Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3589)
З потоку життя (6827)
Душі криниця (3677)
Українці мої... (1499)
Резонанс (1578)
Урок української (997)
"Білі плями" історії (1749)
Крим - наш дім (533)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ХЕРСОН ЗВЕРНЕТЬСЯ ДО ВЛАДИ, ЩОБ НЕ ДОПУСТИЛА ПОДАЧ╤ ВОДИ В ОКУПОВАНИЙ КРИМ
«Не можна сьогодн╕ сприяти окупантам», - зазначив м╕ський голова Херсона Володимир...


УКРА╥НА ЗАКЛИКА╢ ГЕНСЕКА ООН В╤ДРЕАГУВАТИ НА РОС╤ЙСЬКИЙ ТЕРОР У КРИМУ
Про це йдеться в заяв╕ "Так працю╓ тактика терору", оприлюднен╕й Пост╕йним представництвом...


УКРА╥НА В ОБС╢ ЗНОВУ ЗАКЛИКАЛА РОС╤Ю ДО ВИКОНАННЯ БУДАПЕШТСЬКОГО МЕМОРАНДУМУ
Про це заявив заступник Пост╕йного представника Укра╖ни при м╕жнародних орган╕зац╕ях у В╕дн╕ ╤гор...


СИТУАЦ╤Я З КОРОНАВ╤РУСОМ У СВ╤Т╤ ПОГ╤РШУ╢ТЬСЯ
б╕льш╕сть кра╖н поки не змогли взяти ситуац╕ю п╕д контроль


РФ НЕ В╤ДНОВЛЮ╢ П╤ВН╤ЧНО-КРИМСКИЙ КАНАЛ НА АДМ╤НКОРДОН╤ З ХЕРСОНЩИНОЮ
Про це в коментар╕ Укр╕нформу пов╕домив командувач Об'╓днаних сил ЗСУ Серг╕й На╓в




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #39 за 28.09.2018 > Тема "З перших уст"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#39 за 28.09.2018
ЛЕКЦ╤Я КИ╥ВСЬКОГО ПАТР╤АРХА Ф╤ЛАРЕТА, ПРОЧИТАНА РОС╤ЙСЬКИМ «ПОГАНИМ СТУДЕНТАМ»

Для “╓вропейсько╖” рос╕йсько╖ публ╕ки неминуч╕сть надання автокефал╕╖ Укра╖нськ╕й православн╕й церкв╕ – як сн╕г на голову. Бо, як виявилось, вони н╕чого не знають…

Рос╕йське “Эхо Москвы” опубл╕кувало ╕нтерв’ю з Патр╕архом Ф╕ларетом. ╤нтерв’ю брав сам головний редактор Венедиктов. Тема, зв╕сно ж, про майбутню автокефал╕ю Укра╖нсько╖ православно╖ церкви.
Для нас, укра╖нц╕в, н╕чого нового у тому, що говорив Патр╕арх, нема. Укра╖нським ЗМ╤ глава УПЦ КП коменту╓ процес надання Томосу давно ╕ регулярно. Та й взагал╕ ця тема у нас вже тривалий час, з кв╕тня, серед найголовн╕ших, ╕ р╕зноман╕тно╖ ╕нформац╕╖ вистача╓. ╤нтерв’ю “Эху...” ц╕каве ╕ншою стороною – слухачами-читачами цього видання. Вс╕ знають, що це – такий соб╕ л╕беральний ╕ не дуже л╕беральний прошарок рос╕йсько╖ так звано╖ ╕нтел╕генц╕╖, достатньо осв╕чено╖, демократичних (дуже загалом) переконань, ор╕╓нтовано╖ на св╕тоглядн╕ ц╕нност╕ Заходу (зв╕сно, ор╕╓нтован╕ – ще не значить, що вони ╖х посл╕довно дотримуються). Одним словом, класичн╕ рос╕йськ╕ “╓вропейц╕” на в╕дм╕ну в╕д “╓враз╕йц╕в” чи “аз╕ат╕в”. Головний редактор Ал╓кс╓й Венедиктов – уособлення ц╕╓╖ публ╕ки, тому ╕нтерв’ю, його ╕нтерес до теми, те, як в╕н формулював питання – виразно ╖╖, цю публ╕ку, характеризу╓.
Отже, що ми можемо д╕знатися з ╕нтерв’ю Патр╕арха про згадану публ╕ку?
Насамперед, бачимо, що для не╖ тема незалежност╕ укра╖нсько╖ церкви, виявля╓ться, зовс╕м нова. Венедиктов цього ╕ не намага╓ться приховати. У його запитаннях раз у раз ц╕лком щиро з’являються вислови як-от: “розкаж╕ть, бо я просто не знаю”, “я ось погано розбираюся”, “дуже ц╕каво. Я н╕чого не знаю, розкаж╕ть!”, “я тут здивувався, д╕знавшись, що Собор ма╓ обрати нового патр╕арха”.
Зв╕дси висновок: ╕ «просунута» рос╕йська публ╕ка зац╕кавилася темою надання укра╖нському православ’ю автокефал╕╖ аж тод╕, коли в сам╕й Рос╕╖, в рос╕йських ЗМ╤ ч╕тко пролунало: “Укра╖нська церква буде незалежною в╕д Рос╕йсько╖!” А це сталося зовс╕м недавно, п╕сля провального в╕зиту глави рос╕йсько╖ церкви Кирила до Вселенського Патр╕арха до Стамбула. До того часу уся запекла боротьба навколо надання Томосу, яка почалася з кв╕тня, коли Президент Укра╖ни, Верховна Рада та ╓пископи УПЦ КП, УАПЦ ╕, частково, нав╕ть УПЦ МП звернулися до Вселенського Патр╕арха з проханням надати Укра╖н╕ автокефальну православну церкву, пройшла повз увагу рос╕йських “╓вропейц╕в”.
Тобто, т╕льки тод╕, коли рос╕йськ╕ “╓вропейц╕” усв╕домили, що Укра╖на ╕ Рос╕я – ось-ось матимуть р╕зн╕ церкви, вони зац╕кавилися ╕ захвилювалися. Ця публ╕ка достатньо грамотна, вона зна╓: за правдою нема сенсу звертатися до рос╕йських мас-мед╕а, бо там суц╕льна пропаганда. Зв╕дси й ╕нтерес до Патр╕арха Ф╕ларета. Це не означа╓, що вони йому готов╕ беззастережно в╕рити, але розум╕ють, що треба як м╕н╕мум спок╕йно, неупереджено вислухати. До реч╕, Венедиктов не втримався, ╕ запитав (явно ╕з занепоко╓нням) ╕ про Б╕лорусь: “Скаж╕ть, може, ви зна╓те, а що з Б╕лорус╕╓ю в╕дбува╓ться? З Б╕лоруською православною церквою?.. Не хочуть автокефал╕╖?”
Для нас ймов╕рн╕сть надання Томосу не ╓ неспод╕ваною, укра╖нське сусп╕льство цим перейма╓ться вже дуже давно. Саме сусп╕льство, а не лише церковний люд. А ось для рос╕ян (далеких в╕д церкви) в╕н (факт Томосу) – як сн╕г на голову. Чому так?

“Професор” ╕ “студент”
По-перше, ц╕ “╓вропейц╕” традиц╕йно ╕ зверхньо не ц╕кавляться ╕стор╕╓ю “братнього” народу. Нав╕ть сьогодн╕, коли вже ст╕льки часу тема Укра╖ни не сходить з «язика» рос╕йського ТБ, рос╕йських ЗМ╤. Коли м╕ж нашими народами ╕ державами – в╕йна з тисячами загиблих, ще б╕льше – з пораненими, з м╕льйонами б╕женц╕в. Коли за анекс╕ю Криму ╕ агрес╕ю на Донбас╕ рос╕яни потерпають в╕д санкц╕й. Це зда╓ться немислимим, але це так! Во╕стину, нав╕ть у тако╖ – осв╕чено╖ та н╕бито демократично╖ – частини рос╕ян зневага до укра╖нц╕в, до Укра╖ни, ставлення до них як до чогось нижчого, “молодшого” ╕ тому не вартого пильно╖ уваги вкор╕нилася вже на р╕вн╕ п╕дсв╕домост╕.
Ще б╕льше: Венедиктов мимовол╕ продемонстрував, що в╕н (╕ т╕, кого в╕н уособлю╓) не зна╓ не т╕льки ╕стор╕╖ укра╖нсько╖ церкви й укра╖нського православ’я, але й рос╕йсько╖ церкви теж. “Я н╕чого не знаю, розкаж╕ть” – це, до реч╕, не про укра╖нську церкву, це про Рос╕йську закордонну православну церкву. “Московська митропол╕я в╕дд╕лилася в╕д Ки╖всько╖”, – говорить Ф╕ларет про загальнов╕домий ╕ незаперечний ╕сторичний факт. “Не навпаки?” – не в╕рить Венедиктов. В╕н, за великим рахунком, не зна╓, що таке анафема, що таке церковний розкол. В╕н не зна╓, що автокефал╕ю нада╓ Вселенський патр╕арх, а не Собор ус╕х православних церков св╕ту, на яких р╕шення ма╓ бути ухвалене консенсусом. Загалом, ╕нтерв’ю вийшло дуже схожим на л╕кнеп╕вську лекц╕ю професора, яку студент з ц╕кав╕стю вислухав, уточнюючи м╕сця, як╕ йому були не зовс╕м зрозум╕л╕.
По-друге, рос╕йськ╕ “╓вропейц╕”, не обтяжен╕ знаннями про ╕стор╕ю церкви, переконан╕, що де-де, а у православ’╖ в Рос╕╖ з Укра╖ною все гаразд. ╥х уявлення про цю сферу страшно спрощен╕ ╕ зводяться до к╕лькох простих, якщо не сказати – прим╕тивних, постулат╕в. ╢ рос╕йська православна церква, яка ма╓ в соб╕ укра╖нську частину. П╕сля розвалу СРСР в укра╖нськ╕й частин╕ з’явилися сво╖ сепаратисти (“розкольники”), але ╖х дуже мало, як взагал╕ мало в Укра╖н╕ нац╕онал╕ст╕в-бандер╕вц╕в. Якщо розвал СРСР ╕ виникнення незалежно╖ Укра╖ни були спричинен╕ р╕зними там пол╕тичними ╕грищами (пол╕тики – московськ╕ та ки╖вськ╕ – розд╕лили братськ╕ народи), то в церкв╕, слава Богу, все ╕накше, там под╕бних ╕грищ не бува╓, тому ╓дн╕сть з укра╖нськими православними непорушна. А поява так званого Ки╖вського патр╕архату – насл╕док таких самих неприродних пол╕тичних ╕грищ ки╖всько╖ влади ╕ русофобства печерних нац╕онал╕ст╕в-бандер╕вц╕в. Тобто, все це не серйозно, бо марг╕нальне. Х╕ба мало по християнському св╕ту р╕зних розкольник╕в?
Уявлення ц╕╓╖ публ╕ки так╕, що вона, прим╕ром, упевнена, що н╕якого Ки╖вського патр╕архату не було б, якби Ф╕ларет свого часу став патр╕архом Московським (Венедиктов приск╕пливо випитував про це у Патр╕арха). Тобто, ц╕лком серйозно вважають, що вся ця укра╖нська автокефал╕я – примха одн╕╓╖ людини (“брудна пол╕тика”!), котра, мабуть, просто образилася, що ╖╖ не обрали патр╕архом Московським.

Про рос╕йську “канон╕чн╕сть”
Венедиктов ╕ компан╕я впевнен╕, що держави справд╕ можуть розпадатися, це природно, хоч ╕ не завжди при╓мно ╕ виправдано, а ось розпадатися церкв╕ – це щось взагал╕ нереальне, неправильне, неприродне. “Тобто, це звичайна ╕стор╕я?” – уточню╓ Венедиктов, коли чу╓, що Вселенський патр╕арх давав автокефал╕ю грецьк╕й, румунськ╕й, сербськ╕й, болгарськ╕й, польськ╕й церквам. Дос╕ в╕н, мабуть, вважав, що укра╖нську автокефал╕ю придумали пол╕тичн╕ вороги Рос╕╖ ось щойно, в останн╕ роки, коли загострилися стосунки ╕з Заходом, тобто це чисто╖ води ситуативна антирос╕йська пол╕тика. Можливо, для самого Венедиктова – це не новина, а уточню╓ в╕н це для сво╖х читач╕в-слухач╕в. Але то вже не важливо. Важливо, що й справд╕ слухач╕-читач╕ “Эха...” вперше чують, що Вселенський патр╕арх може дати автокефал╕ю тому, кому вважа╓ за потр╕бне, не питаючи згоди ╕нших церков.
Так само з запитанням Венедиктова, чи в╕д╕грали “под╕╖ 2014 року, Крим, Донбас” в прискоренн╕ процесу отримання автокефал╕╖ якусь роль чи не в╕д╕грали? Тобто, знову ж таки, рос╕яни чомусь впевнен╕, що в╕йна – в╕йною, а церковна ╓дн╕сть Укра╖ни й Рос╕╖ непорушна. ╤ зв╕дки таке переконання? Т╕льки в╕д нев╕гластва, в╕д незнання й ╕стор╕╖ церкви – укра╖нсько╖ та рос╕йсько╖, й ╕стор╕╖ Укра╖ни. Зокрема, публ╕ка “Эха...”, схоже, н╕чого не зна╓, якою антиукра╖нською конкретикою займалися московськ╕ церковники у рос╕йсько-укра╖нськ╕й в╕йн╕, та й дос╕ займаються (Венедиктов: “Н╕би Московський патр╕архат якось не дуже активно в цьому брав участь?”). “Ки╖вський патр╕архат зроста╓ через в╕йну”, – каже Ф╕ларет. “Це такий висновок болючий для мо╓╖ кра╖ни”, – визна╓ Венедиктов.
Рос╕йськ╕ “╓вропейц╕” вважають, що пол╕тика – окремо, а церква – окремо. Для Венедиктова новина, що вся боротьба за автокефал╕ю – це якраз питання пол╕тики, ╕ це нормально (“Що ж виходить? Виходить, що це питання пол╕тичне?”). В╕н вважа╓, що якби в╕дд╕лити церкву та рел╕г╕ю в╕д пол╕тики (брудно╖, зв╕сно!), то н╕яко╖ автокефал╕╖ для Укра╖ни ╕ близько б не було. Сказано ж: “Укра╖на – канон╕чна частина рос╕йського православ’я” (╓дине, так би мовити, руське православ’я). Оце слово – “канон╕чна” – рос╕яни повторюють, як мантру, як п╕дтвердження мало не самим Богом ╖хньо╖ правоти. ╤ тому дуже непри╓мно ╖м чути в╕д Патр╕арха Ф╕ларета про неканон╕чн╕ д╕╖ саме Рос╕йсько╖ церкви.
Загалом, зв╕сно, н╕чого особливо неспод╕ваного Венедиктов ╕ компан╕я не продемонстрували. Просто зайвий раз показали, якими рос╕яни, нав╕ть осв╕чен╕ та “╓вропейськ╕”, ╓ нев╕гласами у тому, що стосу╓ться “братнього”, як вони не стомлюються повторювати, народу.
Юр╕й Сандул
«Укр╕нформ»

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #39 за 28.09.2018 > Тема "З перших уст"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=20417

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков