Версiя для друку Обговорити в форумi

Наші традиції

6 жовтня — церковне свято Зачаття Івана Хрестителя-Предтечі. Оскільки, за народними повір'ями, на Осіннього Івана Предтечі не годилося заготовляти на зиму жодних овочів та фруктів, бо почорніють, то жінки збиралися у гурти, аби “засидіти гребеня” чи здійснити “починок на зачинок”. Вони сходилися до однієї з молодиць, несучи зі собою гребені, мички, веретена, прядки й починали традиційну жіночу роботу. Цей процес називали «починком». Але жіноче товариство не довго трудилося на Осіннього Івана. Адже брали зі собою й харчі, разом готувати обрядову вечерю, «щоб починок був вдалим і робота йшла гладко». З цього, фактично, починалися спільні вечорниці молодиць та старших жінок.
У дівчат були свої інтереси. Вони також збиралися на посиденьки, приносили зі собою полотно, нитки і вишивали. Не без того, щоб до них не навідувалися парубки, інколи з троїстими музиками. Попрацювавши, усім гуртом танцювали, співали, частувалися...
...Осінні холодні вечори таки нагадували про себе. Тому усі хотіли сісти якомога ближче до печі. Відтак жартували: «На Осіннього Предтечі тулися до печі».

СМАЧНОЮ БУДЕ КАПУСТА!

8 жовтня вшановують преподобного Сергія Радонезького (щоправда, тільки у помісних православних церквах) і Святу Єфросинію. У народі цей день породив силу силенну прогностичних прикмет і цікавих спостережень. Зокрема кажуть:
- Якщо на Сергія почнеться зима, то після Михайла і Мотрони (відповідно — 21 та 22 листопада) вона вже встановиться.
- Погода на Сергія добра, то стояти їй аж три тижні (і навпаки).
- На Сергія випав сніг — на ранню й теплу весну; якщо він глибокий, то наступного року буде добрий врожай хліба; якщо сухий і мілкий — літо буде погоже, спекотне.
Та все ж у народі традиційно віддавали “перевагу” Святій Єфросинії. Цей день називали “капустником”, бо, за повір'ями, пошаткована на Єфросинію капуста має довго зберігатися, бути смачною. Навіть побутувала приповідка: “Не треба в капусту олії, якщо пошаткуєш на Фросинії”.

І ЗІБРАТИ, І ЗАСІЯТИ...
9 жовтня — день пам'яті Святого апостола і євангеліста Івана Богослова, улюбленого учня Ісуса Христа. Принаймні так стверджують теологи. Він єдиний з дванадцяти апостолів, учнів Христових, який помер у глибокій старості природною смертю, а не був страчений поганами. Хоча також зазнав поневірянь, знущань, переслідувань, заслання.
У церковному календарі свято не належить до найвеличніших. А ось для селян воно є доволі знаковим, і зветься у народному побуті — день Осіннього Івана. До цього часу потрібно було зібрати всі городні культури — картоплю, буряк, моркву, капусту, кукурудзу.., ретельно прибрати земельні ділянки. Адже вже до Покрови (14 жовтня) поле має бути чистим. А ще — переорати нивку і засіяти озимину. Це — останній допустимий термін осінньої сівби. Кажуть: “Хто не засіяв до Богослова, той не вартий доброго слова”.
Крім того, прагматичний селянин ніколи не забував стежити за погодою та змінами в природі. Народні прогностичні прикмети стверджують:
- На Богослова дощ зі снігом — у січні тричі йтиме дощ; сонячно і тепло — червень буде дощовий і холодний.
- Якщо в цей день листя падає з берези — на теплу осінь; падає з осики — на холодну.

СВЯТИЙ КАЛІСТРАТ

III — початок IV століття — особливо важкий період в історії Христової Церкви. Тоді тисячі й тисячі християн віддали своє життя за Правдиву віру. Серед них — Святий Калістрат, якого, за східним церковним календарем, вшановують 10 жовтня.
Він служив у полку воєводи-язичника Персентина. Сумлінно виконував свої обов'язки, але потайки сповідував християнство. Коли хотів помолитися, то, щоб легкодушно не наражатися на небезпеку, робив це вночі. Все ж одного разу воїни-язичники застали Калістрата під час молитви і донесли на свого побратима по зброї воєначальнику. Опісля Калістрата привели на суд, примушували привселюдно зректися Христової віри і вклонитися язичницьким ідолам. Вчинити таке воїн-християнин категорично відмовився, навіть перед загрозою смерті.
Під час тортур на ним до Христа навернулося 49 воїнів. Усіх їх стратили. Потім ще 135 воїнів прийняли у серце Ісуса.
У полку назрівав бунт. Аби не допустити цього, воєвода наказав залишити християн у спокої. Ті з почестями поховали тіла своїх мучеників, а згодом над їхньою могилою постала церква.

СВЯТИЙ ХАРИТОН

Хоча Святий Харитон, якого у церквах східного обряду вшановують 11 жовтня, жив у IV столітті, але оповідання про нього з'явилися аж у VI або VII столітті...
Невідомий автор розповідає, що в часи переслідування християн цісарем Лікинієм оселився у Малій Азії преподобний отець Харитон. Язичники двічі приводили його на суд і піддавали жорстоким тортурам, але мужній отець не зрікся своєї християнської віри.
Якось задумав Харитон відбути прощу до святих місць у Єрусалимі. Дорогою він потрапив у руки розбійникам. Ті зв'язали паломника і кинули у печеру, а самі подалися у своїх нечистих справах. Поки вони промишляли розбоєм, тим часом у печеру приповз змій і напився вина, що стояло у коновці, пустивши туди отруту. Коли ж розбійники повернулися у печеру, то також напилися вина, але вже з отрутою. Лиходії враз померли.
Після цього Святий Харитон чудесним способом звільнився від пут, забрав золото розбійників, частину з якого роздав убогим, а на решту збудував чернечу лавру Фаран неподалік Єрусалиму, у якій став ігуменом.
Слава про його чуда почала ширитися округою і навіть у далеких краях дізналися про нього. До Харитона приходило багато людей за порадою, зціленням. Згодом він призначив монахам нового ігумена лаври, а сам усамітнився у печері серед пустелі. Та й там потребуючі допомоги знайшли Харитона. Усім давав добрі поради, зцілював молитвами. Зумів збудувати ще чотири лаври.
Під кінець життя він знову усамітнився, аби через молитву вести розмову тільки з Господом. Помер у глибокій старості.
Тарас ЛЕХМАН

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #40 за 05.10.2018 > Тема "З потоку життя"