Версiя для друку Обговорити в форумi

22 травня, у день перепоховання Т. Г. Шевченка, юні кримчани - переможці конкурсу читців "Шевченко і Крим" - побували на Чернечій горі в Каневі. Поїздка була організована за підтримки Кримського представництва Блоку Віктора Ющенка "Наша Україна".
Так склалося, що цього ж дня вони зустрілися на Тарасовій горі не лише з депутатом Верховної Ради України Віктором Ющенком, який прийшов поклонитися нашому поету-пророку, але й... з "Кримською світлицею", бо саме 22 травня у Каневі вручалися нагороди переможцям загальнонаціонального конкурсу "Українська мова - мова єднання", у якому наша газета виборола перше місце в номінації "Першоцвіт".

ЙДЕМО ДО БАТЬКА, ДО ТАРАСА, ЩОБ ПОКЛОНИТИСЯ ЙОМУ...

У ці весняні дні наші думи і помисли звернені до Чернечої гори в Каневі, де 143 роки тому, 22 травня 1861 року відбулося перепоховання великого сина України, геніального поета Тараса Григоровича Шевченка. Великий поет заповідав поховати його на Вкраїні милій, де лани широкополі, і Дніпро, і кручі, і щоб було видно, було чути, як реве ревучий. І таким місцем стала гора над Дніпром, де колись був монастир, відомий тим, що в ньому поховані три козачі гетьмани - Іван Підкова, Самійло Кішка та Яків Шах. Доля поєднала цих славетних синів України.
Оцинковану труну з прахом Т. Г. Шевченка було доставлено з Києва по Дніпру в Канів, а затим в супроводі багатьох людей, які зустрічали домовину з тілом Кобзаря на канівському березі, провели до Успенської церкви, закладеної тут ще 1144 року князем Всеволодом Олеговичем - батьком визначного полководця Київської Русі, героя поеми "Слово о полку Ігоревім" Святослава Всеволодовича. Тут відбувся молебень, а потім о третій годині пополудні Шевченкову домовину бережно винесли з Успенського собору, "поставили на козацький віз, накрили червоною китайкою, а замість волів впрягся люд хрещений, і повезли, як слід, діти свого батька, повернувшого з далекого краю до свого дому", - свідчив Григорій Миколайович Честахівський, вірний друг поета, якому завжди ми будемо вдячні за здійснення Шевченкового заповіту.
Саме сюди, в Канів, 22 травня йшли і їхали сотні людей, аби доторкнутися душею до найсвятішого, найсокровеннішого, найдуховнішого.
Їхали сюди й ми, дипломанти та лауреати 5-го загальнонаціонального конкурсу "Українська мова - мова єднання", який організувала й провела під патронатом Президента України Одеська обласна організація Національної Спілки журналістів України на чолі з її керівником та невтомним організатором Юрієм Работіним.
5-й загальнонаціональний конкурс "Українська мова - мова єднання" стартував у невеликому селищі Затока неподалік Одеси, де 19 травня відбулося його урочисте відкриття. На адресу учасників конкурсу надійшли привітання від Голови Верховної Ради України Володимира Литвина, віце-прем'єр-міністра України Дмитра Табачника, голови Одеської обласної державної адміністрації Сергія Гриневецького та інших офіційних осіб. У своєму привітанні В. М. Литвин, зокрема, наголосив: "Благородна мета конкурсу - відображення у друкованих та електронних засобах масової інформації державної мовної культури та підтримка мов народностей поліетнічної України - справедливо викликає повагу як політиків, так і знавців та шанувальників української мови. Рідне слово, яке виступає першоначалом духовності нації, чекає щирої підтримки і держави, і творчої громадськості. Впевнений, що високопрофесійні конкурсні роботи сприятимуть становленню і розквіту державної мови, посиленню мовного багатоголосся України, відродженню українського слова за кордоном. Заслугою учасників конкурсу є повернення співвітчизників до джерел української культури, вершинних творів класичної літератури, що постали з-під пера Тараса Шевченка, Пантелеймона Куліша, Івана Франка, Лесі Українки і підносили духовність українського народу. Слово, друковане і мовлене, навчає чуттю, а відтак засвоєнню уроків вітчизняної історії. Сподіваюся, що конкурс згуртує державну владу, наукову та мистецьку еліти, широкі кола громадськості задля піднесення української мови на вищий щабель культурно-освітнього та інформаційного розвитку, утвердження її гідного статусу як мови великого європейського народу".
Отже, українська мова - це мова великого європейського народу. І від того на душі світлішає, стаєш гордим за свій народ, за те, що ти й сам частинка цього великого європейського народу. З такими почуттями в душі, не лише я, а й мої колеги - письменники та журналісти з різних регіонів України, переможці конкурсу й зібралися разом, аби поспілкуватися, поділитися досвідом роботи на мовному полі і, звичайно ж, одержати нагороди за свою працю. Не подумайте, любі читачі, що задля нагород старалися працівники засобів масової інформації. Нагороди ті чисто символічні: грамоти, дипломи... А все ж приємно, що твою працю помітили, поцінували, заохотили до ще наполегливішої роботи.
Серед переможців конкурсу й наша "Кримська світлиця", яка в дитячо-юнацькій номінації "Першоцвіт" здобула перше місце за утвердження державної мови та проведення дитячого мовно-комп'ютерного конкурсу "Аладдін". Радісно було усвідомлювати, що єдина в Криму україномовна громадсько-політична та літературна газета багато своїх публікацій присвячує питанням мови, літератури, національної культури, робить все, аби в поліетнічному кримському регіоні згуртувати державною українською мовою людей різних національностей. І хіба ж не показово, що саме й кримські діти - переможці конкурсу, присвяченого 190-річчю від дня народження Т. Г. Шевченка були разом з іншими дітьми з різних куточків нашої країни на Шевченковій горі, що саме чорноока красунечка татарочка Хатідже Кандимова щиро і проникливо перед величезною людською аудиторією просто неба біля пам'ятника Великому Кобзареві читала напам'ять його вірш "Минають дні, минають ночі...". А після виступу іншого юного переможця Шевченківського конкурсу Кирилка Сузанського, сам депутат Верховної Ради України Віктор Ющенко сказав, що "коли є такі діти, як ось оці юні кримчани, віриш в майбутнє України".
Усе це відбудеться трохи пізніше, 22 травня, а ми, конкурсанти, з селища Затоки Одеської області вирушили автобусами на батьківщину нашого Кобзаря - на Черкащину. Умань, село Шевченкове, Городище, Черкаси... Скрізь, куди ми приїздили, відбувалися зустрічі з керівниками цих населених пунктів, які розповідали нам про досягнення й проблеми черкащан. Розповідали й ми про те, як утверджуємо рідну мову в засобах масової інформації, брали інтерв'ю...
А скрашували наші зустрічі з черкащанами чудові пісні та запальні танці артистів ансамблю пісні та танцю ордена Червоного прапора Південного оперативного командування під керівництвом Валерія Зимовця, колишнього курсанта Сімферопольського вищого військово-політичного училища.
І, звичайно ж, всі з нетерпінням чекали прибуття до Канева, де нам мав вручати нагороди співголова організаційної ради конкурсу "Українська мова - мова єднання" академік Іван Михайлович Дзюба.
І ось ми в Каневі. Вранішній теплий травневий дощ ніби поглянцював канівську буйну зелень - розлогі верби понад Дніпром, віковічні дуби, розкидисті каштани, що тримали на своїх гілках-долонях запалені свічечки квітів.
Біля древньої церкви Успіння Божої Матері відбувся велелюдний мітинг-реквієм, де виступали депутати, представники влади, духовенства, інтелігенції, гості з Казахстану...
А потім від церкви попливла могутня людська ріка широкою вулицею (котра чомусь носить ім'я Леніна, а не Т. Шевченка) до Тарасової гори.
Розмай державних прапорів зливався синьо-жовтими кольорами з буйноквіттям канівських лугів і гаїв, з кольорами вишиванок, в які були одягнуті не лише самодіяльні артисти, а й багато прибульців з усіх усюд до Канева. Колона повільно пливла вздовж Дніпра і здавалося, людському потоку не буде кінця-краю. Я не знаю такої країни в світі, громадяни якої б так свято шанували свого великого Поета, так масово йшли до його могили.
Як зазначив академік Іван Дзюба під час вручення нагород учасникам конкурсу "Українська мова - мова єднання", вже стало доброю традицією всенародно відзначати День повернення Тараса Шевченка в Україну. Колись таке святкування заборонялося і за царського режиму і за комуністичного. Але рано чи пізно ми всі повинні повертатися в Україну, до своїх витоків. Нам треба вміти боротися і відстоювати свою Україну. І в цьому нам допомагав і завше допомагатиме Тарас Шевченко. Є спроби очорнити велич Генія. Це роблять люди, які або не прочитали як слід Шевченка, або мають ненависть до України і хочуть кинути чорну тінь на Великого Кобзаря. Треба уважно читати Шевченка, як поезію так і прозу, а журналісти й покликані доносити ідеї Творця до народних мас. Тарас Григорович усе своє свідоме життя боровся проти царизму та монархізму, а нині Росія відновлює культ нових царів, новітніх монархів.
Конкурс "Українська мова - мова єднання", підкреслив Іван Дзюба, - гарний конкурс. Він виступає за утвердження престижу української мови в Україні. На жаль, ми в побуті мало спілкуємося рідною мовою. Треба, щоб українська мова була не лише мовою професійного спілкування, а щоб стала рідною для всіх нас. Нехай же гасло конкурсу "Українська мова - мова єднання" буде наповнене глибоким змістом.
А затим Іван Михайлович вручав переможцям дипломи, тиснув руки, говорив теплі слова вдячності за проведення великої роботи з утвердження рідної мови через засоби масової інформації. Щире слово сказав він і на адресу "Кримської світлиці", яку він, будучи міністром культури, допомагав нам, ініціативній групі кримських українців на початку 90-х років започаткувати. Іван Михайлович передплачує нашу газету, цікавиться її долею, її творчим потенціалом і сердечно привітав "Кримську світлицю" та всіх її читачів з Шевченкової гори 22 травня цього року.
Іван Михайлович вручив диплом переможця також ще одному нашому землякові - генеральному директору Севастопольської державної телерадіокомпанії Івану Левченку за програми "Дві дороги" і "Відгук Кобзаревої струни".
П'ятьох учнів-конкурсантів з Сімферопольської української гімназії, а саме: Юлію Онищенко, Олександра Терентьєва, Тетяну Полуніну, Галину Коваленко, Любов Косолапову та Севгіль Мусаєву з Керченської спеціалізованої школи теж відзначено нагородами у дитячо-юнацькій номінації "Першоцвіт". Нагороди їм буде вручено в Сімферополі, куди приїде голова конкурсу "Українська мова - мова єднання" Юрій Работін.
Нагороди одержано. Серця переповнені радістю, що й "Кримська світлиця" вносить і свою посильну частку у велику і потрібну справу - утверджує державну мову в нашому багатонаціональному Криму, проводять велику просвітницько-культурну роботу, пропагує кращі надбання нашої духовності, біля витоків якої стояв наш великий поет, наш духовний пророк Тарас Григорович Шевченко. І віриться, що Україна буде доти, доки буде у нас Тарас Шевченко, який закликав і благав нас усіх, як рідних братів, об'єднатися і дружити.
Саме ці об'єднавчі ідеї нашого духовного Пророка й продовжуватиме конкурс "Українська мова - мова єднання".

Сімферополь - Одеса - Умань - Городище - Черкаси - Канів - Кам'янка - Сімферополь.

* * *

АНОНС! Радіорепортаж з Тарасової гори слухайте по Кримському радіо сьогодні,
28 травня, в програмі О. Польченка "Два кольори". Поч. о 20-й год.

ВІДДАЙМО ДІТЯМ "КОБЗАРІ"!
Якщо так сталось, сестри й браття,
Що в Україні знов біда -
Заполонили світ багаті,
Як ненажерлива орда,
Вже розікрали все дощенту
Й ніхто не дав їм відкоша,
А на святий "Кобзар" Шевченка
Немає в уряду й гроша,
Якщо серця у них затвердли
І їм байдужі школярі,
То будьмо, друзі, милосердні,
Віддаймо дітям "Кобзарі",
Свої, родинні, сокровенні,
Які читали ми не раз,
Віддаймо їх, благословенні,
Отим, що йдуть у перший клас.
Нехай читають, нехай знають,
Хто їх батьки і матері,
Що славну батьківщину мають.
Віддаймо дітям "Кобзарі".
Хоча й непросто віддавати, -
"Кобзар" як "Біблія" у нас,
Та діти хочуть правду знати,
А правду скаже їм Тарас
Про їхніх прадідів відважних -
Про запорізьких козаків,
Як відбивали орди вражі
І вижили продовж віків.
Його слова - ядерні зерна
У юних душах проростуть,
І їх уже ніхто не зверне
На яничарську чорну путь.
І виростуть майстри чудесні,
Захисники і піснярі
І просто люди, добрі, чесні.
Віддаймо дітям "Кобзарі"!
Олесь ЛУПІЙ,
лауреат Національної премії ім. Т. Г. Шевченка.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #22 за 28.05.2004 > Тема "Урок української"