Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2963)
З потоку життя (6158)
Душі криниця (3392)
Українці мої... (1447)
Резонанс (1469)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1653)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
«ПОЧЕСНА В╤ДЗНАКА» - ПИСЬМЕННИКУ-ЮВ╤ЛЯРУ
Гост╕ тепло в╕тали Василя Григоровича Латанського.


╤ВАН БОБЕРСЬКИЙ: «ДЕ СИЛА, ТАМ ВОЛЯ ВИТА╢»
╤ван Боберський походив з╕ славетного роду, кор╕ння якого сягало княжих час╕в.


ВАСИЛЮ ЛАТАНСЬКОМУ – 80!
За плечами ц╕ла епоха, велична ╕ траг╕чна, наповнена добром ╕ лихом, звершеннями ╕ розчаруваннями.


ПРЕЗЕНТАЦ╤Я КНИГИ СПОГАД╤В ПРО В╤РУ РО╥К У КИ╢В╤
Веч╕р був сповнений найкращими св╕тлими та добрими почуттями.


ПЕДАГОГ╤КА СЕРЦЯ ВАСИЛЯ СУХОМЛИНСЬКОГО
100-л╕тн╕й юв╕лей видатного педагога Василя Сухомлинського – прив╕д замислитися над тим,...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #35 за 31.08.2018 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#35 за 31.08.2018
Тамара БОЙКО: «Я НАРОДИЛАСЬ В УКРА╥Н╤!..»

Сумна зв╕стка долинула з Мел╕тополя – п╕шла з життя Тамара Володимир╕вна БОЙКО, колишня наша читачка ╕ авторка, вчителька ╕ поетеса з Мел╕тополя. Тамара Володимир╕вна душею пригорнулася до «Кримсько╖ св╕тлиц╕», активно ╖╖ пропагувала в Тавр╕йському кра╖, орган╕зовувала передплату, брала участь в ус╕х наших газетних акц╕ях-конкурсах, нав╕ть стала призеркою «Св╕тличного» мовно-комп'ютерного турн╕ру
(http://svitlytsia.crimea.ua/index.php?section=article&artID=5970). «Св╕тлиця» ж допомагала поширювати ╖╖ поетичн╕ книги, кр╕м того, посприяла, завдяки ф╕нансов╕й п╕дтримц╕ наших льв╕вських передплатник╕в, у виданн╕ одн╕╓╖ з книг пан╕ Тамари...
Сумно ╕ г╕рко, коли в╕дходять за небокрай так╕ св╕тл╕ люди… Хай буде в╕чна ╖й пам'ять…

На фото: Т. В. Бойко (друга л╕воруч) серед переможц╕в газетного конкурсу в редакц╕╖ «Кримсько╖ св╕тлиц╕», С╕мферополь, 2008 р.
***
На згадку про св╕тличанку Тамару Володимир╕вну Бойко повторю╓мо цю газетну публ╕кац╕ю з нашого арх╕ву.
                                                                                                           
Тамара БОЙКО: «Я НАРОДИЛАСЬ В УКРА╥Н╤!..»
РЯДКИ, НАПИСАН╤ СЕРЦЕМ

Так уже склалося, що з велико╖ к╕лькост╕ газет, що видаються ╕ в Криму, ╕ в Укра╖н╕, лише одиниц╕ з них, ╕ в тому числ╕ ╓дина укра╖номовна щотижнева загальнопол╕тична ╕ л╕тературно-художня газета "Кримська св╕тлиця" публ╕ку╓ на сво╖х стор╕нках з номера в номер л╕тературн╕ та мистецьк╕ матер╕али. Отож, гада╓мо, що все-таки добра слава про так╕ публ╕кац╕╖ долина╓ й до тих людей, котр╕ не байдуж╕ до художнього, л╕тературного слова, ╕ вони надсилають до редакц╕╖ ╕ сво╖ твори - в╕рш╕, опов╕дання, публ╕цистику, - ╕ сво╖ книги, котр╕ виходять у св╕т у найр╕зноман╕тн╕ших видавництвах кра╖ни.
Ось ╕ нещодавно до редакц╕╖ над╕слала свою зб╕рку в╕рш╕в "Босон╕ж по стерн╕" Тамара Бойко з м╕ста Мел╕тополь Запор╕зько╖ област╕. Тамара Володимир╕вна за фахом ф╕лолог, педагог. Св╕й довгий шлях на педагог╕чн╕й нив╕ починала с╕льською вчителькою. Сонячна Тавр╕я, п╕вденний Мел╕тополь стали для не╖ ╕ м╕сцем житт╓вого старту, ╕ затишною гаванню надвеч╕р’я.
"Босон╕ж по стерн╕" - це перша поетична зб╕рка авторки - пл╕д багатор╕чних роздум╕в ╕ безпосередн╕й в╕дгук серця на так╕ р╕зноман╕тн╕ прояви сьогодення. Це, як сказано у п╕дзаголовку до назви книги, хрон╕ки сучасного життя, роздуми. Про що ж роздуму╓ авторка? Про нелегке економ╕чне ╕ духовне становище р╕дного краю, про класову нер╕вн╕сть ╕ несправедлив╕сть ("Там, де багач, там правди не питай, нема ╖╖ ╕ посеред клошар╕в. Лиш середняцький досв╕д ти вивчай, ╕ ╕стини питай в цього прошарку..."), про владоможц╕в, котр╕ мало дослухаються до запит╕в ╕ проблем просто╖ трудящо╖ людини, про нелегку долю сучасно╖ ж╕нки-труд╕вниц╕, яка "впряжена у в╕з, на ринок з секонд-хендом посп╕ша╓..." Мабуть, нелегка ця справа перепов╕дати в╕рш╕, бо краще самому ╖х прочитати, зробити висновки, визначити ╖х ╕дейне спрямування та значення. Головне, що вони написан╕ серцем небайдужо╖ Людини. Отож, аби, як кажуть, не розт╕катися мисл╕ю по древу, пропону╓мо, шановн╕ читач╕, доб╕рку в╕рш╕в поетеси з Мел╕тополя Тамари Бойко з ╖╖ першо╖ книги "Босон╕ж по стерн╕".
Але перед цим хочемо процитувати авторський надпис, зроблений на книз╕: "З найщир╕шими побажаннями процв╕тання тижневика "Кримська св╕тлиця" - ╓диному вогнику р╕дно╖ духовност╕ в Тавр╕╖ ╕ в Криму! Доземний укл╕н всьому колективу редакц╕╖ за пропаганду й збереження самодостатност╕ р╕дно╖ Укра╖ни та ╖╖ багатов╕ково╖ культури".
Ось так дещо трохи пафосно, але, гада╓мо, щиро ╕ в╕д усього серця. Спасиб╕ Вам, дорога наша читачко, за увагу до нашого тижневика, до всього того, що нас ус╕х хвилю╓ ╕ об’╓дну╓ - до р╕дного слова, до нац╕онально╖ культури ╕ л╕тератури, до чистих джерел нашо╖ духовност╕! Здоров’ячка Вам, дорога Тамаро Володимир╕вно, та нових хвилюючих в╕рш╕в!
Данило КОНОНЕНКО,
редактор в╕дд╕лу л╕тератури ╕ мистецтва "Кримсько╖ св╕тлиц╕"

Тамара БОЙКО

ДОНЕЦЬКУ
Ганьба мен╕: жить поруч ╕з Людиною
В т╕ ж сам╕ дн╕, в т╕ ж роки, ╕ не знать,
Що поруч ходить Стус, великий син Вкра╖ни -
У "Соцдонбас╕" мусить працювать!
Жила в Донецьку - мов в чуж╕й кра╖н╕:
Н╕ мови р╕дно╖, н╕ звича╖в народних.
Куди не глянь - вс╕ з помисл╕в на╖вних
Вдають ╕з себе "дюже благородних".
Отож ╕ загубились серед люду
Ф╕лолог-шанувальниця й ПОЕТ.
До дн╕в останн╕х я картатись буду,
Що в╕ддал╕к мигнув-розтанув силует.
В дн╕ Незалежност╕, в дн╕ тих╕, просв╕тленн╕,
Я ╖ду в гост╕ - з внуком, не сама.
На площ╕ ще стирчить фундаментальний Лен╕н,
А от сл╕д╕в в╕д Стуса - ╕ нема.

* * *
Цей степовий в╕трець духмяний
Л╕та╓ т╕льки в Тавр╕╖ мо╖й...
В╕д буйноцв╕ття обр╕й п’яний
Бринить в далечин╕ ясн╕й.
Блаватн╕ сокирки на межах,
Ромашки зв╕дкись узялись...
А це що? Орлик╕в сережок
Я тут не бачила колись!
Пливе до житниц╕ "Джонд╕р" величний,
В ч╕тк╕м квадрат╕ л╕сосмуг,
Бо в╕дродили хл╕бороби звичний,
З дитячих л╕т любимий виднокруг.
╤ знову кв╕ти по р╕внин╕.
Жива чорноземля моя!
╤, що там не каж╕ть, Вкра╖на
Все ширше крила розправля!

УКРА╥НА В МОЛИТВ╤
(З циклу в╕рш╕в про в╕зит Патр╕арха Кирила в Укра╖ну)
Десять дн╕в Укра╖на в молитв╕ пребуде,
Десять дн╕в буде Бога молить щиросердно,
Щоб сус╕дська держава й м╕сцев╕ приблуди
Не чинили нам акц╕╖ немилосердн╕.
Як же любить Москва над ус╕м панувати!
Як же ц╕нить свою лиш, рос╕йську погорду!
А коли вже взялась ти нас порозкидати – 
То нав╕що назад п╕дгр╕ба╓ш народи?
Над╕слала до нас Патр╕арха Кирила…
Т╕льки плани його – в╕рте! – не християнськ╕:
Хворобливо у л╕дери знов захот╕ли – 
Йд╕м в «союзи-оновлен╕-щирорадянськ╕»!
Хай Господь ниспошле розум╕ння владиц╕:
Ми давно вже не т╕ козаки-простаки,
Що здались б╕снуватим царев╕ й цариц╕
╤ згубили свободи сво╖ на в╕ки!

МУЗИ НЕ СПЛЯТЬ!
Все топчуть нам, все нищать федерати…
В Криму закрили вже газету укра╖нську,
«Кримську св╕тлицю», нами чтимую, прибрали,
А нам – трьохмовну… Наче й те, а все ж – чужинська.
Воно й н╕чого, якби цю, нову, зродили, 
А попередньо╖, що чимсь кремлю не вгодна
Не закривали. Хай жила б газета мила,
Хай ╕снувала б, чесно й благородно.
Та мабуть ╖м все те, що укра╖нське – 
– «Стереть с л╕ца земл╕»! – ╓диний вирок.
Цим виклика╓ш спротив ти антирос╕йський – 
Про це подумав? Це ж – ф╕нал тво╖х притирок!
Пол╕тик б╕ситься: усе не так, ╕ все не те – 
Рос╕я весь св╕й в╕к не хоче жити в мир╕!
То й в смерть побийсь, ╕нтриги хто плете – 
Н╕ ж! потерпа╓ люд простий! Як Мустафа Ха╖ров.

* * *
До кого об╕зватися на мов╕?
На р╕дн╕й наш╕й мов╕ укра╖нськ╕й?
Бо - вс╕ зрос╕йщен╕ - мов безтолков╕ -
"Вас не поймут". Хоч жител╕ й тавр╕йськ╕.
До кого не озвись - вс╕ руськомовн╕,
Нап╕восв╕чен╕ суржиконосц╕.
Стань б╕ля них на р╕дн╕й до розмови -
То перемелють тоб╕ й ребра, й кост╕.
Асим╕лятор╕в клеймити? Н╕, не варто.
Сам╕ ми, дурники, ╖м п╕ддалися.
╤ вже, вважай, побита наша карта:
Ми за п’ятнадцять л╕т з кол╕н не п╕днялися.

* * *
Туманним ранком вих╕дного дня
З душевним болем я спостер╕гаю,
Як ж╕нка, впряжена у в╕з, вс╕х обганя:
На ринок з секонд-хендом посп╕ша╓.
Колись колгосп ж╕нкам вс╕ жили рвав,
До шахти, до мартена нас вганяли...
А нин╕ ось - базар запанував.
Ж╕нки рабами "кучмовоз╕в" стали!
Зате пол╕тик стогне - хто не зна╓?
Заледве м╕крофон йому п╕дсунуть:
- Для блага вс╕х людей! Про вас ми дба╓м!
А сам пильну╓, щоб його ще "склюнуть"!
Не може ж╕ночка найняти вже такс╕:
Все недоступне, ц╕ни вгору скачуть!
Впрягайсь, сердего, в воза. ╤ вези
На продаж це ганч╕р’я "в╕д Версаче"...

* * *
Нас дожира╓ "б╓спр╓д╓л"-свав╕лля:
Вже жодна миша мимо не проскочить,
╤ хто хоч раз, на заздре божев╕лля,
Звернув в наш край - покинути не схоче.

Л╕си, степи, той кл╕мат чого вартий!
Як╕ дари природи щедр╕ ма╓м!
Та ще й народ сумирний, працездатний,
╤ надра, ╕ моря, й чорнозем’я без краю!

╤ як тут в б╕са ворог╕в не мати?
╤ як сво╓ гетьманство примирить?
Коли сус╕д рублями оч╕ влад╕
Вже осл╕пив, щоб шмат Вкра╖ни в╕дхопить?!

Тр╕щать загрозливо вс╕ г╕лки влади,
Н╕як не вир╕шать, в╕д кого хто залежний.
А втомлений народ вклада╓ в барикади
╤де╖ нац╕╖ - б╕кфорд╕в шнур бентежний.

* * *
Яка то розк╕ш, ц╕ д╕алектизми!
Безц╕нний дар в╕д мудрого народу.
Не нехтували й за соц╕ал╕зму
Народним словом. А тепер погордо

Плюють в "нараз╕", в "боцян", в "ф╕л╕жанку"
Бо ц╕ слова, бач, з Заходу д╕стались,
А ми так╕ вже руськ╕ - до останку! -
У нас "с╕час", ╕ "чашечка", ╕ "а╕ст".

Учись, суржиконосцю, горе наше!
Бо Рильський з того св╕ту он см╕╓ться:
- "Хай слово мовлене ╕накше -
Та зм╕ст в н╕м той же зоста╓ться!"

- Задженджурилась зам╕ж наша доця -
Це так у нас говорять "зазбиралась".
- А он сус╕дська т╕льки ходить з хлопцем -
Це значить, що вони ще не побрались.

╤ все це наша, укра╖нська, мова,
А не чужий, не повстяний "изык".
Не забувай бабусиного слова,
Сл╕в не соромся, до яких ти звик!

Д╕алектизми мову прикрашають,
╥м м╕сце в╕дведи в душ╕ належне,
От т╕льки суржики нехай нас оминають,
Й в╕д "мата русского" не будь залежним!

* * *
Я вже приречена, мов бранка,
До хрон╕к, що тремтять у горл╕.
Тому щовечора чи зранку
Напружую я дух св╕й орл╕й.
В╕н ╓ у кожно╖ людини,
Лише п╕знать себе належить.
Тож дослухайся щохвилини
До мисл╕, що тебе бентежить.

* * *
Я народилась в Укра╖н╕,
Я хочу жити в Укра╖н╕!
╤ вмерти хочу в Укра╖н╕!
Не п╕д Москвою!!! Будьмо ж пильн╕!

http://svitlytsia.crimea.ua/index.php?section=article&artID=5209

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #35 за 31.08.2018 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=20332

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков