Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2841)
З потоку життя (5993)
Душі криниця (3337)
Українці мої... (1437)
Резонанс (1450)
Урок української (985)
"Білі плями" історії (1640)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (259)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ЩЕДР╤ БОРИС ╤ ГЛ╤Б
Наш╕ традиц╕╖


ЗА «КРИМСЬКУ СВ╤ТЛИЦЮ» В КРИМУ, або З МИРУ ПО НИТЦ╤ – НА ╤НТЕРНЕТ «СВ╤ТЛИЦ╤»!
Наближа╓ться черговий щор╕чний «момент ╕стини» - необх╕дно терм╕ново з╕брати 3-4 тис....


Поетична Св╕тлиця. ПОЕЗ╤Я ОКСАНИ ШПИРКО
Сьогодн╕шня поетична стор╕нка «КС» пропону╓ сво╓му читачев╕ продут╕ степовими...


«П╤СН╤, ГАПТОВАН╤ НИТКАМИ»
Нещодавно у С╕мферопол╕, в конференц-зал╕ Кримського ╕нженерно-педагог╕чного ун╕верситету,...


ВТРИЧ╤ Б╤ЛЬШЕ, Н╤Ж ВИВ╤В МОСКОВСЬКИЙ ПАТР╤АРХАТ: У КИ╢В╤ ХРЕСНИЙ Х╤Д ЗА УКРА╥НСЬКУ ЦЕРКВУ З╤БРАВ 65 ТИСЯЧ В╤РЯН
Ранок суботи, центр столиц╕ заполонили автобуси з в╕рянами з ус╕х усюд. Укра╖нц╕ при╖хали на...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #30 за 27.07.2018 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#30 за 27.07.2018
ХРЕСТИТЕЛ╤ УКРА╥НИ

Наш╕ традиц╕╖

Багато кра╖н св╕ту мають сво╖х християнських святих, як╕ вважаються ╖хн╕ми небесними покровителями, “патронами” ╕ нав╕ть нац╕ональними героями. Для Укра╖ни такими повинн╕ стати пом╕сн╕ свят╕, р╕вноапостольна княгиня Ольга - “осяйна з╕рка християнства” ╕ р╕вноапостольний князь Володимир Великий - “наш хреститель”, яких вшанову╓мо в╕дпов╕дно 24 та 28 липня.
Р╕вноапостольна княгиня ОЛЬГА (у святому хрещенн╕ — Олена, ╢лена) — перша укра╖нська християнка. Л╕тописц╕ по-р╕зному опов╕дають про м╕сце народження та походження велико╖ княгин╕. Одн╕ пишуть, що вона була родом ╕з ╤зборська, ╕нш╕ — що вона правнучка Гостромисла, який князював у Новгород╕. ╢ верс╕я ╖╖ варязького походження. Л╕тописець Нестор стверджу╓, що Ольга народилася на Псковщин╕, росла язичницею ╕ з юних л╕т в╕дзначалася розумом та вродою. Легенда розпов╕да╓, як одного разу син князя Рюрика — ╤гор п╕д час полювання захот╕в переправитися на ╕нший берег р╕чки. В╕н гукнув юнака, який правив човном, ╕ коли той п╕дплив, то князь з подивом пом╕тив, що то була вродлива д╕вчина. Розмовляючи з нею, в╕дразу зачарувався красою, розумом ╕ скромн╕стю Ольги. Тож при вибор╕ наречено╖ надав перевагу ╖й. Ольга стала в╕рною дружиною князя ╤горя ╕ п╕сля його смерт╕ правила Ки╖вською державою. Виявилась мудрим керманичем, стратегом, дипломатом!
Зг╕дно з л╕тописом, вона охрестилася 955 року в Константинопол╕, але, мабуть, християнську в╕ру прийняла ран╕ше, ╕ то таки в Ки╓в╕, адже в╕зант╕йський ╕мператор Костянтин Порфирородний згадував про ╖╖ при╖зд до Царгорода, однак про хрещення княгин╕ Ольги — жодного слова. Очевидно, що вона по╖хала туди вже, як християнка.
У л╕топис╕ говориться про Ольгу й таке: вона, “зрозум╕вши Бога ╤стинного й прийнявши хрещення.., почала жити за Христом, просв╕тившись ус╕ма добрими д╕лами...”.
Наша Церква вважа╓ княгиню Ольгу р╕вноапостольною тому, що вона, н╕би рання з╕рка-день, в╕щувала про недалеке хрещення усього народу, сво╖м прикладом заохочувала ╕нших в╕ддати себе п╕д владу ╢диного Бога Живого, Господа нашого ╤суса Христа.
964 року княгиня Ольга передала правл╕ння державою сво╓му сину — князю Святославу, повн╕стю в╕ддавшись молитв╕ та справам милосердя. Упоко╖лася блаженна 969 року. Князь Володимир Великий, ╖╖ онук, перен╕с мощ╕ княгин╕ Ольги до Десятинно╖ церкви, де вони покояться п╕д фундаментом храму.
Р╕вноапостольний князь ВОЛОДИМИР ВЕЛИКИЙ (у святому хрещенн╕ — Васил╕й) — внук княгин╕ Ольги, син князя Святослава ╕ його служанки Малуш╕. У ранньому в╕ц╕ був запрошений на правл╕ння новгородцями. П╕д кер╕вництвом свого дядька Добрин╕ п╕шов до варяг╕в та, з╕бравши там в╕йсько, оголосив в╕йну старшому братов╕ Ярополку. Для того, щоб ослабити його, позбавити союзник╕в, розбив в╕йсько половецького князя ╕ взяв за дружину його дочку. Ярополк загинув в╕д рук варяг╕в, а Володимир, починаючи з 980 року, став князювати у Ки╓в╕. Перш за все в╕н об'╓днав п╕д сво╖м началом Ки╖вськ╕ земл╕ ╕ приборкав ворог╕в. Але найголовн╕шою справою його життя стало впровадження християнства у Ки╖вськ╕й Рус╕.
В╕дбувалося це за таких обставин. В╕зант╕йський ╕мператор Васил╕й звернувся до Володимира з проханням допомогти йому у боротьб╕ з Вардом Фокою, який очолив хозарське в╕йсько. Володимир погодився, але за умови, якщо ╕мператор Васил╕я в╕ддасть за нього свою сестру Анну. Князь Володимир розбив хозар╕в й одружився з ц╕сар╕вною Анною, хоч ╕ не в╕дразу, адже Васил╕й звол╕кав з виконанням угоди, тобто — не дотримав слова, ╕ князю Володимиру довелося виставити йому деяк╕ ультимативн╕ умови ╕ пригрозити...
Сп╕лкування з християнською В╕зант╕╓ю не пройшло для князя безсл╕дно. Мабуть, саме тод╕ у його душ╕ в╕дбулися зм╕ни, ╕ язичник вир╕шив стати християнином. Коли ╕ де в╕дбулося хрещення князя Володимира — достеменно нев╕домо. За одними ╕сторичними джерелами — у Ки╓в╕ або у Васильков╕, що неподал╕к Ки╓ва; за ╕ншими — в Корсун╕ у Криму.
Прийняття християнства сприяло об'╓днанню Ки╖всько╖ Рус╕, розкв╕ту культури, письменства, в╕дкривалися школи, л╕чниц╕. В╕добразилося це й на народному побут╕: внесло пом'якшення у ставленн╕ до раб╕в, припинило багатожонство, п╕днесло соц╕альний статус ж╕нки в родин╕ ╕ сусп╕льств╕. Сам князь Володимир також кардинально зм╕нився: будував притулки для бездомних, оп╕кувався вдовами ╕ сиротами, у сво╓му княжому двор╕ влаштовував в╕дкрит╕ трапези для нужденних, подорожн╕х. Нав╕ть злочинц╕в не дозволяв карати смертю, бо, за християнським вченням, вбивати людину — гр╕х великий. Ки╖вський митрополит ╤лар╕он писав про нього: “В╕н був одягом для нагих, поживою для голодних, прохолодою для спраглих”, а ще — назвав князя “Ясним Сонечком”.
Помер князь Володимир Великий 15 (28) липня 1015 року, ╕ був похований у збудован╕й ним же Десятинн╕й церкв╕, поряд з могилою сво╓╖ бабус╕-християнки княгин╕ Ольги.
Церква канон╕зувала обох у XIII стол╕тт╕.
Береж╕мо сво╓!

АФ╤НОГЕН КОЛО ЗАКРУТИВ...

29 липня християни сх╕дного обряду вшановують пам'ять священомученика, ╓пископа Аф╕ногена, який разом ╕з десятьма учнями постраждав за в╕ру у Христа. Це сталося у часи правл╕ння ╕мператора Д╕оклет╕ана (к╕нець III — початок IV стол╕ття). Аф╕ногену приписують авторство церковного п╕снесп╕ву “Св╕те тихий”.
У народному побут╕ укра╖нц╕в, щоправда, у минул╕ часи, цього дня дотримувалися ц╕кавого жниварського обряду, а його виконання вважалося маг╕чним д╕йством...
Коли жито, ячм╕нь або пшениця вже дозр╕ли ╕ можна розпочинати жнива, господиня брала хл╕б-с╕ль, стр╕тенську св╕чку, йорданську воду у глечику, ставила все це край лану на б╕л╕й скатертин╕ ╕ починала жати ниву. За нею — ╕нш╕ члени родини. Перший зжатий сн╕п вона несла додому ╕ ставила на покут╕ п╕д ╕конами, де в╕н стояв до зак╕нчення жнив а то й молотьби. Цей сн╕п обмолочували окремо, а його зерна святили у церкв╕, пот╕м зм╕шували з пос╕вним нас╕нням. Соломою з першого снопа годували кор╕в, “щоб не хвор╕ли”. Робили це здеб╕льшого у свято Аф╕ногена. Воно було ще й одним з етап╕в святкування завершення жнив або обжинк╕в.
У деяких м╕сцевостях Укра╖ни у свято Аф╕ногена робили ще й так зван╕ “закрутки”, щоб, бува, “рука лиход╕я не могла з╕псувати хл╕ба з наступного врожаю”. Так ╕ називали - “закрутка на майбутн╓”. Лиход╕╓м могла бути й кепська погода.
Для виконання цього обряду ж╕нки йшли в поле ╕ кожна на сво╖й нив╕, взявши в жменю зумисне залишене незжате колосся, завивала його вузлом. Таке маг╕чне д╕йство супроводжувалось виконанням жниварських п╕сень. В основ╕ цього звичаю — народне в╕рування у маг╕чну силу кола.
Заприм╕тили: на Аф╕ногена пташки задумуються, тобто вже не сп╕вають.
Народна прикмета стверджу╓: якщо на Аф╕ногена день дощовий, то хл╕б проросте у копах.

╤ВАН БАГАТОСТРАЖДАЛЬНИЙ НАВЕРНЕ ЧОЛОВ╤К╤В...

31 липня вшановують ╤вана Багатостраждального, щоправда, т╕льки у пом╕сних православних церквах. На жаль, не так вже й багато зна╓мо про нього...
Лише в╕домо, що в╕н був ченцем-затворником Ки╓во-Печерського монастиря, суворо ставився до виконання сво╖х чернечих об╕тниць. Аби перемогти спокуси т╕ла, ╕нод╕ ц╕лими тижнями не ╖в. Та й взагал╕, дотримувався строгого посту. Одного разу п╕д час Великого посту закопав себе у землю так, що в╕льними залишилися т╕льки груди, руки ╕ голова. ╤ так пров╕в ус╕ с╕м тижн╕в. Повсякчас носив на соб╕ важк╕ вериги (окови) ╕ волосяницю, груботканий одяг, а то й просто зшитий з╕ шк╕ри домашн╕х тварин одяг. Помер близько 1160 року. Його мощ╕ покояться у Ближн╕х (Антон╕╓вих) печерах. Ще один день поминання преподобного ╤вана Багатостраждального — 11 жовтня.
У давнину у народному побут╕ укра╖нц╕в панувала специф╕чна традиц╕я: цього дня ж╕нки, яких полишили чолов╕ки, замовляли у церкв╕ Службу Божу, бо в╕рили, що п╕сля цього чолов╕ки-лавеласи, охоч╕ “скочити у гречку з ╕ншими ж╕нками”, повернуться до сво╖ дружних ╕ будуть вельми в╕рними у подружньому житт╕...

У МОКРИНИ ПРОСИЛИ ДОЩУ

За народним календарем укра╖нц╕в, 1 серпня — останн╕й день л╕та ╕ початок осен╕ (такий соб╕ “перех╕дний день”); а в церковному календар╕ — свято Мокрини, старшо╖ сестри Васил╕я Великого. Знову ж, у народному побут╕ цей день називали “мокрим”, наче нагадували про наближення ос╕нн╕х холодних дощ╕в. Отож, його назва походить не т╕льки в╕д ╕мен╕ свято╖...
У сухе спекотне л╕то, коли земля тр╕скалася в╕д пекучого сонячного пром╕ння, а городн╕м культурам вкрай було потр╕бно вологи для повного дозр╕вання, у свято Мокрини ж╕нки “викликали дощ”. Ж╕нку, народжену 1 серпня, зумисне називали Мокриною. Вона одягала найкращу синю сукню ╕ червоне намисто, чекала на гостей. Зранку кожна ж╕нка несла ╖й з╕ свого поля пучечки колосся, щоб Мокрина в╕днесла його до р╕ки, а р╕чкова вода — до небесно╖, щоб пот╕м та пролилась на землю. Мокрина складала принесене колосся на б╕ле полотно й останн╕ми клала колоски з╕ свого поля.
До полудня до хати Мокрини сходилися святково одягнен╕ ж╕нки й д╕вчата, неодм╕нно приходила “в╕дьма” (знахарка).Мокрина радо ╖х зустр╕чала, а пот╕м ус╕╓ю ж╕ночою громадою йшли до р╕ки. Там Мокрина кидала у воду колосся та входила в р╕ку по груди, а за нею й ╕нш╕ ж╕нки в б╕лих сорочках. Чолов╕кам суворо заборонялося дивитися на таке купання, бо “можна накликати на себе б╕ду”.
Якщо 1 серпня дощило, то Мокрина не повинна була виходити з дому, аби, часом, з нею ╕ дощ не вийшов.
Народна прогностична прикмета стверджу╓:
- Якщо у день Мокрини мокро, так само мокрою буде ос╕нь; сухо, то й ос╕нь буде сухою. Принаймн╕, цей день показу╓, якою може бути погода наступних ш╕сть тижн╕в.

╤ЛЛЯ — ВОЛОДАР БЛИСКАВОК

2 серпня — свято ╤лл╕, одного з великих пророк╕в Старого Зав╕ту. В╕н народився в Палестин╕ за дев'ять стол╕ть до народження ╤суса Христа. Ще замолоду присвятив себе служ╕нню Богов╕, нав╕ть оселився у пустел╕ та в╕в аскетичне життя в пост╕ ╕ молитв╕. За церковними переказами, пророк ╤лля за свою ревну службу на прославу Господа був живим узятий на небо — в╕дправився туди у вогнян╕й кол╕сниц╕.
Святий ╤лля у сх╕дних слов'ян-язичник╕в асоц╕ювався з Перуном. Цей образ у народн╕й уяв╕ ╕ тепер пов'язу╓ться з багатьма м╕фами й апокрифами.
Найпершим ╕з християнських храм╕в на Рус╕, як в╕домо з писемних джерел, була у Ки╓в╕ церква Святого пророка ╤лл╕. Вона ╕снувала б╕льше як за п╕встол╕ття до запровадження християнства Володимиром Великим. Згодом, у 1692 роц╕, на ╖╖ м╕сц╕ кияни побудували нову Свято-╤лл╕нську церкву.
Одна з апокриф╕чних легенд про пророка розпов╕да╓ наступне. Колись дуже давно чорти перестали коритися Богов╕. Бог розгн╕вався ╕ наказав Святому ╤лл╕ прогнати лихих з неба. ╤лля ╕ тепер сумл╕нно викону╓ цей наказ — ганя╓ться за чортами по небу та пуска╓ у них блискавки.
В╕д цього дня бувають “горобин╕ ноч╕” - н╕чн╕ грози з блискавками та громами. Стар╕ люди радять: п╕д час грози запалити стр╕тенську св╕чку ╕ молитися до ╕кони Святого ╤лл╕. Т╕льки тод╕ лихо мине. Бо якщо блискавка влучить у д╕м ╕ почнеться пожежа, то год╕ буде загасити полум'я. Нав╕ть вважали, що це м╕г запалити сам ╤лля, а людина перед ним — безсила.
Заприм╕тили:
- На ╤лл╕ у р╕чках та озерах вода ста╓ холодною, тому з цього дня у водоймах не можна купатися, захвор╕╓ш.
- Багато павутиння на ╤лл╕ ╕ сонячно — довго протрима╓ться тепла погода.
П╕дготував Тарас ЛЕХМАН

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #30 за 27.07.2018 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=20220

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков