Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4450)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4122)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2120)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1846)
Крим - наш дім (1041)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (320)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (205)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
КАРИКАТУРИ БАТЬКА Й ЖИВОПИС СИНА
Карикатури батька викривають агресивну пол╕тику Москви, показують, що вона ╓ загрозою для всього...


РОЗПУСКА╢ТЬСЯ Л╤ЩИНА
Наш╕ традиц╕╖


ЛЮТЬ, НАД╤Я, ЛЮБОВ
На початку широкомасштабного вторгнення рос╕йських в╕йськ подруга художниц╕ попрохала ╖╖...


В ╤РПЕН╤ ПРЕЗЕНТОВАНО ВИСТАВКУ ХУДОЖНИКА ╤З ХАРКОВА
Його роботи знаходяться в приватних колекц╕ях ╕ музеях Укра╖ни, Н╕меччини, США…


ТЕОДУЛ-В╤ТРОДУВ
Наш╕ традиц╕╖




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #41 за 12.10.2018 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#41 за 12.10.2018
«ЯК ДАЛ╤ ЛОВИТИМЕШ ГАВИ - НЕ БУДЕ У ТЕБЕ ДЕРЖАВИ!»

Поетична Св╕тлиця

Над╕я Павл╕вна Таршин (Галайко) народилася 20 травня 1949 р. на Р╕вненщин╕ у сел╕ Сморж╕в. Зак╕нчила Клеванську середню школу №1, Укра╖нський ╕нститут ╕нженер╕в водного господарства у м. Р╕вне. П╕сля зак╕нчення ╕нституту  отримала направлення на роботу в трест «Дн╕проводбуд», що у Дн╕пропетровську. Майже вся трудова д╕яльн╕сть пройшла на буд╕вництв╕ г╕дротехн╕чних, цив╕льних ╕ промислових споруд. Працювала на р╕зних ╕нженерних посадах. Окр╕м всього ╓ автором шести  поетичних книжок: «Дзвони» (1999 р.), «Шеп╕т земл╕» (2002 р.), «Гом╕н» (2009 р.), «В╕длуння» (2012 р.), «Ключ в╕д неба» (2014 р.), «Л╕н╕я Розмежування» (2017 р.) а також сп╕вавтором ряду колективних  зб╕рок. В╕рш╕ почала писати у зр╕лому в╕ц╕. Нин╕ прожива╓ у сел. Слобожанське  Дн╕провського району. Громадський д╕яч, волонтер.
***
Над╕я ТАРШИН
Доб╕рка в╕рш╕в про нашу визвольну боротьбу. Моя родина у т╕ часи боролася за в╕льну Укра╖ну, гинула за не╖, хто у бою, а когось закатували. А ще були: Сиб╕р, табори, л╕соповал… Наше покол╕ння на цих знущаннях повинно поставити крапку. Щоб н╕коли ╕ н╕кому не хот╕лося б╕льше заз╕хати на нас.

НАД╤Я
Кр╕зь грати видно небо син╓,
Промен╕ сонця золот╕
На лиця падають безвинн╕ -
Сумн╕, красив╕, молод╕.
А прийде н╕ч – знов катування,
Знущання ╕ накази: - Бий!
╤ бачу може я востанн╓
Цей клаптик неба голубий.
Страшна для них - повстанська
сила -
Тому, мов зв╕р╕ т╕, ричать,
Яка то мати ╖х носила,
Коли катують так д╕вчат?
Сичить в╕д лют╕, мов гадюка,
Енкеведистське барахло:
«Ну, что молчишь, бандерська
сука,
Тебе со мной не повезло». 
╤ знову пальц╕ у одв╕рок –
В╕д болю б╕лий св╕т погас.
«Не зраджу друз╕в, лютий зв╕ре,
Ус╕х не винищите нас.
Бо ця земля моя одв╕чно,
На н╕й жили мо╖ д╕ди,
Чому ти, нелюде поганий,
Прийшов топтать ╖╖ сюди?»
Д╕вча худеньке впало дол╕,
Не в╕дчувало вже чоб╕т,
Якими убивали волю.
А юнц╕ т╕льки двадцять л╕т…
╥й би п╕д вербами стояти
У пар╕ з милим ц╕лу н╕ч,
Натом╕сть хиж╕ оч╕ ката,
Знов руки тягнуться до пл╕ч.
Зривають одяг ╕ шматують,
╤ б’ють, допоки не впаде,
╤ враз ста╓ криваво-чорним
Д╕воче т╕ло молоде.
А мати плаче, тужить мати,
Зачувши зойки нелюдськ╕.
Блага╓ небо - покарати
Чужинц╕в, нелюд╕в, кат╕в.
Взяли найменших – 
Таню й Надю -
У каземати повели,
Як не благала, не молила,
Д╕вчаток ╖й не в╕ддали.
Тепер знущаються щоноч╕,
Не спить налякане село,
В╕дкрий же, Праведний ти, оч╕
╤ зупини криваве зло.
На кам’ян╕й, сир╕й п╕длоз╕ –
Маленьке т╕ло, ледь живе,
╤ зграйка подруг на сторож╕ –
Для них усе це не нове.
Ус╕ знеможен╕, побит╕ –
Та щоб отак, ще не було, 
Сп╕шили рани ╖й прикрити,
Мостили, що в кого було.
Почули шеп╕т невиразний,
╤ зойк, що душ╕ холодив:
«Володю, орлику м╕й ясний,
Врятуй мене, прилинь сюди,
А може, н╕, не треба, милий,
Воюй, коханий, ╕ за нас
Благатиму у Бога сили,
А ще молитимусь за вас.
Я все стерплю: знущання,
бол╕,
Тебе побачити б ще раз, 
А ще, щоб св╕тлий вогник
вол╕
Для Укра╖ни не погас».
Цей в╕рш присвячую сво╖м р╕дним: батьков╕й сестр╕ Галайко Над╕╖ та маминому брату Перцову Володимиру. Вони були у Повстанськ╕й Арм╕╖, як ╕ багато молодих людей з нашого села. Кохали один одного ╕ обо╓ загинули. Коли я народилась, бабуся попросила мого батька, щоб назвав мене ╕м’ям його закатовано╖ сестри. (2005 р.)

ЧЕРЕШН╤ НА МЕЖ╤
Умина╓ за дв╕ щ╕чки
Онучок м╕й полунички,
╤ черешню, ╕ малинку,
╤ духмяну зр╕лу сливку.
Ну, а я дивлюсь на нього -
Дн╕ дитинства бачу свОго:
На прич╕лку суха вишня,
П╕д в╕кном г╕лля бузку –
От ╕ весь садок тод╕шн╕й -
По усенькому кутку.
В Мефод╕я росла груша,
В баби Ганни на меж╕
Залишилися черешн╕, 
Бо були, немов чуж╕.
Не мо╖, - зреклася Ганна,-
╥х Макар колись садив
Для дружини Дун╕, д╕ток,
Дуже ╖х Макар любив.
Та його давно убили,
Дуню з д╕тками - в Сиб╕р,
╤ черешн╕ поза тином
На увесь порожн╕й дв╕р…
Дозр╕вали нам на вт╕ху
Дв╕ черешн╕ н╕чи╖,
В огорож╕ - б╕ля церкви -
Липи ╕ каштан цв╕ли.
Яблунев╕ ╕ вишнев╕ - 
Вс╕ сади п╕д зруб п╕шли,
Бо на кожну деревину
╤ податок довели.
А з чого його платити,
Як в колгосп╕ трудодн╕,
Молоко ╕ яйця здати,
А ще шкуру ╕з свин╕?
У Сиб╕р харч╕ послати,
Бо р╕дня у засланн╕,-
Б╕дний батько, б╕дна мати
Виживали, як могли.
Ми, мал╕, не розум╕ли
╥х трагед╕ю душ╕,
Нам би лиш дозр╕ли груш╕
╤ черешн╕ на меж╕.
2012 р. 

Я КОЛИСКОВИХ МАМИНИХ НЕ ПАМ'ЯТАЮ...
Я колискових маминих не пам’ятаю,
Тод╕ ╖й не до них було:
Налякане, замучене до краю,
Ледь виживало в т╕ роки село.
Одну бабусю у Сиб╕р заслали,
А друга в╕д розправи утекла -
Щоб не знущалися з д╕тей вандали, 
╥х вивезла ╕з нашого села.
Зустр╕ла ╖х п╕дбита в╕тром хата 
(Колись ╕з не╖ п╕д в╕нець ╕шла),
Бо за УПА була б ╕ ╖й розплата,
Ще й по етапу б у Сиб╕р п╕шла.
А мама, моя мудра й гарна мама,
Заморський обчищала кок-сагиз*,
Приходила з розпухлими руками
╤ гр╕ла д╕м, розпалюючи хмиз.
╤ батька не було н╕коли в хат╕ –
В колгосп╕ дн╕ ╕ ноч╕ пропадав –
Чоб╕т не мав, в подертому бушлат╕,
Як ╕ ус╕ тод╕ – кр╕пакував.
А у коротк╕ мит╕ в╕дпочинку -
Хто вижив, то збирались за столом:
Рад╕ли ╕ капуст╕. - Сало, шинку
Ми бачили х╕ба що на Р╕здво.
Тод╕ сп╕вали так, що лампа гасла –
Все п╕снею насичене було:
Про д╕вчину, що в луз╕ коня пасла, 
╤ ту, в яко╖ дол╕ не було.
А пот╕м тихо, щоб у дв╕р не чути, –
Т╕, що на серце болем залягли:
Про в╕тер степовий ╕ про калину,
Геро╖в, що за волю полягли.
╤ плакали, ╕ в╕кна затуляли –
Сп╕вали про повстанц╕в - не одну…
╤ голови в зажур╕ нахиляли,
Згадавши про розтерзану р╕дню.
Весь б╕ль душ╕ ╕ знищен╕ над╕╖
Батьки тод╕ в п╕сн╕ т╕ виливали.
Чому, коли сп╕вають, плачуть,
Маленькими, ми ще не знали.
* кок-сагиз - сировина для виробництва каучуку. Завезений на наш╕ поля п╕сля в╕йни з П╕вденно╖ Америки. Кор╕нц╕ маленьк╕ ╕ збирались п╕зно восени. 
24.07.2013 р.

КРА╥НА, Н╤БИ ╤ПОДРОМ
Сумн╕шають мо╖ над╕╖,
Знев╕ра в серце заповза╓,
Понев╕рянням нашим, Боже,
Не видно н╕ к╕нця, н╕ краю.

Кра╖на, н╕би ╕подром,
А рисак╕в на н╕м нема╓.
Без грунту ставки... а ростуть...
На кого ставити - не зна╓м.

Кожен виборю╓ поки що
Маленьке щастячко для себе,
До нас нема н╕кому д╕ла –
╥м т╕льки голос наш ╕ треба.

Торги пройдуть - к╕нц╕ у воду...
А там - трава хоч не рости.
╤знов набридлому народу
Будуть прописан╕ пости.

На к╕н поставлено усе –
Земля, ╕ мова, ╕ людина.
Як соромно тоб╕ за нас,
Моя над╕╓, Укра╖но.

Душ╕ тривожна порожнеча...
У кут безвих╕дь заганя╓...
╤з зачарованого кола 
Поки що виходу нема╓…
19.10.2012 р.

ЯК ДАЛ╤ ЛОВИТИМЕШ ГАВИ - НЕ БУДЕ У ТЕБЕ ДЕРЖАВИ
В╕ками над нею знущаються,
Розтоптують ╕ не каються
Недоумки, блазн╕, чужинц╕... 
Ми терпимо - ми укра╖нц╕.
Та год╕ терп╕ти, м╕й брате,
Встань мову свою захищати,
Як дал╕ ловитимем гави –
Не буде у тебе держави!
Очуняйся, витри очиц╕,
Свято╖ напийся водиц╕,
Бо той, хто тебе спокуша╓,
Поваги до тебе не ма╓.
╥м треба, щоб жив у дурман╕,
Навкруг щоб дурн╕ були, п’ян╕…
Затьмарений розум ╕ воля...
Потр╕бна тоб╕ така доля?
Бо мова - це лише початок.
В╕йну проти нас розпочато!
Як╕ ми тод╕ укра╖нц╕?!
На р╕дн╕й земл╕ ми чужинц╕.
╤стор╕ю нам набрехали
╤мперськ╕ кати ╕ вандали -
╤ дос╕ тримають у путах,
Братерська любов, як отрута.
Все згаду╓м "рай" ми химерний,
А "рай" той був дутий, фанерний,
Нако╖в багато нам лиха,
Тому ╕ розпався в╕н тихо...
Я дуже прошу, любий брате,
Не дай знов себе загнуздати.
Хот╕ли ми ╕ншу державу,
Яка б мала сов╕сть ╕ славу,
Як╕й ╕ до нас було б д╕ло,
Керовану мудро ╕ вм╕ло.
У тих, хто дорвався до влади,
Не варто просити пощади.
Народ для них мотлох, тупа б╕омаса,
До всяких спокус ста╓ дуже ласа,
Зацькований б╕дн╕стю, п╕дл╕стю влади,
Году╓ ус╕ корупц╕йн╕ посади.
Яка йому мова – на шлунок голодний?
Тому у нас нин╕ «язик» знову модний.
Не ма╓мо права так жити,
Державу потр╕бно творити!
28.08.2012 р.

ТИ П╤ДНЯЛА НА КОГО РУКУ...
Ну що ти, «матушка Рос╕я»,
Цин╕чно брешеш всьому св╕ту…
Загарбник ти, а не мес╕я,
╤ прагнеш св╕т перед╕лити.

Тоб╕ все мало – ненаситн╕й,
Знов хижо пельку розтулила.
Фашизм викоху╓ш нов╕тн╕й,
Таку «сестру» - терп╕ть несила.

Ти п╕дняла на кого руку,
Кого ти хочеш залякати? 
Та ми тебе, брехливу суку, -
╤шли у в╕йнах визволяти.

Собою затуляли Кремль
╤ на фронтах вершили славу,
Ми тво╖ земл╕ берегли…
Ти вдерлась в Ялту, Балаклаву….

Мабуть, ск╕нчилися ресурси
На п╕дняття земель сиб╕рських?
Нема╓ наших пол╕тв’язн╕в
Вс╕х мученик╕в укра╖нських?

╤ надра викачала наш╕,
А за сво╖ здира╓ш плату –
Таку, що темно у очах –
Усе, во╕стину, як брату.

Ти на сво╖й земл╕ дай лад,
Не сунь до нас поганий лапоть.
Здавай, «род╕мая», назад,
Бо будеш ╕з ганьбою драпать!
09.03.2014 р.

У ЧАС ЛИХОЛ╤ТТЯ, ВО╢ННУ ГОДИНУ...
У час лихол╕ття, во╓нну годину
Мол╕мося з вами за нашу кра╖ну.
Благаймо у неба ╖й г╕дно╖ дол╕,
Бо лиха вона напилася довол╕.

У думах сво╖х, мимох╕ть, випадково,
Не зроним на не╖ лихе, чорне слово.
Воно дода╓ б╕ль великий ╕ муки
Боротися важко ╕ слабшають руки.

Ми серцем кра╖ну п╕дносьмо до Бога,
╤ згинуть нав╕ки - в╕йна ╕ тривога.
╥╖, найдорожчу, нес╕мо до Сонця,
╤ миром засяють щаслив╕ в╕конця.
29.09.2014 р.

ГИДКО СИЧИТЬ КОНТРРЕВОЛЮЦ╤Я...
Гидко сичить контрреволюц╕я: -
Що вам дала ця революц╕я?
Сид╕ли б тихцем, не ╕шли проти влади,
Були ╕ зарплати, були ╕ посади.
А вам подавай Укра╖ну ╕ волю,
Майдан п╕дняли за омр╕яну долю.
╤ що тепер ма╓те, дурн╕ на╖вн╕,
Не виграти вам, бо сили нер╕вн╕.

У кого з нас сила – не вам рахувати.
Ми вас, як непотр╕б, м╕тлою ╕з хати,
Бо, видно, пройти цей шлях ус╕м треба,
Щоб з нами був св╕т ╕ праведне небо.
╤ ми подола╓мо вс╕х душогуб╕в,
Що радо тягнули кра╖ну до згуби.
Ще тр╕шки, ще зовс╕м, брати, небагато,
╤ прийде на страдницьку вулицю свято!
15.01. 2015 р.

ТЕБЕ ЗДОЛАТИ ╥М НЕСИЛА...
Не зможуть ц╕ шакали лют╕
Тебе порвати на шматки
Ти житимеш, моя кра╖но,
Сво╖м героям завдяки.

Хто був ╕ ╓ на пол╕ бран╕
╤ затулив тебе собою,
Бо хто до нас зал╕з незваний,
Нав╕к укри╓ться ганьбою.

Потвори хай не шк╕рять зуби,
З ус╕х бок╕в не нападають,
Не тягнуть у безодню згуби –
Меч╕ народн╕ покарають.

В╕ками нищать, а ми ╓,
Земля д╕д╕в, як резервац╕я,
╤ знову на мораль плю╓
Дос╕ небачена формац╕я.

Тебе здолати ╖м несила,
Бо на усе Господня воля.
Здобути вол╕ м╕цн╕ крила,
Благословля╓ нин╕ доля.

Ця н╕ч ╕з мороком не в╕чна
Зася╓ ранок сонцеликий,
╤ п╕сля мук стол╕ть траг╕чних
В╕дродиться народ великий!!!
29.03.2016 р.

***
Ц╕ ганебн╕ вихиляси,
Пол╕тична кон’юнктура… -
На зацькован╕м народ╕
Не витриму╓ вже й шкура.
╤ тр╕щить, ╕ кровоточить,
У рубцях, як в╕д прокази… -
Захлина╓мось сьогодн╕
В╕д ганьби та в╕д образи.
╤ до болю тисне в грудях,
╤ кулак, як судний молот,
Нашим гн╕вом упаде 
На отих, хто с╕╓ голод.
Все було уже не раз,
Але нас ╖м не здолати,
Як непотр╕б ╕ см╕ття,
Ми ╖х викинемо з хати.
14.05. 2016 р.

╤ ПРАВНУКИ В╤ЙНУ ЦЮ НЕ ЗАБУДУТЬ
Не буде усм╕шок, рукостискань,
╤ правнуки в╕йну цю не забудуть…
╤ помста наша буде без вагань,
╤ Божого за це не буде суду.

Забути як - скал╕чених нав╕к?
╤ тих, що полягли на пол╕ бою?
Фрагменти т╕л, а був же чолов╕к,
В╕н перший затулив ус╕х собою.

А як забути руку юнака,
Що в╕дтяли за «Слава Укра╖н╕!»
╤ зраду ╤ловайського котла,
Що вип╕ка╓ болем груди нин╕.

Останню п╕сню к╕борг╕в забути
За мить, як в╕д╕йшли вони у в╕чн╕сть???
Щомит╕ там повторювались Крути,
╤ в╕ра в диво, не в к╕нець траг╕чний.

Тож усм╕шок примирення не буде.
Прийдеться за усе в╕дпов╕дати.
Нехай ╖х пересл╕дують усюди
Сир╕тськ╕ оч╕ ╕ зчорн╕ла мати.
10.06.2016 р.

ВОРОГИ, Я НЕ ПРОБАЧУ
В╕дчай сходить з╕ сльозами -
Я ще плачу… Слава Богу.
В╕д розмови з ворогами
Затуманило й дорогу.

Рясно скапують сльозинки,
Мою душу омивають.
Щось в мен╕ ще ╓ в╕д ж╕нки,
Коли сльози не вщухають.

Не слабка ╕ не плаксива,
Та, бува╓, пробива╓.
Бо душа в╕д болю сива 
╤ сльозин╕ ц╕ну зна╓.

Як дитина, ревно плачу,
Кулаками утираю…
Вороги, я не пробачу,
Ми н╕коли не програ╓м!

Зата╖лися в чеканн╕,
Вас, лукав╕, наскр╕зь бачу.
Ви не перш╕ й не останн╕, 
Б╕йтеся, коли я плачу.
23.01.2017 р.

***
А В╕н загинув ╕ за тебе,
Щоб ти спок╕йно жив, кохав…
Тримав В╕н над тобою небо,
Як ти у л╕жку м╕цно спав.

Купа╓шся у тепл╕м мор╕, 
В розк╕шний ходиш ресторан,
Милу╓шся з в╕кна на зор╕,
Прил╕гши на м’який диван.

А В╕н, як ти, хот╕в же жити,
Рад╕ти сонцю ╕ весн╕,
За руку д╕точок водити – 
Не пропадати на в╕йн╕.

Та В╕н п╕шов, не м╕г сид╕ти –
Крок у безсмертя нав╕ки!
Не народились його д╕ти…
Тоб╕ ╕ дос╕ невтямки,

Що за життя тво╓ розк╕шне
Велика сплачена ц╕на.
Бо горе матер╕ невт╕шне,
Криниця сл╕з нема╓ дна.

Дв╕ паралел╕, два св╕ти,
╥м не судилось перетнутись.
Як╕ ви р╕зн╕ - В╕н ╕ ти -
Тоб╕ Його не осягнути.
10.03.2017 р.

ВСТАВАЙТЕ, ДИВАНН╤
Лякають в╕йною, б╕дою, зимою...
Знайом╕ нам виклики враж╕ оц╕.
Ганебн╕ше жити п╕д злою ордою,
Тримаючи в╕чно синицю в руц╕.

Не см╕ймо пускати у душу знев╕ру,
Вона заважа╓ ╕ти до мети.
Ми втратимо все, як загубимо в╕ру,
╤ будемо дал╕ ярмо це тягти.

Вставайте, диванн╕, лежач╕, сидяч╕,
Ус╕, хто чека╓ на манну з небес…
Земл╕ наш╕й важко, вона нин╕ плаче,
Потр╕бно, щоб дух ╖╖ знову воскрес.
28.09.2016 р.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #41 за 12.10.2018 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=20462

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков