Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2938)
З потоку життя (6122)
Душі криниця (3379)
Українці мої... (1442)
Резонанс (1464)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1648)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
У РПЦ ОБУРИЛИСЯ ЗАКЛИКОМ ПОРОШЕНКА ЗАБИРАТИСЯ З УКРА╥НИ
«Дорог╕ мо╖, вам тут н╕чого робити. Н╕чого робити ваш╕й церкв╕, н╕чого робити вашим...


ТРАМП ЗНОВУ ЗВИНУВАТИВ ОБАМУ В ОКУПАЦ╤╥ РОС╤╢Ю КРИМУ
Президент Сполучених Штат╕в Америки Дональд Трамп знову звинуватив свого попередника Барака Обаму...


СП╤ВАВТОРАМИ РЕЗОЛЮЦ╤╥ ООН ЩОДО КРИМУ СТАЛИ ПОНАД 30 КРА╥Н
Про це перший заступник м╕н╕стра ╕нформац╕йно╖ пол╕тики Укра╖ни Ем╕не Джапарова написала у...


Ахтем Чийгоз, заступник голови Меджл╕су кримськотатарського народу: ТРЕБА КОНСОЛ╤ДОВАНО ╤ЗОЛЬОВУВАТИ ПУТ╤НА. ╤НШОГО ВАР╤АНТУ Я НЕ БАЧУ
Думки про високе – про Батьк╕вщину, про боротьбу, про зв╕льнення в╕д окупац╕╖, про свободу...


Ф╤ЛАРЕТ: РОС╤Я ГОТУ╢ П╤Д╫РУНТЯ ДЛЯ ВТРУЧАННЯ В УКРА╥НУ В╤ЙСЬКОВОЮ СИЛОЮ П╤Д ПРИВОДОМ ЗАХИСТУ РПЦ
«Не ст╕льки говорять про надання томосу, ск╕льки про захоплення храм╕в. Чому? ╤ зв╕дк╕ля це...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #40 за 05.10.2018 > Тема "З перших уст"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#40 за 05.10.2018
╢встрат╕й Зоря, арх╕╓пископ УПЦ КП: КОЛИСЬ В╤ДКРИЮТЬСЯ ДОКУМЕНТИ, ЯК МОСПАТР╤АРХ╤Я ГОТУВАЛА РОЗКОЛ ВСЕЛЕНСЬКОГО ПАТР╤АРХАТУ

«Лише заради того, щоб бачити це, варто жити в неспок╕йний час», – написав мен╕ в приватному пов╕домленн╕ м╕й колега тележурнал╕ст, який уважно стежить за темою Томосу. П╕д «цим» в╕н мав на уваз╕ под╕╖, пов'язан╕ з наданням автокефал╕╖. Нам ус╕м треба вм╕стити в св╕дом╕сть, зда╓ться, значно б╕льше, н╕ж ми уявляли та розраховували. Тут стр╕мка зм╕на под╕й, тут надзвичайне нервове напруження для в╕рних ╕ посилений ╕нтенсив ╕з вивчення церковно╖ ╕стор╕╖ для журнал╕ст╕в. Тут сер╕я антиукра╖нських крок╕в ╕з боку РПЦ та церковного начальства УПЦ МП, ╕ кроки на п╕дтвердження укра╖нського вибору з боку Вселенського патр╕архату. ╤ – в╕йна, на жаль, церковна в╕йна оф╕ц╕йно╖ Рос╕╖ та РПЦ проти отримання нами автокефал╕╖.
Останн╕ под╕╖ та можлив╕ сценар╕╖ розвитку церковного сюжету п╕сля отримання Томосу ми обговорю╓мо ╕з арх╕╓пископом УПЦ КП ╢встрат╕╓м Зорею.
- Владико, прокоментуйте призначення екзарх╕в Вселенського патр╕архату в Укра╖ну. На який пер╕од вони призначен╕ чи вони перебуватимуть тут пост╕йно? Як╕ будуть ╖хн╕ д╕╖, з ким зустр╕чатимуться? Де вони перебуватимуть?
- В ╕сторичних та канон╕чних нормах ╓ два типи екзарх╕в. ╢ екзархат територ╕альний, а ╓ персональний. Територ╕альний екзархат передбача╓ ╕снування певно╖ адм╕н╕стративно╖ одиниц╕, б╕льшо╖ н╕ж одна ╓парх╕я. В 20-у стол╕тт╕ таким був екзархат РПЦ в Укра╖н╕. Або таким ╓ екзархат рос╕йсько╖ традиц╕╖ громад Константинопольського патр╕архату в ╢вроп╕. Але не йдеться про такий екзархат, а йдеться про персональних представник╕в, завдання яких ч╕тко окреслено. Це не загальне завдання, вони мають представляти Вселенський патр╕архат у конкретн╕й справ╕ п╕дготовки надання автокефал╕╖ православн╕й церкв╕ в Укра╖н╕. П╕дтвердженням цього факту служить те, що екзарх╕в ╓ два. Бо якби призначався адм╕н╕стратор, за канонами не може бути два кер╕вники одн╕╓╖ церковно╖ структури на одн╕й територ╕╖. А представники можуть бути ╕ два, ╕ три, ╕ це може бути не т╕льки ╓пископ, а й священик, ╕ мирянин. Князь Костянтин Острозький мав титул екзарха Вселенського патр╕арха наприк╕нц╕ 16 стол╕ття. Тож, ╕деться про посланц╕в патр╕арха у певн╕й справ╕. Щодо питань – який терм╕н ╖х перебування та що робитимуть, то тут сл╕д дочекатися ╖хнього прибуття та ставити ц╕ запитання самим екзархам. Вони знають краще, н╕ж будь-хто, який повний мандат вони отримали в╕д Вселенського патр╕арха.
Але ось мо╖ передбачення. Мен╕ зда╓ться, що якщо ╖хн╓ завдання – п╕дготувати справу надання автокефал╕╖ православн╕й церкв╕ в Укра╖н╕, вони повинн╕ провести тут певну роботу, а пот╕м про цю роботу в╕дзв╕тувати Вселенському патр╕арху. Мен╕ зда╓ться лог╕чним спрямувати ╖хню працю, щоб на найближч╕й сес╕╖ Синоду, який ми оч╕ку╓мо 9-11 жовтня, можна було заслуховувати певн╕ результати. Очевидно, що йдеться про ╕нтенсивний темп процесу, а як в╕н буде розвиватися, то треба дочекатися при╖зду цих ╕╓рарх╕в.
- Прокоментуйте реакц╕ю Синоду РПЦ на призначення екзарх╕в Вселенського патр╕архату. Нагадаю, РПЦ заявило про «грубе втручання» Вселенсько╖ патр╕арх╕╖, переб╕льшення повноважень, яких т╕, на думку РПЦ, не мають та пригрожу╓ д╕ями у в╕дпов╕дь.
- Ми побачили не р╕шення Синоду, а заяву. Бо Синод РПЦ не проводив зас╕дання в ц╕ дн╕. Пом╕тно, що це можливо узгоджена телефоном заява, можливо, – патр╕арх сам вир╕шив, що може, порадившись ╕з деякими членами Синоду, ╕н╕ц╕ювати таку заяву.
Заява не ╓ р╕шення. Очевидно, це не оголошення в╕йни, а ультиматум. Погрози. Сутн╕сть цих погроз достатньо ясно виклав митрополит ╤лар╕он Алф╓╓в, який в╕дпов╕да╓ за церковну дипломат╕ю РПЦ ╕ ╓ членом Синоду. Там в ╕нтерв'ю ч╕тко прозвучали погрози, звинувачення на адресу Константинопольського патр╕арха, ледь не аж до в╕дпов╕дальност╕ перед судом.
╤ вимога прозвучала: в╕дкликати р╕шення про призначення екзарх╕в у справ╕ надання автокефал╕╖ та зупинити саме р╕шення про автокефал╕ю. Якщо р╕шення не буде зупинене, то РПЦ пооб╕цяла д╕╖ у в╕дпов╕дь. Найб╕льше, що може бути – це оголошення про певний розрив у в╕дносинах. Яко╖ глибини буде цей розрив, важко сказати. Чи буде це розрив м╕ж патр╕архами, що означа╓ припинення поминання за богослуж╕нням патр╕арха Варфолом╕я, чи буде оголошено про заборону сп╕вслуж╕ння ╕╓рарх╕в церков (коли буде можлив╕сть служити л╕тург╕ю разом священикам, але не буде можливост╕ сп╕вслужити ╕╓рархам). По такому сценар╕ю розвивався конфл╕кт м╕ж ╤╓русал╕мською та Ант╕ох╕йськими церквами, коли зрештою була оголошена заборона богослужбового сп╕лкування кл╕рикам.
- Я прослухала ╕нтерв'ю митрополита Алф╓╓ва щодо р╕шення Вселенського патр╕арха ╕ була вражена лексикою. Автокефал╕ю в╕н назива╓ «в╕роломным проектом, спрямованим проти укра╖нського народу». Вселенську патр╕арх╕ю обвинувачу╓ у н╕бито привласненн╕ прав, як╕ ╖й не належали. Суц╕льн╕ приниження в адрес Вселенського, я таких сл╕в в╕д жодного митрополита не чула н╕коли. Скаж╕ть, хоч колись ╕з Вселенським патр╕архом так розмовляли?
- Для Вселенського патр╕арх╕╖ ц╕ заяви не ╓ новими. В цьому дус╕ Московська патр╕арх╕я д╕╓ 75 рок╕в в╕д часу, коли вони намагалися в Москв╕ з╕брати Вселенський собор ╕ зробити Московського патр╕арха Вселенським.
Так╕ заяви з боку церковного дипломата св╕дчать, що його особиста дипломат╕я вичерпана, це все б╕льше нагаду╓ риторику Лаврова по в╕дношенню до св╕тового сп╕втовариства, н╕ж слова церковного ╕╓рарха. Вс╕ оц╕нюють ц╕ ╕нтерв'ю, як таке, що ма╓ дуже мало сп╕льного з богосл╕в'ям ╕ дуже багато сп╕льного ╕з пол╕тикою.
- Вони пост╕йно лякають розколом або нав╕ть пор╕внюють великою схизмою 1054 року м╕ж Сходом ╕ Заходом.
- Я звертаю увагу на терм╕н, який вони вживають, – що «станеться розкол». Терм╕н «станеться» передбача╓ якусь знеособлен╕сть. От так, як колись радянськ╕ екскурсоводи говорили про зруйнован╕ б╕льшовиками храми, що «на жаль храм не збер╕гся». От так, взяв сам собою й не збер╕гся: не його зруйнували, а в╕н не збер╕гся.
Так ось те саме говорять про розкол, що «розкол станеться». Розкол не ста╓ться, розкол хтось чинить. ╤ коли Москва каже, що вона побою╓ться, що станеться розкол, то цим самим вона св╕дчить, що вона готова це робити. Так ось, вс╕ т╕ заяви ╕ вся та пропаганда, яка була навколо слова «розкол» ╕ «провини за розкол», яким ми були св╕дками ╕ чули все це протягом останн╕х 30 рок╕в, все це буде св╕дченням проти них. Бо, коли вони кажуть, що гр╕х розколу не змива╓ться мученицькою кров'ю, то хай замисляться, що це стосу╓ться не т╕льки опонент╕в, коли вони це використовують проти опонент╕в, а це стосу╓ться ╖х. ╤ тому хай замисляться: на кому буде в╕дпов╕дальн╕сть ╕ хто в╕дд╕литься в╕д ╓дност╕ церкви.
Судячи з того, як розвиваються под╕╖, насправд╕ максимум, що може бути, – це в╕дх╕д само╖ Московсько╖ патр╕арх╕╖ в╕д сп╕лкування. Тобто, не станеться розколу церкви як тако╖, не станеться.
Якщо вони в╕д╕йдуть в╕д сп╕лкування, то вони в╕д╕йдуть. ╤ це буде ╖хня провина, ╕ ╖хня в╕дпов╕дальн╕сть, щоб врегулювати цю проблему. ╤ то це станеться насправд╕ ненадовго, тому що розд╕лення 1054 року м╕ж Сходом ╕ Заходом мало дуже глибок╕ причини ╕ в╕ровчительного, й обрядового, очевидно, що ╕ культурного ╕ пол╕тичного характеру. ╤ тому пор╕внювати нин╕шню ситуац╕ю з ц╕╓ю нема╓ н╕яких п╕дстав.
А те, що м╕ж церквами траплялися ╕ роздори, ╕ розд╕лення, ╕ суперечки, ╕стор╕я нам про це св╕дчить. ╤ тим не менше, це не п╕дривало в ц╕лому ╓дност╕ церкви. От як, наприклад, рос╕йська церква в сво╖й ╕стор╕╖ протягом десятил╕ть була розд╕лена: рос╕йська православна церква за кордоном ╕ рос╕йська православна церква в Радянському Союз╕. Одне одного не визнавали, не сп╕лкувалися, вважали одне одного неправильними, неканон╕чними структурами. Зм╕нився час, зм╕нилися зовн╕шн╕ умови – ╕ вони об'╓дналися.
╤ тому зм╕няться зовн╕шн╕ умови, нав╕ть, якщо Московська патр╕арх╕я п╕де на розкол, – це буде недовго, тому що п╕сля зм╕ни зовн╕шн╕х умов вона повернеться до ╓дност╕ з православ'ям, бо ╕ншого шляху для не╖ не буде. Але колись зм╕ниться пол╕тичне кер╕вництво в Кремл╕, яке, очевидно, не здатне до в╕дпов╕дно╖ реал╕ям оц╕нки ╕ яке живе в сво╓му св╕т╕.
Пут╕н не в╕чний, як не в╕чними були н╕ Стал╕н, н╕ Г╕тлер, н╕ Лен╕н, н╕ вс╕ ╕нш╕ диктатори ╕ душогуби. А п╕сля нього буде стояти питання вже про те, чи збережеться Рос╕йська Федерац╕я як ╓дина структура. ╤ в цих умовах амб╕ц╕╖ Московсько╖ патр╕арх╕╖ вже не будуть н╕чим п╕дкр╕плен╕. ╤ тод╕ вона буде шукати п╕дтримки в╕д св╕тового православ'я, щоб зберегти свою ╓дн╕сть ╕ вона буде потребувати тако╖ п╕дтримки.
Тому ╕ з цього боку велико╖ загрози нема╓, бо треба не т╕льки дивитися на загрозу, а треба дивитися, яка загроза ╓, якщо все залишити у нин╕шньому стан╕. Бо мо╓ глибоке переконання: чому ще окр╕м всього ╕ншого Вселенський патр╕арх д╕╓ так, як в╕н д╕╓? Тому, що Московська патр╕арх╕я поставила п╕д загрозу ╓дн╕сть православ'я, коли в╕дмовилася взяти участь в собор╕ на Крит╕, а пот╕м в╕дмовилася визнати цей собор нав╕ть постфактум.
╤ фактично розд╕лення вже ╓. Нема╓ ╓дност╕. ╤ патр╕архи вперше зустр╕лися п╕сля тих под╕й довкола Критського собору. ╤ я думаю, що вони ще б довго не зустр╕лися. Я думаю, колись, як були в╕дкрит╕ свого часу документи про те, як Московська патр╕арх╕я разом з╕ стал╕нським урядом готували 8-й Вселенський собор у 1948 роц╕ для того, щоб над╕лити Московського патр╕арха титулом Вселенський. В╕дкрилися ц╕ документи.
Так колись в╕дкриються документи й про те, як Московська патр╕арх╕я разом з кремл╕вським урядом готують св╕й всеправославний собор, бо вони його готують. Це мо╓ глибоке переконання. Щонайменше готували дотепер для того, щоб себе оголосити центром православ'я, в╕дсунувши Константинопольського патр╕арха ╕ в╕дкинувши його ╕сторичн╕ канон╕чн╕ прерогативи.
╤ якщо не завадити Московськ╕й патр╕арх╕╖ це робити, вона це буде робити так само, як провадить агресивну пол╕тику Пут╕н. Бо, якщо агресора не зупиняти, в╕н буде рухатися дал╕ доти, допоки або не досягне сво╓╖ мети, або не буде зупинений на ╕ншому рубеж╕.
╤ тому Укра╖на ╕ укра╖нське церковне питання – це ╓ питання, насправд╕, збереження ╓дност╕ православ'я, правдиво╖ ╓дност╕ в╕д гегемон╕стичних план╕в, як╕ ма╓ Москва – ╕ церковн╕, ╕ пол╕тичн╕ щодо православ'я. ╤ тому божий промисел веде Вселенського патр╕арха ╕ Укра╖ну, ╕ ц╕лу церкву у в╕рному напрямку. ╤ вс╕ т╕ перешкоди, як╕ будуть ставитися на цьому шляху, вони не будуть мати усп╕ху.
- Одним з ╕нструмент╕в Москви, Кремля завжди було п╕дключати для озвучення сво╖х меседж╕в, так би мовити, експерт╕в, орендуючи ╖х п╕д р╕зними дахами – п╕д н╕мецьким, п╕д н╕мецько-ф╕нським дахом. ╤ один з таких експерт╕в, який нещодавно проголошував, що УПЦ КП така мала, мовляв, що, давати автокефал╕╖ нема кому, тепер в╕н раптом покритикував Кирила ╕ сказав – а чи не зробити нам митрополита Онуфр╕я його наступником? Оск╕льки так╕ «говорящ╕╓ голови» не кажуть н╕чого просто так, то хот╕лося б знати, яка ваша думка, з чого раптом вип╕рнула ця пропозиц╕я? Вс╕ кажуть, що ймов╕рною ╓ в╕дставка патр╕арха Кирила, що Москва його поставила – Москва його ╕ прибере. Вс╕ думають на Тихона Шевкунова. Чому раптом спливла кандидатура Онуфр╕я, це була просто хвора фантаз╕я людини чи що?
- Н╕, н╕, тут, я думаю, ╓ дещо б╕льше. Як там не було б, але, якщо пор╕внювати митрополит╕в Онуфр╕я ╕ Тихона Шевкунова (ймов╕рний наступник патр╕арха Кирила – авт.), то митрополит Тихон ╓ ╕н╕ц╕ативна особа й особа самодостатня. Особа, яка може, здатна генерувати ╕де╖ й орган╕зац╕йно працювати для вт╕лення в життя.
Митрополит Онуфр╕й, хто оц╕ню╓ це позитивно, хто оц╕ню╓ негативно, але його найб╕льш явна риса – це слухнян╕сть. В╕н не генеру╓ ╕дей, в╕н не може робити якихось орган╕зац╕йних заход╕в, щоб вт╕лити в життя. Але в╕н слухняний до вол╕ кер╕вництва, яке сто╖ть ╕╓рарх╕чно вище нього. ╤ такий ╕╓рарх в якост╕ московського патр╕арха для рос╕йсько╖ влади був би набагато корисн╕шим, який би благочестиво виглядав, до якого б особисто не було, як-от до патр╕арха Кирила, претенз╕й у тому, що в╕н бере участь у якихось ф╕нансових оборудках чи ще в якихось речах. Особисто до митрополита Онуфр╕я таких претенз╕й нема╓.
Але в╕н не буде заважати сво╓ю ╕н╕ц╕ативн╕стю влад╕ через церкву зд╕йснювати сво╖ плани. Бо поки митрополит Тихон ╓ митрополитом, то в╕н може бути б╕льш слухняним до влади, але якби в╕н став патр╕архом, то як патр╕арх в╕н би був змушений захищати вже ╕нтереси церкви. Нав╕ть перед обличчям держави, бо нав╕ть у радянський час, не багато людей про це знають, але нав╕ть т╕ патр╕архи, як╕, здавалося б, були повн╕стю слухняними, ╕ вони дозволяли соб╕ перед владою робити певн╕ демарш╕.
- За мо╖ми даними зв╕дус╕ль, нам мають у Томос╕ прописати повну автокефал╕ю, тобто патр╕архат. А тут у мед╕а з'явився такий сценар╕й – мовляв, спочатку на синод╕ в╕дновлять митропол╕ю Константинополя. Мен╕ цей сценар╕й здався дивним, тому що, коли нам об╕цяють визнаний патр╕архат, вищу форму визнання, то ставити питання про митропол╕ю нелог╕чно. Як ви прокоменту╓те тему митропол╕╖?
- Тема митропол╕╖ не нова, вона дуже давня насправд╕. ╤ ╓ певна к╕льк╕сть людей, як╕ вважають такий вар╕ант кращим. Але чому, на мо╓ переконання, насправд╕ це не ╓ кращий вар╕ант, ╕ Константинопольський патр╕архат не буде реал╕зовувати цей вар╕ант у такому вигляд╕, в якому, можливо, хтось оч╕ку╓ чи уявля╓, в тому числ╕ й ╕з експерт╕в? Повноц╕нне створення митропол╕╖ передбача╓, що Константинопольський патр╕архат входить сюди в Укра╖ну, як юрисдикц╕йна одиниця. Виника╓ питання: на як╕й баз╕ створю╓ться ця митропол╕я? Хто буде в ц╕й митропол╕╖? Хто буде арх╕╓реями, хто буде священиками, як╕ параф╕╖ будуть належати до ц╕╓╖ митропол╕╖?
- Колишн╕й Московський патр╕архат.
- Добре, залишиться Московський патр╕архат, кр╕м тих, як╕ б ув╕йшли в цю митропол╕ю. Ки╖вський патр╕архат де буде? Залишиться. Автокефальна церква де буде? Залишиться. Досяга╓ться ╓дн╕сть у православ'╖ в Укра╖н╕?
- Н╕, звичайно.
- Не досяга╓ться, навпаки – зам╕сть того, що у нас зараз ╓ три великих православних юрисдикц╕╖ (ба, ╓ ще багато др╕бних, про як╕ можемо не говорити, але вони ╓), склада╓ться вже чотири. Причому, четверта юрисдикц╕я – Константинопольського патр╕архату ╕з авторитетно-зовн╕шнього арб╕тра силою обставин перетворю╓ться на частину протиборства ╕ частину протистояння…
- На конкурента...
- ╤ це лише ускладню╓ конфл╕кт на фон╕ того, що очевидно Москва буде протестувати. Другий аспект. Укра╖нська держава зверталася до Константинопольського патр╕арха з проханням про автокефал╕ю чи про митропол╕ю?
- Автокефал╕ю.
- Про автокефал╕ю. В╕д держави залежить – ре╓струвати чи не ре╓струвати нову структуру? В╕д держави. Держава буде задоволена тим, що зам╕сть автокефал╕╖ склада╓ться ситуац╕я з неясною перспективою, яка вносить ще б╕льше непорозум╕ння в стан справ, який ╕ так ╓ складним? Очевидно, що не буде зац╕кавлена.
Ще один фактор. Не треба забувати, що при всьому тому р╕вн╕ толерантност╕, який ма╓ турецька влада по в╕дношенню до Константинопольського патр╕архату, принципова позиц╕я турецького уряду (╕ це, нав╕ть, не залежить в╕д пол╕тично╖ кон'юнктури, а це закладено, скаж╕мо, в т╕ св╕тськ╕ основи республ╕ки, як╕ були створен╕ ще Мустафою Кемалем Ататюрком) – ставитися оф╕ц╕йно до Константинопольського патр╕архату, як до патр╕архату грецько╖ нац╕онально╖ меншини на територ╕╖ Туреччини. Очевидно, що це не т╕льки патр╕архат грецько╖ нац╕онально╖ меншини, його юрисдикц╕я ╓ дуже широкою. Але позиц╕я Туреччини поляга╓ в тому, щоби не надавати ц╕й зовн╕шн╕й частин╕ Константинопольського патр╕архату якогось великого значення. Розширення прямо╖ юрисдикц╕╖ Константинопольського патр╕архату за рахунок Укра╖ни, як воно буде оц╕нене турецькою владою? Важко спрогнозувати.
Тому мотивац╕я внутр╕шня тих, хто говорить про митропол╕ю, зрозум╕ла. Бо психолог╕чно складно в╕д перебування у Московському патр╕архат╕ ув╕йти в ╓дн╕сть з тими, хто ще вчора був Ки╖вським патр╕архатом. Складно. Тому що до цього ми, Ки╖вський патр╕архат, ними вважалися неканон╕чними, тобто –  якогось такого другого порядку, що вони канон╕чн╕, а ми не канон╕чн╕. А тут виявля╓ться, як вже по-сут╕ в допов╕д╕ патр╕арха про це прозвучало, що вс╕ – не канон╕чн╕. Вс╕ т╕╓ю чи ╕ншою м╕рою, в той чи ╕нший спос╕б порушили канони. ╤ тому сказати – що це однозначно права сторона, а це однозначно винувата сторона – дуже складно. ╤ тому зрозум╕ло, що хот╕лося б ╖м з одно╖ канон╕чно╖ структури перейти в ╕ншу канон╕чну структуру, але яка вже не буде залежати в╕д Москви.
Але на ситуац╕ю треба дивитися ширше, значно ширше, ╕ бачити вс╕ насл╕дки на далеку перспективу. ╤ тому я переконаний, що може бути з боку Константинопольського патр╕архату приблизно те, що (це циту╓ться ╕ патр╕архом в тому числ╕) було в Томос╕ 1924 року щодо Православно╖ автокефально╖ церкви Польщ╕. А там сказано, яка основа канон╕чна, яка мотивац╕я, чому Константинопольський патр╕арх ц╕й церкв╕ нада╓ автокефал╕ю? А тому що в╕дд╕лення митропол╕╖ Ки╖всько╖ ╕ залежних в╕д не╖ митропол╕й Польщ╕ ╕ Литви в╕д патр╕аршого престолу було не за приписом канон╕чних правил.
Тобто, якщо буде йтися про митропол╕╖, то буде ╕тися так, ф╕гурально. Що ось митропол╕я наша була, вона була неканон╕чно в╕дторгнута, ╕ цей факт ми не визна╓мо, ╕ тому ми сво╖й митропол╕╖ тепер нада╓мо автокефал╕ю.
Ще один приклад – це Томос чехословацьк╕й церкв╕. Бо Константинопольський патр╕архат в 20-х роках надав чехословацьк╕й церкв╕ автоном╕ю в╕д себе. Але п╕сля Друго╖ св╕тово╖ в╕йни рос╕йська церква по угод╕ з сербською церквою прийняла в свою юрисдикц╕ю Чехословацьку ╓парх╕ю ╕ в 1951-му роц╕ надала ╖м автокефал╕ю. ╤ фактично ця церква була визнана автокефальною з боку рос╕йсько╖ церкви ╕ союзних з нею церков, не визнана Константинополем. Константинопольський патр╕арх вже наприк╕нц╕ 90-х рок╕в визнав автокефал╕ю чехословацько╖ церкви. Але як там прописано: що ось наш╕ попередники в такому-то роц╕ надали статус автоном╕╖, а тепер ми бачачи, що ця церква зросла ╕ зм╕цн╕ла, вир╕шили, оск╕льки вона зверта╓ться, надати ╖й статус автокефально╖. Тобто, фактично чехословацька церква не входила в Константинопольський патр╕архат в статус╕ автономно╖ церкви до того, як отримати Томос про автокефал╕ю. Але Константинопольський патр╕архат виклада╓ ситуац╕ю таким чином, що це – наша автономна церква ╕ ми ╖й да╓мо автокефал╕ю.
Тому так само може бути в р╕шенн╕, викладеному в Томос╕, сказано, що це наша митропол╕я ╕ ми ╖й нада╓мо автокефал╕ю, оск╕льки вона про це просить. Але як нова церква, нова юрисдикц╕я, митропол╕я тут, я переконаний, не з`явиться.
- Я вважаю, що, коли нам «засв╕тив» св╕й патр╕архат, плутатися п╕д ногами у Вселенського ╕ просити митропол╕ю зам╕сть патр╕арх╕╖ ╓ явним пониженням, щоб себе «прилаштувати». Але тут багато ще залежить в╕д того, чи зможе ваша церква под╕литися чимось ╕з братами з УПЦ МП. Церковн╕ апаратн╕ ╕гри ╓ завжди, завжди будуть ╕ в ╢дин╕й Пом╕сн╕й, а ви готов╕ бути чесними сп╕вбратами ╕ сказати – от ╓ ╢дина церква, але ось вам ось це, це ╕ це? Так, щоб вони сприймали цю церкву, як свою також?
- Я завжди казав, в╕дпов╕даючи на те, що буде п╕сля Томосу, що, якщо ми беремо аналог╕ю рани розколу, то як зал╕кувати рану? Зшити можна за пару хвилин, зароста╓ за к╕лька тижн╕в або й за к╕лька м╕сяц╕в. Шрами можуть залишатися нав╕ть на все життя.
Тому перший етап – це зовн╕шн╓ ╓днання. ╢ ╢дина пом╕сна церква, ми в н╕й ╓дин╕. Другий етап – це «зростання», щоб ми зрослися, щоб ми ближче познайомилися одне з одним, щоб ми в╕дчули одне в одному брат╕в ╕ сестер. ╤ з ц╕╓╖ точки зору, лог╕чно, ми ставимо соб╕ под╕бн╕ питання – я не раз чув в╕д патр╕арха ц╕ розм╕рковування.
Зараз ми ставимося одне до одного так тому, що ми ╓ р╕зн╕. Ми по одну сторону, хтось по ╕ншу сторону. Тод╕ ми будемо ╓диною церквою: якщо б ми щось робили проти ╕нших, хто не був колись ╕з нами, але тепер з нами, то це вже буде робитися не проти ╕нших, а проти себе самого! Ми будемо ослаблювати свою церкву, чи ми будемо ╖╖ зм╕цнювати?
Можна теоретизувати, але ми беремо, як приклад, життя Ки╖вського патр╕архату. Воно теж складне. В╕д 92-го року в╕д об'╓днавчого собору патр╕арх завжди робив ╕ робить все для того, щоб церква була ╢диною. ╤ н╕коли в╕д нього не виходило н╕яких речей, як╕ б ослаблювали чи розд╕ляли церкву, в тому числ╕ й за тим, хто зв╕дки походить.
У нас ╓ ╓пископи, як╕ були рукоположен╕ в автокефальн╕й церкв╕, як╕ прийшли в ╓дн╕сть з Ки╖вським патр╕архатом – ╕ вони наш╕ ╓пископи. Ми ╖х не розгляда╓мо, що це ╓пископи Ки╖вського патр╕архату, а то – автокефальн╕ ╓пископи. Вс╕ – ╓пископи Ки╖вського патр╕архату. Вс╕, хто хоче ╕ бажа╓ працювати на розвиток ╢дино╖ Пом╕сно╖ православно╖ церкви, чесно хоче працювати, внутр╕шньо, не з якоюсь зата╓ною метою чи чи╖мось завданням. Тому що будуть ╕ так╕. ╤ це не треба забувати, бо досв╕д автокефально╖ церкви ╕ досв╕д Ки╖вського патр╕архату говорять, що Москва буде спрямовувати спец╕ально всередину таких, як╕ б шкодили розвитку церкви, на жаль так ╓.
╤ тому завдання кер╕вництва церкви з одного боку ╕ в╕руючого народу з ╕ншого боку – все, що ╓ на благо церкви, п╕дтримувати, а якщо виявля╓ться щось, що шкодить церкв╕, то це зупиняти ╕ намагатися або людину переконати чи групу людей, або вживати якихось певних заход╕в.
╤ тому, в т╕й м╕р╕, в як╕й в╕д нас залежить, ╕ в як╕й м╕р╕ залежить особисто в╕д мене, ми будемо робити все для того, щоб ми були ╢диною церквою. ╤ зрозум╕ло, як я сказав, що шрами можуть залишитися на все життя.
- Якщо в╕домих священик╕в УПЦ МП залишити на положенн╕ студент╕в, це також буде знаком для ╕нших священик╕в, що «ваше м╕сце десь п╕д лавкою», ну якщо говорити в╕дверто.
- Кожен, хто хоче працювати, знайде в церкв╕ сво╓ м╕сце. Митрополит Ф╕ларет був екзархом Укра╖ни ╕ м╕сцеблюстителем патр╕аршого престолу, а став заступником патр╕арха ╕ просто митрополитом Ки╖вським, ╕ просто ╓парх╕альним арх╕╓ре╓м ╕ працював, розвиваючи церкву. ╤ коли прийшов час, його Укра╖нська церква обрала патр╕архом.
╤ тому я особисто п╕дходжу до питань зростання ╕ кар'╓ри з тако╖ точки зору: якщо щось ╕з милост╕ нада╓ться, то воно так само може ╕ втратитися. Чи кер╕вник пом╕нявся на ╕ншого, чи мил╕сть зм╕нилася на ненависть – ╕ як тоб╕ дали, так в╕д тебе заберуть.
А якщо ти працю╓ш, то плоди тво╓╖ прац╕ ╓ тим, що н╕хто не може н╕ в╕д╕брати, н╕ заперечити – нав╕ть вороги.
От щодо патр╕арха – нав╕ть вороги визнають, т╕, хто його особисто не люблять, нав╕ть ненавидять, але визнають, що д╕йсно це людина, яка зробила багато для розвитку церкви, особливо в таких несприятливих умовах. ╤ це н╕хто не дав йому з милост╕, н╕хто не прин╕с ╕ не сказав: ось вам параф╕я, ось вам ╓парх╕я, ось вам монастир╕, ось вам духовн╕ школи, керуйте.
╤ тому, якщо людина здатна, в укра╖нськ╕й церкв╕ вона себе реал╕зу╓. А якщо ╓ амб╕ц╕╖, але нема╓ здатност╕, то треба б╕льш адекватно п╕дходити до амб╕ц╕й.
Яскравий приклад – патр╕арх Кирило, про якого ми згадували, тому що в╕н був свято переконаний, що в╕н найкраще п╕дготовлений до того, щоб бути патр╕архом ╕ в╕н найкраще зна╓, що потр╕бно рос╕йськ╕й церкв╕ для блискучого майбутнього. До чого в╕н прив╕в рос╕йську церкву? В╕н прив╕в ╖╖ вже до катастрофи, тому що вона втрача╓ дов╕ру сусп╕льства свого, вже не кажучи про укра╖нське та ╕нше. Свого сусп╕льства втрача╓ дов╕ру. Вона втрача╓ п╕дтримку держави, тому що держава вже на не╖ перекида╓ незадоволення внутр╕шн╓, так би мовити, робить канал, щоб не були незадоволен╕ Кремлем, – мовляв, там попи винуват╕, вони там так╕ поган╕. ╤ все йде до г╕ршого. ╤ тому в церкв╕, на в╕дм╕ну в╕д св╕тських структур, де ╓ амб╕ц╕╖ кар'╓ри та ╕н., ╕ людина керу╓ться певними ╕ншими критер╕ями, в церкв╕ найголовн╕ше – воля Божа.
- Буде розгляд апеляц╕╖ патр╕арха Ф╕ларета. Якою буде лог╕ка р╕шення, якщо ви зна╓те? В яких випадках наклада╓ться анафема?
- Традиц╕я церкви – анафематствувати б╕льше ╕де╖, н╕ж ос╕б. Бо багато постанов собор╕в, якими проголошувалися анафеми, були викладен╕ за такою формулою: якщо хто не спов╕ду╓ (дал╕ йде виклад православного в╕ровчення), то нехай буде анафема. Тобто, не особа конкретна анафематствувалася. А якщо людина в╕дкида╓, наприклад, божество ╤суса Христа. Якщо не спов╕ду╓, що ╤сус Христос ╓ ╕стинний Бог й ╕стинна людина, то така людина сама п╕дпада╓ п╕д цю анафему. ╤ в╕д цього були ╕ персональн╕ анафеми, як╕ накладалися на родоначальник╕в чи пров╕дник╕в ╓рес╕, тобто на тих д╕яч╕в, з якими ╕ з ╕менем яких, ╕ д╕яльн╕стю яких поява чи поширення ╓рес╕ найб╕льше асоц╕ювалися. Як, наприклад, Ар╕й пресв╕тер Олександр╕йський, з яким асоц╕ювалася ╓ресь ар╕анства. Тому анафема наклада╓ться за лжевчення, причому лжевчення, яке кардинально спотворю╓ вчення християнське ╕ ма╓ агресивний характер по в╕дношенню до правдивого вчення.
╤нший р╕д анафем – це так зван╕ пол╕тичн╕ анафеми. ╤ в р╕зн╕ часи вони використовувалися з пол╕тичною метою – для того, щоб або нашкодити пол╕тичним супротивникам, або змусити ╖х до якихось д╕й або безд╕яльност╕. Але пол╕тичн╕ анафеми церквою, насправд╕, в╕дкидаються. Як приклад можемо назвати анафему гетьману Мазеп╕.
Т╕льки лжевчення ╕ пров╕дн╕ особи цього лжевчення... Тому, коли ми говоримо про патр╕арха Ф╕ларета, то анафема на нього – це був спос╕б залякування, спос╕б його ╕золяц╕╖. Тобто, думали, що якщо в╕н буде проголошений анафемою, то в╕д нього в╕д╕йдуть т╕, хто ╓ в Ки╖вському патр╕архат╕. Але не в╕д╕йшли. ╤ як сам митрополит тод╕ ще Кирило, а п╕зн╕ше патр╕арх, говорив в сво╓му кол╕: «Анафема не сработала». Так само, як вона не спрацювала щодо ╤вана Степановича Мазепи, бо насправд╕ ця анафема накладена не з церковних причин, а за те, що схот╕ли зв╕льнитися в╕д влади Москви. ╤ на Мазепу.
- Мазеп╕ анафема була в плюс, бо таку к╕льк╕сть поетичних твор╕в, таку к╕льк╕сть творчих ум╕в в╕н надихав.
- ╤ ще один важливий аспект треба п╕дкреслити. Анафема може бути скасована, коли церква приходить до висновку, що вона накладена не в╕дпов╕дно до тих критер╕╖в, як╕ ╓ правильними. ╤ нав╕ть сама рос╕йська церква скасовувала анафеми. Собор 1917-18 рок╕в, 100-л╕ття якого якраз в╕дзнача╓ться, в╕н скасував вс╕ пол╕тичн╕ анафеми, тому що анафема, кр╕м ╤вана Степановича Мазепи, накладалася ╕ на Степана Раз╕на, ╕ на ╢мельяна Пугачова. Б╕льше того, там нав╕ть на якогось майора було накладено анафему за те, що в╕н десь там якимись блудними д╕лами займався. Це в часи царя Петра. А п╕дстава була дуже проста: якщо в╕н клявся царю у в╕рност╕, клявся на хрест╕ й ╢вангел╕╖, а цю клятву в╕н н╕бито порушив, значить в╕н ╓ преступник не лише перед царем, а й преступник перед Богом – ╕ тому в╕длуча╓ться в╕д церкви.
╤ церква в╕дкинула це тому, що карн╕ справи чи пол╕тичн╕ справи не мають н╕чого сп╕льного з питаннями лжевчення ╕ в╕ровчення. А мають справу, якщо нав╕ть ╓ ╕ реальн╕ гр╕хи, як наприклад там Раз╕на чи Пугачова, то за це ╓ покарання мирського закону, але не закону церковного. ╤ тому так╕ анафеми були скасован╕.
Другий приклад – це коли у 1971 роц╕ пом╕сний собор рос╕йсько╖ церкви скасував анафему на стар╕ обряди ╕ тих, хто ╖х дотриму╓ться. Тому, що Великий московський собор за участю сх╕дних патр╕арх╕в 1667 року наклав анафему, причому в постанов╕ написано, що нехай вона буде в╕чною ╕ непорушною, ╕ н╕хто ╖╖ н╕коли нехай не скасу╓ та ╕н. Але собор 1971 року скасував заради д╕алогу з╕ старообрядцями ╕ бажаючи ╖х об'╓днати з рос╕йською церквою, ╕ бачачи перешкоду для такого д╕алогу в анафем╕, вони ╖╖ скасували.
╤ тому приклади несправедливих анафем ╕ в╕длучень в ╕стор╕╖ церкви ╓, у тому числ╕ нав╕ть щодо тих, хто був п╕зн╕ше визнаний святими. Найяскрав╕ший приклад – ╤оанн Златоуст. ╤ так╕ несправедлив╕ заборони ╕ анафеми рано чи п╕зно визнавалися вс╕╓ю повнотою церкви нед╕йсними ╕ в╕дкидалися.
- Останн╓ запитання. Ви в╕рите, що Рос╕йська церква колись, як блудна донька, прийде до ╢дино╖ Пом╕сно╖ церкви Укра╖ни, впаде на кол╕на та попросить пробачення за все, що ко╖ть над нами. Хоча б через сто рок╕в?
- Вона попросить пробачення значно ран╕ше.
Лана САМОХВАЛОВА
https://www.ukrinform.ua

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #40 за 05.10.2018 > Тема "З перших уст"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=20438

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков