Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2973)
З потоку життя (6161)
Душі криниця (3396)
Українці мої... (1450)
Резонанс (1470)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1656)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПРИЙДЕ СВЯТИЙ МИКОЛАЙ...
У н╕ч на 19 грудня до слухняних д╕точок нав╕ду╓ться Святий Отець Миколай ╕ потайки кладе п╕д...


КРИМСЬКОТАТАРСЬКИЙ ПИСЬМЕННИК БЕК╤Р АБЛА╢В ПРЕЗЕНТУВАВ КНИГУ «ТРИВОЖН╤ ЧАСИ»
А В╤ДТОЧУВАВ СВ╤Й Л╤ТЕРАТУРНИЙ ХИСТ ЩЕ У НАШОМУ «ДЖЕРЕЛЬЦ╤»!


СОБОР УПЦ КП ВИЗНАЧИВСЯ З КАНДИДАТОМ НА ПОСАДУ ОЧ╤ЛЬНИКА ПОМ╤СНО╥ ЦЕРКВИ
Один з╕ сп╕врозмовник╕в розпов╕в журнал╕стам, що процедура голосування була в╕дкритою. На собор╕...


ПОЕТИЧНА СВ╤ТЛИЦЯ
Сьогодн╕ Поетична Св╕тлиця представля╓ сво╓му шановному читачев╕ доб╕рку прекрасних, напо╓них...


ЧИ ПОТР╤БНА ДИТЯЧА ПРЕСА УКРА╥Н╤?
Дитяча преса потр╕бна вс╕м – ╕ юним читачам, ╕ батькам, ╕ осв╕тянам.




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #39 за 28.09.2018 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#39 за 28.09.2018
ОБР╤╥ – З ВИСОТИ ДЗВ╤НИЦ╤

Нова зб╕рка «Краплина сутност╕» полтавського поета Володимира Лущана, уродженця села Барв╕н╕вка Запор╕зько╖ област╕, – то прагнення д╕статися до обр╕ю, який весь час в╕ддаля╓ться, м╕ня╓ться, манить. Це характерно для кожного л╕тератора – бо ж так хочеться осягнути незв╕дане, п╕знати ╕стину. Як ╕ в попередн╕х поетичних книжках – «Степ», «Ковила», «Небокрай», «Озимина», у н╕й навколишн╕й св╕т представлено у всьому розма╖тт╕ фарб, звук╕в, образ╕в, почутт╕в. ╤ взагал╕ його поез╕я для тих, хто любить зупинятися ╕, не посп╕шаючи, рушати дал╕. В анотац╕╖ зазнача╓ться, що стиль його письма близький до розмовно╖ простоти, але не втрача╓ виразност╕ особистого голосу. Нова зб╕рка поета – то спов╕дь про сокровенне.
 Про що ж поетизу╓ Володимир Лущан? Ось як характеризу╓ творч╕ горизонти поета у сво╖й розлог╕й передмов╕ до зб╕рки доктор ф╕лолог╕чних наук, професор, член НСПУ Микола Степаненко. В╕н констату╓, що зб╕рка «наповнена любов’ю до всього, що нас оточу╓, незрадливою щир╕стю, глибоким патр╕отизмом, нестримним бажанням захистити вс╕х ╕ кожного в╕д нелегких випробувань дол╕, пронизана закликом посп╕шати творити добро».
 Це простежу╓ться у вс╕х трьох циклах зб╕рки – «Думки вголос», «А у осен╕ сум в очах», «Дзв╕ниця л╕т». Поетичний св╕т Володимира Лущана ориг╕нальний, неповторний. Як в╕дзнача╓ Микола Степаненко, «через поетичн╕ образи тиш╕, озимини, ╕нею, в╕длиги, повен╕, провесн╕, вечора, черешн╕, ноч╕, хащ╕в, св╕танку, млост╕, л╕та, гаю, сн╕гу проходить кадр за кадром наш земний шлях у сього його багатобарв’╖». Про це св╕дчать уже перш╕ твори, подан╕ в зб╕рц╕. Ось як в╕н малю╓ надвеч╕р’я у в╕рш╕ «Окра╓ць». У ньому «сонце калинове вдягло на храм червону пектораль» ╕ «в сяйв╕ хрест, неначе ключ в╕д неба». ╤ все це не лише чару╓ оч╕, а й змушу╓ «замислитись над в╕чн╕стю душ╕».
 Так у б╕льшост╕ твор╕в. Володимир Лущан уже не задовольня╓ться описов╕стю, а намага╓ться засобами л╕рики ф╕лософськи осмислити все, що бачить ╕ в╕дчува╓. Тобто у ц╕й зб╕рц╕ в╕н, в╕дштовхуючись в╕д конкретного поетичного образу, робить узагальнююч╕ висновки. А це означа╓, що прагне заглянути за обр╕й – невидимий ╕ та╓мничий. ╤ це нове, особливе сприйняття св╕ту. Принаймн╕ саме таке враження щоразу виника╓, коли заглиблю╓шся в його поез╕╖.
 Деколи поет виступа╓ у рол╕ наставника, порадника, зокрема у в╕ршах «Гармон╕я», «Не посп╕шай», «Мудр╕сть», «Гр╕х», «Трунок» тощо. В╕н заклика╓: «Ходи м╕ж трав, як ходиш м╕ж людей», «вм╕й вихопить побаченого суть, вп╕знай м╕ж бруду золото ╕ ср╕бло». Под╕бних афоризм╕в можна навести чимало. ╤ так╕ поради – р╕ч законом╕рна. Вони приходять з житт╓вим досв╕дом. Й обов’язок поета – застерегти, уберегти в╕д помилок молодш╕ покол╕ння та тих, хто в гонитв╕ за достатком забува╓ про сво╓ призначення на земл╕. А менше негаразд╕в – б╕льше щастя.
 Сл╕д нагадати, що посестра ф╕лософ╕чност╕ – активна громадянська позиц╕я. Саме до не╖ приводить Володимира Лущана поетичне осмислення життя-буття. Тож принаг╕дно процитувати в╕рш «Славута»:

«Несеш ╕стор╕ю в долонях
М╕ж розма╖ття берег╕в,
Де скел╕ Хортиц╕, як скрон╕
У сивочолих кобзар╕в.
Колиска нац╕╖ кра╖ни,
Святиня р╕дно╖ земл╕.
Н╕, ти не д╕лиш Укра╖ну,
А ти об’╓дну╓ш ╖╖!»

Отже, як пише поет у в╕рш╕ «Дзв╕ниця», дивлячись «╕з дзв╕ниц╕ прожитих л╕т», озираючись на пройдений шлях, в╕н у зошит╕ життя робить пом╕тки, замальовки, д╕литься радощами й печалями. ╤ все заради того, щоб допомогти людям створити св╕т кращим – св╕т любов╕, поваги, миру та радост╕. ╢ спод╕ванки, що з т╕╓╖ дзв╕ниц╕ Володимира Лущана ще залунають потужн╕, чар╕вн╕ передзвони нових чудових в╕рш╕в. Хай щастить!

В╕ктор Стус,
письменник, журнал╕ст

Володимир ЛУЩАН

ДЗВ╤НИЦЯ
╤з дзв╕ниц╕ прожитих л╕т
Озираюся я на шлях.
Н╕би зошит листаю св╕й
╤з пом╕тками на полях.
╢ яскрав╕ тут стор╕нки
╤ весел╕, ╕ геть сумн╕,
Це не аркуш╕, а роки,
Що Господь дарував мен╕.
А прожив я ╖х, як зум╕в,
Та корити себе не сл╕д.
Будувався, ростив син╕в
╤ дерева саджав щор╕к.
Ск╕льки л╕т у мо╖м гаю,
Ще зозуленька наку╓?
На дзв╕ниц╕ рок╕в стою,
Все що маю, то все мо╓.

ЛИХОМ ОБ ЗЕМЛЮ
Мов р╕чки тиха теч╕я
У вир зрива╓ться киплячий,
Трапля╓ться, коли життя
Руйну╓ться. Не раз те бачив,
Як люди праведн╕ й палк╕
Не переходили дороги,
Ламалися. Були й так╕ –
Що бур’янина край дороги.
Та ╓ тверд╕, неначе сталь.
Хоч глянеш – н╕ на що дивитись.
╥х сов╕сть – н╕бито кришталь,
А спрага до життя – як пристрасть.
Так╕ у розпач не впадуть,
Знов вигребуть на середину.
Позаду лишивши б╕ду,
Не з╕гнуть перед лихом спину.

Г╤РКО
Кохання гине в╕д розлук –
Як в╕д посух зника джерельце,
Як тоне човен без весельця,
Стих╕╖ втрапивши до рук.
З╕в’януть, наче в╕дцв╕туть,
Уста без спраги поц╕лунку.
╤ почуття, мов у пакунку,
Свою ╕з часом втратять суть.
З роками черств╕╓ душа,
Не розгорта╓ мр╕я крила.
╥й, як ран╕ш, уже не сила
Торкатись з╕р. ╤ не вт╕ша
Н╕ч спогадами. Вже без мук,
Забувши ласку, стигле т╕ло.
Накотиться сльоза несм╕ло…
Кохання гине в╕д розлук.

УЗБ╤ЧЧЯ
Скриплять незмащен╕ вози
Кр╕зь час – з минулого в майбутн╓.
Хоч шлях ╕ глузд тут геть в╕дсутн╕.
«Свят╕» лаштують образи
Та приторочують в с╕дло
Пихате т╕ло в вишиванц╕.
Бо душ╕ цих христопродавц╕в
За грош╕ куплен╕ давно.
Н╕хто з обранц╕в не досяг
Вершин порядност╕ людини,
Яка б за славу Укра╖ни
Св╕й хрест несла, неначе стяг!

ЯГНЯТА
О, ск╕льки ж вас, огрядних ╕ пихатих –
Ваш генотип пройшов через в╕ки –
До булави ╕ калити затятих,
Та щоб в очах народу – «козаки»!
До ваших рук багато вже прилипло,
В╕д ваших д╕й геро╖ у земл╕!
На ваше сало вже дивитись гидко,
З останн╕х сил трима╓тесь в с╕дл╕.
Ви в Укра╖ну, як блоха в кожуха,
Вчепилися, не маючи Христа
В душ╕ сво╖й. ╤ локшину на вуха
Ч╕пля╓те. Пора б ╕ перестать!
 
Нема╓ в╕ри, та не за горою
Той час, коли урветься вже терпець.
Вас на см╕тник ╕стор╕╖ з ганьбою
Час викине, як миршавих овець.

ПРОСТО Л╤ТО
Стелився день, що вишитий рушник.
В пром╕ннях сонця посм╕халось л╕то.
Грайливий подих в╕тру нишком зник,
Сховавшись в пол╕ у дозр╕ле жито.
П’янять духмяно пахощ╕ луг╕в,
Народжуючи марево над степом,
Який, зда╓ться зовс╕м роз╕мл╕в
╤ н╕житься, поки не ма╓ спеки.
В цю пору тихо, нав╕ть височ╕нь
Не лопотить крильми, не кряче птахом.
Лоскоче пряно, не г╕рчить полинь,
Схиляючись над споришевим шляхом.
 
СЕРПЕНЬ
Степ став колючим, як стерня:
Сухим, не лаг╕дним, спекотним.
Гарячий в╕тер тут щодня
Ника╓ вовком злим, голодним.
Земля потр╕скалась, життя,
Зда╓ться, припинилось зовс╕м.
Все, н╕би впавши в забуття,
З над╕╓ю чека╓ ос╕нь.

 

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #39 за 28.09.2018 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=20419

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков