Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2841)
З потоку життя (5993)
Душі криниця (3337)
Українці мої... (1437)
Резонанс (1450)
Урок української (985)
"Білі плями" історії (1640)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (259)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ЩЕДР╤ БОРИС ╤ ГЛ╤Б
Наш╕ традиц╕╖


ЗА «КРИМСЬКУ СВ╤ТЛИЦЮ» В КРИМУ, або З МИРУ ПО НИТЦ╤ – НА ╤НТЕРНЕТ «СВ╤ТЛИЦ╤»!
Наближа╓ться черговий щор╕чний «момент ╕стини» - необх╕дно терм╕ново з╕брати 3-4 тис....


«П╤СН╤, ГАПТОВАН╤ НИТКАМИ»
Нещодавно у С╕мферопол╕, в конференц-зал╕ Кримського ╕нженерно-педагог╕чного ун╕верситету,...


ВТРИЧ╤ Б╤ЛЬШЕ, Н╤Ж ВИВ╤В МОСКОВСЬКИЙ ПАТР╤АРХАТ: У КИ╢В╤ ХРЕСНИЙ Х╤Д ЗА УКРА╥НСЬКУ ЦЕРКВУ З╤БРАВ 65 ТИСЯЧ В╤РЯН
Ранок суботи, центр столиц╕ заполонили автобуси з в╕рянами з ус╕х усюд. Укра╖нц╕ при╖хали на...


ХРЕСТИТЕЛ╤ УКРА╥НИ
Багато кра╖н св╕ту мають сво╖х християнських святих, як╕ вважаються ╖хн╕ми небесними...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #31 за 03.08.2018 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#31 за 03.08.2018
Поетична Св╕тлиця. ПОЕЗ╤Я ОКСАНИ ШПИРКО

Сьогодн╕шня поетична стор╕нка «КС» пропону╓ сво╓му читачев╕ продут╕ степовими в╕трами, напо╓н╕ запахами трав, в╕дчуттям вол╕ ╕ безмежного всеперемагаючого кохання пронизлив╕ катрени чудово╖ поетеси, критика, членкин╕ (2008 р.) Кропивницького обласного л╕тоб’╓днання «Степ», членкин╕ (2014 р.) НСПУ чар╕вно╖ Оксани Шпирко. Ось к╕лька сл╕в про не╖.
Народилася наша поетеса 21 липня 1970 року в сел╕ Новоград╕вка Бобринецького району К╕ровоградсько╖ област╕. Малою батьк╕вщиною вважа╓ село Седн╕вку Устин╕вського району, де пройшло дитинство ╕ шк╕льн╕ роки. В 1991 р. зак╕нчила педагог╕чний факультет К╕ровоградського державного педагог╕чного ╕нституту ╕м. О. С. Пушк╕на (нин╕ ЦДПУ ╕м. В. Винниченка). 1991-1996 рр. – працювала вчителем р╕дно╖ мови та л╕тератури.
З 1996 р. прожива╓ в смт Олександр╕вка К╕ровоградсько╖ област╕.
Власн╕ поетичн╕ зб╕рки: «До мо╓╖ душ╕ на гостини» (2007), «╤ду на «ти» (2008), «Поез╕╖» (2010), «Та, що чекала в╕трила» (2012).
Твори друкувалися в обласн╕й та всеукра╖нськ╕й пер╕одиц╕, альманахах «Л╕тературна К╕ровоградщина», «В╕чна любов», зб╕рках «Чотири дол╕», «До барикад!», «╤ плаче росами земля».
Переможець обласного л╕тературного конкурсу «Сок╕л степ╕в» в ном╕нац╕╖ «Поез╕я» (2010 р.) та «Л╕тературна критика» (2016 р.)
Лауреатка обласно╖ л╕тературно╖ прем╕╖ ╕м. ╢. Маланюка в ном╕нац╕╖ «Поез╕я».

Оксана ШПИРКО

СОБ╤ до МАЛЕНЬКОГО ЮВ╤ЛЕЮ
Хм╕льн╕ акорди ямб╕в ╕ хоре╖в
На сцен╕ божев╕льно╖ доби...
Я часточка могутн╕х корифе╖в,
╤з ╖хн╕х п╕ль в╕днесена сюди.
Прадавн╕ми з╕рчастими стежками
╤з серцем, повним цноти ╕ жаги,
╤шла до вас з благословення мами
З╕ степово╖ в╕що╖ юги.
Степи мо╖! Земля золоточуба!
Свободою освячена хода.
Дай дихати мен╕ на повн╕ груди
Тобою, бо в╕дроду ти одна.
Ти, як ╕ я - обо╓ незнищенн╕,
Не страчен╕ н╕ пилом, н╕ зелом;
Обо╓, хоч митарки, та хрещен╕
Одним святим золоченим хрестом.
А нам ╕ти ╕ дал╕ поп╕д руки,
╤ сл╕д лишати - зодчий ╕ живий,
Бо душу сподвига, як ази й буки,
Одна молитва - в╕тер степовий...
12.07.2015.

***
мен╕ б ковток свободи ╕ жаги
а не оц╕ сумн╕ дощ╕ печал╕...
ще л╕то покв╕тча╓ береги
╕ ми з тобою у любов в╕дчалим...
╕ стане зась оцим скаженим дням
що, яко пси, гвалтують на припон╕
ще стачить духу сивим дзвонарям
по╓днувати душ╕ ╕ долон╕...
нев╕льний св╕т... безжальний... ╕ скупий...
╕ лаг╕дний... такий, як на мольберт╕...
незчитаний... великий ╕ малий...
укотре в╕дкупля╓ нас в╕д смерт╕...
бо ми ╕дем, ╕ долю нам навск╕с
шару╓ в╕тер в╕д ноги до лоба
тво╓ в╕длуння, тв╕й г╕нкий ук╕с -
моя непереборна прасвобода...
нас не споганять молод╕ сини -
нам завше доля дарувала силу...
╕ з╕рка упаде у цв╕ркуни
ТА, що колись в любов нас запросила....
26.06.2018.

***
Т╕льки й мого,
що розлукою зветься...
Т╕льки й мого,
що для ╕нших весна...
Тиша твоя 
на папери пролл╓ться
Синя, як н╕ч,
╕ як гр╕м, голосна...
Т╕льки й мого,
що н╕ дол╕, н╕ вол╕,
Що сиротою
блукаю м╕ж сн╕в...
Небо крислате 
п╕дперли топол╕...
Св╕т м╕й тобою
пов╕к завесн╕в...

***
У поез╕╖ - т╕ло ж╕ноче
╤ довге руде волосся...
З╕ мною змагатися хоче
Римами в двоголосс╕.
А на серц╕ сьогодн╕ сумно,
Хоч до церкви ╕шла по воду.
Випав жереб - п╕ти й задурно
Надивитись чужо╖ вроди.
Бо своя - не горить, а тл╕╓,
╤ амури ламають стр╕ли.
Крик зас╕в не в душ╕, а в т╕л╕ -
Там байдуж╕сть твоя його стр╕не.
Там по серцю шкребтиме к╕шка,
Викликаючи нас на в╕йни.
Полюби мене, сильну, хоч тр╕шки -
Може, стану на краплю в╕льна...

с╕ль марнот
кожен живе у сво╖й к╕мнатц╕
кожен лашту╓ сво╓ кубельце
кр╕сло, газети, ковдра ╕ капц╕
╕ якесь непотр╕бне н╕кому скельце
кожен малю╓ сво╖ картини
кожен, як може, зн╕ма╓ стреси
кожен в сво╓му живе карантин╕
й не зверне уваги на форми прогресу
кожен марну╓ життя хвилини
кожен чату╓ свого айфона
випити кави - все до краплини
передивитись в ютуб╕ "Афоню"
перекусити - ганьба д╕╓там
перепочити - у соцмережах
кинути слово знайомим поетам
в╕д них багато чого залежить
╕ кожен сво╓ вибудову╓ щастя
╕ дн╕ минають - кудись у Лету
╕ спов╕да╓ться кожен не часто
мабуть, спов╕датись не личить поету
марнуються роки життям примхливим
марнуються нами папери б╕л╕
╕ ми ста╓мо на день старими
╕ с╕ль марнот виступа на т╕л╕...
24.02.17.

само╕рон╕я
нас охрестять колись графоманами
бо д╕стались нам дивн╕ сюжети
й наш╕ в╕рш╕ вс╕м будуть оманами
а поки ми з тобою - поети
гр╕шн╕, рв╕йн╕ ╕ дуже вибаглив╕
дуже пристрасн╕ ╕ в╕дом╕
це колись ми будем бездарами
а сьогодн╕ - живем в судомах
ми як╕сь профес╕йно-м╕шан╕
час в╕д часу гарту╓м стилети
нам дано вибухати в╕ршами
бо на те ми з тобою й поети
поп╕дтинню пройдемо босими
╕ оголим розхристан╕ душ╕
почасту╓м рядками розкосими
що й на вербах виростуть груш╕
нам захочеться стать океанами
╕ сягати на ╕нш╕ планети
нас назвати не гр╕х графоманами
хоч насправд╕ ми все ж - поети...
24.02.17.

буде мало життя
надивитись на

одного
буде мало життя
накохатись тобою одним
б╕лий поп╕л зими
ос╕да╓ на с╕ру п╕длогу
ти наврочений
ким...
ти сяга╓ш кудись
у безмежж╕, у простор╕, в час╕
с╕╓ш кв╕ти ╕ гр╕х
ненаситний в сво╓му огн╕
хтось голгофу г╕рку
випадково назвав парнасом
й знову н╕ч
у в╕кн╕...
чорна н╕ч, як сльота
бавить серце мо╓ в╕трами
недопите вино
недописан╕ в сут╕нь листи
а навколо - життя
╕ стар╕ натюрморти в рамах
т╕льки поруч -
не ти...
╕ чомусь так завжди
на любов у житт╕ не густо
просто хочеться пити
╕ зл╕тати з орб╕ти жалю
вже кричать журавл╕
й висиха амальгама в люстрах
як уперше -
л-ю-б-л-ю...
18.02.17.

не для забав
не для забав
ця гр╕шна плоть чека╓ ноч╕
в чаду останньо╖ з октав
навкол╕шки згор╕ти хоче...
╕ щоб не каятись н╕ в ч╕м
н╕ перед ким, н╕ п╕сля чого
╕ знать - чия любов поч╕м
╕ б╕льше не бажать н╕кого...
в╕дкрить обв╕трений рояль
╕ бить по клав╕шах до кров╕
бо ти - така безмежна даль
бо я - така болюча в слов╕...
16.02.17.

***
Н╕хто, н╕хто тебе не в╕дбере...
Безлика мста кричить в руду пустелю...
╤ тиш╕ звук роз╕б’╓ться об скел╕ -
╤ строфи ц╕ залишать лиш тире...
Н╕хто, н╕хто нам час не перейде...
Дорогу степову з╕п’╓ тополя,
╤ весни лихо згублять серед поля,
Щоб не шукать н╕коли ╕ н╕де...
Н╕хто, н╕хто нас так ╕ не збагне...
Отетер╕ло в гн╕здах стихнуть птиц╕.
Тв╕й сон далекий ще мен╕ насниться -
╤ небо твого слова осягне...
16.02.16.

***
коли в руках
залишиться вуаль
╕ тих╕ сльози
обпечуть тв╕й всесв╕т
ти знай, що це
ще не уся печаль
що не карав нас бог
за сп╕льний неслух
коли у грудях
вимерзне вся кров
╕ небо упаде
в земн╕ тенета
ти знай, що це
ще не уся любов
ще крила ц╕
попросяться до лету
коли змарн╕ють
люди - й ми м╕ж них
коли нам виб╕р 
не залишать дол╕
╕ отод╕
ми будем серед тих
чи╖ в╕рш╕
г╕рчать на виднокол╕...
11.02.16.

***
Не приручай...
я дика ╕ чужа
не приручай
м╕й космос - одинок╕сть
бо ╓ м╕ж нами
гр╕шност╕ межа
бо ╓ м╕ж нами
святост╕ висок╕сть
не приручай...
хай холод об╕йма
хай н╕жн╕сть розлива
на плеч╕ гол╕
хай засурмить
стоголосно сурма
про дв╕ безкрайн╕
й дивн╕ наш╕ дол╕
не приручай...
я птаха не твоя
не суголосн╕
н╕ вуста, н╕ крила...
лиш попливе
з-п╕д н╕г мо╖х земля
коли згадаю
як тебе любила...
6.01.16.

***
у ц╕й зим╕
╕ у от╕й, що буде
чи зна╓ш все ж
хто ти для мене ╓?
сн╕ги гаряч╕ 
потоптали люди
╕ чорний ворон
кров ╕з серця п"╓...
кришталь... вино...
та чи у цьому вт╕ха?
чи в тому правда
коли п’ю до дна?
танцю╓ арлек╕н
св╕й танець см╕ху
╕ ноч╕ оксамит
╕ я - одна...
та не зови
г╕рк╕ тво╖ прив╕ти
що втонуть в ц╕
пройдисв╕тн╕ сн╕ги...
не воскресають з кров╕
мертв╕ кв╕ти
╕ тв╕й вогонь
забуто╖ жаги...
30.12.15.
***
я бажаю тво╓╖ помсти
фанатично... в╕дчайно... рв╕йно...
я бажаю твого в╕роломства
до нескромност╕ божев╕льно
я бажаю твого аллюру
безк╕нечного злого шалу
я бажаю тво╓╖ натури
з найм╕цн╕шо╖ б╕ло╖ стал╕
я бажаю вогню ╕ диму
достеменно не знати, нав╕що
я бажаю душу журливу
перевт╕лити на злов╕щу
я бажаю життя двобою
при груднев╕м сонц╕ порожн╕м
я бажаю скресать тобою
в кожн╕м герц╕ ╕ слов╕ кожн╕м
я бажаю зректися смерт╕
╕ ненaвист╕... ╕ любов╕...
в ц╕й буденност╕ круговерт╕
перейматися духом по кров╕
я бажаю г╕ркого меду
╕ весни... ╕ акац╕й... ╕ смути...
я бажаю з тобою й без тебе
просто в св╕т╕ у цьому бути...
17.12.15.

Варвари

Ось ╕ знов не посплю -
╕ народиться щось незрадливе
незасм╕чений аркуш
так б╕ло всм╕хнеться мен╕
не караюсь, не каюсь -
ноч╕ з╕лля мене звеселило
╕ сховалось о шост╕й
бо десь закричали п╕вн╕.
Не марнуй мен╕ душу
о б╕ло-пречистий набате
сво╖ ягоди терну
розкидав при шерхл╕й меж╕
за межею - межа
не ста╓ться, щоб був мен╕ братом
переб╕гли на конях
орди золото╖ муж╕.
Пройдисв╕тно змолюсь
не чекаю в╕д тебе розради
м╕й натхненний гарсон
я тобою впилася, як в с╕ч
перебудем однак
ц╕ невт╕шн╕ сумн╕ листопади
ти замовлений наб╕ло
попри вбивчу нестулен╕сть в╕ч.
9.12.15.

***
який тв╕й храм
╕ де твоя стр╕ла
отру╓на
чи змащена медами
я б╕лий крик
скупа моя сльоза
сумна твоя зима
що ╓ м╕ж нами
на грудях в мене
в╕дтиски бажань
гаряч╕ т╕н╕
подиху ╕ плот╕
ти не допив
мускату ╕нь ╕ янь
ти не згор╕в
на поп╕л 
в тих╕й цнот╕
який тв╕й рай
╕ де до нього путь
тв╕й сх╕д нестримний
як ковток мовчання
ти той
якого ненароком звуть
коханням...
5.12.15.

***
Не шукай мене б╕льше у снах,
У солодких сво╖х мельпоменах,
Бо п╕днято вже б╕ле знамено
╤ душа перетл╕ла на прах...
Не шукай мене ноч╕ п╕зн╕ш -
Ранок з’╖сть т╕нь кривавого сонця,
Не збагне його спалений стронц╕й,
Де под╕вся щасливий м╕й в╕рш.
Не чекай мене б╕льше з дор╕г -
Чимчику╓ по них моя втома,
Зач╕па╓ться рима за кому,
Де мор╕г припада╓ до н╕г.
Не шукай мене... Я - лиш вода
Без╕менна, холодна, плакуча...
С╕ль з╕йде несказанно-пекуча,
Коли т╕ло в печаль в╕дрида.
Не шукай мене б╕льше н╕де -
Н╕ в словах, н╕ в зеленому лист╕...
Розгубилось китайське намисто
╤ н╕хто його вже не знайде...
4.12.15.

***
загубилась - м╕ж вогню ╕ диму
м╕ж гр╕х╕в, свобод ╕ межи болю
межи пл╕ч тво╖х солоних - гину
╕ здаюсь - без слави ╕ без бою
задивилась - на твою античн╕сть
на твою нестерпн╕сть вересневу
на твою римовану класичн╕сть
як на первозданно-древн╓ древо
все не те - без тебе в цьому св╕т╕
все не те - ╕ зм╕сти, ╕ тривання
загубилась я у тому л╕т╕
в╕тром в пол╕ - вперше ╕ востанн╓...

«13-те липня»

почитай мен╕ в╕рш╕, поете
прожени ц╕ важк╕ печал╕
зм╕ст вдихни у крихк╕ силуети
що застигли на дик╕м причал╕
одиноко ста╓ у св╕т╕
не настачить нам в╕тер кисню
виростають маленьк╕ д╕ти
й сив╕ бол╕ на серц╕ виснуть
час пройма╓ чужа траг╕чн╕сть
у яко╖ нема перерви
а в природ╕ - все та ж цикл╕чн╕сть
так же в дим закипають нерви
н╕ любов╕, н╕ строф, н╕ слави
св╕т дикту╓ умовн╕ меж╕
бо життя - чорно-б╕л╕ октави
де ще мр╕ють блакитн╕ веж╕
ти за всесв╕т, мабуть, сильн╕ший
та чи кинеш ту частку леву
може, ще розроджуся в╕ршем
й ми напишем удвох поему
про рояль чи його в╕дсутн╕сть
про пастельно-висок╕ ноти
про поет╕в глуху в╕длюдн╕сть
╕ меди, що ст╕кають в соти
ми про в╕чне так довго мовчали
т╕ло тисли туг╕ корсети
...прожени не мо╖ печал╕
почитай мен╕ в╕рш╕, поете...

***
Розкажи мен╕ про море
про високих гордих чайок...
як в густу липневу змору
ти гр╕шиш холодним ча╓м
як тебе з’╖да╓ туга
надто важча, н╕ж гризоти
б╕ла смуга, чорна смуга...
п╕на... с╕ль... перо... блокноти...
день до вечора... не спиться...
т╕нь л╕ниво жде св╕тання
н╕ч, як та стара вовчиця
в╕д╕мре в плачах-з╕тханнях...
б╕логрудою ордою
зми╓ хвиля сл╕д п╕╖та
сонмом злине звук прибою -
прози й в╕чност╕ сю╖та...
--------------------------------
розкажи мен╕ про море...
9.07.2015.

***
чолом до шкла... л╕ниво-с╕ро
ст╕ка╓ дощ перед очей
вбивай мене, кривава л╕ро
зганяй орл╕в з мо╖х плечей
╕ плач, ╕ плач, гониме т╕ло
безчесне, пристрасне й туге
туди, де жито сполов╕ло
та слово в зачин╕ благе
╕ с╕ль - така суха й солона
у рани в╕стрям проника
з╕бгатись зародком у лон╕
утнути б кривд╕ гопака
о л╕ро, л╕ро! крик в пустел╕
блаженна пустко самоти
...змива дощами акварел╕
╕ в цих дощах зника╓ш ти...
3.07.2015.

НАСПРАВД╤
та, що тебе коха╓
насправд╕
зовс╕м не екстраверт
насправд╕
вона хова╓
душу свою в конверт
насправд╕ 
вона не вм╕╓
сум таврувати св╕й
насправд╕
лиш мить ╖й з╕гр╕╓
жовтий пов╕тряний зм╕й
насправд╕
╖й боляче дуже
коли догора╓ вогонь
коли ср╕бн╕ зор╕ в калюжах
п’╓ не з тво╖х долонь
насправд╕
вона не чека╓
б╕льше твого "зажди"
та, що тебе коха╓
вчора, сьогодн╕, завжди...
2.07. 2015

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #31 за 03.08.2018 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=20242

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков