Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2910)
З потоку життя (6084)
Душі криниця (3366)
Українці мої... (1440)
Резонанс (1461)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1647)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ВИЗВОЛЕННЯ ДОНБАСУ ╤ КРИМУ СТО РОК╤В ТОМУ
Нещодавно в Ки╓в╕ вийшла друком книга ╕сторика Серг╕я Коваленка «Пох╕д запорожц╕в на Донбас...


П╤ДЗЕМНИЙ БАТУРИН: МАЗЕПИНСЬК╤ ВАЛИ ТА СХОДИ В ТА╢МНИЦЮ
Археологи досл╕джують «глибинну» ╕стор╕ю Гетьмансько╖ столиц╕


МИ ВИЖИЛИ В ТОМУ ПЕКЛ╤, ЩОБ РОЗПОВ╤СТИ ПРАВДУ ЛЮДЯМ…
Вже дорослою людиною Ра╖с╕ Майстренко довелося почути спогади ╕нших людей. Тих киян, як╕,...


29 СЕРПНЯ – ЧЕТВЕРТА Р╤ЧНИЦЯ ╤ЛОВАЙСЬКО╥ ТРАГЕД╤╥
Насправд╕ пут╕нський «зелений коридор» став для наших в╕йськових справжньою дорогою...


ЖОРСТК╤ УРОКИ ДЛЯ КРИМУ В╤Д ГЕТЬМАНА ПАВЛА СКОРОПАДСЬКОГО
Нещодавно в Харков╕ вийшла друком книга «Укра╖нська Держава – жорстк╕ уроки. Павло...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #40 за 05.10.2018 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#40 за 05.10.2018
«╤ ОЖИВУ, ╤ ДУШУ В╤ЛЬНУ НА ВОЛЮ ╤З ДОМОВИНИ ВОЗЗОВУ»

(еп╕таф╕я на пам’ятнику л╕тератора О. Андр╕╓вського)
 
Б╕льшост╕ народ╕в властивий - в т╕й чи ╕нш╕й форм╕ - культ предк╕в як основа пам'ят╕ роду й запорука ╕сторичного буття етносу. ╤стор╕я людських поховань наст╕льки ж стара, як ╕ саме людство. Життя ╕ смерть завжди йшли поряд, як ╕ добро та зло. Завжди в укра╖нц╕в могили вважалися шанованим м╕сцем, до якого не заростала дорога. Недарма ж у народ╕в р╕зних в╕роспов╕дань розвинений культ померлих.
Некрополь - м╕сце, де могили в╕домих особистостей. Кладовище - загальне м╕сце поховання, територ╕я, де кладуть на в╕чний спочинок неб╕жчика. Погост ╕з старослов'янсько╖, як ╕ цвинтар, означа╓ поховання, на територ╕╖ якого д╕╓ церква (наприклад: поховання Лес╕ Укра╖нки – на кладовищ╕, а В’ячеслава Чорновола – на Байковому цвинтар╕, бо неподал╕к д╕╓ Вознесенський хрестово-купольний, однобаневий православний храм).
За який пер╕од збереглись поховання в столиц╕? У Ки╓в╕ було 45 кладовищ ╕ цвинтар╕в, нин╕ – 30. Були поховання ╕ б╕ля монастиря та церкви, багато з яких законсервован╕. В╕д час╕в Ки╖всько╖ Рус╕ залишилося два - Ярослава Мудрого в Соф╕╖ ╕ Юр╕я Долгорукого в церкв╕ Спаса на Берестов╕. Кр╕м того, за цей час ╓ надгробки в Ближн╕х ╕ Дальн╕х печерах Ки╓во-Печерсько╖ лаври.
Ц╕кава доля могил на ╕сторичн╕й гор╕ Подолу - Щекавиця, як╕, на жаль, вже зникли. 1772 року, п╕сля еп╕дем╕╖ чуми 1770 року, тут в╕дкрито кладовище. Тод╕ померло близько 6 тисяч людей ╕з усього 20-тисячного населення м╕ста. Братськ╕ могили, засипан╕ вапном, ╕ зараз знаходяться в ╖╖ схилах. Всього за пер╕од ╕снування Щекавицького кладовища поховано близько 2 тисяч ос╕б: купецтво, землем╕ри, чиновники, в╕йськов╕, священники, ср╕бляр╕ ╕ золотар╕, представники музичного та ╕конописного цех╕в, професори ун╕верситету ╕ академ╕╖, викладач╕ г╕мназ╕й ╕ духовних учбових заклад╕в, д╕яч╕ л╕тератури й мистецтва, л╕кар╕. Поховано родини, родоводи: наприклад, Балабухи (11 ос╕б, починаючи ╕з засновника ф╕рми), купц╕ Барськ╕ (4 особи), купц╕ Войтенко (7 ос╕б, включаючи м╕ського голову), почесн╕ громадяни Григорович╕-Барськ╕ (8 ос╕б) ╕ Гудима-Левкович╕ (5 ос╕б), купц╕ Дитятини (5 ос╕б), р╕д поета К.Думитрашка (5 ос╕б), р╕д професора В.С. ╤конникова (4 особи), золотаря Коробки (3 особи), землем╕ра Крамалея (7 ос╕б), купц╕в Лакерда (9 ос╕б), р╕д д╕йсного статського радника Ф. Лебединцева (3 особи), р╕д Максимовича (6 ос╕б), купц╕ Савицьк╕ (11 ос╕б), золотар╕ Стрельбицьк╕ (3 ос╕б), ╕конописц╕ Чернявськ╕ (4 особи), викладач╕ г╕мназ╕й Яновськ╕ (3 особи), професора Духовно╖ академ╕╖ Гуля╓ва (3 особи) та ╕нш╕.
Могили наступних стол╕ть в Ки╓в╕ не збереглися. Минул╕ поховання ще можна зустр╕ти в невелик╕й к╕лькост╕, пор╕внюючи з тим, що залишилося на Байковому, Зв╕ринецькому, Лук’ян╕вському, Солом’янському, Старов╕рчому кладовищах, у Видубицькому монастир╕ та в Лавр╕. В╕домостей про перше поховання на кладовищ╕ б╕ля «хутора генерала Байкова», за р╕чкою Либ╕дь не збереглося, тому й не в╕доме. Отже, назва м╕сцевост╕, а в╕дтак - кладовища та цвинтаря походить в╕д власника земель, учасника в╕йни 1812 року генерал-майора Серг╕я Васильовича Байкова (1800-1848).
Спец╕ально розроблених правил з арх╕тектури кладовищ не ╕снувало. Арх╕тектори керувались, в першу чергу, моральними поняттями ╕ померлих та естетичною завершен╕стю та досконал╕стю надгробк╕в, н╕чого зайвого та недоречного. Н╕ входи, н╕ огорож╕ кладовищ стандартними не були. Найб╕льш ориг╕нальною була ╕ ╓ огорожа Байкового цвинтаря. Три брами на православно - католицькому ╕ лютеранському у верхн╕й частин╕ були под╕бн╕ церкви, костьолу й к╕рхи; ст╕на збереглася до наших час╕в ╕ ╓ ун╕кальною. У наш час ма╓мо не стандартн╕ входи до кладовищ та цвинтарях на Берк╕вцях, Л╕совому, Лук’ян╕вському в╕йськовому, яке обнесене кам’яною огорожею ╕ стил╕зовано в╕йськовою емблемою.
 В минулому кладовищами займались ╓парх╕альн╕ арх╕тектори, планували ╖х землем╕ри. Найб╕льш в╕дом╕ - ╢рмаков та Н╕кола╓в, землем╕ри - Терський, Га╖ров. В ус╕ часи, так би мовити, «обличчям кладовищ, ╖х прикрасою» були надмогильн╕ споруди (звичайно, не вс╕), - витвори мистецтва, стиль яких зм╕нювався з часом: пам’ятники, надмогильн╕ плити, хрести, склепи, на деяких з них ╓ написи – еп╕таф╕╖, як╕ не були стаб╕льним, а зм╕нювалися, ╖х можна под╕лити на так╕ групи: пер╕оду Ки╖всько╖ Рус╕; ХУ-ХУ╤╤, Х╤Х стол╕ття та з 1917 року ╕ до сьогодення.
На Байковому, Лук’ян╕вському, Зв╕ринецькому та Л╕совому кладовищах ╕ цвинтарях найпоширен╕шим був на монументальному з чорного гран╕ту – постамент ╕ високий, з чорного гран╕ту хрест. На Аскольдов╕й могил╕, як ╕ на Байковому кладовищ╕ переважали склепи й пам’ятники з б╕лого мармуру ╕з зображенням ф╕гур ╕ янгол╕в. У Видубицькому монастир╕ б╕льш╕сть могил ховались п╕д кам’яними, або чавунними плитами. Треба згадати ╓диний у сво╓му род╕ пам’ятник на Лук’ян╕вському некропол╕ академ╕ку живопису Микол╕ Пимоненку: б╕ля арки ╕з дзвоном на весь зр╕ст сто╖ть янгол з б╕лого мармуру ╕ н╕би дзвонить.
З ф╕рмою «Вдова де-Векк╕», що виготовляла надгробки, сп╕впрацювали арх╕тектори ╕ скульптори - Ел╕а Сала, Андре Ск╕авон╕, Лев Г╕нзбург, ╤ван Мартос та ╕нш╕. ╥хн╕ роботи знали не лише в Ки╓в╕, в багатьох ╕нших м╕стах Рос╕йсько╖ ╕мпер╕╖ - на Байковому й нин╕ можна ╖х бачити, щоправда, вже в занедбаному вигляд╕. Скаж╕мо, на могил╕ дочки польського магната Гелени (Марини) Мн╕шек, що на центральн╕й але╖ на д╕лянц╕ №1, ще сто╖ть на повний зр╕ст ж╕ноча статуя (автор скульптор Е. Сала). Залишилися скульптури у вигляд╕ ангел╕в, дитячих ф╕гурок на д╕лянках №2, 4, 6, 9, 12 та ». З бок╕в входу - вузьк╕ вертикальн╕ в╕кна з орнаментованим склом, нижня частина яких закрита гратами, пофарбованими в б╕ле. П╕длога - паркетна з червоного п╕сковнка. Навкруги склепу - низька ф╕гурна огорожа з б╕лого мармуру. Одне з останн╕х поховань у склеп╕ Байкового цвинтаря дату╓ться 1922 роком.
На основ╕ арх╕вних матер╕ал╕в д╕знався, що в каплицях на Байковому цвинтар╕ кияни переховували та рятували найдорожче в╕д фашист╕в п╕д час Друго╖ св╕тово╖ в╕йни: н╕мц╕ старанно обл╕кували книжки в б╕бл╕отеках Ки╓ва й вивозили найц╕нн╕ш╕ видання до Н╕меччини. Прац╕вниця Центрально╖ районно╖ б╕бл╕отеки ╕мен╕ М. Некрасова Голос╕╖вського району Ки╓ва Тамара Макар╕вна Кривцунова збер╕гала в одн╕й ╕з каплиць Байкового цвинтаря в╕д фашист╕в б╕бл╕отеку математика, професора Ки╖вського пол╕техн╕чного ╕нституту Б.Я. Букр╓╓ва (1859—1962), яку вчений подарував. Я в╕днайшов могилу Бориса Яковича Букр╓╓ва, який прожив 103 роки ╕ в╕дтепер в╕чно спочива╓ на д╕лянц╕ № 9.
…╤сну╓ козацька легенда, за якою п╕д час другого пришестя Спасителя над кожною труною прося╓ дивним св╕тлом хрест - чудесний знак воскрес╕ння та преображення для спочилого. Позбавлення людини хреста в народ╕ вважалося майже як прокляття, як позбавлення над╕╖ на майбутн╓ воскрес╕ння.
На Л╕совому та Байковому цвинтарях сотн╕ простих грецьких ╕ трилистого типу надмогильних козацьких хрест╕в, 20 ╕з них виготовлен╕ скульптором Миколою Малишком, зокрема: В. Стуса, Ю. Литвина, О. Тихого, ╤вана ╕ Леон╕ди Св╕тличних, ╤. Гончара, К. Осьмака та ╕нших. А перший, роботи В. Кричевського поставлений 1908 року на Байковому цвинтар╕, майже навпроти церкви, Микол╕ Милорадовичу - статському раднику.
У книз╕ «Некрополь на Байков╕й гор╕» в розд╕л╕ «Козацьк╕ хрести на могилах в╕домих укра╖нц╕в» досл╕див про символ╕ку. Р╕зного напряму л╕н╕╖, в╕зерунки та композиц╕╖ св╕дчать про характер, смисл буття особи, яка поко╖ться п╕д козацьким хрестом. Скаж╕мо, горизонтальн╕ л╕н╕╖ на козацьких хрестах В. Стуса, Ю. Литвина, ╕ О. Тихого символ╕зують безмежну ╖хню любов до Укра╖ни, народу, а вертикальн╕ – в╕ра у силу Всевишнього...
Крематор╕й розташований на Байков╕й гор╕, комплекс збудували 1976 року за проектом арх╕тектора Авраама М╕лецького. Ки╖вськ╕ скульптори Ада Рибачук та Володимир Мельниченко в╕ддали тринадцять рок╕в життя (липень 1968 — 10 грудня 1981) для зведення проекту, який п╕сля завершення спорудження мав би називатися «Мемор╕ально-обрядовий комплекс Ст╕на Пам'ят╕». Бетонн╕ барель╓фи повинн╕ були зображувати життя людини в╕д народження до смерт╕. Скульптурн╕ композиц╕╖: Весна, Веселка, Кв╕тучий сад, Дощ, Любов, Творч╕сть, Материнство та ╕нш╕ мали зайняти площу понад дв╕ тисяч╕ квадратних метр╕в. На проект витрачено 2 м╕льйон╕в 999 тисяч карбованц╕в, буд╕вельних матер╕ал╕в: 1005 куб. бетону, 95 т металу, 400 кг воску. Художньо-експертна ком╕с╕я столиц╕ визнала його не в╕дпов╕дним «принципам соц╕ал╕стичного реал╕зму». Зварений металевий каркас зображення залили 300-ма самоскидами бетону.
Чимало могил за останн╓ стол╕ття зникло, але розпов╕в ╕з десятка - допоки про три, як╕ знайшов. На старому Байковому кладовищ╕, л╕воруч могили Лес╕ Укра╖нки, через чотири ряди у б╕к вулиц╕ Гр╕нченка, знайшов поховання Булгакових. Афанас╕й ╤ванович Булгаков (1859-1907), батько письменника Михайла Булгакова. Професор Ки╖всько╖ духовно╖ академ╕╖, ╕сторик, доктор богослов'я, волод╕в грецькою, латинською, ╓врейською, н╕мецькою, англ╕йською, французькою, ╕тал╕йською та ╕спанською мовами. Ор╕м основно╖ роботи в академ╕╖, читав ╕стор╕ю в Ки╖вському ╕нститут╕ шляхетних панянок, а вже з 1892 року виконував обов'язки Ки╖вського цензора внутр╕шньо╖ цензури. Поряд з братом похований ╕ Булгаков Серг╕й ╤ванович (1873-1902), викладач сп╕в╕в ╕ регент 2-╖ Ки╖всько╖ г╕мназ╕╖. У родинному похованн╕ й могила матер╕ Михайла Булгакова. На чорному гран╕т╕ напис: «Варвара Михайловна Воскресенская-Булгакова. Род. 26 сен.1869 г.; ск. 1 фев. 1922 г.». Варвара Михайл╕вна (у другому шлюб╕ - Воскресенська) померла в╕д тифу, який два роки до цього заступив письменников╕ М. Булгакову шлях в ем╕грац╕ю.
Майже стол╕ття не було в╕домо, де поко╖ться на Байковому цвинтар╕ дружина вченого, брата Ольги Косач ╕ дядько Лес╕ Укра╖нки - Михайла Драгоманова (1841-1895) Людмили Михайл╕вни Драгоманово╖ (в д╕воцтв╕ Кучинсько╖; 1842-1918). К╕лька рок╕в пошук╕в, листування ув╕нчалися знах╕дкою. Коли Людмила Михайл╕вна п╕шла в далек╕ св╕ти, Павло Скоропадський над╕слав в╕нок, де було написано: «В╕д Гетьмана Укра╖нсько╖ Держави». Похована на д╕лянц╕ №2, неподал╕к Вознесенсько╖ церкви, позаду могили композитора Миколи Лисенка. На б╕лому мармуровому постамент╕, який зруйнований б╕льшовиками 1928 року, було погруддя Л.М. Драгоманово╖ та напис: «Посвящается памяти Людмилы Михайловны Драгомановой (в девичестве Кучинской), родивш. ЗУ.1844, почившей в Бозе 16. VI918. Господи, да будет воля Твоя». Поховання не збереглося.
Досл╕джуючи польське кладовище, що вище Байкового в сторону крематор╕ю, некрополезнавець Л. Проценко не знайшла могили польського поета й публ╕циста Володимира (Влодз╕межа) В╕кент╕йовича Висоцького (1846, с. Роман╕в на Волин╕ — 11.08.1894, Ки╖в) ╕ про це написала в пут╕внику «Ки╖вський некрополь»: «Могила зр╕вняна з землею, без напису». Це не так: могилу в╕домого польського поета, ки╖вського фотографа - художника (учня ки╖вського фотомайстра Ф.К. де Мезера), публ╕циста, в╕це-президента Ки╖вського техн╕чного товариства Влодз╕межа Висоцького я в╕днайшов: поховання збереглося, як ╕ пам'ятник, що сто╖ть, як ув╕йти у ворота нового польського кладовища, л╕воруч за тридцять метр╕в. 1871 року Висоцький в╕дкрив у Ки╓в╕ фотоатель╓, виконав портретну св╕тлину Лес╕ Укра╖нки в народному вбранн╕, 1886 — ╤вана Франка з дружиною Ольгою Хоружинською, 1887 - мистецтвознавця Данила Щербак╕вського, 1890 - Володимира Антоновича - громадського, наукового ╕ культурного д╕яча, 1893 - Миколу Стороженка, директора Ки╖всько╖ 1-╖ г╕мназ╕╖, 1894 - Андр╕я Фердинандовича Крауса, арх╕тектора ╕ техн╕ка, 1895 - ╤вана Щ╕тк╕вського - громадського д╕яча, першого укра╖нського представника в Ки╖вськ╕й М╕ськ╕й дум╕. За життя та д╕яльн╕сть В.В. Висоцький сфотографував багато ки╖вських споруд, як╕ й нин╕ використовуються при п╕дготовц╕ видань з ╕стор╕╖ столиц╕.
Минуле стол╕ття «прославилося» намаганням бездумно й жорстоко знищити все, що з такою любов'ю ╕ каторжною працею добувалося та зводилося покол╕ннями й стало надбанням укра╖нського народу. Не кращий початок й нин╕шнього. Агресивн╕стю та безпам'ятством ми сягнули того руб╕кону, за яким нац╕я ста╓ на шлях варварства ╕ наста╓ духовне здичав╕ння. Б╕ймося цього! Вандал╕зм сьогодн╕ над похованнями як н╕коли досяг масового характеру ╕ став нав╕ть б╕знесом. Крад╕╖ глумляться з могил, зн╕мають хрести, атрибутику, нищать стату╖. А т╕ поховання, як╕ залишилися, здеб╕льшого в занедбаному стан╕, без кв╕точки у п╕дн╕жж╕ пам’ятника. Приклад╕в вандал╕зму чимало ╕ кожний — страшн╕ший та безцеремонн╕ший. Мотивац╕я таких злочин╕в, абсурдна ╕ прим╕тивна в духовному розум╕нн╕ пояснення таких вчинк╕в. Згадалося: «Народе м╕й! До тебе я ще верну, ╕ в смерт╕ обернуся до життя» Василя Стуса (1938-1985).
Догляду й пошани потребують ус╕ могили — це важливий складник загально╖ культури нац╕╖. Коли ж ╕деться про могили тих, хто залишив тривалий сл╕д в ╕стор╕╖ держави, культур╕, мистецтв╕, то пошанування ╖х — це ще й акт самоповаги, самовизначення й самоствердження нац╕╖, ╖╖ консол╕дац╕╖.
Справедливо зазначив академ╕к Михайло Грушевський (1866-1934): «Якщо ми, укра╖нц╕, хочемо, щоб нас шанували ╕нш╕ народи, то треба, нарешт╕, почати з поваги до самих себе», — ц╕ слова Михайла Серг╕йовича нехай будуть дороговказом для тих, хто причетний до пошани та догляду могил Великих укра╖нц╕в, ус╕х, хто жив на укра╖нськ╕й земл╕, до кожного ╕з нас. Приносьте на могили р╕дних ╕ видатних укра╖нц╕в жив╕ кв╕ти — ц╕ особистост╕ так багато зробили для духовного збагачення та в╕дродження нац╕╖. Вони залишилися горд╕стю киян ╕ вс╕╓╖ Укра╖ни! Не забуваймо ╖х, як ╕ слова поета Максима Рильського (1895-1964) ╕з в╕рша «Мандр╕вка в молод╕сть»: «Складна це досить р╕ч — минулий в╕к судити, // Не завжди варто тут рубати з-за плеча. // Хай кожен р╕к життя, ╕ кожен день прожитий // Нас обережност╕ й розважност╕ навча».
В╕ктор ЖАДЬКО,
письменник, професор Нац╕онального ун╕верситету ╕мен╕ М. Драгоманова

На фото: А. Малишко ╕ В. Жадько б╕ля могили В. Стуса; бiля козацького хреста на похованнi Кирила Осьмака на Байковому цвинтарi

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #40 за 05.10.2018 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=20439

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков