"Кримська Свiтлиця" > #33 за 17.08.2018 > Тема "З перших уст"
#33 за 17.08.2018
В’ЯТРОВИЧ: РОС╤Я БУДУВАЛА СВОЮ ╤ДЕНТИЧН╤СТЬ ЧЕРЕЗ ВКРАДЕНУ ЧАСТИНУ УКРА╥НСЬКО╥ ╤СТОР╤╥
Анна Ярославна сприяла французько-рос╕йським в╕дносинам, князь Володимир Великий – християнський покровитель рос╕ян, а перемогу в Друг╕й Св╕тов╕й в╕йн╕ СРСР здобув би без укра╖нц╕в. Це далеко не повний перел╕к м╕ф╕в, завдяки яким Рос╕я нахабно намага╓ться приватизувати укра╖нську ╕стор╕ю. "Рос╕я починалася як ╕мпер╕я саме з цього. Вона будувала свою ╕дентичн╕сть через вкрадену частину укра╖нсько╖ ╕стор╕╖ зам╕сть того, аби шукати власн╕ ╕сторичн╕ кор╕ння", – впевнений директор ╤нституту нац╕онально╖ пам’ят╕ Володимир В’ятрович. На його переконання, укра╖нц╕ повинн╕ захищати свою ╕стор╕ю, особливо тепер – у стан╕ в╕йни. Кр╕м Рос╕╖, наша держава ма╓ ╕сторичн╕ непорозум╕ння з Польщею. Однак порозум╕тися ╕з зах╕дними сус╕дами ц╕лком реально, вважа╓ В’ятрович: "Так╕ народи, як французи ╕ н╕мц╕, попри стол╕тн╕ протистояння ╕ суперництво зум╕ли подолати конфл╕кти ╕ вибудували конструктивн╕ вза╓мини. Справа лише в тому, щоб знайшлися пол╕тики, як╕ матимуть бажання це зробити". Спецпроект "Вибори вибори" посп╕лкувався з Володимиром В’ятровичем про те, на як╕й стад╕╖ зараз конфл╕кт на ╕сторичному ╜рунт╕ з Польщею, як╕ перспективи його вир╕шити, що можна знайти у в╕дкритих арх╕вах КДБ та яким насправд╕ ма╓ бути укра╖нський нац╕онал╕зм.
Про стосунки з сус╕дами – Зараз ми бачимо планом╕рн╕ спроби Рос╕╖ приватизувати ╕стор╕ю. Ки╖вська Русь, Володимир, Хрещення, Друга Св╕това в╕йна. Як нам захистити свою ╕стор╕ю? – Цим спробам уже сотн╕ рок╕в. Рос╕я починалася як ╕мпер╕я саме з цього. Вона будувала свою ╕дентичн╕сть через вкрадену частину укра╖нсько╖ ╕стор╕╖ зам╕сть того, аби шукати власн╕ ╕сторичн╕ кор╕ння. Рос╕я хот╕ла себе легал╕зувати через привласнення минулого Рус╕, яке вважалося б╕льш древн╕м, б╕льш славним. Те, що зараз в╕дбува╓ться в РФ п╕д кер╕вництвом Пут╕на, – лише продовження того, що робили рос╕йськ╕ ╕мператори, починаючи з Петра ╤. Я впевнений, що ми повинн╕ захищати свою ╕стор╕ю, а найкращий захист – це зб╕льшення об╕знаност╕ громадян. Ми повинн╕ знати свою ╕стор╕ю ╕ розпов╕дати ╖╖ св╕тов╕ для того, щоб не повторювалися так╕ курйози, як про Анну Ки╖вську як н╕бито рос╕йську княжну. – Нещодавно президент в╕дкрив пам'ятник укра╖нцям, як╕ загинули в╕д рук польських п╕дп╕льник╕в. Волинська трагед╕я – бол╕сна та неоднозначна стор╕нка в стосунках Укра╖ни з Польщею. Що зараз в╕дбува╓ться в стосунках Укра╖ни та Польщ╕ в план╕ ╕сторично╖ пам’ят╕? – Президент в╕дкрив пам’ятник у Сагрин╕ – це територ╕я сучасно╖ Польщ╕, де ще в роки Друго╖ Св╕тово╖ жили укра╖нц╕. Це село стало жертвою нападу польсько╖ Арм╕╖ Крайово╖. Там було знищено 800 чи нав╕ть 1000 укра╖нц╕в. Пам’ятник споруджений ще у 2009 роц╕. Було заплановано його в╕дкриття двома президентами – Ющенком ╕ Качинським. Це в╕дкриття не в╕дбулося в силу пол╕тичних причин – розпочиналася виборча кампан╕я ╕ в Укра╖н╕, ╕ в Польщ╕. Очевидно, пан Качинський, хоча й була домовлен╕сть, виявився не готовим зробити такий непопулярний у польському середовищ╕ крок, як в╕дкриття цього пам’ятника. В╕дзначення пам’ят╕ жертв укра╖нсько-польського конфл╕кту цього року стало символ╕чним. ╤ це сумна символ╕ка: президенти робили це водночас, паралельно, але не разом. Польський президент брав участь у заходах на Волин╕, а наш – у Польщ╕. Я думаю, що такий формат в╕дзначень став законом╕рним насл╕дком саме польсько╖ пол╕тики. Ставлення польських пол╕тик╕в до польсько-укра╖нського конфл╕кту, ╖хнього бажання бачити т╕льки польськ╕ жертви, говорити про укра╖нц╕в лише про таких, як╕ вбивали поляк╕в. Такий односторонн╕й п╕дх╕д до ╕стор╕╖ гр╕шить, по-перше, проти минулого, бо не хоче бачити частини того, що в╕дбувалося м╕ж укра╖нцями ╕ поляками, а по-друге, в╕н надзвичайно шк╕дливий для сьогодення, бо призводить до того, що руйну╓ нин╕шн╓ порозум╕ння м╕ж укра╖нцями та поляками. – Ви бачите перспективи для вир╕шення цього конфл╕кту? – Я переконаний, що це абсолютно можливо. Досв╕д ╕нших кра╖н показу╓, що це можливо. Так╕ народи, як французи ╕ н╕мц╕, попри стол╕тн╕ протистояння ╕ суперництво зум╕ли подолати конфл╕кти ╕ вибудували конструктивн╕ вза╓мини. Справа лише в тому, щоб знайшлися пол╕тики, як╕ матимуть бажання це зробити, як╕ робитимуть з цього свою м╕с╕ю. Здавалося, що м╕ж укра╖нцями ╕ поляками це в╕дбувалося досить усп╕шно протягом близько 20 рок╕в п╕сля проголошення незалежност╕ Укра╖ни. Було багато крок╕в, спрямованих на вза╓мне порозум╕ння. Наприклад, ухвалення ╓диного тексту заяви польським ╕ укра╖нським парламентом, сп╕льне в╕дкриття президентами пам’ятник╕в. Але п╕сля приходу в Польщ╕ до влади право-центристсько╖ парт╕╖ "Право ╕ Справедлив╕сть" ситуац╕я почала м╕нятися. На жаль, вони ор╕╓нтуються на правий електорат ╕ готов╕ говорити лише про польськ╕ жертви, звинувачувати т╕льки укра╖нц╕в. Звичайно, що такий односторонн╕й п╕дх╕д не може бути фундаментом, на якому можна побудувати вза╓мне порозум╕ння чи примирення м╕ж укра╖нцями ╕ поляками. – Це пол╕тична сторона конфл╕кту. А як бути з ╕сториками? Чи готов╕ вони до порозум╕ння? – У 2014 роц╕ наш ╤нститут нац╕онально╖ пам'ят╕ звернувся до ╤нституту нац╕онально╖ пам'ят╕ Польщ╕ щодо сп╕впрац╕. ╤ таку сп╕впрацю було налагоджено. Нам був дуже корисний досв╕д польських колег. Треба подякувати тод╕шн╕м нашим партнерам, зокрема кер╕внику ╤нституту нац╕онально╖ пам'ят╕ пану Лукашу Кам╕нському, який в╕дгукнувся на цей лист. В╕дбулося к╕лька зустр╕чей, трен╕нг╕в для наших сп╕вроб╕тник╕в на територ╕╖ Польщ╕, як╕ ╖здили туди, щоб д╕знатися, як працюють музе╖, арх╕ви, зд╕йсню╓ться популяризац╕я ╕стор╕╖. Ми з╕ свого боку презентували в Укра╖н╕ польськ╕ ╕сторичн╕ проекти. Кр╕м того, нам вдалося орган╕зувати такий формат сп╕впрац╕, як польсько-укра╖нський форум ╕сторик╕в. Суть його полягала в тому, що по 6 ╕сторик╕в з двох кра╖н дв╕ч╕ на р╕к зустр╕чалися – один раз в Укра╖н╕, один раз у Польщ╕ – щоб обговорити важк╕ ╕сторичн╕ питання про польсько-укра╖нський конфл╕кт. Ми мали можлив╕сть почути аргументи один одного ╕ зв╕рити власн╕. Останн╓ зас╕дання цього форуму в╕дбулося минулого року на Черкащин╕ в Укра╖н╕. Наступне зас╕дання, яке мало в╕дбутися в березн╕ цього року в Польщ╕, не в╕дбулося. Адже на початку цього року в Польщ╕ було ухвалено нову редакц╕ю закону про ╤нститут нац╕онально╖ пам'ят╕, яка передбача╓ крим╕нальну в╕дпов╕дальн╕сть за незгоду з тезами про злочини укра╖нських нац╕онал╕ст╕в. Новий закон швидко був п╕дписаний президентом Польщ╕ ╕ набрав чинност╕. Сьогодн╕, посилаючись на цей закон, пол╕тики погрожують крим╕нальною в╕дпов╕дальн╕стю ╕сторику Григор╕ю Куприяновичу, який виступав на в╕дкритт╕ пам’ятника в Сагрин╕ ╕ розпов╕дав про злочини АК. – Волинська трагед╕я: що там насправд╕ в╕дбулося ╕ хто винен? – Неправильно все звужувати лише до конфл╕кту на Волин╕ в 1943 роц╕. Насправд╕ в╕н значно ширший хронолог╕чно ╕ географ╕чно. Ми не знайдемо под╕╖, яку можемо назвати початком цього протистояння. Як на мене, це типовий м╕жнац╕ональний конфл╕кт, який у роки Друго╖ Св╕тово╖ в╕йни вир╕с у збройну фазу. Протистояння м╕ж укра╖нцями ╕ поляками ма╓ стол╕тню ╕стор╕ю: це ╕ суперництво, ╕ р╕зного роду в╕йни. Але якщо ми говоримо про ╕стор╕ю вже з 20 стол╕ття, то варто згадати про польсько-укра╖нську в╕йну 1918-1919 рок╕в, яка точилася на теренах сучасно╖ Зах╕дно╖ Укра╖ни, бо укра╖нц╕ вважали ╖╖ частиною сво╓╖ територ╕╖, поляки – сво╓╖. У ц╕й в╕йн╕ перемогла Польща, ╤╤ Р╕ч Посполита, до яко╖ було включено Зах╕дну Укра╖ну. Але укра╖нц╕ не змирилися з ц╕╓ю поразкою, продовжувалася боротьба п╕дп╕льними, революц╕йними, терористичними методами проти чиновник╕в ╤╤ Реч╕ Посполито╖. Коли спалахнула Друга Св╕това в╕йна, то це протистояння м╕ж укра╖нцями ╕ поляками знову набуло характеру масштабного збройного конфл╕кту. Головними учасниками цього збройного конфл╕кту були п╕дп╕льн╕ арм╕╖ обох кра╖н: УПА ╕ Арм╕я Крайова. Долучалося до участ╕ в цьому конфл╕кт╕ ╕ цив╕льне населення. У результат╕ цив╕льне населення найб╕льше постраждало, бо кожна з╕ стор╕н вважала, що саме наявн╕сть та к╕льк╕сна перевага цив╕льного населення на сп╕рних територ╕ях буде аргументом щодо того, кому будуть належати ц╕ територ╕╖. На жаль, ми можемо сказати, що обидв╕ сторони чинили д╕╖, як╕ можна назвати во╓нними злочинами, ма╓ться на уваз╕ знищення цив╕льного населення чи залякування, щоб воно залишило ц╕ територ╕╖. ╤ головне треба розум╕ти, що цей конфл╕кт виявився безглуздим ╕ непотр╕бним ╕ для укра╖нц╕в, ╕ для поляк╕в, тому що обидва народи потрапили п╕д ярмо комун╕стичного тотал╕тарного режиму.
Про списки агент╕в КДБ – Поговоримо про в╕дкрит╕ арх╕ви. Сьогодн╕ в Укра╖н╕ в╕дкрито арх╕ви, у яких можна знайти справи КДБ. Ваш╕ колеги в Литв╕ п╕шли дал╕ – вони повн╕стю в╕дкрили списки агент╕в КДБ. Чи варто нам повторити ╖хн╕й досв╕д ╕ соб╕ оприлюднити повн╕стю списки цих людей? – Зараз ус╕ документи КДБ ╓ доступними для кожного бажаючого. Обмеження доступу ╕сну╓ лише до тих документ╕в, як╕ стосуються жертв пол╕тичних репрес╕й. Тобто, якщо репресований, який зараз не бажа╓, щоб його документи хтось вивчав, може написати заяву ╕ в╕дпов╕дно обмежити доступ до ╕нформац╕╖ про себе. Вс╕ ╕нш╕ документи ╓ абсолютно в╕дкритими. Це саме стосу╓ться документ╕в про агентуру КДБ. Але треба розум╕ти, що якихось готових списк╕в з цими агентами, з компроматом, де б ╕шлося про цих агент╕в, нема╓. Це ╕нформац╕я, яку треба вишукувати в цьому арх╕в╕. Арх╕ви КДБ часто сприймаються хибно, як сховища, повн╕ компромату. Але вони набато ц╕кав╕ш╕. Там документи, через призму яких ви побачите, що робилося в Укра╖н╕ протягом 70 рок╕в панування радянсько╖ влади. – Укра╖нцям було би ц╕каво знати, хто з сучасних пол╕тик╕в був агентом. Як дума╓те, чи доречно зробити так╕ списки? – Доречно, ц╕каво ╕ корисно. Я переконаний, що люди, як╕ мали зв'язок з КДБ, можуть бути пов’язан╕ з сучасними рос╕йськими спецслужбами. ╥хня причетн╕сть до КДБ може використовуватись як ╕нструмент впливу на них, шантажу, робити ╖х несамост╕йними у ╖хн╕х р╕шеннях. Для того, щоб позбутися таких людей у пол╕тиц╕, й ухвалювався закон про очищення влади, який, на жаль, у контекст╕ люстрац╕╖ час╕в КДБ ╓ достатньо недосконалим. Арх╕вн╕ можливост╕ для опрацювання тако╖ ╕нформац╕╖ ╓, хоча ╓ й проблеми. Треба розум╕ти, що арх╕в КДБ в Укра╖н╕, напевно, – один ╕з найб╕льших збережених арх╕в╕в, але разом з тим в╕н теж зазнав сутт╓вих втрат. КДБ╕сти в останн╕ дн╕ радянсько╖ влади намагалися зачищати арх╕ви ╕ знищували велику к╕льк╕сть документ╕в. Почали знищувати т╕ документи, як╕ були найближче до наших дн╕в. Йдеться про арх╕ви 70-90–х рок╕в. Через те св╕доцтв про т╕ часи збереглося небагато. Як не парадоксально, що глибше в ╕стор╕ю, то краще збереглися документи. – До реч╕, коли ви вт╕лювали в життя нам╕р в╕дкрити арх╕ви СБУ, в╕дчували чий-небудь спротив? – Безперечно. Я ц╕╓ю темою займаюся досить давно. Вивчав, як працювали з такими арх╕вами в ╕нших посткомун╕стичних кра╖нах. Досв╕д кра╖н Сх╕дно╖ ╢вропи – Польщ╕, Чех╕╖, Угорщини, Румун╕╖, кра╖н Балтики – показу╓, що декомун╕зац╕я неможлива без в╕дкриття арх╕в╕в комун╕стичних спецслужб. Саме ц╕ арх╕ви показують, чому цей режим був злочинним. В Укра╖н╕ попри те, що комун╕зм у 1991 роц╕ зазнав краху, арх╕ви КДБ не в╕дкривалися, ╕ шанси на зм╕ну ситуац╕╖ з’явилася т╕льки п╕сля Помаранчево╖ революц╕╖. У 2005 роц╕ я п╕шов до арх╕ву Служби безпеки Укра╖ни для того, щоб ознайомитися з документами, як╕ мен╕ були ц╕кав╕, 40-50–х рок╕в, ╕ у в╕дпов╕дь пост╕йно чув: "Не можна". Виявилося, що попри те, що в Укра╖н╕ в╕дбулися сутт╓в╕ пол╕тичн╕ зм╕ни, як╕ ми називали Помаранчевою революц╕ю, в арх╕в╕ зм╕н не в╕дбулося, в╕н дос╕ збер╕гав секрети вже не╕снуючо╖ держави — Радянського Союзу. Я виступив з р╕зкою критикою тако╖ повед╕нки. У в╕дпов╕дь мене запросили на зустр╕ч з тод╕шн╕м кер╕вником СБУ Наливайченком, який запропонував мен╕ очолити цей арх╕в. Таким чином, у 2008 роц╕ ми отримали першу можлив╕сть почати в╕дкривати ц╕ арх╕ви. У 2010 роц╕ знову-таки з╕ зм╕ною пол╕тично╖ влади я в╕дразу був зв╕льнений з посади директора арх╕ву Служби безпеки Укра╖ни. Але цим нова влада не обмежилася, почали закривати вс╕ ц╕ арх╕ви. Фактично, роботу з розсекречення цих арх╕в╕в було повн╕стю припинено. – Коли робота в╕дновилася? – П╕сля ╢вромайдану я став кер╕вником Укра╖нського ╕нституту нац╕онально╖ пам’ят╕, ╕ тод╕ знову стали актуальними наш╕ напрацювання щодо в╕дкриття арх╕в╕в КДБ. Особливо зважаючи на те, що ми на той момент ретельно вивчили достатньо досв╕д кра╖н Сх╕дно╖ ╢вропи, адаптували його до укра╖нських реал╕й ╕ п╕дготували в╕дпов╕дний законопроект. Спочатку його п╕дтримали на уряд╕ п╕д головуванням Яценюка, а пот╕м у парламент╕. Закон було ухвалено, ╕ я вважаю, що це один з найважлив╕ших закон╕в декомун╕зац╕╖, який поки що в Укра╖н╕ ще недостатньо оц╕нено. Я думаю, з часом зрозум╕ють значим╕сть цього закону. Зараз б╕льше розум╕ють за кордоном. – Вам погрожували коли-небудь через вашу профес╕йну д╕яльн╕сть? – З 2014 року регулярно. Мова не про як╕сь там анон╕мн╕ "есемески". Мова ╕ про заяви пол╕тик╕в, ╕ про напади. Пер╕одично отримую ╕нформац╕ю про як╕сь спроби нашкодити мен╕. Буквально нещодавно перед 9 травня д╕знався в╕д СБУ про те, що ними було зупинено спробу знищити м╕й автомоб╕ль. Тут, у прим╕щенн╕, де ми з вами перебува╓мо, били в╕кна, обливали двер╕ кров’ю, запалювали ц╕ двер╕. На жаль, це ╓ частина мого життя зараз.
Про укра╖нський нац╕онал╕зм – В Укра╖н╕ сьогодн╕ поширен╕ праворадикальн╕ рухи, як╕ ╕нод╕ вдаються до силових метод╕в вир╕шення якихось проблем. Ви не вбача╓те в цьому загрозу? Чи це звичайний процес? Чи не зда╓ться вам, що ц╕ люди можуть дискредитувати взагал╕ нац╕онал╕стичний рух? – Я вважаю, що в будь-як╕й держав╕ монопол╕ю на насильство повинн╕ мати т╕льки держава, державн╕ органи. В╕дпов╕дно, порядок у держав╕ повинна наводити пол╕ц╕я, захищати державу повинна арм╕я. На жаль, те, що ми ма╓мо, часом демонстру╓ приклади безд╕яльност╕ правоохоронних орган╕в. Це призводить до того, що люди вважають, що вони сам╕ можуть ефективн╕ше це зробити, навести якийсь порядок. Я вважаю, що це неправильно, ╕ в╕дпов╕дно держава повинна докладати максимум зусиль для того, щоб в╕дновити свою монопол╕ю на наведення порядку. Що стосу╓ться загалом нац╕онал╕стичних рух╕в, то зважаючи на рос╕йську агрес╕ю, природно, що вони стають популярними. Це нормальна реакц╕я будь-яко╖ держави, будь-якого сусп╕льства. Це можна назвати рефлексом самозахисту. Але прикро, що в деяких середовищах нац╕онал╕зм розум╕╓ться деякою м╕рою карикатурно, сприймають його через призму радянсько╖ пропаганди. Повторюють як╕сь ознаки нац╕онал╕зму, приписуван╕ йому саме радянською пропагандою — наприклад, ксенофоб╕ю, антисем╕тизм. Саме таким його в╕дтворюють дехто з тих, хто назива╓ себе нац╕онал╕стами. З ╓диною р╕зницею — радянська пропаганда приписувала ц╕ ознаки нац╕онал╕зму з╕ знаком м╕нус, вони ╖х трактують як нормальн╕ чи нав╕ть позитивн╕ риси. Знову ж таки, часто це в╕дбува╓ться через брак розум╕ння того, чим був укра╖нський нац╕онал╕зм, його особливостей, через брак знання ╕стор╕╖. Наше завдання – пояснювати особливост╕ укра╖нського нац╕онал╕зму, пояснювати, як в╕н спинався на ноги, пояснювати, що укра╖нський нац╕онал╕зм – це, в першу чергу, його ключове гасло: "Свобода народам – свобода людин╕". Тобто це ч╕тке по╓днання нац╕онального визволення з персональними свободами людини. Ще одн╕╓ю проблемою в розум╕нн╕ укра╖нського нац╕онал╕зму ╓ спроби робити його укра╖нською верс╕╓ю рос╕йського нац╕онал╕зму, з його яскраво вираженою антидемократичн╕стю, авторитарн╕стю. – Рос╕йська пропаганда ╕ зараз вс╕ляко клеймить укра╖нський нац╕онал╕зм ╕ нац╕онал╕ст╕в, у тому числ╕ Бандеру та Шухевича, в антисем╕тизм╕, наприклад. – Очевидно, що для рос╕йсько╖ пропаганди, а перед тим для радянсько╖, зображення укра╖нського як антисем╕тського було дуже потр╕бним для компрометац╕╖ Укра╖ни, укра╖нського нац╕онального руху. Ми були св╕дками цього в радянськ╕ часи ╕ п╕д час Майдану, коли протестувальник╕в намагалися представити як як╕сь ксенофоб╕╖ та антисем╕т╕в. Продовження таких спроб спостер╕га╓мо ╕ тепер. Очевидно, це треба спростовувати, в╕дкриваючи правду про те, як╕ були стосунки м╕ж укра╖нцями ╕ ╓вреями в минулому. Зв╕сно, вони були непростими. У цих стосунках була ╕ сп╕впраця, ╕ протистояння, у роки Голокосту були укра╖нц╕, як╕ рятували ╓вре╖в, укра╖нц╕, як╕ вбивали ╓вре╖в, укра╖нц╕, як╕ захищали лише себе ╕ не бачили, що робиться з ╕ншими, зокрема з ╓вреями. Обирати лише одну модель повед╕нки м╕ж укра╖нцям ╕ ╓вреями ╕ представляти ╖╖ як ╓дину — неправильно. Поруч з тим повинна бути жорстка реакц╕я укра╖нського сусп╕льства на реальн╕ антисем╕тськ╕ кроки чи заяви, як╕ часом з'являються чи лунають в Укра╖н╕. З обуренням сприйняв заяву представниц╕ нац╕онал╕стичних сил в Одес╕ к╕лька м╕сяц╕в тому. ╥╖ озвучила д╕вчина, яка пройшла через АТО та через в╕йну. Мен╕ зда╓ться, що заяви такого роду з вуст таких людей ╓ особливо шк╕дливими, адже ╖хня участь у захист╕ незалежност╕ робить ╖х прикладами для насл╕дування ╕ншими. Тож зроста╓ ╖хня в╕дпов╕дальн╕сть за сво╖ вчинки. Особливо зважаючи на спроби рос╕йсько╖ пропаганди представити боротьбу укра╖нц╕в за свободу в минулому ╕ тепер як антисем╕тську.
Про закони та ╕стор╕ю – Як ви вважа╓те, для декомун╕зац╕╖ ╕ становлення нац╕онально╖ пам'ят╕ в Укра╖н╕ ╓ вс╕ умови, вс╕ закони вже ухвалено чи ще потр╕бно щось регулювати? – Якщо йдеться про законодавчий р╕вень, то, очевидно, що потр╕бно ухвалити ще деяк╕ закони, окр╕м тих чотирьох, як╕ були прийнят╕ в 2015 роц╕. Цього року прийнято ще один важливий закон, йдеться про зм╕ни до закону про жертв пол╕тичних репрес╕й. Тому що дотепер в Укра╖н╕ д╕яв ще радянський закон. ╤, в╕дпов╕дно, та частина людей, як╕ потрапили п╕д репрес╕╖ комун╕стичного режиму, не могли бути реаб╕л╕тован╕. Важливий для нас законопроект про державн╕ та ╕нш╕ свята, завдання якого – упорядкувати календар державних свят для того, щоб ми позбулися врешт╕ яко╖сь частини комун╕стичних свят, для того, щоб ми не жили в одному ритм╕ з державою-агресором. На жаль, цей закон ще не потрапив до парламенту. У нас ╓ ╕дея розробки закону про засади пол╕тики нац╕онально╖ пам'ят╕, який мав би визначати ц╕л╕, завдання та методи, якими д╕╓ держава в ц╕й сфер╕. – Чи не зда╓ться вам, що в нин╕шн╕й ситуац╕╖ людям насправд╕ не до нац╕онально╖ пам'ят╕ – ╖х хвилю╓ в╕йна та висок╕ тарифи? Що ма╓ статися, аби люди почали цим перейматися? – Ми не намага╓мося когось примусити дивитися у сво╓ минуле. Наше завдання – створити можливост╕ для тих, хто ма╓ бажання. Друге – зац╕кавити ширше коло людей, пояснити, чому ми повинн╕ знати сво╓ минуле. Наприклад, те, що зараз в╕дбува╓ться в стосунках укра╖нц╕в з угорцями, поляками, рос╕янами, – розум╕ти насл╕дки, масштаби, причини цього без розум╕ння ╕стор╕╖ фактично неможливо. Кр╕м того, ми прекрасно розум╕╓мо, що це незнання ╕стор╕╖ використовувалось ╕ буде використовуватись проти укра╖нц╕в. Очевидно, що ╓ певний багаж знань, який варто мати для того, щоб себе захистити. Також ╕стор╕я ╕ нац╕ональна пам'ять – це сукупний досв╕д сп╕льноти, який допомага╓ нам уникати помилок. Що краще ми будемо засвоювати його, то впевнен╕ше будемо дивитися в майбутн╓. https://www.pravda.com.ua/
"Кримська Свiтлиця" > #33 за 17.08.2018 > Тема "З перших уст"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=20267
|