властив╕сть вбивати. Рушниця, пов╕шена на ст╕ну в першому акт╕, до к╕нця вистави мала неодм╕нно вистр╕лити. Питання не про те – «в кого?». З цим все зрозум╕ло – в нас. Питання було лише – «коли?» От воно й сталося. Та чи на цьому завершиться? Завершуючи цей сумний допис, хот╕в би звернути увагу мого читача на дуже показов╕ слова пан╕ Ольги Гребенн╕ково╖ – нещасно╖ директриси коледжу, в якому трапилася ця страшна трагед╕я. На в╕део, яке облет╕ло, без переб╕льшення, чи не весь св╕т https://www.youtube.com/watch?v=pLCkPpkOLbc, ми бачимо, як стоячи перед фасадом свого навчального закладу, шокована в╕д вигляду закривавлених т╕л, ж╕нка телефону╓ комусь, кажучи: «Справжн╕й теракт. Як це належить. Як в Беслан╕». Нема╓ сумн╕ву, що за тих обставин слова т╕ злет╕ли з ╖╖ вуст п╕дсв╕домо. Але ж… З яких це таких п╕р, пан╕ Олю, так тепер «належить» в Криму? Чи не з тих, як в╕н опинився в чуж╕й гаван╕? Адже за Укра╖ни з ус╕ма нашими проблемами, н╕чого под╕бного не траплялося. Чи не так?
Валентин БУТ
"Кримська Свiтлиця" > #42 за 19.10.2018 > Тема "З потоку життя"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=20487
|