Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2973)
З потоку життя (6161)
Душі криниця (3396)
Українці мої... (1450)
Резонанс (1470)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1656)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПОГЛЯД ЧЕРЕЗ СТОЛ╤ТТЯ: МИНУЛЕ ╤ СУЧАСНЕ
Декада ╕стор╕╖, проведена у Червоноградському г╕рничо-економ╕чному коледж╕, насамперед була...


КАРАЛЬНА ОПЕРАЦ╤Я ПРОТИ УКРА╥НСЬКО╥ НАЦ╤╥
Правду про Голодомор сл╕д розкривати не в╕д одн╕╓╖ кругло╖ дати до ╕ншо╖, а на пост╕йн╕й ╕...


ДМИТРО ДОНЦОВ ╤ «ВИКРИВАЧ╤»: ДЛЯ ЧОГО РОЗГАНЯЮТЬ СКАНДАЛ ДОВКОЛА ПАМ’ЯТНОГО ЗНАКА?
Рос╕йська сторона не пропуска╓ жодного кроку укра╖нського сусп╕льства щодо ув╕чнення пам'ят╕...


У КИ╢В╤ ПРЕЗЕНТУВАЛИ ВИПУСК ЧАСОПИСУ "╥", ПРИСВЯЧЕНИЙ ╤СТОР╤╥ КРИМСЬКИХ ТАТАР
Джем╕л╓в високо оц╕нив зм╕ст часопису, але нар╕кнув, що наклад у тисячу прим╕рник╕в ╓ абсолютно...


СИЛА БОЖА
Неймов╕рну ╕стор╕ю розпов╕ли мен╕ мешканц╕ одного з с╕л на Терноп╕лл╕. Сталося це в радянському...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #38 за 21.09.2018 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#38 за 21.09.2018
П╤ДЗЕМНИЙ БАТУРИН: МАЗЕПИНСЬК╤ ВАЛИ ТА СХОДИ В ТА╢МНИЦЮ

Археологи досл╕джують «глибинну» ╕стор╕ю Гетьмансько╖ столиц╕

М╕сто Батурин Черн╕г╕всько╖ област╕ - особливе для кожного укра╖нця. Тут народилася ╕дея укра╖нсько╖ державност╕, ╕ тут же на тривалий пер╕од ╖╖ було "кинуто у летарг╕чний сон". Та минув час, ╕ все стало на круги своя. Тепер спалена вщент у 1708 роц╕ Гетьманська столиця в╕дроджу╓ться як ╕сторичний центр Гетьманщини, як м╕сце, де творилася Укра╖нська держава, як святиня, окроплена кров'ю наших предк╕в, що хот╕ли сам╕ господарювати на сво╖й земл╕.
Значний внесок у в╕дновлення ╕сторично╖ правди зробили в╕тчизнян╕ археологи. ╤, насамперед, черн╕г╕вськ╕, як╕ досл╕джують Батурин ╕з 1995 року. Коли ╖х сюди привезли вперше, вони мало що знали про це славне ╕ траг╕чне м╕сце. Та, копаючи з року в р╕к, в╕дкривали для себе все нов╕ й нов╕ факти гетьмансько╖ велич╕ та варварського знищення м╕ста, досл╕джували його колишн╓ планування, вивчали побут давн╕х жител╕в тощо. Завдяки цьому було в╕дтворено ╕ в 2000-х роках в╕дбудовано центральну частину Гетьмансько╖ столиц╕. Внесок досл╕дник╕в п╕дземних шар╕в у цю справу - просто неоц╕ненний. Тому кореспондент «Укр╕нформу» вирушила в Батурин саме до них.

ВУЛИЦЯМИ XVII СТОЛ╤ТТЯ
На колишн╕й автостанц╕╖ Батурина, куди до╖жджа╓ маршрутка з Черн╕гова, мене зустр╕ча╓ науковий кер╕вник Батуринсько╖ археолог╕чно╖ експедиц╕╖, старший науковий сп╕вроб╕тник Нац╕онального ун╕верситету "Черн╕г╕вський колег╕ум ╕м. Т.Г. Шевченка" Юр╕й Ситий. З перших хвилин знайомства зауважую, що перед╕ мною загартований "у полях" археолог, для якого понад 30-градусна спека ╕ розжарений асфальт, що ним доводиться йти на розкопки - не варт╕ уваги др╕бниц╕. Тому я теж в╕дключаюся в╕д зовн╕шн╕х подразник╕в, умикаю диктофон ╕ прискорюю ходу. Адже екскурс╕я п╕дземним Батурином розпочина╓ться в╕дразу, а розкоп╕в ма╓ бути ш╕сть.
Юр╕й Миколайович досл╕джу╓ Батурин 23-й р╕к. ╤ тому не просто зна╓ тут вс╕ входи ╕ виходи, а й, схоже, бачить перед собою те м╕сто, що було спалене 1708 року. Принаймн╕, так зда╓ться, коли слуха╓ш його розпов╕дь, а ╕стор╕╓ю в Батурин╕ "диха╓" кожна вуличка, кожен клаптик земл╕.
- Стародавн╓ м╕сто складалося з замку - Цитадел╕ (це був укр╕плений дв╕р господар╕в), укр╕плено╖ навколо нього фортец╕ площею 26 га (ми ось у не╖ зайшли ╕ йдемо вулицею XVII стол╕ття), неукр╕плених Посаду ╕ Подолу в заплав╕ р╕чки. Ось там, де автомоб╕ль про╖жджа╓, були ворота Новомлинськ╕, з ╕ншого боку - Замков╕. Окр╕м Посаду й Подолу, за територ╕╓ю м╕ста розташовувались окрем╕ садиби козацько╖ старшини. Найв╕дом╕ша - це Гончар╕вка, де стояв ма╓ток гетьмана ╤вана Мазепи. Були також садиби Кочубея на Чорн╕й р╕чц╕ та ╕нш╕, як╕ важко виявити археолог╕чно. Ось тут, на перехрест╕ двох вулиць XVII стол╕ття, ╓ величезна западина колодязя. Вона була розкопана п╕д час археолог╕чних досл╕джень, пот╕м засипана, ╕ зараз - п╕д асфальтом. Дорога в╕д Н╕жинських вор╕т упиралася в церкву - духовний центр м╕ста. Собор був повн╕стю розкопаний 2008 року, а пот╕м засипаний п╕ском. Ця частина м╕ста була в╕дведена п╕д цвинтар, тож навколо собору утворилося до семи горизонт╕в р╕зночасових поховань - в╕д 1625 р., коли Батурин був заснований поляками, ╕ до 1803-го, коли була зведена Воскресенська церква-усипальниця Кирила Розумовського ╕ цвинтар перенесли до не╖, - розпов╕да╓ на ходу м╕й учений г╕д.
А я соб╕ м╕ркую, що ран╕ше, схоже, було заведено в╕ками ховати людей на одних ╕ ти же м╕сцях. Ц╕каво, чому? Може, щоб не забруднювати ╕нш╕ земельн╕ д╕лянки? Тривал╕сть життя тод╕ була коротшою, н╕ж зараз, а люди - мудр╕шими, от, мабуть, ╕ берегли свою землю-годувальницю.
Нещодавно й у Черн╕гов╕ археологи знайшли семиярусний цвинтар. Новина швидко поширилася в Укра╖н╕, а кер╕вник т╕╓╖ експедиц╕╖ Олена Черненко пот╕м н╕яков╕ла через те, що ця знах╕дка прозвучала у ЗМ╤ як сенсац╕йна.

Отже, йдемо дал╕. Юр╕й Миколайович розпов╕да╓, що на цвинтар╕ свого часу археологи знайшли поховання ╕ останки жертв Батуринсько╖ трагед╕╖ 1708 року. Чому не десь у ровах чи в спалених хатах, а саме на кладовищ╕ - тому що загибл╕ були належним чином похован╕ козаками. Повернувшись ╕з Мазепою в Батурин з походу до швед╕в, т╕ побачили винищене м╕сто й не могли п╕ти зв╕дси, кинувши т╕ла сво╖х родич╕в ╕ земляк╕в напризволяще. Вони рознесли ╖х по с╕мейних кладовищах, що тод╕ були б╕ля храм╕в, ╕ як належить в╕ддали земл╕.

ЗЛИВИ ПРОВАЛЮЮТЬ П╤ДЗЕМН╤ ХОДИ
Дорогою до першого розкопу археолог показу╓ мен╕ в город╕ м╕сцевих жител╕в западину колодязя час╕в гетьмана Кирила Розумовського. В╕н за парканом, але провалля видно з вулиц╕. Якщо п╕д╕йти, то можна зазирнути на 4-метрову глибину. Господар╕ садиби тримаються в╕д ями подал╕ ╕ близько вже н╕чого не садять.
Давн╕ колодяз╕ й п╕дземн╕ ходи в Батурин╕ провалюються в╕д дощ╕в. Особливо у цьому роц╕ - п╕сля весняно╖ повен╕ й л╕тн╕х злив. Пост╕йно, зазнача╓ Ситий, валиться х╕д б╕ля Будинку культури - той самий, через який князь Меншиков заслав сво╖х людей усередину фортец╕. Цього року обвалилось п╕дземелля й на територ╕╖ Цитадел╕.
- Ц╕ ходи - на велик╕й глибин╕. Вони вр╕заються у глину, яка ма╓ м╕цн╕сть. Проте ходити ними неможливо, - ходи завален╕ ╜рунтом, що осипа╓ться зверху. Розпов╕дають, що б╕ля клубу ╕ ходили, ╕ лазили на 20-30 м. Але я вам скажу, що жодна людина не зал╕зе в завал ходу нав╕ть на 5 м. Нам у 2008 роц╕ довелося лазити в п╕дземний х╕д у церкв╕, де в╕н провалився. Але то був уже не х╕д, а земля, що вивалилася над ним. Сам х╕д виявився неширокий, заввишки 2 м ╕ людина ц╕лком могла ним пройти, - розпов╕да╓ Юр╕й Миколайович.
- А чи можна ц╕ ходи в╕дкопати для турист╕в, хоча б частково? - ц╕кавлюся.
- Можна, та що там знайдеш?
- Але ж ╕нтерес ходу не в тому, щоб у ньому щось знайти, а щоб ним пройти.
- М╕сцев╕ жител╕ думають ╕накше. Вони вважають, що саме в п╕дземних ходах мають бути схован╕ скарби Мазепи. ╤ л╕зуть туди, коли щось провалиться, спод╕ваючись вийти з набитими золотом кишенями, - см╕╓ться археолог.
- Н╕хто, гадаю, там не загинув?
- ╢ розпов╕д╕, що д╕ти лазили ╕ зникали. Бува╓, дитина зникне, ╕ н╕хто не зна╓, де под╕лася, а ╖╖ просто привалило. Доросл╕ поодинц╕ не лазять, а д╕ти л╕зуть куди хоч. ╤ в Черн╕гов╕ таке ╓ - на ╢лецьк╕й гор╕, - згаду╓ про сумне археолог.
За його словами, ходи в Батурин╕ не збереглися, як, скаж╕мо, в т╕й же Лавр╕ чи Антон╕╓вих печерах тому, що вони мали нерел╕г╕йне значення ╕ не п╕дтримувалися мешканцями-ченцями. До того ж, м╕сто переживало пер╕оди занепаду. Сам╕ ж ходи копалися як фортечн╕, про всяк випадок, ╕ про них мало хто знав. Тому ╖х з роками й засипало землею. Хоча глина в Батурин╕ така м╕цна, що в н╕й можна викопати ц╕ле п╕дземне м╕сто, зазнача╓ Ситий.

ПЛАСТИ ╤СТОР╤╥ ТА ЗЕРНОВ╤ ЯМИ
Ось ╕ перший розкоп. В╕н неподал╕к Воскресенсько╖ церкви, роботи на ньому вже зак╕нчен╕. Тут, розпов╕да╓ Юр╕й Миколайович, археологи працювали упродовж двох сезон╕в. Спод╕валися натрапити на вуличну забудову мазепинського часу або на цвинтар. А знайшли б╕льш ранню забудову ще XIII стор╕ччя. Тор╕к в╕дкопали два житла: 1239 року, яке було спалене п╕д час монгольського погрому, ╕ друге, що з'явилося на його м╕сц╕ майже в╕дразу й про╕снувало до 1275 року. В ход╕ цьогор╕чно╖ експедиц╕╖ в одн╕й з╕ стародавн╕х господарчих ям досл╕дники знайшли горщик середини XIII стол╕ття, який вдалося скле╖ти до первозданно╖ форми.
У згаданому розкоп╕ - к╕лька невеличких ямок. ╤ кожна розпов╕да╓ про свою епоху.
- У ц╕й ямц╕ - XIX стор╕ччя, у т╕й - XVIII. Ми знайшли тут усе - в╕д XIII стол╕ття ╕ до сьогодн╕ - ус╕ нашарування, як╕ утворилися за час життя людини на ц╕й територ╕╖, - ╕нформу╓ археолог.
- Яке значення цього розкопу? - запитую.
- В ус╕х розкопах - уся ╕стор╕я. Вона п╕дсумову╓ться, анал╕зу╓ться, входить до зв╕ту ╕ ста╓ науковою ╕нформац╕╓ю. От, наприклад, до минулого року ми вважали, що Батурин загинув у 1239 роц╕ ╕ не в╕дновлювався до 1625-го. А ц╕ дв╕ житлов╕ споруди в одному котлован╕ дозволили нам сказати, що частина населення пережила той монгольський погром, а м╕сто про╕снувало ще до 1285 року - доки тут знову не пройшли монголи й не зруйнували його остаточно. Поляки почали в╕дроджувати Батурин у 1625 роц╕ на старих укр╕пленнях, як╕ залишились в╕д попередник╕в (ми ╖х бачили у рель╓ф╕). Це тому, що вони робилися на найзручн╕ших для оборони д╕лянках, - розказу╓ науковець.
Розкопуючи Батурин, археологи натрапляли на укр╕плення р╕зних пер╕од╕в: раннього зал╕зного в╕ку, давньоруського - початку XII ст., польського 1625 р. ╕ мазепинського часу. Можна уявити, ск╕льки пласт╕в ╕стор╕╖ було п╕днято ╕ досл╕джено!
В╕д першого розкопу йдемо на територ╕ю Воскресенсько╖ церкви ╕ археолог╕чного музею. Тут Юр╕й Миколайович зверта╓ увагу на д╕лянку музейно╖ територ╕╖, що прос╕ла разом ╕з викладеною тротуарною плиткою.
- Це наш розкоп прос╕в, - з горд╕стю, як мен╕ здалося, каже в╕н.
╤ пишатися д╕йсно ╓ чим. Адже тут, п╕д цвинтарем XIX - поч. XX ст. було знайдене м╕сце збер╕гання гетьманських хл╕бних запас╕в - величезн╕ зернов╕ ями XVII ст.
- Знаючи, що в Батурин╕ ╓ велик╕ запаси продовольства (╕ не т╕льки зерна), Мазепа в╕в сюди швед╕в на перезим╕влю. Та коли вони прийшли й побачили спалений Батурин, то шведи мусили йти дал╕ - в Ромни, Полтаву по харч╕, - розпов╕да╓ м╕й г╕д.
- Як ви зрозум╕ли, що тут були зернов╕ запаси?
- За величезною шаропод╕бною формою ям ╕з вузькою горловиною. У тих м╕сцях, де глини в земляному шар╕ небагато, яму обмазували глиною ╕ обп╕кали, щоб не проникали шк╕дники. А тут, у Батурин╕ - суц╕льна глина, тому ╖╖ використовували як природний збер╕гач зерна. Глибина таких ям зазвичай 2 м, але тут були й по 4 м. За собором Живоначально╖ Тр╕йц╕ ми знайшли таку яму аж на 8 куб╕в - величезний був розкоп, - згаду╓ Ситий ╕ заводить мене в Музей археолог╕╖ Батурина - Нац╕онального ╕сторико-культурного запов╕дника "Гетьманська столиця".

КУЛЬТУРН╤ ШАРИ, УТВОРЕН╤... СМ╤ТТЯМ
Даний музей був створений на основ╕ матер╕ал╕в, знайдених черн╕г╕вськими археологами в Батурин╕ ╕ в╕дкритий Президентом В╕ктором Ющенком у День соборност╕ Укра╖ни 22 с╕чня 2009 року. Наповнення його надзвичайно ц╕каве.
Тут, зокрема, можна побачити розр╕з валу на замку, де умовно показано три батуринськ╕ пожеж╕ - 1239, 1648 ╕ 1708 рок╕в, фотограф╕╖ розкопок р╕зних час╕в та культурних шар╕в у натуральну величину (а точн╕ше, товщину), зн╕мки рову мазепинського замку з дерев'яними конструкц╕ями та залишки т╕╓╖ деревини, кахл╕ для оздоблення печей XVII ст., знах╕дки пер╕од╕в неол╕ту, бронзи, зал╕зного ╕ давньоруського час╕в, слов'янсько╖ культури та багато-багато ╕ншого. Юр╕й Миколайович про них може ╕з захопленням розпов╕дати годинами, бо майже все тут пройшло через його руки.
Неабияку ц╕кав╕сть викликають склян╕ колби-колонки з ╕м╕тац╕╓ю нашарування ╜рунт╕в, як╕ розпов╕дають про життя у р╕зн╕ ╕сторичн╕ пер╕оди. Та ╕нформац╕я про те, що т╕ шари утворюються в╕д см╕ття, яке п╕сля себе залишають люди, неспод╕вано п╕д╕йма╓ настр╕й. Яке тод╕ було см╕ття? - дивуюся.
- Вони тягли дерево, шк╕ру, к╕стки тварин ╕ все викидали. ╤ такий шар може утворитися як за 5 рок╕в, так ╕ за 500, залежно в╕д роду см╕ття. Якщо використовувались камен╕, то вони в╕дразу створювали значний культурний шар, а шк╕ра перегнивала й залишала тоненький прошарок. У цих шарах видно також пер╕оди запуст╕ння. Оранжеве - то чиста земля, тобто, шар, занесений п╕ском, - розширю╓ м╕й кругоз╕р Юр╕й Миколайович.
- А як╕ знах╕дки п╕дземного Батурина вважаються найц╕нн╕шими?
- Для археолога такого поняття нема╓. Маленький уламок горщика, який дату╓ яму, такий же ц╕нний, як ╕ ср╕бне к╕льце, в╕днайдене у верхн╕х шарах. Коли матер╕ал╕в величезна к╕льк╕сть, тод╕ людина вир╕шу╓, що потр╕бно, а що н╕. А ╓ реч╕, як╕ датують. От як ц╕ склян╕ браслети XII-XIII стол╕ть, що датують ╕ шар, ╕ поховання, ╕ буд╕вл╕, - поясню╓ фах╕вець.
- Чи звика╓те ви до знах╕док, чи щоразу реагу╓те емоц╕йно?
- Н╕коли не звика╓мо ╕ завжди рад╕╓мо. Коли гребеш землю день, другий, трет╕й ╕ нарешт╕ знаходиш цвях - рад╕сть неймов╕рна. А щоб студент╕в заохотити до пошук╕в, ми за знах╕дку да╓мо банку згущеного молока. ╤ студент тод╕ рад╕╓ не т╕льки знах╕дц╕, а й можливост╕ по╖сти солодкого, - по-батьк╕вськи тепло говорить про сво╖х основних копач╕в викладач.

"СОЛОДКЕ ЩАСТЯ"
До реч╕, студенти завжди складають б╕льшу частину Батуринсько╖ експедиц╕╖, де вони в╕дробляють практику. Цього року експедиц╕я нал╕чу╓ близько 45 чолов╕к, 30 ╕з яких - студенти-маг╕стри "Черн╕г╕вського колег╕уму" та першокурсники Глух╕вського нац╕онального педун╕верситету ╕м. О. Довженка. Працюють тут ╕ добровольц╕-волонтери, як╕ ц╕кавляться ╕стор╕╓ю ╕ люблять у н╕й "погребтися". Долучаються, бува╓, й дилетанти, яких просто кличе ╕нтерес до самого археолог╕чного процесу. ╤, зв╕сно, ╓ начальство. Кожним розкопом керу╓ досв╕дчений археолог-профес╕онал. В╕н стежить за роботою, замальову╓ розкоп ╕ знах╕дки, фотографу╓, склада╓ зв╕т тощо.
З ними ус╕ма зустр╕ча╓мось неподал╕к будинку Кочубея. Тут, у парку, археологи знайшли якийсь фундамент. У великому розкоп╕ хлопц╕ кидають землю лопатами, а в меншому др╕бним ╕нструментом навприсядки щось розчищають д╕вчата.
- Ми знайшли тут фундамент буд╕вл╕ друго╖ половини XVIII стор╕ччя, дату╓мо за кахлями, типовими для цього пер╕оду. Поки нев╕домо, що це за буд╕вля, у нас ╓ лише один ╖╖ розм╕р - ширина 10 м. Тут одна ст╕на, а в тому шурф╕, де д╕вчата - ми "сп╕ймали" ╕ншу ст╕нку. ╢ припущення, що тут була кухня - ми бачимо щось схоже на фундамент печ╕, знаходимо рештки велико╖ к╕лькост╕ посуду, к╕сток, луски рибно╖ ╕ т.д. А про призначення вс╕╓╖ буд╕вл╕ сказати важко, - говорить кер╕вник розкопу, асп╕рант ╤нституту археолог╕╖ Нац╕онально╖ академ╕╖ наук Укра╖ни Андр╕й Потапенко.
За його словами, буд╕вл╕ довкола будинку Кочубея зводилися в часи Розумовського. Вони були потр╕бн╕ для розм╕щення адм╕н╕страц╕╖, яка керувала в╕дбудовою спаленого Батурина. Оск╕льки будинок Кочубея був ╓диною пристойною спорудою, що вц╕л╕ла, то тут ╕ розм╕стили персонал. У м╕ру його зб╕льшення розширювалось ╕ тутешн╓ буд╕вництво.
На розкоп╕, б╕ля якого сто╖мо, археологи працюють уже другий р╕к. Нин╕ в╕н масштабний, однак все одно не надто результативний. Тому п╕сля зак╕нчення експедиц╕╖ його засиплють, а наступного року в╕дкопають знову для продовження досл╕джень.
Ловлю себе на думц╕, що я н╕коли не замислювалася над тим, що археолог╕чн╕ знах╕дки закопують ╕ в╕дкопують часом по к╕лька раз╕в. Це ж ск╕льки важко╖ ╕, здавалося б, зайво╖ прац╕! Але ╕накше, виявля╓ться, не можна. Тому що залишен╕ п╕д в╕дкритим небом рештки давн╕х споруд можуть бути зруйнован╕ людьми або перепадами температур чи ╕ншими природними факторами.
- Ми наносимо на план, в╕дтворю╓мо садибу Розумовського ╕ можемо розпов╕сти, ск╕льки тут було буд╕вель, де стояла церква ╕ таке ╕нше. Якщо робитиметься реконструкц╕я садиби Розумовського, ми зможемо намалювати ту церкву ╕ вказати м╕сце, де вона стояла", - поясню╓ значення досл╕джень Ситий.
На зазначеному розкоп╕ студенти працюють у т╕н╕ п╕д деревами. Однак коли надвор╕ спека понад 30°, це не дуже ряту╓. З хлопц╕в, як╕ орудують лопатами, п╕т тече струмками. П╕дходжу, знайомлюся. Перед╕ мною черн╕г╕вський маг╕стр Кирило Биш, за час експедиц╕╖ в╕н працював уже на трьох д╕лянках.
- Вам подоба╓ться археолог╕я чи дуже важко? - запитую.
- На будь-як╕й ф╕зичн╕й робот╕ важко, але воно того варту╓. Тому що знах╕дки - це завжди ц╕каво, з них багато чого можна д╕знатися.
- Особисто ви щось знаходили?
- К╕лька монет. А вс╕ разом - горщик давньоруського часу (XIII ст.) з уламками скляного браслета всередин╕. Найц╕кав╕шим, зв╕сно, був той браслет ╕з р╕знокольорового скла, що виблискувало на сонц╕. Дивно, що у наш час не роблять таких прикрас, - зазнача╓ студент.
- Практика для вас - р╕ч обов'язкова. Чи не вплива╓ це на ╕нтерес до того, що ви робите?
- Та н╕. Багато хто ╖здить сюди за власним бажанням, ╕ колишн╕ студенти залюбки долучаються упродовж 5-6-10 рок╕в.
Дякую Кирилов╕ ╕ п╕дходжу до д╕вчат. Вони вперше в археолог╕чн╕й експедиц╕╖, ╕ тим ╖хн╕ в╕дчуття мен╕ ц╕кав╕.
- Прекрасно себе почуваю, хочеться повернутися сюди ще ╕ ще, - говорить Валер╕я з Глух╕вського педун╕верситету.
- Настр╕й чудовий! Коли хтось щось знаходить, ми одразу зб╕га╓мось докупи, дивимось, що воно таке. Якщо не розум╕╓мо, яке це стол╕ття, йдемо до начальника розкопу, ╕ в╕н уже коменту╓, - розпов╕да╓ Юля з черн╕г╕вського вишу.
- Дуже ц╕каво. Особливо, коли копа╓ш ╕ тут - бац, знаходиш якусь р╕ч. А коли тоб╕ за це ще згущенку дають, це взагал╕ захоплю╓, - д╕литься враженнями Марина теж ╕з глух╕вського педагог╕чного.
За час експедиц╕╖ д╕вчина працювала на розкоп╕ п╕д Цитаделлю, де знайшла ц╕кав╕ реч╕ - монетку та сережку, а також три дн╕ вигр╕бала см╕тт╓ву яму XIX стол╕ття. Д╕ставала зв╕дти розбит╕ глечики та миски. За знах╕дки п╕д Цитаделлю "заробила" дв╕ банки згущенки. ╤ така вона не одна - дехто за день мав щастя отримати аж три банки.

ТУТ ПРАЦЮЮТЬ НЕ ЗА ГРОШ╤
Прощаюся з╕ студентами ╕ б╕жу на Ситим дал╕. Дорогою намагаюся знайти дуб, через дупло якого Мотря з Мазепою обм╕нювались любовними записками. В╕кових дерев у тому м╕сц╕ к╕лька, та мемор╕альна плита з текстом н╕жного листа Мазепи "розпов╕да╓", що вона сто╖ть на м╕сц╕ того дуба. Виходить, його вже нема╓?..
Парк зак╕нчу╓ться, ╕ ми знову на асфальт╕ п╕д пекучим сонцем. Виходимо за м╕сто й на пустир╕ за придорожн╕м готелем бачимо ще один розкоп. Там хлопц╕ смажаться "за повною програмою". У кер╕вников╕ розкопу вп╕знаю давнього знайомого, старшого наукового сп╕вроб╕тника "Черн╕г╕вського колег╕уму" Олександра Терещенка. Для мене в╕дкриттям ста╓ те, що в╕н гарно малю╓, а для археолог╕в - що в╕н добре сп╕ва╓ п╕д г╕тару.
У досл╕дженн╕ Батурина Олександр бере участь ╕з 2005 року. У ц╕й експедиц╕╖ керу╓ розкопом житлового будинку заможно╖ родини к╕нця XVII ст., який стояв за 2 км в╕д центру м╕ста ╕ теж згор╕в п╕д час Батуринсько╖ трагед╕╖ 1708 року. Тут знайдено велику к╕льк╕сть керам╕ки, кахл╕ поч. XVIII ст., к╕лька роз╕рваних ╕ ц╕лих гарматних ядер, якими ворог стр╕ляв у це об╕йстя.
- З ╕нформац╕╖, яку вже ма╓мо, можна робити певн╕ висновки про конструкц╕ю дано╖ буд╕вл╕. Це був великий будинок досить неб╕дно╖ родини розм╕ром, приблизно, 7х7 метр╕в. У нього була п╕дземна частина (п╕дкл╕т) - льох чи господарське прим╕щення ╕ надземна - 1-2 поверхи. У льоху, який ми розкопу╓мо, ╓ викладена з цегли п╕ч. Глибина розкопу - 2,85 м (це з результатами минулого року, коли ми т╕льки почали тут копати), - розпов╕да╓ Терещенко.
- Сашо, ви - профес╕йний археолог ╕, бачу, любите свою роботу. За що ви ╖╖ любите? - ц╕кавлюся.
- Просто люблю, як люблять кохану дружину. Тут працюють не за грош╕, а тому, що подоба╓ться. Тут залишаються т╕льки люди захоплен╕. Знах╕дки - це буденн╕сть. Це для вас у музе╖ кожна знах╕дка - шматок минулого. А в мене минуле вим╕рю╓ться не шматками, а пост╕йним процесом досл╕дження. Тому я однаково п╕дн╕маю з земл╕ ╕ якусь черепушку, ╕ ср╕бну монетку. Тому що одне без одного - це просто красив╕ чи некрасив╕ реч╕. А коли усе в комплекс╕ - це велике полотно, на якому ми бачимо минуле, - красномовно д╕литься в╕дчуттями фах╕вець.
З-пом╕ж хлопц╕в, що працюють на розкоп╕, знаходжу волонтера, який копа╓ з добро╖ вол╕. В╕н - учитель ╕стор╕╖ з╕ села Черневе Глух╕вського району Сумщини.
- Я тут уже втрет╓, працюю п╕д час сво╓╖ в╕дпустки й мен╕ дуже подоба╓ться. Кр╕м того, це досв╕д, - говорить Серг╕й Просяник.
- Експедиц╕я зак╕нчу╓ться, ╕ ви вже можете пор╕вняти ╖╖ з попередн╕ми. Чим дал╕, то все менше знах╕док?
- Особисто для мене найбагатшою на знах╕дки була перша експедиц╕я 2015 року, куди я потрапив ще студентом. Ми розкопували собор Живоначально╖ Тр╕йц╕, збудований Мазепою. В╕дкопали фундамент храму, знайшли кладовище XVII-XVIII стол╕ть з великою к╕льк╕стю поховань ╕ багато ц╕нних речей - монети, хрестики, шматок ╕кони, п╕дкови взуття...
- Чи говорять м╕ж собою археологи, що все найц╕нн╕ше вже знайдено? Чи к╕нця-краю нема╓?
- К╕нця-краю нема╓, - в╕дпов╕да╓ молодий чолов╕к.
Годинник доб╕га╓ 15-╖, важкий робочий день зак╕нчено, ╕ вс╕, хто працював на розкоп╕, збираються в таб╕р. Його розбито на берез╕ Сейму, де можна нарешт╕ осв╕житися й в╕дпочити. Я туди сьогодн╕ не потраплю, бо ми надто далеко зайшли. Тому посп╕шаю дал╕ за сво╖м ученим г╕дом.

"В ГОСТЯХ" У ГЕТЬМАНА
Якимись кущами прямо з траси заходимо на територ╕ю легендарно╖ Гончар╕вки - м╕сця розташування зам╕ського ма╓тку ╤вана Мазепи. Потрапля╓мо в ярок ╕ на насипний, вочевидь, вал. Це, виявля╓ться, неабияка пам'ятка. Бо саме цим валом ╕з к╕лькома теж земляними баст╕онами для гармат була оточена територ╕я ма╓тку гетьмана площею 9 га. Особлив╕сть цього укр╕плення в тому, що воно було повн╕стю земляним без будь-яких дерев'яних конструкц╕й. Тому що останн╕ при попаданн╕ ворожого ядра розл╕талися ╕ вбивали людей. А тут ядра просто застрягали в земл╕.
- Така система укр╕плення - без дерева - наприк╕нц╕ XVII ст. була використана тут уперше в Укра╖н╕. На той момент це вважалось передовою технолог╕╓ю оборони. Хоча садибу все одно знищили в 1708 роц╕. Скор╕ш за все, Мазепа, коли йшов на з'╓днання з╕ шведами, забрав усю артилер╕ю ╕ залишив св╕й д╕м без оборони. Тобто, в╕н фактично пожертвував сво╖м майном заради сп╕льного блага", - розпов╕да╓ Юр╕й Миколайович.
В╕н вважа╓, що якби на тому валу зрубати дерева, а на трас╕ поставити ╕нформац╕йний банер, то сюди б за╖жджали туристи.
М╕сце справд╕ ц╕каве, бо нав╕ть з деревами вал ╕з баст╕оном, на якому стою, добре видно. Хоча значна частина валу, довжина якого в мазепинськ╕ часи становила 900 м, не збереглася. Знищив пам'ятку кар'╓р цегельного заводу.
Досл╕джуючи Гончар╕вку, археологи спочатку дивувалися: чому Мазепа огородив 9 га територ╕╖, в той час як п╕д забудову в╕дводився лише гектар? А пот╕м здогадалися: це робилося спец╕ально, щоб гарматн╕ ядра супротивника не дол╕тали до буд╕вель. Ось так усе було продумано.
Окр╕м решток валу з баст╕онами туристов╕ на Гончар╕вц╕ дивитися н╕ на що. Хоча тут стоять перший дерев'яний хрест жертвам Батуринсько╖ трагед╕╖, встановлений рух╕вцями в 90-х роках минулого стол╕ття, та к╕лька кам'яних "баб" - скульптур, виготовлених колись у Седнев╕ спец╕ально для Батурина. Пам'ятаю, ╖х тод╕ критикували, ╕ тепер бачу, за що. Проходимо повз них просто в л╕сов╕ хащ╕, де нав╕ть нема╓ стежок. А йдемо ж "у гост╕ до Мазепи".
Його ма╓ток на Гончар╕вц╕ археологи досл╕джують багато рок╕в. Коли в ун╕верситетах було б╕льше студент╕в, то в експедиц╕╖ ╖х нал╕чувалось понад сотню. Наявн╕сть робочо╖ сили дозволила розкопати й досл╕дити житловий будинок гетьмана, знайти й замалювати ╕нш╕ буд╕вл╕.
П╕дходимо до заросло╖ бур'янами ╕ кущами велико╖ ями. М╕й супутник ╕рон╕зу╓ з такого мого дилетантського визначення побаченого, бо це не яма, а розкопаний ╕ досл╕джений ще в 1995 роц╕ котлован мазепинського палацу. Свого часу будинок мав розм╕р 15х20 м ╕ на поверхн╕ займав площу 350 кв. м. У XIX ст., коли сюди при╖жджали ╕сторики, тут ще був цоколь першого поверху, перекриття п╕двалу ╕ цеглян╕ ст╕ни. За XIX-XX ст. всю цеглу люди вибрали на сво╖ потреби. Не гребував нею ╕ Кирило Розумовський п╕д час буд╕вництва сво╖х фл╕гел╕в. В╕дтак, до нашого часу залишився т╕льки сам котлован ╕з п╕дмурками на глибин╕ 2 м.
- Ми цей котлован в╕дкопували 3 роки й не закопували, бо планувалось в╕дтворення вс╕╓╖ садиби. За тим планом, що був у Президента Ющенка, у 2008 роц╕ мала бути в╕дбудована Цитадель, у 2009 - Гончар╕вка. Тод╕ ми вс╕ сили спрямували сюди, в╕дшукували все, що можна було знайти, в╕дкопували сходи, ╕ сам Ющенко спускався у мазепинськ╕ п╕двали. Але ф╕нансування того року так ╕ не над╕йшло, - розпов╕в Ситий.
За роки досл╕джень черн╕г╕вськ╕ археологи прошурфували всю територ╕ю Гончар╕вки. Вони знайшли тут варт╕вню, "хату поко╖ва", як, очевидно, називався будинок для гостей, довго шукали дерев'яну церкву. А ось тор╕к у кущах натрапили на фундамент розм╕ром 2х2 м. Цього л╕та продовжили копати ╕ знайшли там ще один. Вир╕шили, що це рештки колодязя, накритого дахом, на що вказують розм╕щен╕ довкола стовпи-опори. Та наприк╕нц╕ експедиц╕╖, вже п╕сля мого при╖зду, неспод╕вано в╕дкопали сходи, що ведуть углиб, та цеглян╕ лутки дверей. В╕дтак, з'явилась нова та╓мниця, яку тепер кортить розгадати. Що то за споруда, куди ведуть т╕ сходи? Може, там п╕дземний х╕д, аби вивести гетьмана з ма╓тку за форс-мажорних обставин... Страшенно ц╕каво! Та археологам доведеться запастися терп╕нням ╕ чекати наступного року й ново╖ експедиц╕╖.
А цього сезону вони загалом досл╕дили ш╕сть об'╓кт╕в. Ми побували на чотирьох ╕з них, бо вс╕ ш╕сть за день не здолали би. Хоча впевнена, от╕ два - знайдена на Посад╕ спалена садиба з химерними п╕чними кахлями та розкопан╕ археологом-ентуз╕астом господарськ╕ ями VIII стор╕ччя на Горбан╕вц╕ - так╕ ж ц╕кав╕ об'╓кти, як ╕ т╕, що ми об╕йшли.
- Археолог╕чн╕ роботи - вони як цеглинки, що одна до одно╖ складають будинок. Тут вони допомагають нам отримати уявлення про той чи ╕нший куточок м╕ста ╕ загалом про ╕стор╕ю Батурина. Ми вивча╓мо щ╕льн╕сть забудови територ╕╖, наск╕льки поширилась трагед╕я 1708 року, п╕дсумову╓мо результати археолог╕чних досл╕джень р╕зних рок╕в ╕ пишемо книжку про Батурин гетьманський. Хоча роботи в ньому ще не на одне покол╕ння археолог╕в. Коли планувалося в╕дведення земель п╕д запов╕дник "Гетьманська столиця", то звучала цифра 285 га. Затверджена, зв╕сно, не така, але якщо ╖х досл╕джувати, то копати можна тисяч╕ рок╕в, - каже на прощання Юр╕й Миколайович.
Загалом кер╕вник експедиц╕╖ викликав у мене щире захоплення - як людина, безмежно в╕ддана сво╖й профес╕╖. Його п╕длегл╕ п╕дтверджували це, згадуючи сказану ним фразу: "Я жодного дня в житт╕ не працював, бо займався ╕ займаюся улюбленою справою. Виняток - 2 роки служби в арм╕╖". Приблизно такими ж я побачила й ╕нших черн╕г╕вських археолог╕в. Люди високоосв╕чен╕, ╕дейн╕, натхненн╕, ╕ вся оця спека, тяжка праця ╕ бруд для них - н╕що пор╕вняно з тим, що вони знаходять ╕ як╕ знання залишають сво╓му народов╕ ╕ людству в ц╕лому.
Юр╕й Миколайович виводить мене на трасу, де сто╖ть в╕дремонтована й охайна зовн╕ зупинка з написом "Батурин". Усередин╕ ж - купа см╕ття, ╕ складеного в пакети, ╕ вже розкиданого. Я намагаюсь не звертати на нього уваги ╕ зупиняю машину до Черн╕гова. ╤ вже пот╕м згадую: культурн╕ шари минулих покол╕нь утворен╕ з╕ см╕ття... Яким же товстелезним шаром у п╕дземн╕й ╕стор╕╖ виглядатиме наша урбан╕зована цив╕л╕зац╕я - копати-не перекопати!

Натал╕я Потапчук
https://www.ukrinform.ua

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #38 за 21.09.2018 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=20400

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков